Справа № 760/21466/24
Провадження №1-кс/760/9613/24
13 листопада 2024 року слідчий суддя Солом'янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали скарги ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР,-
Заявник звернувся до слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва зі скаргою на бездіяльність уповноважених осіб НАБУ, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальні правопорушення до ЄРДР.
В обґрунтування скарги зазначає, що 16 серпня 2024 року заявник ОСОБА_3 через приймальню НАБУ звернувся із заявою про вчинення кримінальних правопорушень.
Незважаючи на викладене у заяві повідомлення про вчинення криінальних правопорушень, посадова особа ГПД НАБУ ОСОБА_4 не вчинив жодних процесуальних дій для організації перевірки та в подальшому розслідуванні злочину за його повідомленням.
Вказує, що станом на час звернення до слідчого судді з данною скаргою будь-якої інформації щодо внесення відомостей до ЄРДР за вказаною вище заявою заявник не отримав.
У зв'язку з чим, просить задовольнити подану скаргу.
Скаржник у судове засідання не з'явився, про дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином. Про причини неявки не повідомив.
Уповноважена особа суб'єкта оскарження в судове засідання також не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
На адресу суду від НАБУ надійшли письмові заперечення проти задоволення поданої скарги ОСОБА_3 . Також просять розглядати справу у відсутності їх уповноваженого представника.
Відповідно до ч.3 ст.306 КПК України відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Враховуючи визначені законом строки розгляду скарги, встановлені ч. 2 ст. 306 КПК України, слідчий суддя вважає за можливе розглянути скаргу без участі скаржника.
Дослідивши матеріали скарги та подані документи, слідчий суддя зазначає наступне.
Відповідності до п.1 ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора: бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.
З матеріалів скарги вбачається, що 16 серпня 2024 року заявник звернувся до НАБУ із заявою про вчинене кримінальне правопорушення, яка зареєстрована НАБУ 16 серпня 2024 року 3Г №В-11574.
Листом т.в.о. Керівника Управління ОСОБА_5 від 19 серпня 2024 року вих. №112-294/24001 повідомлено заявника ОСОБА_3 , що у поданих заявах не викладено конкретних фактів та обставин, що можуть свідчити про вчинення корупційних та інших кримінальних правопорушень, віднесених до підслідності детективів Національного бюро, у зв'язку з чим на сьогодні відсутні підстави для застосування Національним бюро наданих повноважень.
Заявник вважає таку бездіяльність неправомірною, яка суперечить вимогам ст.214 КПК України, якою встановлено обов'язок вчинення таких дій.
Частиною 5 ст.216 КПК України визначено перелік кримінальних правопорушень, які підслідні детективам НАБУ і лише за умов, передбачених цією нормою.
Так, детективи НАБУ здійснюють досудове розслідування злочинів, передбачених статтями 191, 206-2, 209, 210, 211, 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 364, 366-2, 366-3, 368, 369, 369-2, 410 КК України, за наявності визначених умов.
Відповідно до ч.1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.
Частина 1 ст. 214 КПК України передбачає, що слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Кримінальним кодексом України визначено, які саме діяння є злочинами, в чому полягає об'єктивна та суб'єктивна сторона того чи іншого злочину, кваліфікуючі ознаки та інше.
У випадках, якщо у заяві чи повідомленні є ті чи інші об'єктивні дані, що свідчать про ознаки того чи іншого злочину, наявні підстави вважати таке звернення саме заявою чи повідомленням про злочин, за якими приймаються передбачені законом процесуальні рішення.
Таким чином, обов'язковою умовою початку досудового розслідування є наявність обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Пунктом 4 ч. 5 ст. 214 КПК України визначено, що до Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості про: короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела.
З наведених положень КПК України вбачається, що реєстрація в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять достатні та обґрунтовані відомості про кримінальне порушення.
Підставами вважати заяву чи повідомлення саме про злочин є наявність в таких заявах або повідомленнях об'єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки злочину.
Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджують реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину), а якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов'язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Наведена правова позиція також закріплена у висновку Верховного Суду України від 01 липня 2013 року щодо питання про початок кримінального провадження стосовно суддів, яке пов'язане зі здійсненням ними судочинства.
В Узагальненні Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 січня 2017 року №9-49/0/4-17 «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування» зазначено, що найбільш складним і неоднозначним питанням, яке характеризує стан судової практики розгляду аналізованої категорії скарг, є правова оцінка заяви чи повідомлення на предмет обґрунтованості викладених у них відомостей, що свідчать саме про кримінальне правопорушення.
У слідчій і в судовій практиці щодо цього питання є щонайменше два підходи.
Першим передбачається так зване автоматичне внесення відомостей про кримінальне правопорушення, якщо такі повідомлення на предмет того, що викладені відомості дають підстави констатувати певні ознаки складу злочину.
У свою чергу, другий підхід не передбачає автоматичного внесення відомостей, викладених у будь-яких заявах чи повідомленнях - вносяться лише визначені як такі, що на думку суб'єкта, який їх вносить, дійсно можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Реалізація другого підходу, крім іншого, допускає розгляд заяв, які не містять таких відомостей, у порядку, встановленому Законом України «Про звернення громадян».
З заяви-повідомлення скаржника про вчинене кримінальне правопорушення від 16.08.2024 вбачається, що в ній не було викладено конкретних обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Слід зазначити, що ч. 1 ст. 214 КПК України передбачає надходження заяви (повідомлення) саме про кримінальне правопорушення, а не про діяння, яке містить ознаки чи елементи злочину (об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона).
Заявником у поданій заяві наводяться власні міркування та припущення щодо вчинення, на його думку, злочину.
Зі змісту заяви-повідомлення про злочин також вбачається, що скаржник просить не тільки внести відомості про злочин до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а й зазначити склад певних кримінальних правопорушень.
У той же час, відповідно до п.18 ч.1 ст.3 КПК України слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів у кримінальному провадженні.
Тобто, з точки зору закону до повноважень слідчого судді не віднесено визначення правової кваліфікації злочину.
Зазначене свідчить про відсутність підстав вважати прийняте рішення Національним антикорупційним бюро бездіяльністю в розумінні п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України.
Враховуючи вищевикладене, а також положення п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, підстави для задоволення скарги відсутні.
З огляду на викладене вище, слідчий суддя приходить до висновку про відмову у задоволені поданої скарги.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.214, 303-307 КПК України, слідчий суддя,-
У задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб НАБУ у порядку ст.303 КПК України, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР, відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 (п'яти) днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1