Справа № 526/3932/24 Номер провадження 11-сс/814/785/24Головуючий у 1-й інстанції с. ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
20 листопада 2024 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого - суддіОСОБА_2 ,
суддів з секретаремОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтава апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Гадяцького районного суду Полтавської області від 21 жовтня 2024 року ,
Оскаржуваним рішенням слідчий суддя відмовив у задоволенні скарги ОСОБА_7 на бездіяльність уповноважених осіб ВП №1 Миргородського РВП ГУ НП в Полтавській області щодо невнесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про кримінальне правопорушення за заявою адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 від 14 жовтня 2024 року про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.383 КК України.
Мотивуючи прийняте рішення слідчий суддя зазначив, що заява адвоката не містить відомостей, які б свідчили про вчинення кримінального правопорушення в розумінні ст.11 КК України.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді та зобов'язати уповноважених осіб ВП №1 Миргородського РВП ГУ НП в Полтавській області внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальне правопорушення за її заявою від 14 жовтня 2024 року.
При цьому зазначає, що законом передбачено обов'язок слідчого, прокурора іншої уповноваженої особи прийняти заяву і повідомлення про кримінальне правопорушення та зареєструвати її.
Вказує, що в резолютивній частині ухвали слідчого судді зазначено, що вона оскарженню не підлягає, що є порушенням вимог КПК України.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до такого.
Положення частини третьої статті 307 КПК України щодо заборони оскарження ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду №4-р(II)/2020 від 17 червня 2020 року, про що слушно наголошує апелянт.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.303 КПК України, на досудовому провадженні може бути оскаржена, зокрема, бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Згідно з ч.1 ст.214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Відповідно до частини 4 цієї статті Кодексу, слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.
Таким чином, внесенню до ЄРДР підлягають відомості із заяв, в яких міститься виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
З матеріалів провадження вбачається, що слідчим відділом ВП №1 Миргородського РВП ГУ НП у Полтавській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 120241705670000578 від 07 серпня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, за фактом незаконного заволодіння групою осіб за попередньою змовою автомобілем «ВАЗ-2109», д.н.з. НОМЕР_1 , що належить потерпілому ОСОБА_8
28 вересня 2024 року у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.289 КК України.
Вважаючи, що повідомлення потерпілого про вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, у кримінальному провадженні №120241705670000578 є неправдивим, адвокат ОСОБА_6 звернулась із заявою до ВП №1 Миргородського РВП ГУ НП в Полтавській області, в якій прохала внести до ЄРДР відомості про вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.383 КК України.
Оскільки відповідні відомості не були внесені до ЄРДР, адвокат ОСОБА_6 звернулась зі скаргою до слідчого судді на таку бездіяльність слідчого.
Відповідно до висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 818/1526/18, у межах процедури оскарження бездіяльності слідчого щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Згідно з ч.1 ст.11 КК України, кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення.
При цьому, підставами вважати заяву чи повідомлення саме про кримінальне правопорушення є наявність в таких заявах або повідомленнях об'єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки кримінального правопорушення.
Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов'язково внесені до ЄРДР.
Це слугує гарантією для кожної особи від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.
Якщо суд вирішує справу за обвинуваченням потерпілого у завідомо неправдивому повідомленні про вчинення кримінального правопорушення за відсутності вироку, що набрав законної сили, у справі, в якій він звертався до органу досудового розслідування із таким повідомленням, він таким чином обмежує можливість суду у тій справі повно і всебічно дослідити всі надані сторонами докази і прийняти рішення за своїм внутрішнім переконанням.
Крім того, досліджуючи питання достовірності повідомлення потерпілого про вчинене стосовно нього кримінальне правопорушення, суд змушений досліджувати докази, які є предметом оцінки в іншому кримінальному провадженні, а за обставин цієї справи - також питання, хто є винуватим у тому провадженні.
Таким чином, за відсутності встановленої вироком суду, який розглядає справу, у якій потерпілий звернувся із заявою про вчинення кримінального правопорушення, неправдивості його повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, неможливо встановити обов'язковий елемент складу кримінального правопорушення, передбаченого статтею 384 КК України.
Доводи заяви адвоката ОСОБА_6 про можливе вчинення кримінального правопорушення фактично ґрунтуються на суб'єктивній незгоді ОСОБА_7 із поданою ОСОБА_8 заявою про кримінальне правопорушення у кримінальному провадженні № 120241705670000578 за відсутності висновку суду щодо неправдивості такої заяви.
Слід зазначити, що оцінку заяви ОСОБА_8 в даному випадку повинен надати лише суд при прийняті остаточного рішення і вказане буде відповідати засадам кримінального провадження, передбаченим ст.7 КПК України.
Колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що відповідно до ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, а сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Тому, ОСОБА_9 не позбавлений можливості у кримінальному провадженні №120241705670000578 за підозрою його у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, спростувати неправдивість поданого ОСОБА_8 повідомлення про вчинення кримінального правопорушення.
З огляду на викладене, враховуючи зміст заяви скаржника, колегія суддів вважає, що слідчий суддя місцевого суду повно і об'єктивно дослідив матеріали провадження та дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність визначених законом підстав для внесення до ЄРДР відомостей за заявою адвоката ОСОБА_6 .
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законне та обґрунтоване рішення, колегією суддів не встановлено.
Отже, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Керуючись статтями 404, 405, 407 та 422 КПК України, колегія суддів,
Ухвалу слідчого судді Гадяцького районного суду Полтавської області від 21 жовтня 2024 року залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4