Справа № 295/14659/23 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-кп/4805/979/24
Категорія ч.4 ст.399 КПК Доповідач ОСОБА_2
Житомирський апеляційний суд
Ухвала
25 листопада 2024 р. Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду ОСОБА_2 , перевіривши матеріали провадження №295/14659/23 за апеляційною засудженого ОСОБА_3 на ухвалу Богунського районного суду м.Житомира від 06.02.2024,
цією ухвалою клопотання засудженого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про зарахування строку попереднього ув'язнення у строк покарання відповідно до ч.5 ст.72 КК України (в ред.Закону від 26.11.2015 №838-VIII), задоволено частково. Зараховано засудженому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в строк відбування остаточного покарання у виді позбавлення волі, призначеного вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 30.12.2022, строк його попереднього ув'язнення з 17.11.2016 по 24.03.2023, тобто по день набрання вироком законної сили, за правилами ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону №838-VIII, де одному дню попереднього ув'язнення відповідають два дні позбавлення волі.
Засудженим ОСОБА_3 28.10.2024 направлено апеляційну скаргу на ухвалу Богунського районного суду м.Житомира від 06.02.2024 (отримано Житомирським апеляційним судом 20.11.2024), в якій останній зазначає про невірний перерахунок відділом контролю за виконанням рішень ДУ «Житомирська УВП №8» у відповідних строків його попереднього ув'язнення за правилами ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону №838-VIII, а саме, за один день попереднього ув'язнення відповідають два дні позбавлення волі.
Перевіривши вимоги апеляційної скарги, вважаю, що у відкритті апеляційного провадження слід відмовити з таких підстав.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст.24 КПК України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК України.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Порядок звернення до суду за судовим захистом у кримінальному провадженні врегульований Кримінальним процесуальним кодексом України.
Згідно із ч.1 ст.1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством, аналіз якого свідчить, що унормування кримінальних процесуальних відносин відбувається шляхом чіткого та імперативного визначення процедур, регламентації прав їх учасників для попередження свавільного використання владними органами своїх повноважень і забезпечення умов справедливого судочинства.
В свою чергу, у відповідності до матеріалів провадження №295/14659/23, в попередньому, ухвала Богунського районного суду м.Житомира від 06.02.2024 була оскаржена засудженим ОСОБА_3 шляхом подачі апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду.
В подальшому, ухвалою Житомирського апеляційного суду від 22.05.2024 апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_3 залишено без задоволення, а ухвалу Богунського районного суду м.Житомира від 06 лютого 2024 року, якою частково задоволено заяву засудженого ОСОБА_3 про зарахування строку попереднього ув'язнення у строк покарання - залишено без змін.
Таким чином, засудженим ОСОБА_3 вичерпано процесуальні можливості оскарження судового рішення - ухвали Богунського районного суду м.Житомира від 06.02.2024, передбачені п.6 ч.2 ст.539 КПК України, фактично останній повторно з аналогічних підстав оскаржує чинне рішення суду першої інстанції, яке вже було предметом апеляційного розгляду, що є недопустимим та протирічить процесуальному інституту апеляційного оскарження рішень суду першої інстанції.
Згідно ж ч.4 ст.399 КПК України, суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження лише, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями статті 394 цього Кодексу.
З урахуванням вище наведеного, оскільки в своїй апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_3 ставить повторне питання про скасування ухвали суду першої інстанції, яка вже була предметом апеляційної перевірки, вважаю, що в даному випадку необхідно застосувати загальне правило, передбачене ч.4 ст.399 КПК України, а саме відмовити у відкритті апеляційного провадження, та повернути апеляційну скаргу особі, яка її подала разом із доданими матеріалами.
Керуючись ч.4 ст.399 КПК України,
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_3 на ухвалу Богунського районного суду м.Житомира від 06.02.2024 відносно засудженого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ..
Копію даної ухвали невідкладно надіслати засудженому ОСОБА_3 , який подав апеляційну скаргу, разом з апеляційною скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її отримання.
Суддя :