Справа № 128/4562/24
Іменем України
26 листопада 2024 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області у складі:
судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря ОСОБА_2
та учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду подання Державної установи «Стрижавська виправна колонія (№81)» відносно засудженого ОСОБА_4 про приведення вироку у відповідність до нового закону, який звільняє від покарання або пом'якшує його,
До Вінницького районного суду Вінницької області надійшло вищевказане подання, яке мотивоване тим, що « ОСОБА_4 засуджений вироком Енергодарського міського суду Запорізької області від 23.11.2021 за ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 185 КК України, з урахуванням ч. 1 ст. 70 КК України, до 5 років позбавлення волі. У зв'язку з набранням законної сили 09.08.2024 Законом України №3886-1X від 18.07.2024 «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» адміністрація Державної установи «Стрижавська виправна колонія (№81)» направляє подання до Вінницького районного суду для вирішення питання відповідно до ст. 5, ст. 74 КК України, оскільки втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, відповідно до положень Закону України №3886-1X від 18.07.2024».
В судовому засіданні 26.11.2024 прокурор ОСОБА_3 суду зазначив, що ОСОБА_4 підлягає звільненню від покарання, призначеного вироком Енергодарського міського суду Запорізької області від 23.11.2021, на підставі ч. 2 ст. 74 КК України, у зв'язку із усуненням Законом України №3886-1X від 18.07.2024 караності діяння, за ч. 3 ст. 185 КК України, тому ОСОБА_4 слід вважати засудженим вироком Енергодарського міського суду Запорізької області від 23.11.2021 за ч. 2 ст. 289 КК України до 5 років позбавлення волі з виключенням посилання на ст. 70 КК України.
Представник Державної установи «Стрижавська виправна колонія (№81)» в судове засідання та засуджений ОСОБА_4 на зв'язок в режимі відеоконференції не з'явилися, хоч про день, час та місце судового розгляду повідомлялися судом у встановленому законом порядку.
Попередньо від начальника Державної установи «Стрижавська виправна колонія (№81)» ОСОБА_5 та від засудженого ОСОБА_4 надійшли заяви про розгляд подання без їхньої участі, засуджений у своїй заяві також зазначив, що послуг адвоката не потребує.
Відповідно до ч. 5 ст. 539 КПК України, неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання (подання), не перешкоджає проведенню судового розгляду, крім випадків, коли їх участь визнана судом обов'язковою або особа повідомила про поважні причини неприбуття.
За вказаних обставин суд вважає можливим провести судовий розгляд 26.11.2024 за відсутності представника Державної установи «Стрижавська виправна колонія (№81)» та засудженого ОСОБА_4 .
Заслухавши думку прокурора, оглянувши матеріали подання та матеріали особової справи ОСОБА_4 , суд дійшов такого висновку.
В пункті 13 частини першої статті 537 КПК України визначено, що під час виконання вироків, суд має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Установлено, що Енергодарський міський суд Запорізької області вироком від 23.11.2021 ухвалив « ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання за ч. 2 ст. 289 у вигляді п'яти років позбавлення волі; за ч. 3 ст. 185 КК України у вигляді трьох років позбавлення волі. У відповідності до ч. 1 ст. 70 КК України за правилами призначення покарання за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити покарання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді - п'яти років позбавлення волі».
Вирок Енергодарського міського суду Запорізької області від 23.11.2021 набрав законної сили 24.12.2021.
Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
За частиною першою статті 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Такий же принцип неявно гарантований і статтею 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Цей принцип втілюється в правилі про те, що, якщо існують відмінності між кримінальним законодавством, чинним на момент вчинення злочину, та наступними кримінальними законами, прийнятими до винесення остаточного рішення, суди повинні застосовувати закон, положення якого є найбільш сприятливими для обвинуваченого.
Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024, який набрав чинності 09.08.2024, у статті 51 КУпАП, якою передбачена відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підвищена верхня межа вартості майна, викрадення якого охоплюється цим положенням, до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 07.10.2024 (справа № 278/1566/21) дійшла висновку, що «статті 185, 190, 191 фактично містять відсилку до статті 51 КУпАП, яка, встановлюючи верхню межу вартості викраденого майна для кваліфікації його як дрібного викрадення, тим самим визначає нижню межу цього параметра для кримінальної відповідальності за крадіжку, шахрайство, привласнення чи розтрату чужого майна. Таким чином, кількісна зміна розміру дрібного викрадення з 0,2 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян безпосередньо вплинула на суть таких кримінально караних діянь, як крадіжка, шахрайство, привласнення та розтрата, адже в тексті кримінального закону цей розмір прямо не визначено і він указаний законодавцем у статті 51 КУпАП. Отже, із часу набуття 09.08.2024 чинності Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» кримінальна відповідальність за статтями 185, 190, 191 КК України може настати, лише якщо розмір викраденого перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Унаслідок цієї зміни частина діянь, які на час їх вчинення передбачали кримінальну відповідальність, після цього охоплюється диспозицією статті 51 КУпАП. Як наслідок, для діянь, які на час їх вчинення становили кримінальне правопорушення за статтями 185, 190 або 191 КК України, але в яких вартість предмета кримінального правопорушення не перевищувала 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, обговорювана зміна «скасовує кримінальну протиправність діяння» у значенні статті 5 КК України».
В частині шостій статті 3 КК України передбачено, що зміни до КК України можуть вноситися, у тому числі, законами про внесення змін до законодавства України про адміністративні правопорушення.
У пояснювальній записці до запропонованих змін до статті 51 КУпАП законодавець їх метою визначив саме зміну кримінального законодавства щоби досягнути домірності при застосуванні кримінальної відповідальності за правопорушення незначної тяжкості.
Таким чином, Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 07.10.2024 (справа № 278/1566/21) дійшла висновку, що «зміна до статті 51 КУпАП, яка стосується збільшення розміру коефіцієнта неоподатковуваного мінімуму доходів громадян для кваліфікації відповідних діянь як адміністративного правопорушення, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння для діянь, предметом посягання яких було майно на суму, що не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У той же час наголошено, що визначення суми, яка дорівнює два неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, здійснюється виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діяв на час вчинення відповідного діяння».
Згідно з п. 5 Розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
В підпункті 169.1.1 розділу ІV Податкового кодексу України визначено, що сума податкової соціальної пільги встановлена в розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.
Таким чином, два неоподаткованих мінімуми доходів громадян дорівнюють 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, що станом на 01.01.2021 становив 2270 грн.
Установлено, що ОСОБА_4 , крім іншого, засуджений Енергодарський міський суд Запорізької області вироком від 23.11.2021 по ч. 3 ст. 185 КК України за вчинення 03 червня 2021 року таємного викрадення чужого майна (крадіжки), поєднаного з проникненням у інше приміщення, вчинене повторно, на суму 1700,00 грн.
Враховуючи, що з часу набуття 09.08.2024 чинності Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» кримінальна відповідальність за статтею 185 КК України може настати, лише якщо розмір викраденого перевищує два неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, оскільки вартість предмета вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, станом на 03.06.2021 не перевищувала двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (2270 грн), отже, до такого діяння мають бути застосовані положення статті 5 КК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 74 КК України, особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
В процесі реалізації кримінальної відповідальності, найпоширенішою формою якої є покарання, іноді виникають такі юридичні факти, котрі призводять до необхідності звільнення особи від призначеного покарання. Одним із таких фактів є усунення злочинності діяння, тобто його декриміналізація, закріплене в частині другій статті 74 КК України.
Застосування положень цієї норми ґрунтується на положеннях статті 58 Конституції України про зворотну дію законів та інших нормативно-правових актів та статті 5 КК України про зворотну дію кримінального закону у часі.
Скасування караності діяння означає його декриміналізацію (повну або часткову), яка може бути досягнута шляхом: 1) виключення з чинного Кримінального кодексу певної статті (частини статті) Особливої частини Кодексу; 2) внесення до диспозиції статті (частини статті) Особливої частини Кримінального кодексу певних змін; 3) внесення змін до норм Загальної частини КК; 4) внесення змін до інших нормативно-правових актів, зокрема, Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Вказана в частині другій статті 74 КК України підстава застосовується у випадках, коли особу вже засуджено за вчинення нею певного діяння.
Звільнення від відбування покарання на підставі частини другої статті 74 КК України можна застосувати лише після набрання законної сили обвинувальним вироком суду - засудження особи, незалежно від того відбуває вона покарання, чи ні (наприклад, звільнена від відбування покарання з випробуванням на підставі статті 75 КК України чи виконання вироку відстрочене статтею 536 КПК України). При цьому, законом передбачено негайне звільнення особи від відбування покарання. Вказана підстава є обов'язковою для застосування судом. Передумовою для початку провадження щодо звільнення засудженого від відбування покарання за частиною другою статті 74 КК України завжди є прийняття і набрання чинності спеціальним законом, яким усувається караність діяння, за яке особу засуджено. Він є передумовою або правовою підставою ініціювання, розгляду питання та прийняття рішення про застосування звільнення від покарання щодо конкретної особи. Така процедура завершується прийняттям конкретного процесуального рішення судом.
Враховуючи викладене та встановивши, що Енергодарський міський суд Запорізької області вироком від 23.11.2021 ОСОБА_4 , крім іншого, визнав винуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК, за викрадення майна, вартість якого станом на момент вчинення правопорушення не перевищувала двох неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тому, відповідно до ст. 5 КК України, суд вважає необхідним застосувати зворотну дію у часі Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» та на підставі частини другої статті 74 КК України звільнити ОСОБА_4 від призначеного судом покарання за ч. 3 ст. 185 КК України.
Слід зазначити, що на строк призначеного ОСОБА_4 покарання Енергодарським міським судом Запорізької області вироком від 23.11.2021 не впливає звільнення ОСОБА_4 від призначеного судом покарання за ч. 3 ст. 185 КК України.
Таким чином, слід вважати ОСОБА_4 таким, що засуджений та відбуває покарання за вироком Енергодарського міського суду Запорізької області від 23.11.2021 по ч. 2 ст. 289 КК за вчинення 03 червня 2021 року незаконного заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно, з проникненням у приміщення, за яке йому призначено покарання у виді позбавлення волі строком 5 (п'ять) років, без застосування частини першої статті 70 КК України.
Керуючись ст.ст. 5, 74 КК України, ст.ст. 372, 537, 539 КПК України, суд -
Подання Державної установи «Стрижавська виправна колонія (№81)» відносно засудженого ОСОБА_4 про приведення вироку у відповідність до нового закону, який звільняє від покарання або пом'якшує його, - задовольнити.
На підставі частини другої статті 74 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в частині покарання, призначеного Енергодарським міським судом Запорізької області вироком від 23.11.2021 за ч. 3 ст. 185 КК України, у виді позбавлення волі строком 3 (три) роки, у зв'язку із усуненням законом караності діяння.
Вважати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , таким, що засуджений Енергодарським міським судом Запорізької області вироком від 23.11.2021 за ч. 2 ст. 289 КК України та відбуває покарання у виді позбавлення волі строком 5 (п'ять) років, без застосування частини першої статті 70 КК України.
Ухвала суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.