Справа № 295/3859/24 Головуючий у 1-й інст. Чішман Л. М.
Категорія 66 Доповідач Коломієць О. С.
26 листопада 2024 р. м. Житомир
Житомирський апеляційний суд в складі судді Коломієць О.С., вирішуючи відповідно до вимог ст. 359 ЦПК України питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 03 вересня 2024 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 03 вересня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.
30 жовтня 2024 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на вказане рішення суду першої інстанції, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою апеляційного суду від 06 листопада 2024 року апеляційна скарга була залишена без руху з підстав невідповідності вимогам, встановленим пунктом 3 частини 4 статті 356 ЦПК України, а саме скаржником до апеляційної скарги не долучені документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Надано десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення зазначених в ухвалі недоліків.
25 листопада 2024 року ОСОБА_1 подала до суду клопотання, в якому просить відстрочити їй термін сплати судового збору, обґрунтування підстав не навела.
Дослідивши матеріали справи та доводи заявленого клопотання, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні вказаного клопотання, виходячи із наступного.
Згідно із частинами першою та третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.
З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх оплати.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 січня 2021 року в справі № 0940/2276/18 зробила правовий висновок про те, що з аналізу статті 8 Закону України «Про судовий збір» чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Отже, комплексний аналіз викладених законодавчих положень дає підстави для висновків, що звільнення від сплати судового збору (відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру) з підстав, передбачених статтею 8 Закону України «Про судовий збір», є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо).
Як вбачається з наведеної норми, єдиною підставою для відстрочення, розстрочення або звільнення сторони від сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з положеннями статті 12 ЦПК України, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Вирішуючи клопотання про відстрочення сплати судового збору, суд виходить з того, заявником - ОСОБА_1 не надано суду доказів на підтвердження її реального майнового стану (дані про доходи за попередній календарний рік (2023), наявність рухомого і нерухомого майна, рахунків у банківських установах, тощо), який перешкоджає скаржникові виконати вимоги законодавства щодо оплати поданої апеляційної скарги судовим збором.
За таких обставин, підстав для відстрочення терміну скаржнику від сплати судового збору не вбачається.
У зв'язку з наведеним, ОСОБА_1 необхідно сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги на оскаржуване судове рішення.
Відповідно до положення частини 2 статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
За наведених обставин, строк, встановлений суддею в ухвалі від 06 листопада 2024 року підлягає продовженню для сплати скаржником судового збору.
Керуючись ст. 127, 185, 357 ЦПК України, суд
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору - відмовити.
Продовжити скаржнику - ОСОБА_1 строк, встановлений ухвалою Житомирського апеляційного суду від 06 листопада 2024 року, до десяти днів з моменту отримання копії цієї ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О.С. Коломієць