Справа №: 148/2098/24
Провадження №: 3/148/1004/24
25 листопада 2024 року Тульчинський районний суд
Вінницької області
В складі головуючого судді: Ковганича С.В.
за участю правопорушника ОСОБА_1
захисника правопорушника ОСОБА_2
розглянув матеріали, які надійшли з Тульчинського РВП ГУ НП у Вінницькій області про те, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючий за адресою АДРЕСА_1 , притягується до адміністративної відповідальності за порушення ст.130 ч.2 КУпАП,
30.08.2024 о 00:30 години в м. Тульчині по вул. Незалежності водій ОСОБА_1 повторно, протягом року керував транспортним засобом Фольксваген, державний номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння від проходження освідування у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, скоїв адміністративне правопорушення передбачене ст. 130 ч.2 КпАП України.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився. В попередньому судовому засіданні надав пояснення, що вину у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.2 КУпАП не визнав, пояснивши, що 30.08.2024 в м. Тульчині по вул. Незалежності автомобілем з ознаками алкогольного сп'яніння не керував, в той вечір автомобілем керував його товариш ОСОБА_3 . Вважає, що протокол за порушення ст. 130 ч.1 КУпАП відносно нього суперечить об'єктивним обставинам справи та дії працівників поліції є не законними, а притягнення його до адміністративної відповідальності безпідставним.
Захисник правопорушника, адвокат Стоян А.С. в судовому засіданні вказала на відсутність підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення ст. 130 ч. 2 КУпАП та просила закрити провадження в справі на підставі ст. 247 ч. 1 п.1 КУпАП. При цьому також вказала на порушення зі сторони працівників поліції вимог КУпАП щодо складання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення. Окрім цього, протокол про адміністративне правопорушення за порушення ст. 130 ч.2 КУпАП не містить зазначення долучених доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 , тому в суду не має можливості встановити вину правопорушника та притягнути його до відповідальності. Захисник вказує, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння в час, зазначений в протоколі, що виключає склад адміністративного правопорушення. Дата та час, вказані в протоколі, не збігаються із датою та часом, що на відео. Сам лише протокол про адміністративне правопорушення та надані відеозаписи з нагрудного відеореєстратора патрульного поліцейського не є належними доказами стану алкогольного сп'яніння. Вважає, дії працівників поліції не законними, а притягнення правопорушника ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення ст. 130 ч.2 КУпАП безпідставним, що є підставою для закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення щодо останнього з підстав встановлених п. 1 ст. 247 КУпАП.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснив суду, що ввечері 30.08.2024 він разом зі своїм товаришем ОСОБА_5 на автомобілі Фольксваген, який належить ОСОБА_6 приїхали в м. Тульчин по справах, даним автомобілем керував він, а не ОСОБА_7 .
Заслухавши осіб, що беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд приходить до наступного.
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Частина 1 ст. 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Статтею 130 ч.2 КУпАП передбачена відповідальність за повторно протягом року керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.2 КУпАП, підтверджується матеріалами справи про адміністративне правопорушення, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 135220 від 30.08.2024 (а.с.2), який за змістом відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, у якому викладені обставини і суть правопорушення, передбачені ст. 130 ч.2 КУпАП, а також міститься посилання на ПДР України;
- акт та направлення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння (а.с.3,4);
- копія постанови суду від 22.01.2024 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за порушення ст. 130 ч.1 КУпАП (а.с.9,10);
- СD диском з відеозаписом, який належить Тульчинському РВП (а.с.11).
Твердження ОСОБА_1 та його захисника про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ст. 130 ч.2 КУпАП, є таким, що не знайшли свого підтвердження під час дослідження доказів в судовому засіданні. Така позиція правопорушника та його захисника розцінюється судом як захисна позиція, направлена на уникнення відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення.
Вказаний протокол про адміністративне правопорушення складений на бланку відповідного зразка, уповноваженою на те особою інспектором СРПП Тульчинського РВП з заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст. 256 КУпАП, та містить дату і місце його складання, дані про особу правопорушника, місце, час вчинення та суть правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, тобто має в собі всі необхідні відомості для вирішення справи і прийняття відповідного процесуального рішення.
При складанні протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 ч.2 КУпАП, працівниками поліції дотримані вимоги ст.254-256 КУпАП та розділу Х «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом МВС України №1395 від 07.11.2015 р.
Даний протокол підписаний як працівником поліції, так і ОСОБА_1 без заперечень.
Жодних пояснень щодо незгоди з діями працівника поліції з приводу незаконного притягнення до адміністративної відповідальності, окрім як запису в поясненнях «Я за кермом не їхав» під час складання протоколу ОСОБА_1 не викладено.
Із правами, встановленими ст.63 Конституції України, зокрема з правом на захист і ст.268 КУпАП ОСОБА_1 ознайомлений, що підтверджено його підписами у протоколі про адміністративне правопорушеннясерії ААД № 135220 від 30.08.2024.
Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факти неправомірних дій і розцінюється як основне джерело доказів.
В судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об'єктивного судового розгляду.
Щодо твердження захисника ОСОБА_2 проте, що складовою частиною ст. 130 КУпАП є саме керування транспортним засобом, а ОСОБА_1 автомобілем не керував, що виключають відповідальність за ст. 130 ч.2 КУпАП спростовуються зафіксованими та долучених до протоколу відео файлах з боді-камер працівників поліції.
Зокрема на оглянутому відеозаписі відзнятому на місці події, який міститься на диску як додаток до протоколу, а такожякий відповідає вимогам та положенням ст. 251 КУпАП, містяться докази керування автомобілем саме ОСОБА_1 , а також перебування останнього з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінки). Окрім того, ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу «Drager», на що він відповів відмовою
Суд погоджується з тим, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Тобто вказаний відеозапис надає можливість повно та об'єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення, отриманий у встановленому законом порядку і здійснений працівником поліції за допомогою наявних в нього технічних засобів, тому є належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.
Під відмовою від проходження огляду на стан сп'яніння необхідно розуміти свідоме і категоричне не бажання особи пройти відповідний огляд, яке базується на його внутрішньому переконанні про відсутність необхідності проходити цей огляд в силу існування певних мотивів відомих цій особі і може проявлятися як у активній, так і у пасивній формі.
Відповідно до п.2.5 постанови Кабінету Міністрів України «Про правила дорожнього руху» №1306 від 10.10.2001 року водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Зі змісту матеріалів справи та відеозаписів з боді-камер працівників поліції, вбачається, що правовою підставою для пропозиції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння було саме виявлення наявних ознак алкогольного сп'яніння у ОСОБА_1 .
Відповідно до Акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів та направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, в Тульчинській ЦРЛ (а.с.3,4) вбачається, що у ОСОБА_1 виявлено ознаки алкогольного сп'яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та координації рухів, а також зазначено, що ОСОБА_1 відмовився від проходження в установленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Суд вважає, що працівниками поліції правомірно та у відповідності до вимог КУпАП зафіксовано відмову водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння на місці та в медичному закладі.
Таким чином норми ПДР встановлюють обов'язок водія, а не право, пройти огляд на визначення стану сп'яніння і жодних винятків для цього (втома, не бажання водія) ПДР не містять.
Відповідно до ст. 266 ч. 2 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться в присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення".
Відповідно до пунктів другого, четвертого, шостого розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування Міністерством охорони здоров'я України та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами вказаної вище Інструкції з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові ( пункт сьомий Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції ).
Відповідно до тексту вказаної Інструкції, саме поліцейському надано право визначати підозру про те, чи перебуває водій в стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння. Згідно п. 12 розділу II Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій перебуває в стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, поліцейський направляє його до найближчого закладу охорони здоров'я.
У відповідності до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні, ухваленому 29 червня 2007 року у справі "О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства", Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Згідно постанови КМУ «Про правила дорожнього руху» від 10.10.2001 №1306 учасник дорожнього руху - це особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин, велосипедист, а також особа, яка рухається в кріслі колісному.
Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язанні знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
У п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно п. 2.9 а ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
У разі невиконання вимог п. 2.5 ПДР, передбачена адміністративна відповідальність за ст. 130 ч.1 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
При цьому, згідно диспозиції даної частини статті, для настання адміністративної відповідальності, особа, яка керує транспортним засобом може відмовитись від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції тільки за наявністю обставин, передбачених ст.17 КУпАП.
Аналізуючи вищенаведені факти, оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, у їх сукупності та взаємозв'язку, вважаю, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 130 ч.2 КУпАП повністю доведена і сумніву не викликає.
Пояснення свідка ОСОБА_4 про те, що він керував автомобілем, а не ОСОБА_1 суд не бере до уваги, оскільки вони суперечать обставинам події, оскільки з відеозапису відзнятому на місці події чітко вбачається, що після зупинки працівниками поліції автомобіляФольксваген, державний номерний знак НОМЕР_1 з водійського сидіння виходить ОСОБА_1 , а не ОСОБА_4 .
Отже, дослідивши усі матеріали справи, суд дійшов до висновку, що правопорушник вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 ч.2 КУпАП і повинен нести передбачену законом відповідальність.
Приймаючи дане рішення, суд керується принципом "поза розумним сумнівом", зміст якого сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі "Кобець проти України". Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Так, зокрема, винуватість водія поза розумним сумнівом доводиться обставинами викладеними у протоколі про адміністративні правопорушення.
При розгляді справи суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Тому згідно зі ст. 33 цього Кодексу основні й додаткові стягнення слід застосовувати з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи правопорушника, ступеня його вини, майнового стану, обставин, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, у межах санкцій відповідних норм.
Обставин, що пом'якшують відповідальність ОСОБА_1 відповідно до ст. 34 КУпАП, не встановлено.
Обставин, що обтяжують відповідальність ОСОБА_1 відповідно до ст. 35 КУпАП, не встановлено.
Згідно ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституціїі законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 62 Конституції України та ст.. 6 Конвенції про захист прав та основних свобод людини передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на її користь та кожна людина вважається невинною доти, поки її вину не доведено згідно з законом.
У відповідності до ПП ВСУ «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23.12.2005, суди не вправі застосовувати стягнення у виді позбавлення керування транспортними засобами тоді, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала.
Враховуючи, що в матерілах справи наявна довідка начальника Тульчинського РВП про те, що згідно бази даних ІТС "ІПНП" гр. ОСОБА_1 позбавлений права керування транспортними засобами, тому суд позбавлений можливості застосувати до останнього санкцію ст. 130 ч. 2 КУпАП, в частині позбавлення права керування транспортними засобами.
З огляду на викладене, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, а також відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, беручи до уваги, що ОСОБА_1 будучи особою, яка вчинила правопорушення за ст.. 130 ч.2 КУпАП, що створює потенційну загрозу для забезпечення безпеки дорожнього руху й експлуатації транспорту, захисту життя та здоров'я людей, майнових прав фізичних і юридичних осіб, суд вважає що виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових правопорушень можливо шляхом призначення покарання у вигляді штрафу без оплатного вилучення транспортного засобу, яке є необхідним і достатнім, та, згідно ст.. 23 КУпАП, відповідає меті адміністративного стягнення.
Відповідно до ст. 4 ч. 5 Закону України "Про судовий збір", у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Оскільки з 01.01.2024 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2920,00 грн., тому вважаю за необхідне, що з правопорушника підлягає стягненню 605,60 грн. судового збору в прибуток держави.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 23, 33, 130, 283, 287, 289 КпАП України, суддя,-
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючий за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 визнати винним в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.2 КУпАП та застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень без оплатного вилучення транспортного засобу (Рахунок UA418999980313080149000002001, Отримувач ГУК у Вінницькій обл./Він. обл./21081300, Код отримувача 37979858, Банк отримувача Казначейство України (ел.адм..подат.) .
Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 в дохід держави судовий збір в сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок, (Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; Код отримувача: (код за ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача: UA 908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106).
Роз'яснити ОСОБА_1 , що відповідно до вимог ст.307,308 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. В разі несплати штрафу у зазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання, роботи або за місцем знаходженням майна. Відповідно до вимог ст. 308 ч.2 КУпАП, у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником до Вінницького апеляційного суду через Тульчинський районний суд Вінницької області на протязі десяти днів з дня її винесення.
Суддя: