Справа № 930/576/24
Провадження №2/930/365/24
21.10.2024 року м.Немирів
Немирівський районний суд Вінницької області в складі
головуючої судді Войницької Т.Є.,
за участі секретаря судового засідання Вакар Г.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Немирівської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом,-
У лютому 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом та з урахуванням уточненої позовної заяви просив визнати за ним право власності в порядку спадкування за заповітом на житловий будинок - А загальною площею 51,8 кв.м., житловою 31,7 кв.м., з господарчими будівлями та спорудами: веранда - а, сарай - Б, літня кухня - В, погріб - П, огорожа - 1-2, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір заявника - ОСОБА_2 .
Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить: житловий будинок - А загальною площею 51,8 кв.м., житловою 31,7 кв.м., з господарчими будівлями та спорудами: веранда - а, сарай - Б, літня кухня - В, погріб - П, огорожа - 1 -2, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
У довідці №173/02-14 від 20.02.2024 року, яка видана державним нотаріусом Немирівської нотаріальної контори Кнап Л.П., зазначено, що в провадженні Немирівської державної нотаріальної контори є спадкова справа № 185/2023 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 і ОСОБА_1 спадкоємцем за заповітом на спадкове майно, належне ОСОБА_2 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У позивача виникла необхідність одержати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на спадкове майно.
26 вересня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до державного нотаріуса Немирівської державної нотаріальної контори Кнап Л.П., із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
28 вересня 2023року державним нотаріусом Немирівської державної нотаріальної контори, винесено постанову про відмову у вчинені нотаріальної дії № 1026/02-14. Підставою відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом є та обставина, що при огляді документів було встановлено наявність розбіжностей, в свідоцтві ОСОБА_1 про народження, яке виписано російською мовою, а саме його прізвище та прізвища його батьків зазначене - « ОСОБА_3 », тоді як прізвище позивача, згідно паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Немирівським РВ УМВС України у Вінницькій області 29 січня 2004 року, - « ОСОБА_4 », заповіт, посвідчений 16 травня 1995 року ОСОБА_5 , секретарем Головеньківської сільської ради Немирівського району Вінницької області за №42, зроблений від імені ОСОБА_2 на ім'я ОСОБА_1 .
Згідно даних погосподарської книги Головеньківської сільської ради за 1961-2000 роки, прізвище позивача та його батьків - « ОСОБА_3 ».
У зв'язку із наявними розбіжностями в написанні прізвища позивача та прізвища його матері (спадкодавиці), ОСОБА_1 звернувся до суду з питання встановлення факту родинних відносин, що необхідно було оформлення спадкових прав.
Рішенням Немирівського районного суду від 04.01.2024 заяву ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин задоволено повністю. Встановлено факт, що ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , є рідною матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Ознайомившись з правовстановлюючим документом, а саме свідоцтвом про право власності на житловий будинок від 11 жовтня 2002 року, який належить ОСОБА_2 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 , державний нотаріус Немирівської державної нотаріальної контори, з'ясувала , що на свідоцтві відсутня печатка виконавчого комітету Головеньківської сільської ради та підпис уповноваженої особи, яка видала документ, а також не зазначена поштова адреса житлового будинку.
У зв'язку із вище викладеним позивач змушений звернутись до суду з цим позовом.
Ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 04.03.2024 відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 27.03.2024 витребувано в державного нотаріуса державної нотаріальної контори Кнап Л.П. належним чином завірену копію спадкової справи, заведеної до майна ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .
23.09.2024 від представника позивача - адвоката Примакової В.В. надійшла уточнююча позовна заява, у якій просила визнати за позивачем право власності в порядку спадкування за заповітом на житловий будинок - А загальною площею 51,8 кв.м., житловою 31,7 кв.м., з господарчими будівлями та спорудами: веранда - а, сарай - Б, літня кухня - В, погріб - П, огорожа - 1-2, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 23.09.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судове засідання представник позивача адвокат Примакова В.В. не з'явилася, надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.
Представник відповідача Немирівської міської ради в судове засідання не з'явилася, надала суду заяву, в якій просила справу розглянути без її участі, щодо задоволення позовної заяви не заперечувала.
Згідно ч. 3ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Одним із способів захисту цивільних прав, встановлених ч.2 ст. 16 ЦК України є визнання права.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, особи вправі набути право власності на підставах, що не заборонені законом і згідно зі ст. 392 ЦК України, можуть звертатись до суду з позовом про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності.
У постанові Верховного Суду від 18 грудня 2019 року в справі № 265/6868/16-ц (провадження № 61-34234св18) вказано, що: "у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняли спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що згідно паспорта серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , народився в с.Головеньки Немирівського району Вінницької області.
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 ОСОБА_6 (рос.мовою) народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в с.Головеньки Немирівського району Вінницької області. Його батьками записані: батько - ОСОБА_7 (рос.мовою) та матір - ОСОБА_8 (рос.мовою).
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 в с.Головеньки Немирівського району Вінницької області, що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_3 .
Після смерті ОСОБА_2 залишилося спадкове майно.
Згідно довідки №173/02-14 від 20.02.2024, виданої державним нотаріусом Немирівської державної нотаріальної контори Кнап Л.П., Фріз М.Я. є спадкоємцем за заповітом на спадкове майно, належне ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .
До матеріалів справи долучено свідоцтво про право власності на житловий будинок, видане виконавчим комітетом Головеньківської сільської ради 19.12.2002, згідно якого на праві приватної власності житловий будинок в с.Головеньки, загальною площею 51.8 кв.м, в тому числі житловою 31,7 кв.м. з господарчими будівлями належить ОСОБА_2 свідоцтво видане на підставі рішення виконкому Головеньківської сільської ради від 11.10.2002 №7.
Відповідно до довідки-характеристики, №31 від 19.12.2002, виданої Тульчинським МБТІ, житловий будинок в АДРЕСА_2 зареєстровано в Тульчинському бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі №1 під реєстраційним номером №264 за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок, виданого виконкомом Головеньківської сільської ради 19.12.2002.
Згідно рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 04.01.2024 встановлено факт, що ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , є рідною матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
З спадкової справи №185/2023, заведеної до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , встановлено, що 26.09.2023 ОСОБА_1 звернувся із заявою до державного нотаріуса Немирівської державної нотаріальної контори Кнап Л.П. про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на земельну частку (пай), що входить в спадкове майно, яке він прийняв шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном. Одночасно повідомив, що інших спадкоємців, передбачених заповітом, пережилого подружжя або особи, з якою померла особа перебувала у фактичних шлюбних відносинах та на обов'язкову частку немає.
Згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) в спадковому реєстрі зареєстрований заповіт за №42 від 16.05.1995, заповідачем якого зазначена ОСОБА_2 .
Згідно заповіту від 16.05.1995 ОСОБА_2 на випадок своєї смерті зробила розпорядження: все її майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і, взагалі, те все, що буде їй належати на день смерті і, на що вона по закону матиме право, заповіла ОСОБА_1 .
Відповідно до довідки №2506 від 30.09.2019, виданої виконавчим комітетом Ковалівської сільської ради ОСОБА_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті його матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка постійно проживала та була зареєстрована за адресою: в АДРЕСА_1 , залишилося спадкове майно. Спадкоємцем за заповітом, посвідченим секретарем виконавчого комітету Головеньківської сільської ради Немирівського району Вінницької області 16.05.1995 за р.№42 є син померлої - ОСОБА_1 . На момент відкриття спадщини (14.08.1997) в житловому будинку в АДРЕСА_1 , де була зареєстрована померла, будь-які інші особи зареєстровані не були.
20.02.2024 ОСОБА_1 державним нотаріусом Немирівської державної нотаріальної контори Кнап Л.П. видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну частку (пай) належну ОСОБА_2 .
З постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії №1026/02-14 від 28.09.2023 встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до державного нотаріуса Немирівської державної нотаріальної контори Кнап Л.П. з метою отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок, що розташований за адресою: с.Головеньки Вінницького району Вінницької області, належний ОСОБА_2 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 .
28.09.2023 року державним нотаріусом Немирівської державної нотаріальної контори Кнап Л.П. зазначеною постановою ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок, що розташований за адресою: с.Головеньки Вінницького району Вінницької області, належний ОСОБА_2 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 з підстав відсутності печатки Головеньківської сільської ради та підпис уповноваженої особи, яка видала документ, а також не зазначена поштова адреса житлового будинку.
Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року, у разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство,зокрема, відповідні правила Цивільного Кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини.
Згідно з ч.1 ст. 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.
Відповідно до ст. 525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 526 ЦК УРСР місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця (стаття 17 цього Кодексу), а якщо воно невідоме, - місцезнаходження майна або його основної частини.
За ст. 534 ЦК УРСР кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.
Відповідно до ч.1 ст.548 ЦК УРСР, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Статтею 549 ЦК УРСР визначено, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном або подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини; ці дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
За положеннями ст. 560 ЦК УРСР спадкоємці, закликані до спадкоємства, можуть одержати в державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини свідоцтво про право на спадщину. Свідоцтво про право на спадщину видається також державною нотаріальною конторою при переході спадкового майна до держави (ст. 534, 553, 555 цього Кодексу).
Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права в установленому законодавством України порядку.
Відповідно до вимог ст.68 Закону України «Про нотаріат» та пп.4.15 п.4 Глави 10 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5 видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.
Судом встановлено, що в свідоцтві на право власності на жилий будинок, виданому виконкомом Головеньківської сільської ради, згідно якого житловий будинок загальною площею 51.8 кв.м, в тому числі житловою 31,7 кв.м. з господарчими будівлями, який розташований в с.Головеньки, на праві приватної власності належить ОСОБА_2 , відсутній підпис сільського Головеньківської сільської ради та печатка, а також не зазначена адреса будинку.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав здійснюється шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно із частиною четвертою статті 3 зазначеного Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Тобто, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.
З технічного паспорту на будинок за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що він побудований у 1950 році.
Питання набуття права власності на той час регулювалося Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» (далі - Указ від 26 серпня 1948 року), що був визнаний таким, що втратив чинність, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 лютого 1988 року №8502-ІІ, і прийнятою відповідно до Указу від 26 серпня 1948 року постановою Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» (далі - Постанова від 26 серпня 1948 року), які, зокрема, визначали умови та правові наслідки будівництва.
Згідно зі статтею 1 Указу від 26 серпня 1948 року кожен громадянин і кожна громадянка мали право купити або збудувати для себе на праві особистої власності жилий будинок на один або два поверхи з числом кімнат від однієї до п'яти як у місті, так і поза містом.
Пунктом 2 Постанови від 26 серпня 1948 року визначено, що земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків відводяться за рахунок земель міст, селищ, держземфонду і земель держлісфонду у безстрокове користування, а збудовані на цих ділянках будинки є особистою власністю забудовника.
Отже, за Указом від 26 серпня 1948 року та Постановою від 26 серпня 1948 року підставою виникнення у громадянина права власності на жилий будинок був сам факт збудування ним його з додержанням вимог вказаного законодавства.
Ці правові акти не пов'язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації.
Свідоцтво про право власності на жилий будинок, належний ОСОБА_2 , видане виконкомом Головенькіської сільської ради 19.12.2002.
Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу УРСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства УРСР 31.01.1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13.12.1995 року №56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року №7/5, і зареєстроване в Мін'юсті 18.02.2002 року за №157/6445.
Згідно з п.16 Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, доданого до Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої Міністерством комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, до правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, відносять свідоцтва про право власності на будинки (домоволодіння), які видані виконкомами місцевих Рад депутатів трудящих або органами комунального господарства на підставі рішень виконкомів.
Також, зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах. Тобто, записи у погосподарських книгах визнавалися в якості актів органів влади, що підтверджують право приватної власності.
Крім того, Вищій Спеціалізований Суд України у своєму листі зазначив, що при вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.
Як встановлено судом, на підтвердження права власності спадкодавця ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 на будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , представник позивача надала довідку №2039 від 10.09.2024, виданою виконкомом Немирівської міської ради, згідно якої житловий будинок, який належить ОСОБА_2 згідно погосподарської книги, том 3, за номером об'єкта по господарського обліку 11-0270-5. Знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що право на спірний будинок за спадкодавцем підтверджено належними доказами, вказане нерухоме майно є об'єктом права власності і може бути об'єктом спадкування.
Позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом після смерті матері - ОСОБА_9 та в установленому законом порядку прийняв спадщину, шляхом вступу та володіння спадковим майном, проте оформити свої спадкові права в нотаріальному порядку позбавлена можливості за обставин незалежних від її волі.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» спадкоємець, який позбавлений умов для одержання свідоцтва про право на спадщину у нотаріуса, має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності у порядку спадкування.
Пунктом 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України від 16.05.2023 року №24-753/0/4-13, право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним, який засвідчує його право власності. (ст. 392 ЦК України).
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність порушених прав позивача, а обраний спосіб захисту порушених прав є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, що було встановлено в ході судового розгляду, тому суд дійшов висновку, що позов обґрунтований.
Таким чином, належно оцінивши зібрані у справі докази, суд вважає, що факти, викладені позивачем в позовній заяві в обґрунтування своїх позовних вимог є достовірними, і сумніву не викликають, визнання права власності не порушує прав чи інтересів будь-яких інших осіб, відповідачем визнаються, у зв'язку з чим, позовні вимоги підлягають задоволенню.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 524, 525, 526, 548, 549, 560 ЦК Української РСР (1963 року), ст.ст. 16, 328, 392 ЦК України, ст.ст. 4, 13, 211, 247, 259, 263, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Немирівської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності в порядку спадкування за заповітом на житловий будинок - А загальною площею 51,8 кв.м., житловою 31,7 кв.м., з господарчими будівлями та спорудами: веранда - а, сарай - Б, літня кухня - В, погріб - П, огорожа - 1-2, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т. Є. Войницька