79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
09 листопада 2010 р. № 2а-9553/10/1370
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого -судді Костіва М.В.
при секретарі Билень Н.С.
за участю представників:
від позивача (боржника): не з'явилися;
від відповідача: не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Дрогобичі Львівської області до Відділу Державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Львівської області про скасування постанови про накладення штрафу,
встановив:
Управління Пенсійного фонду України в м. Дрогобичі Львівської області звернулось із позовом до Державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Львівської області про скасування постанови про накладення штрафу від 19.10.2010 року ВП№20813914.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 28.10.2010 р. відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач виніс постанову про накладення штрафу, не врахувавши фактичну неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності бюджетного фінансування, непоширення мінімального розміру пенсії за віком, встановленого в абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” на відносини, що виникають з інших законів, а також подання заяв про роз'яснення судового рішення та зупинення виконавчого провадження. Просить позов задовольнити.
Відповідач проти позову заперечив з підстав, вказаних в запереченні. Вказує, що звернення до суду із заявою про роз'яснення судового рішення, не є підставою для зупинення виконавчого провадження, а отже і не може бути причиною невиконання боржником рішення суду. Відтак, просить відмовити в задоволенні позову.
У відповідності до ст. 71 КАС України справа слухається за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, оглянувши оригінали документів, що мають значення для справи, суд встановив наступне.
Постановою Дрогобицького міськрайонного суду у справі №2а-4797 було задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Дрогобичі Львівської області. Рішення набрало законної сили, доказів зворотного суду не надано. Згідно із ч. ч. 1-4 ст. 254 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Згідно із ч. 1 ст. 255 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
У відповідності до зазначеної постанови Дрогобицьким міськрайонним судом 17.06.2010 року був виданий виконавчий лист №2а-4797, яким було зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Дрогобичі Львівської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімального розміру пенсії за віком, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 01.06.2008 року по 31.12.2008 з врахуванням ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та виплачених сум.
Статтею 3 Закону України «Про виконавче провадження»від 21.04.1999 року № 606-XIV (з наступними змінами і доповненнями) встановлено, що примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів. Відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню, зокрема, такі виконавчі документи як виконавчі листи, що видаються судами (п. 1 ч. 2 ст. 3 Закону).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення. Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
13.08.2010 року державним виконавцем Державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Львівської області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №20813914 з виконання виконавчого листа №2а-4797.
Як вказується позивачем у позовній заяві, ним було подано клопотання про зупинення виконавчого провадження та надано вмотивоване пояснення щодо поважності причин невиконання рішення суду, в якому чітко вказано з яких причин управління не може виконати судове рішення. Однак відповідно до ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV (з наступними змінами і доповненнями) зупинення виконавчого провадження з вказаної вище підстави, є лише правом , а не обов'язком державного виконавця.
Відповідно до ч. 6 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження», якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання. У відповідності до ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Згідно із ст. 76 зазначеного Закону, у разі невиконання без поважних причин вимог державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції чи інші заходи, передбачені законодавством, і призначає новий строк виконання. Якщо після цього рішення не буде виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, а на боржника державним виконавцем накладається штраф у сумі двократного розміру витрат на проведення виконавчих дій у порядку, встановленому частиною другою статті 87 цього закону.
19.10.2010 року на адресу управління Пенсійного України в м. Дрогобичі Львівської області надійшла Постанова державного виконавця Кушніра С.Т. про накладення штрафу на управління у розмірі 340,00 грн.
Посилання позивача на поважність причин невиконання вимог державного виконавця, неможливість проведення такого перерахунку пенсії тощо, не заслуговують на увагу враховуючи, що такі посилання заявлялись позивачем під час розгляду справи Дрогобицьким міськрайонним судом та були відхилені останнім. Твердження про відсутність коштів у державному бюджеті не перешкоджає проведенню відповідного перерахунку та не звільняє позивача від виконання судового рішення, обов'язок по виконанню якого покладений саме на позивача, а не на інші органи, які забезпечують його фінансування.
Згідно із ст. 87 Закону України “Про виконавче провадження” у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на боржника - юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання. Постанова державного виконавця про накладення штрафу може бути оскаржена до начальника відповідного органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець або до суду в 10-денний строк. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає штраф на боржника у подвійному розмірі. При подальшому невиконанні рішення боржником державний виконавець порушує клопотання перед судом про кримінальну відповідальність боржника відповідно до закону.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець здійснює виконавчі дії по виконанню рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим законом порядку. Згідно із ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Належних доказів порушення відповідачем обов'язків, передбачених законом, суду не надано.
На час звернення позивача до адміністративного суду, постанова суду ні в добровільному порядку, ні в примусовому порядку не виконана.
Згідно із ч. 2 ст. 162 КАС України суд вправі постановою визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення. Суд також може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод чи інтересів суб'єкта у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України адміністративний суд перевіряє не лише вчинення дії чи бездіяльності на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а й чи вчинені вони з використанням повноважень з тією метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії, добросовісно, розсудливо і своєчасно.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 11, 69-71, 86, 161-163 КАС України, суд
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя М.В. Костів
Повний текст постанови виготовлено 15.11.2010 року.