Справа № 127/16622/24
Провадження № 2/127/5481/24
25.11.2024 року Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Федчишена С.А.,
при секретарі Підвисоцькій О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до моторно транспортного страхового бюро України про стягнення страхового відшкодування за шкоду завдану транспортному засобу під час дорожньо транспортної пригоди, -
встановив:
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до моторно транспортного страхового бюро України, ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування за шкоду завдану транспортному засобу під час дорожньо транспортної пригоди. Позов мотивовано тим, що 22.09.2023 р. було складено Протокол про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП відносно сина заявника ОСОБА_3 , який згідно даного акту на думку поліцейських, що приїхали на виклик та складали схему ДТП був винний у створенні аварійної ситуації в зв'язку з тим, що керуючи на законній підставі належним ОСОБА_1 ТЗ "DАЕWОО NЕХІА" ДНЗ НОМЕР_1 під час початку виконання маневру повороту ліворуч не переконався у безпечності такого маневру, чим спричинив ДТП з іншим учасником дорожнього руху, який в той момент виконував маневр подвійного обгону. Звертаю Вашу увагу на те, що згідно даних занесених до Схеми ДТП - інший учасник ДТП водій ТЗ "КІА ОРТІМА" ОСОБА_2 на час ДТП являвся особою цивільно - правова відповідальність якої не була застрахована. Важливим також є те, що ОСОБА_2 у своїх поясненнях працівникам поліції визнав себе винним у створенні аварійної обстановки та скоєнні ДТП, пояснивши свої дії тим, що маневр обгону вчиняв на вулиці з напрямком руху транспорту у кожну з сторін по одній полосі, до того ж маючи обмежену видимість він розпочав обгін ТЗ яке рухалось перед ним, але він різко затормозив в своїй полосі, оскільки водій ОСОБА_4 , що рухався перед ним, завчасно подав сигнал повороту ліворуч, притормозив та почав маневр повороту, а ОСОБА_2 через те, що набрав високу швидкість і не зміг пригальмувати, як того вимагають правила, в разі потреби аж до зупинки, вирішив обігнати ще один автомобіль і під кутом на зустрічній полосі дорожнього руху врізався в передню ліву частину ТЗ на якому рухався позивач. Відзначу, що на схемі ДТП відсутній навіть тормозний шлях автомобіля "КІА", це авто не зупинившись зникло з місця ДТП» повернулось лише згодом, водій ОСОБА_5 запаркував авто по стороні в протилежному напрямку руху від того, яким обидва ТЗ рухались на час ДТП. Лише після цього прибули на виклик поліцейські, які не зафіксували адмінправопорушення ОСОБА_5 пов'язане з зникненням з місця ДТП, відсутність страхового полісу цивільно - правової відповідальності. Даний адміністративний протокол було направлено до Вінницького міського суду, де ОСОБА_4 , не погоджуючись з позицією поліцейських, в ході судового розгляду справи довів письмовими запереченнями з опрацюванням Схеми ДТП та інших письмових доказів доданих до Адміністративного протоколу, що порушень ПДР України в його діях немає, судом було викликано в засідання іншого водія ОСОБА_5 в якості "свідка". Останній будучи під присягою дав пояснення суду завдяки яким головуюча змогла встановити істину у справі та ухвалити судове рішення, яким провадження закрито через відсутність у діях ОСОБА_4 ознак правопорушення. Постанова Вінницького міського суду від 16.11.2023 р. набула законної сили 28.11.2023 року. В тексті даного судового рішення було встановлено факт того, що у створенні аварійної обстановки та ДТП винним є водій автомобіля "КІА ОРТІМА" ОСОБА_5 якого суд допитав в якості свідка в ході судового розгляду адміністративної справи, а в нарадчій кімнаті зваживши на пояснення самого свідка, письмові пояснення ОСОБА_4 схему ДТП, пояснень учасників ДТП доданих до адміністративного протоколу прийшов до переконання, що в даному випадку ОСОБА_4 не невинуватим, а ДТП сталось з вини ОСОБА_5 , що підтверджується письмовими доказами зібраними у справі та систематизованими у причинно наслідкові події, кожна з яких відповідає закону та обставинам справи, що на момент скоєння ДТП мав би бути найпереконливішим доказом вини ОСОБА_5 для поліції - Схеми ДТП, що є невід'ємним Додатком до адміністративного протоколу. Таким чином водій ОСОБА_4 довів, що в результаті ДТП автомобіль "DАЕWОО NЕХІА" ДНЗ НОМЕР_1 відповідно до Довіреності від 18.08.2021 року виданої ОСОБА_6 як власником авто позивача ОСОБА_1 наділив останнього правами на вчинення будь-яких не заборонених дій з цим майном, в т.ч. і на отримання відшкодування за завдані збитки в межах строку виданої на Довіреності до 18.08.2024 року. З метою підтвердження законності права вимоги за завдану шкоду належного позивачу авто під час ДТП, що мало місце 22.09.2023 року на замовлення ОСОБА_1 було проведену автотехнічну експертизу (дослідження) в установі ТОВ "Клевер Експерт" № 376/09-23 від 12.10 2023 року за наслідками було встановлено, що вартість завданої шкоди позивачу, як законному володільцю автомобіля " DАЕWОО NЕХІА " ДНЗ НОМЕР_1 у ДТП, що сталось 22.09.2023 року о 19 год. 25 хв. по вул. Батозька 2 у м. Вінниці за участі ОСОБА_2 водія ТЗ "КІА ОРТІМА'' складає за розрахунками вартість відновлювального ремонту складає 34 566,01 грн., вартість матеріального збитку 27071,56 грн. МТСБУ є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. А тому в даному випадку мають солідарну відповідальність, адже до звернення до суду ОСОБА_1 в електронній формі звертався до МТСБУ для відшкодування, однак відповіді не отримав. Просив стягнути солідарно з МТСБУ та ОСОБА_2 відшкодування шкоди в розмірі 34566,01грн.
Ухвалою суду від 27.05.2024 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження.
30.09.2024 року ухвалою суду залишено без розгляду позовні вимоги до ОСОБА_2
30.09.2024 року заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області стягнуто з Моторно транспортного страхового бюро України на користь ОСОБА_1 шкоду завдану внаслідок дорожньо - транспортної пригоди в розмірі 27071,56грн. та 948,61грн. у відшкодування витрат на оплату судового збору. В задоволенні решти вимог - відмовлено.
Ухвалою суду від 13.11.2024 року скасовано заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 30.09.2024року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до моторно транспортного страхового бюро України про стягнення страхового відшкодування за шкоду завдану транспортному засобу під час дорожньо транспортної пригоди.
В судове засідання представник позивача не з'явився надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав за обставин викладених в позові, просив позов задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився з невідомих суду причин.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
При розгляді справи судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 16.11.2023року закрито провадження в справі про адміністративне правопорушення в зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_4 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Даною постановою суду встановлено, що 22.09.2023 року о 17:08 год. по АДРЕСА_1 водій ОСОБА_4 , керуючи транспортним засобом марки «Daewoo Nexia», д.н.з. НОМЕР_2 , під час повороту ліворуч був не уважний, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкоди іншим учасникам дорожнього руху та допустив зіткнення з автомобілем марки «Kia Optima», д.н.з. НОМЕР_3 , який в цей час виконував обгін. При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження. В даному випадку протокол було складено на водія автомобіля, який не порушував ПДР України. Адже водій ОСОБА_4 здійснював поворот ліворуч, в той час як інший водій - ОСОБА_2 здійснював обгін в порушення вимог ПДР України, оскільки при в'їзді на зустрічну смугу руху він мав переконатися, що там немає автомобілів, ніякий інший транспортний засіб не створить йому перешкоду для завершення маневру. Однак, він цього не зробив, неправильно оцінив дорожню обстановку та допустив зіткнення. Вказане підтверджується поясненнями допитаних в судовому засіданні осіб та документами, долученими до протоколу. Інших доказів винуватості ОСОБА_4 суду не надано. Тому на думку суду, саме неправомірні дії водія автомобіля марки «Кіа Optima» і стали причиною ДТП.
Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
А тому наявність вини ОСОБА_2 у вчиненні ДТП не підлягають доказуванню.
Цивільно-правова відповідальність власника марки «Кіа Optima», державний номер НОМЕР_3 , станом на дату ДТП застрахована не була.
Позивач через електронну адресу звернувся до МТСБУ із заявою про відшкодування йому шкоди, однак відповіді не отримав.
Згідно звіту про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 376/09-23 від 30.09.2023року вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля «Daewoo Nexia», д.н.з. НОМЕР_4 становить 27071,56грн. вартість відновлювального ремонту автомобіля «Daewoo Nexia» без урахування фізичного зносу вузлів і деталей на момент проведення дослідження становить 34566,01грн. ринкова вартість автомобіля «Daewoo Nexia» до моменту ДТП становить 160 347,96грн.
Відповідно до ст.4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст.12ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.
Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого. (стаття 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Відповідно до статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно зі статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Як встановлено статтею 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний, зокрема невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.
Матеріали справи не свідчать, що цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована.
Згідно зі статтею 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Статтею 1187 ЦК України визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання та створює підвищену небезпеку.
Відповідно до статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, окрім іншого, висновками експертів.
За положенням частини 1статті 78 цього Кодексу, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку встановленого законом.
Відповідно до пп. а)п.41.1.ст.41Закону МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі, розмір якої у відповідності до п.1) ч. 1 Постанови НБУ № 109 від 30.05.2022 р. «Про розміри страхових сум за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну майну потерпілих», складає 160 000 гривень на одного потерпілого.
Із змісту п. 34.4 ст. 34 Закону вбачається, що замовляти проведення дослідження з визначення вартості матеріального збитку транспортного засобу дозволяється, як потерпілому так і страховику. Обов'язок страховика, передбачений п. 34.2 ст. 34 Закону спрямований лише на звільнення потерпілого від додаткових витрат, про що свідчить п. 34.3 ст. 34 Закону.
Таким чином, п. 34.4 Закону передбачено право потерпілої особи на самостійне залучення аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди.
Суд вважає даний звіт належним доказом у справі, відповідачем не спростовано вказаного експертного дослідження, клопотання про проведення судової експертизи відповідач не заявляв. Твердження про те, що відповідач не згодний із вказаною сумою не підтверджено належними та достатніми доказами, та спростовується матеріалами справи.
Визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого транспортного засобу, здійснюється відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003 року.
Відповідно до пунктів 1.6, 8.1 та 8.3 Методики відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісного транспортного засобу чи його складника (ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту. Вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників колісного транспортного засобу та величини втрати товарної вартості. З наведених підстав, вартість відновлювального ремонту пошкодженого у ДТП транспортного засобу більша за вартість матеріального збитку, а вартість матеріального збитку - це та сума, яку за Законом має сплатити страховик як страхове відшкодування.
Відповідно п. 9.1. ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року в справі №760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) вказано, що у разі якщо деліктні відносини поєдналися з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Такий страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у порядку, передбаченому Законом № 1961-IV. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно із цим договором або Законом № 1961-IV у страховика не виникло обов'язку з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених статтею 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. У такому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Відповідно до ч. 1 ст. 36.2 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на тримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податкуна додану вартість.
Як вбачається зі Звіту № 376/09-23 від 12.10.2023року на арк. 2 ремонтної калькуляції експерт зазначає, що розмір збитку включає в себе 20 % ПДВ, а тому суд приходить до висновку, що розмір збитку який має відшкодовуватися відповідачем становить 22 559,63грн. ( 27071,56грн- 20%).
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне стягнути з МТСБУ на користь позивача розмір матеріального збитку, а саме в сумі 22559,63грн., а не розмір відновлювального ремонту, як просив позивач, тому позов підлягає частковому задоволенню.
Згідно ст. 141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 790,49грн. у відшкодування витрат на оплату судового збору, пропорційно до розміру задоволених вимог.
Крім того, представник позивача заявив клопотання про стягнення з відповідача на користь позивача понесені витрати на правову допомогу в розмірі 15 000,00грн.
Суд дослідивши дане клопотання приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата ), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом з тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат враховується: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За змістом ст. 137, 141 ЦПК України витрати на правничу допомогу мають бути дійсними (реальними), необхідними, а їх розмір розумним з огляду на складність справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини наведеної, зокрема, у пункті 95 рішення від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», пункті 80 рішення від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», пункті 88 рішення від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. При цьому, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини (рішення від 23 січня 2014 року у справі «East|West Aliance Limited» проти України», заява № 19336/04), обґрунтованим слід вважати розмір витрат, що є співмірним до складності справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та часом, витраченим на виконання таких робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також з ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одним з основних елементів верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість та кількість підготовлених документів, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Суд повинен оцінити витрати сторони у справі на оплату правничої допомоги у сукупності з критеріями, на які звертає увагу Європейський суд з прав людини, ураховуючи реальні обставини їх понесення та необхідності таких трат. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137 та ч.8 ст.141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року в справі №925/1137/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року в справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/ 16-ц.
Як слідує з матеріалів цієї справи позивач в підтвердження витрат на правничу допомогу надав договір про надання правової допомоги від 15.05.2024 року, акт виконаних робіт, квитанцію до прибуткового касового ордера №1 від 30.09.2024року на суму 15 000,00грн.
Визначаючись з розподілом витрат на правничу допомогу, відповідно до вимог ст.137,141 ЦПК України, суд зважає, що справа є незначної складності, в даній категорії спірних правовідносин наявна усталена судова практика, обсяг досліджених доказів є невеликим, а тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 3000,00 грн витрат на правничу допомогу. Саме такий розмір витрат, на переконання суду, є об'єктивним, співмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою у ній.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76, 78, 81, 141, 259, 263-265, 355 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Моторно транспортного страхового бюро України на користь ОСОБА_1 шкоду завдану внаслідок дорожньо - транспортної пригоди в розмірі 22 559,63грн., 790,49грн. у відшкодування витрат на оплату судового збору та 3000,00 грн. у відшкодування витрат на правову допомогу.
В задоволенні решти вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 26.11.2024 року.
ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_5 .
Моторно транспортне страхове бюро України, м. Київ, бульвар Русанівський, 8, код ЄДРПОУ 21647131.
Суддя: