Справа №: 148/2493/24
18 листопада 2024 року Тульчинський районний суд Вінницької області у складі:
головуючого судді Дамчук О.О.,
за участю секретаря Носулько К.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тульчині за правилами спрощеного позовного провадженнябез повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Позивач звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання незаконною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, посилаючись на те, що 17.10.2024 засобами поштового зв'язку ним було отримано постанову № 24/2355 від 19.09.2024 винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП, як зазначено у постанові за те, що 09.09.2024 під час здійснення заходів з оповіщення громадян України, старшим групи оповіщення, штаб-сержантом ІІІ категорії ОСОБА_3 було встановлено, що у військовозобов'язаного громадянина України ОСОБА_1 відсутній при собі військово-обліковий документ під час дії воєнного стану, що підтверджується рапортом штаб-сержанта 3 категорії групи персоналу ІНФОРМАЦІЯ_2 , тим самим порушивши абз. 3 п.п.10-1 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Вважає оскаржувану постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню, з огляду на те, що така постановлена винесена з порушеннями чинного законодавства: відсутні докази вчинення ним правопорушення, оскільки відповідно до примітки ст. 210 КУпАП положення цієї статті не застосовуються у разі можливості отримання держателем ЄДРП, персональних даних військовозобов'язаних шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими реєстрами розпорядниками яких є державні органи. Зазначає, що відповідачем не було надано доказів, що розгляд справи відбувався відповідно до вимог ст. 268, 271 КУпАП. Також, посилається на те, що постанову винесено на підставі протоколу про адміністративне правопорушення № Т/24/1328 від 09.09.2024, що суперечить ч. 5 ст. 258 КУпАП. Як на підставу відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення посилається на те, що в нього наявна довідка серії ТЛ № 000450, видана ІНФОРМАЦІЯ_3 27.10.2009, в якій вказано, що комісією при Тульчинському РВК 23.10.2009 на підставі гр. І ст. 73 «в» Наказу Міністра оборони України № 207 від 12.07.199 року визнаний непридатним до військової служби в мирний час, обмежено здатний у воєнний час. Знятий з військового обліку наказ МО України № 342 від 09.06.2006. Додатково зазначає що він не є військовозобов'язаним, окрім того ІНФОРМАЦІЯ_4 , на який покладено обов'язок щодо ведення реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, не викликав його для постановки на військовий облік та повістки про явку до ІНФОРМАЦІЯ_2 йому не вручались. Будь який інший військово-обліковий документ крім довідки позивачу не видавався, я тому він не міг пред'явити документи, яких в нього не має. Вважає, що ІНФОРМАЦІЯ_5 мав можливість отримати інформацію про нього із ЄДРП, якщо він є військовозобов'язаним. Просить скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 19.09.2024 № 24/2355 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та справу закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
У відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України, якщо розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Положеннями ст. 159 КАС України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Однак відповідно до частини 4 вказаної статті неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом, як визнання позову.
11.11.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказує, що постанова № 24/2355 від 19.09.2024 винесена правомірно, у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 , дійсно був звільнений у мирний час від військового обов'язку, однак в особливий період являється військовозобов'язаним, а тому був зобов'язаний дотримуватись правил військового обліку. Однак ОСОБА_1 при перевірці військово-облікового документу, який відповідно до правил військового обліку мав бути постійно при ньому у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану, разом з документом, що посвідчує особу, та пред'являти їх за вимогою уповноваженого представника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, такого не пред'явив на вимогу працівника ІНФОРМАЦІЯ_2 пославшись на зняття з військового обліку на підставі наказу МО України № 342 від 09.06.2006, який втратив чинність ще у 2015 році. Нині, рішення про зняття з обліку відбувається на підставі наказу МОУ №402 від 14.08.2008. Зазначив, що подія складання протоколу про адміністративне правопорушення фіксувалась та відповідно до долучених до відзиву відеофайлів вбачається, що під час складання матеріалів особі роз'яснювались її права, повідомлялось про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, а також у зв'язку з відмовою особи щодо якої складався протокол про адміністративне правопорушення від підпису залучались свідки. Просить відмовити у задоволенні позову.
Відзив представником відповідача подано вчасно через підсистему «Електронний суд» із доказами надсилання їх позивачу, однак від останнього відповідь на відзив не надходила.
Із аналізу зазначеного вище вбачається, що сторони у справі на власний розсуд розпорядились своїми правами щодо предмета спору, а тому несуть ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням ними відповідних процесуальних дій.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП встановлює обов'язок органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Статтею 65 Конституції України передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Приписами п.1, п.2, абз.6, 8 п.3 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», передбачено, що Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до абз.12 ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оповіщення - доведення сигналів і повідомлень (директив, розпоряджень) до органів військового управління, центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій та населення про оголошення мобілізації, виклик громадян до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також вручення (надсилання) повісток громадянам.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає виконання військового обов'язку в запасі та дотримання правил військового обліку.
Суд зауважує, що посилання позивача на те, що він не є військовозобов'язаним на підставі наказу МО України № 342 від 09.06.2006 є помилковим, оскільки він втратив чинність, а відомості у військовому квитку на дату події вже не актуальні, тим більше що у довідці на яку посилається позивач зазначено, що вона дійсна лише до 2013 року, тобто ще у 2013 році позивач мав оновити свої військові данні та пройти ВЛК, однак цього не зробив. Також у даній довідці зазначено, що позивач знятий з військового обліку лише у мирний час, водночас у воєнний час визнаний обмежено придатним. Наказ МОУ № 342 від 09.06.2006 втратив чинність відповідно до наказу МОУ «Про внесення змін до Настанови з військового обліку прапорщиків, мічманів, сержантів, старшин, солдатів і матросів запасу в Збройних Силах України та інших військових формувань» № 24 від 15.01.2015.
Як вбачається із змісту наказу Міністерства оборони України від 15 січня 2015 року № 24 «Про внесення змін до Настанови з військового обліку прапорщиків, мічманів, сержантів, старшин, солдатів і матросів запасу в Збройних Силах України та інших військових формувань» було скасовано положення про зняття з військового обліку громадян, які визнані військово-лікарняною комісією (далі- ВЛК) непридатними до військової служби в мирний час та обмежено придатними у воєнний час, а позивач з цього часу отримав статус військовозобов'язаного. Відтепер для отримання у військовому квитку запису «непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку» необхідно, аби при проходженні медичної комісії ВЛК встановила статтю із списком хвороб, наведеному в наказі №402 від 14.08.2008.
Пунктом 10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» встановлені обов'язки громадян, які перебувають у запасі Збройних Сил України. Відповідно до п.9 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військовозобов'язані - це особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.
Абзацом 2 пп.10-1 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (Додаток 2 до порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року №1487) (далі - «Правила військового обліку») та ч.6 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти, у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану, повинні мати при собі військово-обліковий документ разом з документом, що посвідчує особу, та пред'являти їх за вимогою уповноваженого представника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон.
Згідно абз.5 ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 №303/2014 «Про часткову мобілізацію» та діє до сих пір.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває на теперішній час.
Відповідно до ст.235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
За частиною 3 ст. 210 КУпАП до адміністративної відповідальності притягаються призовники, військовозобов'язані та резервісти за порушення правил військового обліку, вчинені в особливий період.
Як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_1 під час воєнного стану запровадженого у країні (тобто в особливий період) є військовозобов'язаним та повинен дотримуватись правил військового обліку, у тому числі повинен мати при собі військово-обліковий документ разом з документом, що посвідчує особу, та пред'являти їх за вимогою уповноваженого представника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського. Документів щодо звільнення позивача від військового обов'язку або щодо наявності права на відстрочку матеріали справи не містять.
Зауваження позивача на те, що він не отримував повістку про явку до ІНФОРМАЦІЯ_2 або про те, що відповідач має можливість сам отримувати інформацію від державних органів, розпорядників такої інформації, щодо військовозобов'язаних не стосуються предмету перевірки за матеріалами даної справи, а тому судом не досліджуються.
Відповідно до п. 2 розділу І Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом МОУ від 01.01.2024 № 3 вбачається, що уповноважені посадові особи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, яким надано право складати протоколи про адміністративні правопорушення (додаток 1) (далі - протокол), передбачені статтями 210, 210-1, 211 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), визначаються наказами керівників відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Суд не приймає до уваги посилання позивача, на ч.5 ст. 258 КУпАП, як на підставу порушення процедури притягнення його до адміністративної відповідальності, оскільки відповідно до ч. 6 ст. 258 КУпАП встановлено, що якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, та правопорушень, передбачених статтею 132-2 цього Кодексу, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення. Із досліджених файлів відеофіксації доданих до відзиву вбачається, що позивач заперечував факт вчинення ним адміністративного правопорушення, а тому його твердження, що протокол про адміністративне правопорушення, не складається на підставі ч.5 ст. 258 КУпАП, у зв'язку з чим не може бути підставою для винесення постанови про адміністративне правопорушення, спростовується нормами закону.
Поруч з цим, пунктом 3 розділу ІІ Інструкції передбачено, що у протоколі зазначається: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по батькові (за наявності) особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, імена, по батькові (за наявності), пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Отже, протокол про адміністративне правопорушення № Т/24/1328 від 09.09.2024 було складено уповноваженою на це особою, з додержанням всіх вимог законодавства.
Також дослідженими файлами відеофіксації проведеної під час складання протоколу про адміністративне правопорушення спростовуються твердження позивача про порушення його прав під час винесення постанови про адміністративне правопорушення, оскільки на відео зафіксовано, як особа, яка складає протокол про адміністративне правопорушення повідомляє про дату, місце та час розгляду справи про адміністративне правопорушення, а також повідомляє про його права, а тому дані твердження на порушення ст. 268 КУпАП та ст. 271 КУпАП не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, враховуючи те, що позивач на розгляд справи, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце її розгляду особисто не з'явився, та свого представника/захисника не направив.
Згідно копії рапорту вбачається, що 09.09.2024 було виявлено військовозобов'язаного ОСОБА_1 , у якого був відсутній військово-обліковий документ під час дії воєнного стану.
Із змісту постанови № 24/2355 від 19.09.2024 про притягнення до адміністративної відповідальності вбачається, що ОСОБА_1 було визнано винним за вказаним у протоколі № Т/24/1328 від 09.09.2024 складом адміністративного правопорушення, тобто у зв'язку з виявленням 09.09.2024, що у військовозобов'язаного ОСОБА_1 , під час дії воєнного стану, відсутній військово-обліковий документ та накладено адміністративне стягнення у розмірі 17000,00 грн.
Відповідно до копії довідки серії ТЛ №000450 виданої ІНФОРМАЦІЯ_3 27.01.2009 року вбачається, що комісією при Тульчинському РВК 23.10.2009 року на підставі гр. І ст. 73 «в» Наказу Міністра оборони України №207 від 12.07.1999 ОСОБА_1 визнаний непридатним до військової служби в мирний час, обмежено здатний у воєнний час. Знятий з військового обліку наказ МО України №342 від 09.06.2006. Висновок військового комісара про використання у воєнний час ВОС. 999 та дана довідка дійсна до 23.10.2013.
Наданими до суду матеріалами підтверджується, що позивач являється придатним до військової служби в воєнний час та не має права на відстрочку відповідно до ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», докази на спростування даного твердження матеріали справи не містять.
Водночас суд вважає необхідним зауважити, що відео фіксацією проведеною під час складання протоколу про адміністративне правопорушення доведено визнання позивачем, факту відсутності в нього військово-облікового документу, що і складає об'єктивну сторону адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, а саме порушення правил військового обліку, що полягало саме у відсутності військово-облікового документу під час перевірки 09.09.2024, вчинене в особливий період.
Згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст.ст. 75, 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення уповноважена особа має всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, оцінити наявні докази. Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено «поза розумним сумнівом», на підставі належних та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури.
Відтак, постановляючи оскаржувану постанову, відповідач діяв правомірно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а оскаржувана постанова є обґрунтована, тобто прийнята з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Згідно із приписами ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
Згідно з ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає серед іншого рішення про скасування постанови і закриття справи.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, а тому вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову, залишивши оскаржувану постанову без змін.
Враховуючи те, що суд відмовляє в задоволенні позову, то судовий збір залишається за позивачем.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 77, 90, 139, 143, 242-246, 286 КАС України, статтями 247, 268, 279 , 280, 293 КУпАП, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення, залишити без задоволення.
Постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 № 24/2355 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210 КУпАП від 19.09.2024 щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, залишити без змін.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя О.О. Дамчук