Справа № 164/2147/23 Провадження №33/802/771/24 Головуючий у 1 інстанції:Невар О. В.
Доповідач: Гапончук В. В.
25 листопада 2024 року місто Луцьк
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Гапончук В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Маневицького районного суду Волинської області від 25 жовтня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , старшого солдата військової частини НОМЕР_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України
Постановою Маневицького районного суду Волинської області від 25.10.2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, та накладено на нього стягнення у виді 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605,60 (шістсот п'ять гривень 60 копійок) гривень.
ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 29.10.2023 року, біля 12 години 03 хвилини, на вулиці Паркова в селищі Маневичі Камінь-Каширського району Волинської області, керував автомобілем «Opel Insignia», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив п.2.9 «а» Правил дорожнього руху України. За наслідками проведеного огляду було підтверджено, що він перебував в стані алкогольного сп?яніння - результат тесту приладу «Алкотестер «Драгер 6810» 1.23%.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Не оспорюючи факту керування транспортним засобом, вказує на те, що працівниками поліції не було задокументовано та не доведено належними та допустимими доказами факту порушення ОСОБА_1 положень ПДР України чи інших нормативно-правових актів, які давали б право працівникам поліції здійснювати законну зупинку транспортного засобу під його керуванням, і відповідно, проводити огляд водія на стан алкогольного сп'яніння.
Тому, оскільки автомобіль під керуванням ОСОБА_1 було зупинено всупереч вимог ст.35 Закону України «Про Національну поліцію», то відповідно до доктрини «плодів отруйного дерева», сформульованої Європейським судом з прав людини, недопустимими є всі наступні докази, отримані внаслідок зупинки транспортного засобу, в тому числі протокол про адміністративне правопорушення.
В судове засідання особа, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду (а.с.55), не з'явився, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, а тому апеляційний суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за його відсутності, відповідно до вимог ст.268 КпАП України.
Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та матеріалів справи про адміністративне правопорушення, приходжу до наступного висновку.
Згідно зі ст.294 КпАП України апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Відповідно до вимог ст.ст.245, 280 КпАП України, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З'ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КпАП України, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оцінка доказів, у відповідності до ст.252 КпАП України, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Місцевим судом вжито всіх заходів, передбачених КпАП України, для з'ясування питання, зокрема, про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, а тому вищевказаний висновок суду є правильним і повністю відповідає вимогам ст.280 КпАП України.
Від так, факт вчинення ОСОБА_1 згаданого адміністративного правопорушення за обставин, зазначених в оскаржуваній постанові судді, підтверджуються зібраними у справі і належним чином дослідженими місцевим судом доказами. Його вина у вчиненні цього адміністративного проступку повністю доводиться:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ № 070205 від 29.10.2023 року щодо ОСОБА_1 (а.с.1);
- роздруківкою чека Драгер до протоколу серії ААБ № 070205 від 29.10.2023 року (а.с.2);
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів щодо ОСОБА_1 (а.с.3);
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 29.10.2023 року щодо ОСОБА_1 (а.с.4);
- рапортом №1733 від 29.10.2023 року (а.с.7);
- відеозаписом з боді-камер працівників поліції та відеореєстратора з авто працівників поліції (а.с.8).
Як вбачається з відеозапису, який наявний у матеріалах справи, причиною зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 стало те, що ним не було надано переваги в русі іншому транспортному засобу - мотоциклу, що ОСОБА_1 під час спілкування з працівником поліції не заперечував.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, а саме щодо факту зупинки транспортного засобу, апеляційний суд звертає увагу на те, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов'язки, які пов'язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів.
Водночас, апеляційний суд звертає увагу на те, що у будь-якому випадку, причина зупинки транспортного засобу працівниками поліції не впливає на обставини, які складають об'єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, та не може свідчити про безпідставність складання протоколу про адміністративне правопорушення за вказаною статтею.
Окрім того, неправомірна зупинка працівниками поліції транспортного засобу, за певних обставин, може бути підставою притягнення таких працівників до відповідальності. Проте, якщо при цьому з'ясувалось, що водій перебував з ознаками сп'яніння, то факт неправомірної зупинки його працівниками поліції, не звільняє водія від обов'язку виконання вимог п.2.5 ПДР.
Також апелянт вказує, що оскільки матеріали справи не містять доказів факту порушення ОСОБА_1 положень ПДР України, що стало причиною зупинки транспортного засобу, таке в результаті тягне за собою незаконність всіх подальших дій.
Однак, такий аргумент не має жодного правового підґрунтя, так як апелянт застосовує положення доктрини «плодів отруйного дерева» не в аналогічних правовідносинах. За сталою практикою Верховного суду та ЄСПЛ, доктрина «плодів отруйного дерева» застосовуються судами лише під час дослідження та оцінки доказів.
Якщо низка доказів є похідними від доказу, здобутого з істотними порушеннями вимог процесуального закону, то такі докази не можна вважати допустимими. В даній ситуації зупинка транспортного засобу не є доказом, а є, насамперед, обов'язком ОСОБА_1 як водія транспортного засобу.
Тому, факт неоформлення у матеріалах справи порушень ПДР, які надавали працівникам поліції право на зупинку транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , апеляційний суд не вважає порушенням його прав та свобод.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не містять достатніх підстав для скасування рішення суду першої інстанції. Апеляційний суд погоджується з висновком судді місцевого суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України.
Підстав для скасування постанови судді та закриття провадження у даній справі з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись статтею 294 КпАП України, -
Апеляційну особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Маневицького районного суду Волинської області від 25 жовтня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КпАП України залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Волинського апеляційного суду Гапончук В.В.