Миколаївський окружний адміністративний суд
вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055
Вступна та резолютивна частини
м. Миколаїв.
05.08.2010 р. Справа № 2а-3689/10/1470
Розглянувши у відкритому судовому засідання справу:
за позовомСПД ОСОБА_1, АДРЕСА_1
до1) ДПА України у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв,54036
2) ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва, вул. Потьомкінська, 24/2, м. Миколаїв, 54030
Головуючий суддя Середа О.Ф.
Секретар судового засідання Меленчук М.Ю.
представники:
від позивача: ОСОБА_1
від відповідачів: Марченко О.О.
СУТЬ СПОРУ: про визнання незаконними дій інспекторів ДПА у Миколаївській області, визнання протиправним та скасування рішення.
08.06.10 р. фізична особа-підприємць ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду із позовом про визнання незаконними дій інспекторів ДПА у Миколаївській області під час проведення планової перевірки та визнання протиправним і скасування у повному обсязі рішення від 11.05.10 р. № 0011062350, прийнятого державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Миколаєва (надалі - відповідач) про застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 2640,25 грн.
05.08.10 р. позивач у судовому засіданні надав усне клопотання про зміну позовних вимог і просить суд визнання протиправним та скасувати у повному обсязі рішення від 11.05.10 р. № 0011062350, прийняте державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Миколаєва.
Відповідач позовні вимоги не визнає повністю з підстав, викладених у запереченні.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що позов підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -
Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати у повному обсязі рішення від 11.05.10 р. № 0011062350, прийняте державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Миколаєва про застосування до СПД - фізичної особи ОСОБА_1 штрафної (фінансової) санкції у розмірі 2640,25 грн.
Відповідно до статті 186 КАС України про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Відповідно до статті 254 КАС України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Головуючий суддя О.Ф. Середа
”05” серпня 2010 року Справа № 2а-3689/10/1470
м. Миколаїв
Розглянувши у відкритому судовому засідання справу:
за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Миколаїв
до відповідача: Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва, м. Миколаїв
Головуючий суддя Середа О.Ф.
Секретар судового засідання Меленчук М.Ю.
представники:
від позивача: ОСОБА_1
від відповідачів: Марченко О.О.
СУТЬ СПОРУ: про визнання протиправним та скасування рішення.
08.06.10 р. фізична особа-підприємць ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду із позовом про визнання незаконними дій інспекторів ДПА у Миколаївській області під час проведення планової перевірки та визнання протиправним і скасування у повному обсязі рішення від 11.05.10 р. № 0011062350, прийнятого державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Миколаєва про застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 2640,25 грн.
05.08.10 р. позивач у судовому засіданні змінив позовні вимоги і просить суд визнання протиправним та скасувати у повному обсязі рішення від 11.05.10 р. № 0011062350, прийняте державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Миколаєва (надалі - відповідач).
Відповідач позовні вимоги не визнає повністю з підстав, викладених у запереченні.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
26.04.10 р., на підставі направлень від 22.04.10 р. № 364/23-517 та від 22.04.2010 р. № 365/23-517 інспекторами ДПА у Миколаївській області була проведена планова перевірка щодо дотримання суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій павільйону за адресою: м. Миколаїв, вул. 116 Дивізії ріг вул. Східна.
За результатами перевірки був складений Акт (довідка) від 26.04.10 р. № 0120/14/00/23/2646213111 (надалі -Акт перевірки).
Зокрема, в Акті перевірки вказано, що позивач порушив підпункти 5, 13 статті 3 Закону України ”Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.95 р. № 265/95-ВР (надалі -Закон № 265/95-ВР), а саме, не використання при здійсненні розрахункових операцій з продажу пива у пляшках книги обліку розрахункових операцій (як зазначено в Акті перевірки книга обліку розрахункових операцій в господарській одиниці відсутня), а також не забезпечення відповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня (сума невідповідності склала 460,05 грн.).
За результатами перевірки та складеному Акту відповідачем було винесено рішення за формою ”С” від 11.05.10 р. № 0011062350 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2640,25 грн.
Представник відповідач вважає правомірними дії представників ДПА у Миколаївській області щодо проведення перевірки і зазначає наступне.
Права і повноваження органів державної податкової служби визначаються Законом України ”Про державну податкову службу в Україні” № 509 (надалі -Закон № 509), відповідно якому на податкову службу покладений контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.
Статтею 11-1 Закону № 509 визначені підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до статті 13 Закону України ”Про систему оподаткування” справляються на території України. Окрім того, зазначена стаття визначає, що позаплановими перевірками вважаються перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України ”Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, ”Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”.
Статтями 15, 16 Закону № 265/95-ВР визначено, що контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок.
Тобто, право податкового органу на проведення таких перевірок унормовано статтями 15, 16 вищевказаного Закону, а порядок проведення таких перевірок, як вбачається з наведеної норми, передбачений законодавством України.
На підтвердження правомірності проведення перевірки представник відповідача посилається на наказ ДПА України від 27.05.08 р. № 355 ”Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків” було запроваджено з метою налагодження належної взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби при організації та проведенні перевірок платників податків, а також забезпечення об'єктивності та прозорості при здійсненні контрольно-перевірочної роботи.
Відповідач зазначає, що цей наказ має статус відомчого акту, містить сугубо вторинні норми та визначає порядок ведення дій податкових органів при проведенні перевірок суб'єктів господарювання, а тому, не підлягає обов'язковій державній реєстрації в Міністерстві юстиції України.
Згідно змісту статей 15, 16 Закону № 265 вони є відсильними, тобто містять вказівку про пошук вказаного порядку в інших нормативно-правових актах.
Крім того, представник відповідача зазначає, що Закон № 509, який визначає підстави і порядок проведення планових та позапланових перевірок, не може бути застосований в даному випадку, оскільки згідно пункту 3.1 наказу ДПА України від 27.05.08 р. № 355 ”Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків” працівниками органів ДПС здійснюються відповідно до щомісячних планів органу ДПС планові перевірки щодо контролю за здійсненням суб'єктами господарювання розрахункових операцій у готівковій та/або безготівковій формі, а також операцій купівлі-продажу іноземної валюти (розрахункові операції) та касових операцій, а також наявністю свідоцтв про державну реєстрацію, патентів і ліцензій та позапланові перевірки у випадках, передбачених законодавством.
Щодо встановлених перевіркою інших порушень, відповідач зазначає, що відповідно до пункту 13 статті 3 та статті 22 Закону № 265/95-ВР, суб'єкти підприємницької діяльності, мають здійснювати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій.
Заслухавши представників сторін, дослідивши надані вимоги та заперечення, розглянувши залучені у якості доказів матеріали відеоспостереження, суд вважає позовні доведеними, виходячи з наступного.
Щодо з'ясування питань законності при здійсненності перевірки співробітниками ДПА у Миколаївській області, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно виданих направлень на проведення перевірки від 17.02.09 р. № 481/23-517 та від 17.02.09 р. № 482/23-517 вбачається, що планова перевірка проводилась з питань дотримання суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій.
Відповідно до статті 15 Закону України ”Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.
Відповідно до статті 16 Закону України ”Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.
Судом встановлено, що позивач по справі є платником єдиного податку. Тобто, його діяльність регламентується Указом Президента України ”Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” від 03.07.98 р. № 727/98 (у редакції Указу Президента України від 28.06.99 р. № 746/99).
Таким чином, підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових та позапланових виїзних перевірок визначається статтею 111 Закону України ”Про державну податкову службу в Україні”, пунктом 2 Указу Президента України ”Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва”, статтями 4-6 Закону України ”Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”.
Згідно приписів Преамбули Закону України ”Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” вбачається, що цей закон визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України ”Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”, в редакції від 28.12.07 р. дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають з контролю за дотриманням бюджетного і податкового законодавства, контролю за дотримання порядку проведення розрахунків. Рішенням Конституційного Суду від 22.05.08 р. у справі № 10-рп/2008, вказане положення визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Згідно приписів частини 2 статті 73 Закону України ”Про Конституційний суд України”, у разі якщо закони або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Враховуючи наведене, дія Закону України ”Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” також поширюється на відносини, що виникають з контролю за дотриманням бюджетного і податкового законодавства, контролю за дотриманням порядку проведення розрахунків.
Відповідно до статті 3 Закону України ”Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” підстави для здійснення державного нагляду (контролю) визначають Законом.
Відповідно до пункту 4 статті 4 Закону України ”Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).
Відповідно до пункту 1 статті 5 Закону України ”Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” планові заходи здійснюються відповідно до річних або квартальних планів, які затверджуються органом державного нагляду (контролю) до 1 грудня року, що передує плановому, або до 25 числа останнього місяця кварталу, що передує плановому.
Відповідно до частини 1 статті 111 Закону України ”Про державну податкову службу в Україні” та пункту 2 Указу Президента України ”Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.
Відповідно до частини 2 статті 111 Закону України ”Про державну податкову службу в Україні” планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби не частіше одного разу на календарний рік.
Відповідно до частини 4 статті 111 Закону України ”Про державну податкову службу в Україні”, пункту 2 Указу Президента України ”Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва”, пункту 1.3. Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків, затверджених наказом ДПА України від 27.05.08 р. № 355 та пункту 4 статті 5 Закону України ”Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.
Обов'язковість повідомленням платника податків (позивача) за 10 днів до початку проведення планової виїзної перевірки також передбачена Порядком координації проведення планових виїзних перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності контролюючими органами, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 29.01.99 р. № 112 (в редакції постанови КМУ від 15.10.03 р. № 1652).
Під час судового засідання з'ясовано, що за 10 днів до дня проведення планової перевірки позивач не отримував від відповідача належно надісланого письмового повідомлення про дату планової перевірки.
Відповідно до частини 7 статті 111 Закону України ”Про державну податкову службу в Україні” позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законами України ”Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, ”Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”.
Відповідно до частини 6 статті 111 Закону України ”Про державну податкову службу в Україні” позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин:
- за наслідками перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків законів України про оподаткування, валютного законодавства, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту;
- платником податків не подано в установлений строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом;
- виявлено недостовірність даних, що містяться у податковій декларації, поданій платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту;
- платник податків подав у встановленому порядку скаргу про порушення законодавства посадовими особами органу державної податкової служби під час проведення планової чи позапланової виїзної перевірки, в якій вимагає повного або часткового скасування результатів відповідної перевірки;
- у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту;
- проводиться реорганізація (ліквідація) підприємства;
- стосовно платника податків (посадової особи платника податків) у порядку, встановленому законом, податковою міліцією заведено оперативно-розшукову справу, у зв'язку з чим є потреба у проведенні позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності такого платника податків;
- у разі, коли вищестоящий орган державної податкової служби в порядку контролю за достовірністю висновків нижчестоящого органу державної податкової служби здійснив перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або висновків акта перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом, та виявив їх невідповідність вимогам законів, що призвело до ненадходження до бюджетів сум податків та зборів (обов'язкових платежів). Позапланова виїзна перевірка в цьому випадку може ініціюватися вищестоящим органом державної податкової служби лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб нижчестоящого органу державної податкової служби, які проводили планову або позапланову виїзну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу;
- платником подано декларацію з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Закону України ”Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” під час проведення позапланового заходу з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов'язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення державного нагляду (контролю).
Відповідно до частини 8 статті 111 Закону України ”Про державну податкову службу в Україні” позапланова виїзна перевірка може здійснюватися лише на підставі рішення суду. Орган державної податкової служби, який ініціює проведення позапланової виїзної перевірки, подає до суду письмове обґрунтування підстав такої перевірки та дати її початку і закінчення, склад осіб, які будуть проводити таку перевірку, документи, які відповідно до частини шостої цієї статті свідчать про виникнення підстав для проведення такої перевірки, інформацію про вид та кількість перевірок, проведених органами державної податкової служби щодо суб'єкта господарської діяльності та наслідки таких перевірок за попередні три роки, а також на вимогу суду - інші відомості. У розгляді питання про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки мають право брати участь представники суб'єкта господарської діяльності. Повідомлення про місце, дату та час розгляду питання про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки направляється не пізніше ніж за три робочі дні до дати такого розгляду.
Відповідно до частини 9 статті 111 Закону України ”Про державну податкову службу в Україні” позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.
Відповідно до частини 1 статті 112 Закону України ”Про державну податкову службу в Україні” посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:
- направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;
- копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.
Відповідно до частини 2 статті 112 Закону України ”Про державну податкову службу в Україні” ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.
З наведеного, суд дійшов висновку, що в розумінні частини 7 статті 111 Закону України ”Про державну податкову службу в Україні” проведена перевірка мала бути позапланова перевіркою.
Таким чином, дії перевіряючи не відповідають чинному законодавству.
Щодо повноважень відповідача на проведення відповідної перевірки з питань додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги).
Відповідно до статті 15 Закону України ”Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги) здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.
Відповідно до підпункту 4 частини 1 статті 10 Закону України ”Про державну податкову службу в Україні” право на здійснення у межах своїх повноважень контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності мають, в тому числі лише державні податкові інспекції в районах у містах.
Відповідно до частини 2 статті 9 цього ж Закону органи державної податкової служби (податкові адміністрації) виконують ті ж функції, що й державні податкові інспекції в районах у містах, лише тоді коли зазначені в частині першій цієї статті органи державної податкової служби безпосередньо здійснюють контроль за платниками податків, інших платежів.
Судом встановлено, що перевіряючі, які є працівниками ДПА у Миколаївській області, не здійснюють безпосереднього контролю за суб'єктами господарювання, в тому числі щодо позивача, а тому їх дії по проведенню планової перевірки суперечить частині 2 статті 19 Конституції України, статті 15 Закону України ”Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, частині 2 статті 9, пункту 4 частини 1 статті 10 Закону України ”Про державну податкову службу в Україні.”
Щодо з'ясування питань пов'язаних із порядком оформлення Акту перевірки.
Порядок оформлення результатів здійсненної перевірки визначається Методичними рекомендаціями щодо оформлення матеріалів перевірок за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, затвердженими наказом ДПА України від 12.08.08 р. № 534 (надалі - Методичні рекомендації).
Відповідно до розділу 2 Методичних рекомендацій акт перевірки - це службовий документ, який підтверджує факт проведення перевірки і є носієм доказової інформації про виявленні порушення (або їх відсутність) вимог чинного законодавства зазначеним суб'єктом.
Відповідно до пункту 2 статті 8 Закону України ”Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” органи державного нагляду (контролю) та їх посадові особи під час здійснення заходів державного нагляду (контролю) зобов'язані, в тому числі ознайомити керівника суб'єкта господарювання або його заступника, або уповноважену ним особу з результатами державного нагляду (контролю) в строки, передбачені законом.
Відповідно до пункту 6 статті 7 цього ж Закону за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт, який повинен містити відомості, зокрема, стосовно тип заходу (плановий або позаплановий).
Судом встановлено, що складений Акт перевірки не містить:
- даних щодо типу проведеної перевірки (невиїзна документальна, виїзна планова чи позапланова перевірка);
- періоду, за який проводиться перевірка діяльності суб'єкта господарювання;
- інформації про направлення Позивачу повідомлення про проведення планової виїзної перевірки.
Графа в складеному Акті перевірки ”Відмітка про ознайомлення з актом перевірки керівника суб'єкта господарювання” не заповнена.
З наведеного, суд вважає, що Акт перевірки складений інспекторами ДПА У Миколаївській області з порушенням як Методичних рекомендацій.
Крім того, суд зазначає, що інспектори ДПА у Миколаївській області не вимагали під час здійснення перевірки (який фіксувався технічними засобами) здійснити виклик особи -яка перевірялась, а лише спілкувались із продавцем, яка не є відповідальною особою, не вимагали надати для ознайомлення книги обліку розрахункових операцій, хоча вона була в наявності і таке інше. Тому, неможна вважати визначені в Акті перевірки факти доведеними, зокрема, що стосується застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2640,25 грн., виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 1 статті 3 Закону України ”Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
У складеному Акті перевірки інспектори зазначили, що при здійсненні розрахункових операцій з продажу пива у пляшках КОРО не використовувалась і вона взагалі відсутня в господарській одиниці.
Даний висновок було зроблено помилково як наслідок допущених порушень чинного законодавства інспекторами в ході здійснення перевірки.
Судом встановлено, що книга КОРО на господарській одиниці, що перевірялася, є і ведеться за № 1403000974.
В Акті перевірки зазначено про незабезпечення відповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків загальній сумі коштів за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня. Сума невідповідності 460,05 грн.
Суд вважає такий висновок помилковим, оскільки надані позивачем документи та дослідження в судовому засіданні КОРО свідчать про те, що відповідні записи щодо наявності готівкових коштів містяться в книзі, а сума готівкових коштів обліковувалась як розмінна монета.
Відповідно до підпункту 2.13 пункту 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління Національного банку України від 15.12.04 р. № 637 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.01.05 р. за № 40/10320 визначено, що підприємства (підприємці) під час здійснення розрахунків із споживачами за готівку зобов'язані приймати у сплату за продукцію (товари, роботи, послуги) без обмежень банкноти і монети (у тому числі обігові, пам'ятні, ювілейні монети, зношені банкноти та монети) усіх номіналів, які випускає Національний банк України в обіг, що є дійсним платіжним засобом. Крім того, підприємства та підприємці мають забезпечувати наявність у касі банкнот і монет для видачі здачі.
Будь-яких обмежень щодо терміну зберігання на місці проведення розрахунків розмінної монети чинним законодавством не встановлено, що свідчить про можливість зберігання готівки, яка є розмінною монетою, на місці проведення розрахунків до моменту здійснення першої розрахункової операції.
Згідно з підпунктом 4.5 пункту 4 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом ДПА України від 01.12.00 р. № 614 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.02.01 р. за № 107/5298, зі змінами та доповненнями, розмінна монета, отримана з каси підприємства або залишена в скриньці РРО з попереднього дня, має проводитися через РРО за допомогою операції ”службове внесення”.
Оскільки позивач не використовує РРО підтвердженням того, що відповідна сума обліковувалась як розмінна монета, є копія з КОРО, у якій відображається інформація про операцію ”службове внесення” та ”службова видача”. А крім того, чинне законодавство не визначає обов'язку заповнення КОРО в момент або зразу після здійснення розрахункової операції.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -
Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати у повному обсязі рішення від 11.05.10 р. № 0011062350, прийняте державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Миколаєва про застосування до СПД -фізичної особи ОСОБА_1 штрафної (фінансової) санкції у розмірі 2640,25 грн.
Відповідно до статті 186 КАС України про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Відповідно до статті 254 КАС України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Головуючий суддя О.Ф. Середа
10.08.2010 р.