Справа №: 148/1276/24
Провадження № 1-кп/148/138/24
Іменем України
26 листопада 2024 року Тульчинський районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретареві ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
представника потерпілого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Тульчин кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12024025180000049 від 22.04.2024 року по обвинуваченню:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Тульчин Вінницької області, громадянин України, з середньою освітою, працюючого вантажником ТОВ «Тульчинмясокомбінат», студента ВПУ № 41, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122 та ч.1 ст. 296 КК України,
ОСОБА_6 обвинувачується в тому, що він 21.04.2024 близько 12.00 годин перебував на передньому пасажирському сидінні автомобіля ВАЗ 2106, д.н.з. НОМЕР_1 , за кермом якого знаходилась ОСОБА_7 та яким вони рухались по вул. Миколи Леонтовича в м. Тульчин Вінницької області.
Під час руху по вул. Миколи Леонтовича в м. Тульчин Вінницької області ОСОБА_7 , порушивши п. 12.1 та 13.1 Правил дорожнього руху України, напроти автостанції «Тульчин», що по АДРЕСА_2 , керуючи автомобілем ВАЗ 2106, д.н.з. НОМЕР_1 , допустила зіткнення з автомобілем «Hyundai Tucson», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_8 .
Одразу після зіткнення автомобілів, ОСОБА_6 вийшов з салону автомобіля ВАЗ 2106, д.н.з. НОМЕР_3 , після чого безпричинно, грубо порушуючи громадський порядок, усвідомлюючи, що перебуває в громадському місці, виражаючи явну неповагу до суспільства та загальноприйнятих норм моралі, що супроводжувалось особливою зухвалістю, з метою самоствердження за рахунок приниження іншої особи, усвідомлюючи явну перевагу у фізичній силі, з метою заподіяння тілесних ушкоджень підійшов до особи похилого віку ОСОБА_8 та умисно наніс останньому правою рукою два удари в обличчя, тим самим заподіявши ОСОБА_8 тілесні ушкодження.
Своїми хуліганськими діями ОСОБА_6 спричинив ОСОБА_8 тілесні ушкодження у вигляді синців навколо лівого ока з поширенням на ліву виличну ділянку в області лівої щоки, забою м'яких тканин в області кута нижньої щелепи зліва, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 60 від 06.05.2024 відносяться до легких тілесних ушкоджень; струсу головного мозку, контузії лівого очного яблука, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 60 від 06.05.2024 відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я; закритого перелому медіальної стінки лівої орбіти, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 60 від 06.05.2024 відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень, тобто ушкоджень, які не є небезпечним для життя і не потягли за собою наслідків, передбачених у статті 121 Кримінального кодексу України, але таких, що спричинили тривалий (понад 21 день) розлад здоров'я. Таким чином, ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 296 КК України, а саме хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю;
Крім того, ОСОБА_6 21.04.2024 близько 12.00 годин перебував на передньому пасажирському сидінні автомобіля ВАЗ 2106, д.н.з. НОМЕР_1 , за кермом якого знаходилась ОСОБА_7 та яким вони рухались по вул. Миколи Леонтовича в м. Тульчин Вінницької області.
Під час руху по вул. Миколи Леонтовича в м. Тульчин Вінницької області ОСОБА_7 , порушивши п. 12.1 та 13.1 Правил дорожнього руху України, напроти автостанції «Тульчин», що по вул. Миколи Леонтовича, 15, м, Тульчин Вінницької області, керуючи автомобілем ВАЗ 2106, д.н.з. НОМЕР_3 , допустила зіткнення з автомобілем «Hyundai Tucson», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_8 .
Одразу після зіткнення автомобілів, ОСОБА_6 вийшов з салону автомобіля ВАЗ 2106, д.н.з. НОМЕР_3 , після чого на ґрунті раптово виниклого конфлікту, діючи умисно, реалізуючи умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, наніс останньому правою рукою два удари в обличчя, тим самим заподіявши ОСОБА_8 тілесні ушкодження.
Своїми злочинними діями ОСОБА_6 спричинив ОСОБА_8 тілесні ушкодження у вигляді синців навколо лівого ока з поширенням на ліву виличну ділянку в області лівої щоки, забою м'яких тканин в області кута нижньої щелепи зліва, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 60 від 06.05.2024 відносяться до легких тілесних ушкоджень; струсу головного мозку, контузії лівого очного яблука, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 60 від 06.05.2024 відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я; закритого перелому медіальної стінки лівої орбіти, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 60 від 06.05.2024 відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень, тобто ушкоджень, які не є небезпечним для життя і не потягли за собою наслідків, передбачених у статті 121 Кримінального кодексу України, але таких, що спричинили тривалий (понад 21 день) розлад здоров'я. Таким чином, ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 122 КК України, а саме умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 Кримінального кодексу України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.
Будучи допитаним у якості обвинуваченого ОСОБА_6 свою вину в чиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 296 та ч. 1 ст. 122 КК України визнав повністю та пояснив, що дійсно 21.04.2024 близько 12.00 годин перебував на передньому пасажирському сидінні автомобіля ВАЗ 2106, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_7 та яким вони рухались по головній дорозі вул. Миколи Леонтовича в м. Тульчин Вінницької області в сторону с. Кинашів. Не доїжджаючи до автостанції «Тульчин», що по АДРЕСА_2 , з другорядної дороги від автостанції виїхав автомобіль «Hyundai Tucson», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_8 , який не надав переваги у русі ОСОБА_7 , яка рухалася по головній дорозі, в результаті чого відбулося зіткнення та після зіткнення водій «Hyundai Tucson» продовжив рух та зупинив автомобіль вже на своїй полосі руху та обвинувачений на емоціях від дій потерпілого одразу після зіткнення автомобілів, вийшов з салону автомобіля ВАЗ 2106, підійшов до водія автомобіля «Hyundai Tucson», ОСОБА_8 та наніс останньому правою рукою два удари в обличчя. Також пояснив, що разом з матір'ю підходив до потерпілого та намагалися відшкодувати заподіяну шкоду, але останній відмовився;
Крім повного визнання своєї вини, вина ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень підтверджується показами свідків, допитаних у судовому засіданні, а саме:
- показами свідка ОСОБА_9 , яка у судовому засіданні пояснила, що являється матір'ю обвинуваченого. 21.04.2024 року перебувала у автомобілі ВАЗ 2106 під керуванням невістки ОСОБА_7 , рухались по головній дорозі вул. Миколи Леонтовича в м. Тульчин Вінницької області в сторону с. Кинашіва та не доїжджаючи до автостанції «Тульчин», з другорядної дороги від автостанції виїхав автомобіль «Hyundai Tucson», який не надав переваги у русі ОСОБА_7 , яка рухалася по головній дорозі, в результаті чого відбулося зіткнення та після зіткнення обвинувачений на емоціях підбіг до водія автомобіля «Hyundai Tucson», та наніс останньому правою рукою два удари в обличчя. Також пояснила, що разом з сином ОСОБА_6 підходили до потерпілого та намагалися врегулювати дану ситуацію та відшкодувати заподіяну шкоду, але останній відмовився, посилаючись на те, що суд вирішить;
- показами свідка ОСОБА_10 , який у судовому засіданні пояснив, що точної дати не пам'ятає, в цьому році весною перебував у автомобілі ВАЗ 2106 під керуванням однокласниці ОСОБА_7 , рухались по головній дорозі вул. Миколи Леонтовича в м. Тульчин Вінницької області в сторону Кинашіва та не доїжджаючи до автостанції «Тульчин», з другорядної дороги від автостанції виїхав автомобіль «Hyundai Tucson», який не надав переваги у русі ОСОБА_7 , яка рухалася по головній дорозі, в результаті чого відбулося зіткнення в заднє крило «Hyundai Tucson» та після зіткнення водій «Hyundai Tucson» продовжив рух аж до зупинки громадського транспорту та обвинувачений на емоціях від дій потерпілого одразу після зіткнення автомобілів, вийшов з салону автомобіля ВАЗ 2106, підійшов до водія автомобіля «Hyundai Tucson», та наніс останньому правою рукою два удари в обличчя. Потім приїхали працівники поліції та склали протокол на ОСОБА_11 оскільки вона не мала посвідчення водія на керування транспортним засобом.
Також вина ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень підтверджується наступними доказами дослідженими у судовому засіданні:
- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024025180000049 від 22.04.2024 року, згідно якого зареєстровано кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ст. 122 ч.1 КК України відносно ОСОБА_6 за заявою потерпілого ОСОБА_8 ; (а.с. 115)
- рапортом ст. інспектора-чергового Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області від 21.04.2024 року за № 2574, згідно якого 21.04.2024 року надійшло повідомлення зі служби 102, що 21.04.2024 року о 14.32 год. в приймальне відділення Тульчинської ЦРЛ звернувся ОСОБА_8 з тілесними ушкодженнями, пояснив, що відбулася бійка біля автовокзалу після ДТП; (а.с. 120)
- протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 21.04.2024 року, згідно якої ОСОБА_8 звернувся до правоохоронних органів з заявою про нанесення йому тілесних ушкоджень невідомою особою; (а.с. 121)
- висновком експерта № 60 від 06.05.2024 року, згідно якого у ОСОБА_8 , мали місце ушкодження в вигляді синців навколо лівого ока з поширенням на ліву виличну ділянку, в області лівої щоки, забою м'яких тканин в області кута нижньої щелепи зліва, струсу головного мозку, контузії лівого очного яблука, закритого перелому медіальної стінки лівої орбіти.
Дані ушкодження виникли від дії тупого твердого предметом, можливо, 21.04.2024 року.
Ушкодження в вигляді синців навколо лівого ока з поширенням на ліву виличну ділянку, в області лівої щоки, забій м'яких тканин в області кута нижньої щелепи відносяться до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, згідно «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» п.2.3.5; струс головного мозку, контузія лівого очного яблука відносяться до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров'я, згідно «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» п.2.3.3; закритий перелом медіальної стінки лівої орбіти відносяться до СЕРЕДНІХ тілесних ушкоджень, за відсутністю небезпеки для життя, які спричинили тривалий (понад 21-н день) розлад здоров'я, згідно «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» п.2.2.2.
- рапортом ст. інспектора-чергового Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області від 21.04.2024 року за № 2572, згідно якого 21.04.2024 року надійшло повідомлення зі служби 102 від ОСОБА_7 , що 21.04.2024 року о 12.39 год. біля автовокзалу відбулося ДТП за участю автомобілів ВАЗ 2106, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_7 та автомобілем «Hyundai Tucson», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_8 , постраждалих немає; (а.с. 128)
- рапортом ст. інспектора-чергового Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області від 21.04.2024 року за № 2573, згідно якого 21.04.2024 року надійшло повідомлення зі служби 102 від ОСОБА_12 , що 21.04.2024 року о 12.30 год. біля автовокзалу по вул. Леонтовича в м. Тульчині відбулося ДТП за участю автомобілів ВАЗ та «Hyundai». Між водіями відбулася бійка, у водія похилого віку поранена брова ШМД не потребує; (а.с. 129)
- поясненнями ОСОБА_7 від 21.04.2024 року, згідно яких остання пояснила, що 21.04.2024 року в АДРЕСА_2 біля автовокзалу близько 12.35 год. допустила зіткнення своїм автомобілем ВАЗ 2106, д.н.з. НОМЕР_1 та автомобілем «Hyundai Tucson», д.н.з. НОМЕР_2 , який виїжджав з автовокзалу. Під час ДТП тілесних ушкоджень ніхто не отримав; (а.с. 130)
- поясненнями ОСОБА_8 від 21.04.2024 року, згідно яких останній пояснив, що 21.04.2024 року в АДРЕСА_2 на автомобілі «Hyundai Tucson», д.н.з. НОМЕР_2 виїжджав з автовокзалу близько 12.35 год. та коли був на своїй полосі руху в нього в'їхав автомобіль ВАЗ 2106, д.н.з. НОМЕР_1 в заднє крило; (а.с. 131)
- схемою місця ДТП від 21.04.2024 року, на якій зафіксовано розташування транспортних засобів після ДТП; (а.с. 132)
- протоколом про адміністративне правопорушення від 21.04.2024 серії НОМЕР_4 , згідно якого на водія ОСОБА_7 складено протокол про вчинення останньою адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП; (а.с. 133)
- постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі Серії ББА № 335101 від 21.04.2024 року, згідно якого на ОСОБА_7 накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративних правопорушень передбачених ч. 1, 2 ст. 126 КУпАП; (а.с.134)
- протоколом проведення слідчого експерименту за участю обвинуваченого ОСОБА_6 від 21.05.2024 року з фототабзицею до нього, під час якого останній вказав на обставини спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_8 ; (а.с. 135-138)
Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає, що умисні дії ОСОБА_6 слід кваліфікувати ч. 1 ст. 296 КК України, а саме хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю;
за ч. 1 ст. 122 КК України, умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 Кримінального кодексу України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд керується вимогами ст. 65-67 КК України та приймає до уваги роз'яснення постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Згідно цієї постанови, відповідно до ст. 50, ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, воно повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують.
При вирішенні питання про обрання міри покарання ОСОБА_6 , суд відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, за ч. 1 ст. 122 КК України відповідно до ст. 12 КК України злочин є не тяжким, за ч. 1 ст. 296 КК України відповідно до ст. 12 КК України є проступком, відповідно до ст. 66 КК України, до пом'якшуючих обставин суд відносить щире каяття та сприяння розкриттю кримінального правопорушення, до обтяжуючих обставин, передбачених ст. 67 КК України, суд відносить вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.
Крім цього суд враховує особу обвинуваченого, який раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання та навчання, офіційно працевлаштований, навчається у Вищому професійному училищі № 41 м. Тульчин, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, його ставлення до вчиненого кримінального правопорушення, у зв'язку із чим, суд приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, а тому вважає призначити покарання у вигляді обмеження волі із застосуванням ст. 75 КК України, звільнивши від відбування покарання з випробуванням, зі здійсненням контролю за його поведінкою, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов'язки, оскільки саме таке покарання на думку суду, з урахуванням положень ч. 2 ст. 50 КК України, є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів, а також відповідатиме цілям покарання.
Щодо заявленого цивільного позову ОСОБА_8 про відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок вчинення злочину, суд виходить зі слідуючого.
За ч. 5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_8 було заявлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_6 про відшкодування завданої моральної шкоди у розмірі 100000,00 грн., внаслідок вчинення злочину та 15000,00 грн. судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд, в залежності від доведеності підстав і розміру позову, задовольняє цивільний позов повністю, або частково чи відмовляє в ньому.
Суд вважає, що позов підлягає до задоволення частково із слідуючих підстав.
Норми ст. 23 ЦК України вказують на те, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, внаслідок порушення її права. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала, у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Згідно ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі, неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини.
З'ясувавши обставини справи та дослідивши подані докази, зважаючи на характер та обсяг завданої шкоди потерпілому, який пов'язаний з фізичним білем потерпілого, з врахування майнового стану обвинуваченого, враховуючи позицію обвинуваченого, щодо визнання позову частково в розмірі 5000,00 грн., суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову частково та рахує за необхідне стягнути з обвинуваченого на користь потерпілого завдану моральну шкоду в розмірі 20 000( двадцяти тисяч) гривень.
Щодо обґрунтованості вимог в частині стягнення на користь потерпілого ОСОБА_8 витрат на правову допомогу, суд керується наступним.
Положеннями ч. 1 ст. 124 КПК установлено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.
До таких витрат відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 118 цього Кодексу належать витрати на правову допомогу.
Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Правовою підставою відшкодування витрат на правову допомогу є договір, укладений між потерпілим та адвокатом-представником, а також документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку процесуальних витрат на правову допомогу, що підлягають відшкодуванню, крім договору про надання правової допомоги, особа має надати і оригінали документів, які підтверджують ці витрати, а також процесуально підтвердити надання правових послуг (складений процесуальний документ, вчинена процесуальна дія (участь у слідчих (розшукових) діях чи ознайомлення із процесуальними документами тощо)).
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного вище Закону).
Зі змісту квитанції до прибуткового касового ордеру, що долучена до позову (а.с. 43) з'ясовано, що ОСОБА_8 сплатив адвокату ОСОБА_5 15000,000 грн. відповідно договору від 13.05.2024 року за надання правової допомоги на досудовому розслідуванні в СВ Тульчинського РВ ГУНП у Вінницькій області та Тульчинському районному суді Вінницької області.
При визначенні необхідного розміру витрат на правову допомогу, суд керується відповідними правовими позиціями, які зафіксовані Верховним Судом, зокрема в Постанові від 01 серпня 2019 року у справі № 915/237/18, де зазначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Також констатовано, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Таким чином, керуючись принципами справедливості та верховенством права, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, виходячи з обставин кримінальної справи, беручи до уваги фінансовий стан обвинуваченого, суд вважає, що розумним та справедливим розміром понесених потерпілим витрат на правову допомогу слід вважати витрати на суму 5000,00 грн., які підлягають стягненню з обвинуваченого на користь потерпілого ОСОБА_8 , враховуючи, що ні потерпілим ні його представником не надано суду договорів, укладених між потерпілим та адвокатом-представником, як на досудовому слідстві так і на судовому провадженні, оскільки саме в договорі про надання правової допомоги зазначаються умови та порядок надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Крім цього гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються також у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини, що також зазначається у договорі про надання правової допомоги.
Суд позбавлений можливості оцінити надану потерпілому правову допомогу адвокатом на досудовому слідстві, оскільки відсутні оригінали документів, які підтверджують витрати, а також процесуально підтвердити надання правових послуг (складений процесуальний документ, вчинена процесуальна дія (участь у слідчих (розшукових) діях чи ознайомлення із процесуальними документами тощо)). Матеріали кримінального провадження також таких доказів не містять.
Суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу на вказану суму є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг як на досудовому слідстві так і у суді, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру. Разом з тим суд наголошує, що адвокат самостійно визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій для задоволення вимог останнього та найкращого його захисту.
Процесуальні витрати за проведення експертиз та речові доказ, відсутні.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд,
ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 122 ч. 1 КК України, призначивши йому покарання у вигляді обмеження волі на строк два роки.
ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 296 ч. 1 КК України, призначивши йому покарання у вигляді обмеження волі на строк один рік.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_6 остаточне покарання у виді двох років обмеження волі.
На підставі ч. 1 ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_6 від відбуття, призначеного вироком покарання з випробуванням на один рік, в силу п.п. 1,2 ч.1 ст.76 КК України, зобов'язавши його періодично являтися до уповноваженого органу з питань пробації для реєстрації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про переміни свого місця проживання, роботи та навчання.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_6 не застосовувати.
Цивільний позов ОСОБА_8 до обвинуваченого ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок вчинення злочину, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тульчин Вінницької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 на користь потерпілого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОККП НОМЕР_5 ) 20000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної школи та 5000,00 грн. витрат понесених потерпілим на правову допомогу.
В іншій частині позову відмовити.
Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду на протязі 30 днів починаючи з часу оголошення, а засудженим до позбавлення волі з часу отримання копії вироку.
Засудженому та прокурору копію вироку вручити негайно після проголошення.
Суддя ОСОБА_1