Україна
08 листопада 2010 р. справа № 2а-32217/08/0570
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: < година >
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Христофорова А.Б.
при секретарі Грішаєві Є.Є.
за участю:
представників позивача Михайлова Д.І., Синицина Л.Г., Ахтирської Г.П.,
представників відповідача Романченко А.І., Тіщенко С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Донецьк-52, вул. 50-ї Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Бахмут-зернопром» до Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання дій неправомірними, визнання акту перевірки недійсним, визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 28.07.2008 №№ 0001022342/0, 0001012342/0, 0001061742/0, НОМЕР_1, -
19.11.2008 ПП «Бахмут-зернопром» звернулося до суду з позовом до Артемівської ОДПІ про визнання дій неправомірними, визнання акту перевірки недійсним, визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 28.07.2008 №№ 0001022342/0, 0001012342/0, 0001061742/0, НОМЕР_1.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення рішення були прийняті відповідачем на підставі акту № 1423/23/33503479 від 18.06.2008, складеного за наслідками проведеної перевірки з питань дотримання вимог податкового, іншого законодавства за період з 01.01.2006 по 31.12.2007 та валютного законодавства за період з 01.01.2006 по 31.12.2007.
На думку позивача, перевірка була проведена з порушенням вимог діючого законодавства, оскільки період, у який проводилася перевірка, не відповідає періоду, зазначеному у направленнях на перевірку, та плану-графіку перевірок. Крім того, тривалість перевірки перевищувала законодавчо встановлену. Дані акта про відмову від підписання матеріалів перевірки не відповідають дійсності. Зазначені дії відповідача суперечать п.п. 4.1. 4.2, 4.4, 4.5 Наказу ДПА України від 10.08.2005 № 327.
Позивач вказує, що виявлені за наслідками перевірки порушення не відповідають дійсності, зокрема, порушення п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у вигляді завищення суми податкового кредиту квітня 2007 року на суму податку на додану вартість у розмірі 10380 грн. та вересня 2007р. - на суму 98333,33 грн. Позивач фактично включив дані суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту по деклараціям за квітень та серпень 2007р., підтвердивши їх податковими накладними № 47 від 20.03.2007, виданою ПП «Терра Запоріжжя - МО 2005», № 63 від 23.03.2007, виданою ПП «Терра Запоріжжя - МО 2005», № 67 від 29.08.2007, виданою ТОВ «Южноє». Також не відповідають фактичним обставинам висновки відповідача про порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки у цій частині в акті містяться розбіжності. Крім того, залишок товару на складі не впливає на нарахування податку на додану вартість.
Що стосується виявлених порушень п.п. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у вигляді несвоєчасного відображення у складі валових витрат сум переплат, перерахованих сільськогосподарським підприємствам-постачальникам та які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, то ці висновки суперечать приписам п. 10.1 ст. 10, п. 14.1 ст. 14 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки податок на прибуток та фіксований сільськогосподарський податок є різними податками та не замінюють один одного.
Просив позов задовольнити (т. 1 а.с. 2-10).
У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити у повному обсязі.
Представники відповідача у судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог з тих підстав, що перевірка позивача була проведена із дотримання вимог чинного законодавства, а дії перевіряючих повністю узгоджуються із Законом України «Про державну податкову службу в Україні», Методичними рекомендаціями щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України та при організації документальних перевірок юридичних осіб, затверджених наказом ДПА України від 11.10.2005 № 441, Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 № 327.
За наслідками перевірки були виявлені порушення п. 4.1 ст. 4, п.п. 4.5.1 п. 4.5 ст. 4, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у вигляді віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість з вартості отриманої продукції, які ПП «Бахмут-зернопром» двічі включено до складу податкового кредиту у розмірі 108713 грн., у т.ч. у квітні 2007 року - 10380 грн., у вересні 2007р. - 98333 грн.; не включення до складу податкового зобов'язання за лютий 2007 року вибуття (реалізацію) зі складу 69300 кг ячменю на суму 40402 грн.; не зменшення суми податкового кредиту внаслідок зменшення суми компенсації за отримані послуги в сумі 2735 грн.; віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість з вартості товарів та послуг, які у подальшому не використовувались в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.
Крім того, позивачем було допущено порушення п.п. 4.1.1, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5, п.п. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у вигляді невірного визначення балансової вартості запасів на оптових складах на кінець звітних періодів внаслідок необґрунтованого обчислення вибуття запасів; не включення до складу валового доходу за 1 квартал 2007р. вибуття (реалізацію) зі складу 69300 кг ячменю на суму 40402 грн.; не включення до валових доходів вартості послуг, отриманих безоплатно від ТОВ «Дом-Брок», за яким рахується кредиторська заборгованість за отримані послуги в розмірі 16407,73 грн., та яке за рішенням Господарського суду Луганської області є ліквідованим; завищення загальної суми валових витрат у сумі 664013 грн.; віднесення до складу валових витрат вартості придбаних ТМЦ, які не були використані у власній господарській діяльності і як наслідок не пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг); несвоєчасного (не за датою оприбуткування товарів, а за фактом наданих авансів) відображено у складі валових витрат суми переплат, перерахованих сільськогосподарським підприємствам-постачальникам, які знаходяться на обліку в Артемівській ОДПІ та згідно наявної інформації знаходяться не на загальних умовах оподаткування, тобто не є платниками податку на прибуток, а сплачують фіксований сільськогосподарський податок; віднесення до складу валових витрат сум витрат, не підтверджених відповідними первинними документами, які доводять їх зв'язок із підготовкою, організацією та веденням господарської діяльності, а також сум витрат на придбання товарів, які не включені до вартості їх реалізації.
Також, перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 6.3.3 е п. 6.3 ст. 6, п. 7.1 ст. 7, п.п. 8.1.1, п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, п. 19.2а ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» у вигляді неправомірного надання податкової соціальної пільги працівникам підприємства, які є фізичними особами-підприємцями та отримують дохід від підприємницької діяльності, та не підтвердження документально витраченої суми, отриманої працівником підприємства під звіт, а також порушення п. 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою правління НБУ від 15.12.2004 № 637, - ненадання розрахункового документу, який підтверджує сплату підзвітною особою готівкових коштів витрат на господарські потреби у сумі 33452,21 грн.
Зазначені порушення позивачем вимог податкового законодавства стали підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.
Представники відповідача також зазначають, що акт документальної перевірки не може бути предметом оскарження в адміністративному судочинстві з огляду на приписи ч. 2 ст. 2 КАС України. Просили відмовити у задоволенні позову (т. 1 а.с. 90-102, 254).
Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Позивач - приватне підприємство «Бахмут-зернопром» зареєстровано як юридична особа 19.04.2005 виконкомом Артемівської міської ради Донецької області, включено до ЄДРПОУ № 33503479, що підтверджується довідкою Головного управління статистики у Донецькій області від 27.04.2005 № 7-22-120.
З 22.04.2008 по 23.04.2008 та з 05.05.2008 по 10.06.2008 Артемівською ОДПІ була проведена виїзна планова перевірка ПП «Бахмут-зернопром» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 по 31.12.2007, за результатами якої було складено акт від 18.06.2008 № 1423/23/33503479 (т. 1 а.с. 11-61).
За наслідками перевірки Артемівською ОДПІ 28.07.2008 були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:
- № 0001022342/0, яким за порушення п.п. 4.1.1, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5, п.п. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на прибутку приватних підприємств у розмірі 338413 грн., у т.ч. за основним платежем - 190666 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 147747 грн. (т. 1 а.с. 63);
- № 0001012342/0, яким за порушення п. 4.1, п.п. 4.5.1 п. 4.5 ст. 4, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачу донараховано суму податку на додану вартість у розмірі 378 497 грн., у т.ч. за основним платежем - 252331 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 126166 грн. (т. 1 а.с. 62);
- № 0001061742/0, яким за порушення позивачем п.п. 4.2.9а п. 4.2 ст. 4, п. 3.4 ст. 3, п.п. 6.3.3е п. 6.3 ст. 6, п. 7.1 ст. 7, п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п. 19.2а ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 16264,80 грн., у т.ч. за основним платежем - 5421,60 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 10843,20 грн. (т. 1 а.с. 64).
Також 28.07.2008 відповідачем було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 28.07.2008 № НОМЕР_1, яким за порушення позивачем п. 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 15.12.2004 № 637, до позивача застосовано штраф у розмірі 33452,21 грн. (т. 1 а.с. 65)
Не погоджуючись із діями відповідача при проведенні перевірки, складеним за її наслідками акту та прийнятими рішеннями, 19.11.2008 позивач звернувся до суду із даним позовом.
Для з'ясування документальної обґрунтованості висновків акту перевірки, на підставі яких були прийняті спірні рішення податкового органу, ухвалою суду від 16.12.2008 була призначена судово-економічна експертиза (т. 1 а.с. 155-157).
Згідно з висновком судово-економічної експертизи № 231/24 від 31.07.2009, висновки акту перевірки в частині заниження суми податкового зобов'язання з ПДВ, яка належить до сплати в бюджет за 2006-2007р.р. підтверджуються частково - у сумі 2735 грн.; висновки акту перевірки в частині заниження податку на прибуток за 2006-2007р.р. підтверджуються частково на суму 75 грн.; висновки акту перевірки про порушення позивачем п.п. 6.3.3е п. 6.3 ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» у результаті чого занижено у 2006-2007р.р. податок з доходів фізичних осіб підтверджуються частково, а саме - за 2006р. - повністю на суму 273 грн., за 2007р. - частково на суму 141,17 грн.; висновки акту перевірки про порушення позивачем вимог п. 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті документально підтверджуються (т. 1 а.с. 174-240).
Зазначений висновок експертизи приймається судом в якості доказу в даній адміністративній справі відповідно до положень ст.ст. 69, 70, 82 КАС України.
Відповідно до положень ст. 19 Конституції України державні органи повинні діяти тільки на підставах і в межах повноважень та у спосіб, які передбачені Конституцією України та законами.
Пунктом 1 абзацу 3 статі 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 3 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади.
Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд приходить до висновку, що відповідачем Артемівською ОДПІ не у повній мірі доведена правомірність її дій, виходячи з наступного.
1. Щодо податкового повідомлення-рішення від 28.07.2008 № 0001022342/0.
Прийняття цього податкового повідомлення-рішення у акті перевірки обґрунтовано порушеннями позивачем вимог п.п. 4.1.1, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5, п.п. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», які виразилися у тому, що позивачем було невірно визначено балансову вартість запасів на оптових складах на кінець звітних періодів внаслідок необґрунтованого обчислення вибуття запасів; не включено до складу валового доходу за 1 квартал 2007р. вибуття (реалізацію) зі складу 69300 кг ячменю на суму 40402 грн.; не включено до валових доходів вартість послуг, отриманих безоплатно від ТОВ «Дом-Брок», за яким рахується кредиторська заборгованість за отримані послуги в розмірі 16407,73 грн., та яке за рішенням Господарського суду Луганської області є ліквідованим; допущено завищення загальної суми валових витрат у сумі 664013 грн.; віднесення до складу валових витрат вартості придбаних ТМЦ, які не були використані у власній господарській діяльності і як наслідок не пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг); несвоєчасно (не за датою оприбуткування товарів, а за фактом наданих авансів) відображено у складі валових витрат суми переплат, перерахованих сільськогосподарським підприємствам-постачальникам, які знаходяться на обліку в Артемівській ОДПІ та згідно наявної інформації знаходяться не на загальних умовах оподаткування, тобто не є платниками податку на прибуток, а сплачують фіксований сільськогосподарський податок; віднесено до складу валових витрат суми витрат, не підтверджені відповідними первинними документами, які доводять їх зв'язок із підготовкою, організацією та веденням господарської діяльності, а також суми витрат на придбання товарів, які не включені до вартості їх реалізації.
Висновком судово-економічної експертизи № 231/24 від 31.07.2009 вказані висновки акту перевірки підтверджені частково на суму 75 грн., а саме в частині порушення позивачем п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у результаті чого підприємством занижено валовий дохід за 3 квартали 2006р. у розмірі 604 грн., за 2006 рік - 303 грн., за 3 квартали 2007р. - 62 грн., та завищено валовий дохід за 1 квартал 2007 року на 26 грн., за 2007р. - на 400 грн. Вказане порушення було допущено позивачем у зв'язку із тим, що при обчисленні вибуття зі складу на реалізацію рису в'єтнамського та ячменю підприємством необґрунтовано завишалися ціни запасів, внаслідок чого невірно зазначалась балансова вартість запасів на оптових складах на кінець звітних періодів. Також, починаючи з травня 2006р. підприємством занижені залишки рису в'єтнамського.
Так, у відповідності до п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачає, що платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).
У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.
У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.
З метою податкового обліку платник податку за своїм вибором здійснює оцінку вибуття запасів за одним з таких методів бухгалтерського обліку, визначених у відповідному стандарті:
ідентифікованої вартості відповідної одиниці запасів;
середньозваженої вартості однорідних запасів;
вартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);
нормативних затрат;
ціни продажу запасів (виключно для запасів, що реалізуються через роздрібну торгівлю).
Експертом було здійснено розрахунок приросту (убутку) балансової вартості запасів ПП «Бахмут-зернопром» шляхом вирахування із суми балансової вартості запасів на початок звітного року, вартості запасів, що були використані н в господарській діяльності, і суми балансової вартості запасів на кінець звітного періоду. Саме виходячи з положень п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та даних розрахунку експертом зроблено висновок про часткове підтвердження висновків акту перевірки у цій частині (т. 1 а.с. 207-212).
Крім того, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".
За змістом п.п. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 цього Закону, безповоротна фінансова допомога - це: сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.
Згідно з п. 5.10 ст. 5 цього Закону, у разі коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок валових доходів або валових витрат (балансової вартості основних фондів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.
Оскільки під час розгляду справи, а також до проведення експертного дослідження не були надані документи, які б підтверджували, що позивачу були безоплатно надані товари від ТОВ «Дом-Брок» у звітному періоді 1 кв. 2006р. Крім того, надані документи по цій операції не містять інформації, необхідної для визначення дати закінчення строку позовної давності по кредиторській заборгованості перед ТОВ «Дом-Брок». Отже, неможливо визначити, чи належить кредиторська заборгованість ПП «Бахмут-зернопром» перед ТОВ «Дом-Брок» станом на 01.01.2006 у сумі 16407,73 грн. до складу безповоротної фінансової допомоги, отриманої у 1 кв. 2006р.
Як свідчить акт перевірки, посадові особи Артемівської ОДПІ не висвітлили у акті перевірки питання щодо формування валових доходів ПП «Бахмут-зернопром» при отриманні товарів (робіт, послуг) від ТОВ «Дом-Брок», не зазначили відповідних первинних документів або інших доказів, що повинні були бути дослідженими по цьому питанню.
Отже, відповідач зробив висновок про порушення позивачем вимог п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» без вивчення усіх документів та матеріалів, які б підтверджували вчинення позивачем цього порушення. Зазначене свідчить про безумовне порушення Артемівською ОДПІ принципу обґрунтованості прийняття рішення, закріпленого у п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, який означає, що рішення повинно прийматися суб'єктом владних повноважень з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Крім того, згідно з приписами п.п. 4.1.1 п. 4.1 та п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).
Не включаються до складу валового доходу суми податку на додану вартість, отримані (нараховані) платником податку на додану вартість, нарахованого на вартість продажу товарів (робіт, послуг), за винятком випадків, коли підприємство-продавець не є платником податку на додану вартість.
Як свідчить акт перевірки, позивач до складу валових доходів за 1 кв. 2007р. не включив реалізацію зі складу 69300кг ячменю на суму 40402 грн. Разом із тим, такий висновок акту не підтверджено документами про витрачання підприємством ячменю 2007р. у лютому 2007р., що також свідчить про неповне дослідження Артемівською ОДПІ фактичних обставин порушення позивачем п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Крім того, згідно з п. 5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно з п.п. 5.2.1 цього пункту, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
За змістом п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього Закону, не включаються до складу валових витрат витрати на: Виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.
Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.
У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті.
Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів, платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 рази.
Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.
Згідно з п. 5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.
Згідно акту перевірки, підприємством у порушення п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат віднесена вартість товарно-матеріальних цінностей (пшениці), які не були використані у власній господарській діяльності підприємства, і як наслідок не пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), внаслідок чого підприємством завищені валові витрати за 1 кв. 2006р. на суму 270095 грн., за півріччя 2006р., 3 кв. 2006р., 2006р. - на 312039 грн.
Крім того, підприємством у 1 кв. 2006р. до складу валових витрат була віднесена вартість послуг у розмірі 58333 грн., отриманих від ТОВ «Севпродукт», які не підтверджені відповідними документами, і відповідно не пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва. У 3 кв. 2007р. позивачем було включено до складу валових витрат вартість поставленого рису в'єтнамського на адресу ПП «Соломон», яке ліквідовано за рішенням Господарського суду Донецької області.
Разом із тим, у результаті проведення експертного дослідження було підтверджено, що дані бухгалтерського обліку містять відомості щодо використання запасів (пшениці) у складі витрат на реалізацію товарів, які відповідно до норм права належать до складу валових витрат, а також, що ПП «Бахмут-зернопром» отримало від ТОВ «Севпродукт» послуги з навантаження, перевезення і розвантаження пшениці загальною вагою 259,5т у січні 2006р., які належать до складу валових витрат згідно зазначених вище положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Що стосується операцій поставки рису в'єтнамського на адресу ПП «Соломон», то на момент придбання запасів вони були призначені для ведення господарської діяльності і відображались в структурі валових витрат обґрунтовано.
Крім того, висновком експертизи підтверджено частково обґрунтованість акту перевірки щодо порушення позивачем п.п. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у результаті чого підприємством завищені валові витрати за 1 квартал 2006р. у сумі 24814 грн., за півріччя 2006р. - 221666 грн., за 1 квартал 2007р. - у сумі 14183 грн., за півріччя 2007р. - 197516 грн. Висновки акту перевірки щодо коригування результатів порушення вказаної норми Закону в деклараціях з податку на прибуток за 3 квартали 2006р., 2006р., 2007р. підтверджуються повністю.
Сума податку, що підлягає донарахуванню у розмірі 75 грн. за 2006 рік, визначена експертом шляхом зіставлення результатів суми заниження та завищення податкового зобов'язання за даними дослідження із даними акту перевірки (т. 1 а.с. 229).
Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 28.07.2008 № 0001022342/0 є обґрунтованим на суму основного платежу з ПДВ 75 грн. та відповідну суму штрафних (фінансових) санкцій - 170 грн. (згідно наданого Артемівською ОДПІ розрахунку).
2. Щодо податкового повідомлення-рішення від 28.07.2008 № 0001012342/0.
Прийняття цього податкового повідомлення-рішення у акті перевірки обґрунтовано порушеннями позивачем вимог п. 4.1, п.п. 4.5.1 п. 4.5 ст. 4, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у вигляді віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість з вартості отриманої продукції, які ПП «Бахмут-зернопром» двічі включено до складу податкового кредиту у розмірі 108713 грн., у т.ч. у квітні 2007 року - 10380 грн., у вересні 2007р. - 98333 грн.; не включення до складу податкового зобов'язання за лютий 2007 року вибуття (реалізацію) зі складу 69300 кг ячменю на суму 40402 грн.; не зменшення суми податкового кредиту внаслідок зменшення суми компенсації за отримані послуги в сумі 2735 грн.; віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість з вартості товарів та послуг, які у подальшому не використовувались в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.
Згідно з висновком судово-економічної експертизи № 231/24 від 31.07.2009, вказані висновки акту перевірки підтверджуються частково на суму 2735 грн., а саме - порушення ПП «Бахмут-зернопром» п.п. 4.5.1 п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого підприємством у січні 2006р. завищено податковий кредит на 2735 грн. по операціях із ТОВ «Дом-Брок», установчі документи якого визнано недійсними постановою Господарського суду Луганської області від 21.01.2006 № 8/756ПП.
Суд погоджує вказаний висновок експертизи, оскільки він відповідає наступним вимогам Закону України «Про податок на додану вартість».
Так, згідно з п. 4.5 ст. 4 цього Закону, якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.
Згідно з п.п. 4.5.1 цього пункту, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:
а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку;
б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів (послуг).
За змістом п.п. 4.5.2 цього пункту, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається збільшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:
а) постачальник відповідно збільшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку;
б) отримувач відповідно збільшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення перерахунку.
У відповідності до п.п. 4.5.3 цього пункту, зменшення суми податкових зобов'язань платника податку - постачальника при зміні компенсації вартості товарів (послуг), наданих особам, які не були платниками цього податку на момент такої поставки, дозволяється лише:
а) при поверненні раніше поставлених товарів у власність постачальника з наданням отримувачу повної грошової компенсації їх вартості;
б) при перегляді цін, пов'язаних з гарантійними замінами товарів.
Отже, у випадку, коли після поставки товарів (послуг) відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку-постачальника, то отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів (послуг).
Позивач у січні 2006р. по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) від ТОВ «Дом-Брок» повинен був відкоригувати (зменшити) суму податкового кредиту у розмірі, що дорівнює сумі ПДВ у складі заборгованості перед ТОВ «Дом-Брок» станом на 01.01.2006, розмір якої становив 16407,73 грн. У т.ч. ПДВ - 2735 грн.
Що стосується порушення позивачем вимог п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством завищений податковий кредит у квітні 2007р. на суму 10380 грн., за вересень 2007р. - на суму 98333 грн., то це порушення залишилось непідтвердженим висновком судово-економічної експертизи № 231/24 від 31.07.2009. Як вказано у дослідницькій частині висновку, експерту для проведення дослідження надані документи, що містять суперечливі вихідні дані, які можуть бути розтлумачені неоднозначно, а саме - показники Реєстру отриманих та виданих податкових накладних за березень, квітень та вересень 2007р. згідно документів, що надані Артемівською ОДПІ, не відповідають аналогічним документам, що надані ПП «Бахмут-зернопром». У зв'язку із цим дослідження проводилося за умови, якщо податкові накладні, що вказані у Переліку податкових накладних за відповідний місяць ПП «Бахмут-зернопром» отримані у вказаному звітному періоді.
З метою усунення зазначених розбіжностей судом була призначена додаткова судово-економічна експертиза (т. 2 а.с. 74-76), згідно із висновком якої від 08.09.2010 № 250/24 в результаті проведеного дослідження був встановлений перелік податкових накладних, зазначених в наданих експерту переліках отриманих податкових накладних за березень, квітень, вересень 2007р. та відсутніх в Розділі 1 «Отримані податкові накладні» Реєстрів отриманих податкових накладних за відповідний звітний період, які надані для проведення дослідження експерту Артемівською ОДПІ. В результаті проведеного дослідження встановлено, що податкові накладні, які зазначені в переліку отриманих податкових накладних за березень, квітень, вересень 2007р. та відсутні в Розділі 1 «Отримані податкові накладні» Реєстру отриманих податкових накладних за березень, квітень, вересень 2007р., (що надані для проведення експерту Артемівською ОДПІ), у складі податкового кредиту попередніх податкових періодів не відображені (т. 2 а.с. 91-124).
Зазначене дає підстави для висновку, що з боку позивача були відсутні факти порушень у вигляді подвійного формування у складі податкового кредиту з ПДВ за березень, квітень, вересень 2007р. суми ПДВ по податковим накладним, отриманим від ПП «Терра-Запоріжжя-МО 2005» та від ТОВ «Южное».
Крім того, за змістом акту перевірки підприємством в порушення п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» не включено до складу податкового зобов'язання з ПДВ за лютий 2007р. Вибуття (реалізацію) зі складу 69300 кг ячменю на суму 40402 грн., ПДВ - 8080 грн., що призвело до заниження податкового зобов'язання з ПДВ за лютий 2007р.
У відповідності до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).
У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.
Як було встановлено під час проведення судово-економічної експертизи, документи на підтвердження відомостей щодо витрачання підприємством ячменю у лютому 2007р. відсутні. Отже, ці документи не могли були досліджені Артемівською ОДПІ під час проведення перевірки, що обумовлює безпідставність висновку податкового органу про порушення позивачем п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість».
Крім того, у акті перевірки встановлено порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого у січні 2006р. завищено податковий кредит на суму 11667 грн., у грудні 2006р. - на суму 10695 грн., у лютому 2007р. - на суму 12354 грн., у квітні 2007р. - 27566 грн., у березні 2006р. - на уму 54019 грн., у квітні 2006р. - на суму 8389 грн., у вересні 2007р. на суму 8113 грн.
У відповідності до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).
Згідно вимог п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 цього Закону, об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.
Згідно з п.п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 цього Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 та пунктом 11.44 статті 11 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.
Як передбачено п.п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 цього Закону, у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.
У акті перевірки вказано, що підприємством в січні 2006р. до складу податкового кредиту віднесена сума ПДВ у розмірі 11666,67 грн. по отриманій податковій накладній від ТОВ «Севпродукт» № 6/31-01 від 31.01.2006. Отримані послуги від ТОВ «Севпродукт» не використовувалися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності. Судом вище вже надавалася оцінка отриманих послуг від вказаного контрагента з навантаження, перевезення і розвантаження пшениці в січні 2006р.,внаслідок чого суд дійшов висновку, що вартість отриманих послуг правомірно була віднесена підприємством до складу валових витрат, що обумовлює правомірність включення суми ПДВ у розмірі 11667 грн. до складу податкового кредиту січня 2006р.
Крім того, у акті перевірки Артемівська ОДПІ вказує, що позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту ПДВ у складі вартості товарів (пшениці), які було продано зі збитком (нижче собівартості), тобто які в подальшому не використовуються у господарській діяльності. Разом із тим, під час проведення експертизи були надані документи, які підтверджують використання пшениці для подальшого продажу, тобто з метою отримання доходу відповідно до п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», про що судом вже зазначалося вище при дослідженні правомірності включення витрат, пов'язаних із придбанням вказаної пшениці до складу валових витрат.
Також, Артемівська ОДПІ у акті перевірки зазначає, що позивач необґрунтовано відніс суму ПДВ з вартості пшениці у березні 2006р. на суму 54019 грн. та квітні 2006р. на суму 8389 грн., які в подальшому не використовувалися в господарській діяльності. Однак, даними бухгалтерського обліку, що було предметом експертного дослідження, підтверджено використання запасів (пшениці) у складі витрат на реалізацію товарів (собівартості реалізованих товарів), які відповідно до норм права належать до складу валових витрат. Оцінка зазначеним обставин також вже надавалася судом вище при досліджені правомірності формування позивачем валових витрат у відповідні податкові періоди.
Згідно з актом перевірки, підприємством також було віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ суму податку з вартості товарів, які в подальшому не використовувалися в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності, а саме по операції з відвантаження товарів на адресу ПП «Соломон», яке ліквідовано згідно ухвали Господарського суду Донецької області у справі про банкрутство.
Згідно висновку експертизи, у складі податкового кредиту вересня 2007р. в числі податкових накладних, на підставі яких було сформовано суму податкового кредиту, відсутні податкові накладні по операціях з придбання ножів НК-03, НК-02 і рису в'єтнамського; даними первинних документів не було підтверджено формування у складі податкового кредиту за вересень 2007р. суми ПДВ по операціях придбання товарів, які були поставлені в адресу ПП «Соломон». При цьому, у акті перевірки не зазначено порушення позивачем вимог п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» по операціях з поставки вказаних товарів в адресу ПП «Соломон». Отже, у цій частині висновки акту перевірки також залишилися не підтвердженими.
Враховуючи вищевикладене, податкове повідомлення-рішення від 28.07.2008 № 0001012342/0 є частково обґрунтованим на суму основного платежу з ПДВ 2735 грн. та відповідну суму штрафних (фінансових) санкцій - 1368 грн. (згідно наданого Артемівською ОДПІ розрахунку).
3. Щодо податкового повідомлення-рішення від 28.07.2008 № 0001061742/0 та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 28.07.2008 № НОМЕР_1.
Як свідчить акт перевірки, підставою для прийняття цього податкового повідомлення-рішення стало порушення позивачем п.п. 4.2.9а п. 4.2 ст. 4, п. 3.4 ст. 3, п.п. 6.3.3е п. 6.3 ст. 6, п. 7.1 ст. 7, п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п. 19.2а ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме - неправомірне надання податкової соціальної пільги працівникам підприємства, які є фізичними особами-підприємцями та отримують дохід від підприємницької діяльності, та не підтвердження документально витраченої суми, отриманої працівником підприємства під звіт.
Неправомірним наданням податкової соціальної пільги податковий орган вважає її надання працівникам підприємств Михайлову Д.І. і ОСОБА_8, які є самозайнятими особами, що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб за 2006р. на суму 273,00 грн. та за 2007 рік - 150 грн.
Як передбачено п.п. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» з урахуванням норм пункту 6.5 цієї статті платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.
Згідно з п.п. 6.3.3 «е» п. 6.3 ст. 6 цього Закону, податкова соціальна пільга не може бути застосована до інших доходів платника податку, якщо він отримує протягом звітного податкового місяця одночасно такі доходи, як доходи самозайнятої особи від підприємницької діяльності, а також іншої незалежної професійної діяльності.
П.п. 6.3.2 п. 6.3 ст. 6 цього Закону передбачено, що податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання працедавцем заяви платника податку про застосування пільги.
Позивачем під час перевірки та під час розгляду справи не були надані докази на підтвердження того, що Михайлов Д.І. та ОСОБА_8 не являються самозайнятими особами. Також зазначені докази не були надані для проведення судово-економічної експертизи, про що експерт зазначив у своєму висновку.
Отже, за умови, якщо вказані особи отримували доходи від підприємницької діяльності (або незалежної професійної діяльності), надання їм податкової соціальної пільги ПП «Бахмут-зернопром» є необґрунтованим та суперечить наведеним вище нормам Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Разом із тим, визначення розміру податку з доходів фізичних осіб у податковому повідомленні-рішенні, донарахованого у зв'язку із вчиненням даного порушення позивачем, суд знаходить частково неправильним.
Так, згідно з висновком судово-економічної експертизи від 31.07.2009 № 231/24, експертом було встановлено заниження податку з доходів фізичних осіб за 2006р. - у розмірі 273 грн. та за 2007р. - у розмірі 141,17 грн.
Як вбачається з дослідницької частини висновку експертизи, вказані суми податку визначені експертом виходячи з того, що з доходу Михайлова Д.В. був занижений податок за 2006р. на суму 273,03 грн., за 2007р. - на суму 81,17 грн., а із доходу ОСОБА_8 був занижений податок за 2007р. на суму 60,00 грн. Вказані суми розраховані експертом за ставкою податку з доходів фізичних осіб, яка становила у 2006р. 13%, а у 2007р. 15%. При розрахунку експертом були використані дані податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (Форма 1ДФ), книги по нарахуванню заробітної плати. Розрахунки сум податку по кожній особі наведені експертом у вигляді таблиць.
В суду не викликає сумніву обґрунтованість здійсненого експертом розрахунку, оскільки він відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується наявними у справі іншими доказами у їх сукупності.
Крім того, згідно з актом перевірки, позивач у порушення п. 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 15.12.2004 № 637, не надав розрахункові документи, які підтверджують сплату підзвітною особою готівкових коштів на господарські потреби на загальну суму 33452,21 грн.
Висновком судово-економічної експертизи від 31.07.2009 № 231/24 даний висновок акту був підтверджений.
Так, у відповідності до пункту 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 15.12.2004 № 637, видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України.
Видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт.
Якщо підзвітній особі одночасно видана готівка як на відрядження, так і для вирішення в цьому відрядженні виробничих (господарських) питань (у тому числі для закупівлі сільськогосподарської продукції у населення та заготівлі вторинної сировини), то строк, на який видана готівка під звіт на ці завдання, може бути продовжено до завершення терміну відрядження.
Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми.
Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.
Таким чином, у п. 2.11 Положення викладені вимоги, відповідно до яких видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми; звітування за одержані під звіт готівкові кошти має здійснюватися відповідно до законодавства України.
Згідно з актом перевірки, 22.03.2006 підзвітною особою Михайловим Д.І. з каси підприємства по видатковому касовому ордеру № 10 від 22.03.2006 отримано під звіт 25000 грн. на господарські потреби. 22.03.2006 ним надано авансовий звіт № 8 про використання підзвітної суми. При цьому, до авансового звіту надана квитанція № 3 від 22.03.2006 про сплату в касу ЗАТ «Слов'янськолія» коштів у сумі 452,21 грн., яку сплатив ОСОБА_10, який не являвся працівником підприємства.
13.10.2006 Михайловим Д.І. з каси підприємства згідно видаткового касового ордера № 75 від 13.10.2006 отримано 33000 грн. на господарські потреби. 13.10.2006 Михайлов Д.І. надав авансовий звіт № 67 про використання підзвітної суми, до якого надав квитанцію до прибуткового касового ордеру № 17 від 13.10.2006 про сплату в касу ТОВ «Топаз» за реалізацію пшениці коштів у сумі 33000 грн., яку сплатив ОСОБА_10, який не являвся працівником підприємства.
Позивачем під час перевірки та під час розгляду справи не були надані докази на підтвердження того, що підзвітною особою здійснювалось звітування за одержані під звіт кошти.
Отже, є обґрунтованим застосування Артемівською ОДПІ штрафних (фінансових) санкцій до ПП «Бахмут-зернопром» за вказане порушення у відповідності до абз. 6 п. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» - у розмірі витраченої готівки (452,21 грн. + 33000 грн. = 33452,21 грн.).
Разом із тим, є помилковим висновок податкового органу щодо заниження ПП «Бахмут-зернопром» податку з доходів фізичних осіб у вигляді суми надміру витрачених коштів, отриманих платником податку під звіт та не повернутих у встановлені законодавством терміни, про що також наголошується у висновку судово-економічної експертизи від 31.07.2009 № 231/24. Вказаний висновок Артемівської ОДПІ суперечить положенням п.п. 4.2.9а п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Так, вказаною нормою Закону передбачено, що до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті) у вигляді вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, наданих платнику податку у безоплатне користування, за винятком, коли таке надання зумовлене виконанням платником податку трудової функції чи передбачене нормами трудового договору (контракту) або відповідно до закону, у встановлених ними межах, а також за винятком користування автомобільним транспортом, наданих платнику податку його працедавцем-резидентом, який є платником податку на прибуток підприємств.
З огляду на зазначені приписи Закону, суми коштів, отримані Михайловим Д.І. під звіт не можуть вважатися таким доходом.
У даному випадку позивачем були порушені вимоги іншої норми Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме - п.п. 4.2.15 п. 4.2 ст. 4, однак цим підпунктом відповідач при прийнятті податкового повідомлення-рішення про донарахування податку з доходів фізичних осіб не керувався.
Отже, у цій частині суд вважає необґрунтованим висновок податкового органу, оскільки фактично ним застосована не та норма Закону, яка підлягає застосуванню у межах спірних відносин, що обумовлює неправомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення у цій частині.
Таким чином, податкове повідомлення-рішення Артемівської ОДПІ від 28.07.2008 № 0001061742/0 є частково протиправним на суму 15022,29 грн., у т.ч. за основним платежем - 5007,43 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 10014,86 грн. Зазначена сума визначена судом виходячи з розрахунку суми санкцій, складеного Артемівською ОДПІ, що є додатком до акту перевірки, та з урахуванням частково підтвердженої суми заниження податку з доходів фізичних осіб висновком судово-економічної експертизи.
4. Щодо оскарження позивачем дій Артемівської ОДПІ при проведенні перевірки та акту, прийнятого за наслідками проведеної перевірки.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
За змістом цієї норми, предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків, встановлені законом умови їх реалізації.
Закріплення ч. 2 ст. 2 КАС України положення про можливість оскарження до адміністративних судів будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією та законами України встановлено інший порядок судового провадження, не означає спростування висновку про юридичне значення рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень як предмета судового оскарження, так само як не означає і нівелювання способу захисту порушених прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 № 509 (зі змінами та доповненнями) визначені підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових та позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).
Встановлюючи умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових виїзних перевірок, стаття 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» одночасно встановлює наслідки дотримання контролюючими органами цих умов. Згідно з частиною 2 цієї статті ненадання посадовими особами органу державної податкової служби платнику податків документів, перелік яких наведений в частині першій, або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною 1 цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.
У судовому засіданні не знайшов підтвердження факт недопуску позивачем посадових осіб Артемівської ОДПІ до проведення перевірки. Перевірка була проведена Артемівською ОДПІ та за її наслідками було складено акт перевірки та прийняті спірні рішення про донарахування податкових зобов'язань та штрафних (фінансових) санкцій.
Отже, законний інтерес платника податків в проведенні органом державної податкової служби перевірки його діяльності з дотриманням умов, встановлених законом, захищений наділенням його права не допустити посадових осіб органу державної податкової служби до перевірки.
В разі, коли платник податків не скористався цим правом і перевірка була проведена, платник податків має право оскаржити рішення органу державної податкової служби, прийняте за результатами перевірки, з підстав невідповідності рішення вимогам закону чи компетенції органу державної податкової служби. Юридичне значення для позивача мають саме рішення Артемівської ОДПІ, прийняті за результатами проведеної перевірки, а не підстави для її призначення.
Крім того, в силу вимог пункту 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 № 327, за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт.
Акт - це службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.
Таким чином, акт перевірки є, по суті, лише засобом фіксації виявлених контролюючим органом фактів порушення чинного законодавства, не має обов'язкового характеру та сам по собі не призводить до виникнення обов'язків у платника податків. Отже, такий акт не має правового значення рішення у розумінні пункту 1 частини першої статті 17 КАС України.
З огляду на викладене, суд задовольняє позовні вимоги частково та визнає частково недійсними податкові повідомлення-рішення від 28.07.2008 № 0001022342/0 на суму податку на прибуток у розмірі 338168 грн., у т.ч. за основним платежем - 190591 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 147577 грн., від 28.07.2008 № 0001012342/0 на суму податку на додану вартість у розмірі 374394 грн., у т.ч. за основним платежем - 249596 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 124798 грн., від 28.07.2008 № 0001061742/0 на суму податку з доходів фізичних осіб у розмірі 15022,29 грн., у т.ч. за основним платежем - 5007,43 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 10014,86 грн.
У відповідності до ст. 94 КАС України, суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам, тобто 1,70 грн.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 24, 71, 94, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов приватного підприємства «Бахмут-зернопром» до Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання дій неправомірними, визнання акту перевірки недійсним, визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 28.07.2008 №№ 0001022342/0, 0001012342/0, 0001061742/0, НОМЕР_1 - задовольнити частково.
Визнати частково недійсним податкове повідомлення-рішення Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області від 28.07.2008 № 0001022342/0 на суму донарахування приватному підприємству «Бахмут-зернопром» податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 338168 грн., у т.ч. за основним платежем - 190591 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 147577 грн.
Визнати частково недійсним податкове повідомлення-рішення Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області від 28.07.2008 № 0001012342/0 на суму донарахування приватному підприємству «Бахмут-зернопром» податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 374394 грн., у т.ч. за основним платежем - 249596 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 124798 грн.
Визнати частково недійсним податкове повідомлення-рішення Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області від 28.07.2008 № 0001061742/0 на суму донарахування приватному підприємству «Бахмут-зернопром» податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 15022,29 грн., у т.ч. за основним платежем - 5007,43 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 10014,86 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Бахмут-зернопром» витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 (одна) грн. 70 коп.
Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 08 листопада 2010 року в присутності представників сторін. Постанова виготовлена в повному обсязі 12 листопада 2010 року.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Христофоров А.Б.