Справа №760/22770/21
1-кп/760/684/24
26.11.2024 м. Київ
Солом'янський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засіданні ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 ,
потерпілого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Солом'янського районного суду міста Києва за адресою м. Київ, вул. Максима Кривоноса, 25 клопотання прокурора Солом'янської окружної прокуратури міста Києва про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,
у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.06.2021 за № 12021100090001499, -
У провадженні Солом'янського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.06.2021 за № 12021100090001499, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_4 просив суд відкласти слухання справи з метою надання йому для ознайомлення матеріалів кримінального провадження, для підготовки до судових дебатів.
Дане клопотання було задоволено судом, обвинуваченому встановлено графік ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, слухання справи відкладено.
Від прокурора до суду надійшло клопотання про продовження застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Клопотання прокурора обгрунтовано тим, що строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 закінчується, однак судове слідство по кримінальному провадженню не завершено та не прийнято остаточного рішення, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України віднесено до тяжкого злочину, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років, продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які вказують на те, що обвинувачений може переховуватиметься від суду; може впливати на потерпілого та свідків, з метою зміни останніми показів в частині фактичних обставин; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, тобто зникнути та перебувати тривалий час у розшуку; вчинити інше кримінальне правопорушення. Прокурор зазначив, що обвинувачений ОСОБА_4 офіційно ніде не працює, не має міцних соціальних зв'язків, зареєстрований у АДРЕСА_1 , що свідчить про те, що він у будь який час може покинути м. Київ з метою уникнення кримінальної відповідальності, тим самим перешкоджаючи розгляду кримінального провадження.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник адвокат ОСОБА_5 заперечували проти задоволення клопотання прокурора про продовження застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив застосувати більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою, обвинувачений зазначив, що бажає мобілізуватись до лав ЗСУ.
Потерпілий підтримав клопотання прокурора.
Дослідивши клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , заслухавши думки учасників кримінального провадження, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Оскільки строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 спливає, однак судове слідство по кримінальному провадженню не завершено та не прийнято остаточного рішення, враховуючи те, що не відпали ризики, передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України (ризики того, що обвинувачений ОСОБА_4 , може переховування від суду; незаконно впливати на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення), враховуючи відсутність у обвинуваченого ОСОБА_4 міцних соціальних зв'язків, місця роботи та офіційного засобу для існування, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання прокурора та про доцільність продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою на 60 днів без визначення розміру застави.
Зазначені висновки суду ґрунтуються на тому, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, за вчинення якого обвинуваченому може загрожувати покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років у випадку, якщо суд дійде до висновку про винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, а тому, усвідомлюючи невідворотність покарання, яке може бути йому призначено судом у випадку визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, обвинувачений може вживати заходів, спрямованих на переховування від суду та правоохоронних органів. Крім того, обвинувачений ОСОБА_4 не має постійного зареєстрованого місця проживання у м. Києві, офіційно не працевлаштований, не одружений, дітей чи інших непрацездатних осіб на утриманні не має, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке спричинило загибель людини, вчиненому у стані алкогольного сп'яніння, раніше судимий, останній раз 05.11.2018 року за ч. 3 ст. 185 КК України, що у своїй сукупності може свідчити про те, що обвинувачений ОСОБА_4 , перебуваючи на свободі, може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, а також - впливати на свідків в даному кримінальному провадженні з метою зміни останніми своїх показів в частині фактичних обставин справи.
Виходячи з вищевикладеного, із врахуванням положень ч. 2 ст. 183 КПК України, та враховуючи особу обвинуваченого, суд вважає, що вказані обставини свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання зазначеним ризикам, та суд не вбачає можливості для обрання більш м'якого запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_4 .
Суд звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 р., рішення «Летельє проти Франції» від 26.06.1991р.).
Поряд з цим, Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.
Таким чином, суд приходить до висновку про доцільність продовження обвинуваченому ОСОБА_4 тримання під вартою на 60 днів без визначення розміру застави, та про задоволення клопотання прокурора Солом'янської окружної прокуратури міста Києва про продовження тримання під вартою.
Отже, клопотання прокурора підлягає задоволенню.
Керуючись ч. 3 ст. 331, ст. ст. 131, 132, 176-178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 376 КПК України, -
Клопотання прокурора Солом'янської окружної прокуратури міста Києва про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, строк тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів, тобто до 24 січня 2025 року включно без визначення розміру застави.
Ухвала суду діє до 24 січня 2025 року включно та підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Оголосити перерву в судовому засідання та визначити наступну дату слухання справи:
22.01.2025 р. на 16 год. 00 хв.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 (п'яти) днів з моменту проголошення ухвали.
Суддя ОСОБА_1