Житомирський апеляційний суд
Справа №296/2538/24 Головуючий у 1-й інст. Шимон Л. С.
Номер провадження №33/4805/1315/24
Категорія ч.2 ст.172-7 КУпАП Доповідач Микитюк О. Ю.
25 листопада 2024 року м.Житомир
Суддя Житомирського апеляційного суду Микитюк О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі за участю прокурора ОСОБА_1 апеляційну скаргу адвоката Хоменка Сергія Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_2 , на постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 23 серпня 2024 року, у справі про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 2 ст.172-7 КУпАП,
встановив:
Постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 23 серпня 2024 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, пов'язаних з корупцією, передбачених ч.2 ст.172-7 КУпАП, застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Адвокат Хоменко С.О. в апеляційний скарзі просить скасувати постанову і закрити провадження у справі за відсутністю складу адміністративних правопорушень. В обґрунтування скарги зазначає, що рішення є необґрунтованим та ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Діючим колективним договором передбачено, що розмір премій директора, його заступників та працівників граничними розмірами не обмежується, премія виплачується щомісячно за рахунок економії загального фонду заробітної плати. МОЗ визначило критерії при преміюванні, проте суд даний факт до уваги не взяв. Вважає, що в діях ОСОБА_2 відсутній конфлікт інтересів.
Апеляційна скарга містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови. Як на поважну причину пропуску строку на апеляційне оскарження апелянт посилається на те, що постанову отримав 29.08.2024, що підтверджується відповідною відміткою в матеріалах справи.
Розглянувши клопотання про поновлення строку, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, суд вважає за необхідне поновити апелянту строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення ОСОБА_2 , адвокат Хоменка С.О., прокурора Зозулі Л.К., приходжу до наступного висновку.
Встановлено, що ОСОБА_2 з 11.11.2022 року по теперішній час працює в.о. генерального директора Державної установи «Житомирський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров'я України» (наказ Міністра охорони здоров'я України №55-о від 11.11.2022) і є суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.
ОСОБА_2 підписав накази про нарахування та виплату премій, в тому числі і собі, зокрема, 27.01.2023 за № 20-ос в розмірі 35 000грн; 23.02.2023 за № 57-ос в розмірі 40 000грн; 27.03.2023 за № 87-ос в розмірі 40 000грн; 26.04.2023 за № 123-ос в розмірі 40 000грн.
Частиною другою ст. 172-7 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів. Суб'єктом правопорушень у цій статті є особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції».
Згідно з підпунктом «а» пункту 2 частини 1 статті 3 Закону особами, які для цілей цього Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, є, зокрема, посадові особи юридичних осіб публічного права.
Відповідно до ст.81 Цивільного кодексу України Державна установа «Житомирський обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ України» є юридичною особою публічного права.
Пунктом 2 примітки до ст. 172-7 КУпАП визначено, що під реальним конфліктом інтересів слід розуміти суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання вказаних повноважень.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону приватний інтерес - це будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв'язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.
Невід'ємною складовою конфлікту інтересів є службові/представницькі повноваження та вплив (можливість впливу) приватного інтересу на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, вчинення чи невчинення дій під час реалізації таких повноважень.
Відповідно до п.2.4 Методичних рекомендацій Національного агентства з питань запобігання корупції «Щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, дотримання обмежень щодо запобігання корупції» від 21.10.2022 № 13, суперечність між приватним інтересом та повноваженнями полягає в тому, що, з одного боку, в особи наявний приватний інтерес (майновий або немайновий), а з іншого, особа, яка уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, має виконувати свої службові обов'язки в інтересах держави, територіальної громади, виключаючи можливість будь-якого впливу приватного інтересу.
Тому навіть за умови, що особа, маючи приватний інтерес, приймає об'єктивні та неупереджені рішення, вона вчиняє дії в умовах реального конфлікту інтересів.
Частиною третьою ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що безпосередній керівник особи або керівник органу, до повноважень якого належить звільнення/ініціювання звільнення з посади протягом двох робочих днів після отримання повідомлення про наявність у підлеглої йому особи реального чи потенційного конфлікту інтересів приймає рішення щодо врегулювання конфлікту інтересів, про що повідомляє відповідну особу.
Проте, матеріали справи не містять відомостей про прийняття керівником органу, до повноважень якого належить звільнення/ініціювання звільнення з посади ОСОБА_2 , рішення щодо врегулювання конфлікту інтересів під час прийняття ним наказів про нарахування собі преміальних виплат.
Лист Міністра охорони здоров'я України від 12.01.2024 висновків суду не спростовує, а лише підтверджує відсутність рішення щодо врегулювання конфлікту інтересів під час прийняття ОСОБА_2 як посадовою особою наказів про нарахування собі преміальних виплат.
Не спростовує висновків суду і той факт, що ОСОБА_2 письмово звертався до НАЗК 22.03.2023 щодо надання роз'яснення про наявність (відсутність) конфлікту інтересів.
З відповіді управління допомоги у досягненні доброчесності НАЗК від 20.04.2023р. вбачається, що ОСОБА_2 повідомлено, що прагнення покращити своє матеріальне становище зумовлює наявність у в.о. генерального директора Державної установи «Житомирський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров'я України» приватного (майнового) інтересу під час прийняття рішень (видачі наказів) щодо встановлення собі матеріальних виплат. У разі прийняття ним рішень стосовно власного преміювання як в.о. генерального директора може виникнути реальний конфлікт інтересів. Для встановлення наявності/відсутності конфлікту інтересів під час прийняття рішень про встановлення собі стимулюючої виплати слід розуміти, яким чином вирішується зазначене питання щодо працівників центру у нормативно-правових актах та організаційно-розпорядчих документах центру, зокрема, чи передбачена у них процедура погодження відповідних виплат керівнику центру із суб'єктом призначення/керівником вищого рівня. У разі наявності процедури погодження виплат із суб'єктом призначення/керівником вищого рівня, така процедура запобігає виникненню у особи конфлікту інтересів.
Суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і зробив правильний висновок, що ОСОБА_2 видавав накази про нарахування та виплату собі преміальних виплат в умовах реального конфлікту інтересів, а тому в його діях наявний склад адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.
При апеляційному перегляді не встановлено порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи та не спростовуються доводами апеляційної скарги. Підстави для скасування постанови відсутні.
Керуючись ст. 293, 294 КУпАП, суд
постановив:
Поновити строк на апеляційне оскарження постанови Корольовського районного суду м. Житомира від 23 серпня 2024 року.
Апеляційну скаргу адвоката Хоменка Сергія Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_2 , залишити без задоволення, а постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 23 серпня 2024 року без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя: О.Ю. Микитюк