Справа № 758/14862/24
25 листопада 2024 року Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі судді Якимець О.І., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , про оскарження постанови
ОСОБА_1 в особі свого представника - адвоката Боровського Тараса Миколайовича звернувся до Подільського районного суду міста Києва з адміністративним позовом, в якому просив скасувати постанову № 613/2024 від 03.09.2024 року по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі за текстом - КАС України), кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
При цьому, позовна заява за змістом і формою повинна відповідати вимогам ст. ст. 160-161 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160 і 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Вважаю, що дану позовну заяву необхідно залишити без руху, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 5 ст. 160 КАС України, позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи.
Згідно з ч. 1 ст. 46 КАС України, сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом (ч. 4 ст. 46 КАС України).
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, іншого суб'єкта при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або при наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).
Отже, визначальною ознакою публічно-правового спору, розгляд якого здійснюється у порядку адміністративного судочинства, є наявність серед сторін такого спору відповідача - суб'єкта владних повноважень, котрий у межах спірних правовідносин діє на виконання владних управлінських функцій чи делегованих повноважень.
Так, звертаючись до суду, позивач зазначив відповідачем Начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .
Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених статтею 210-1 КУпАП, посадові особи відповідного орану діють не як самостійний суб'єкт владних повноважень, а від імені територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Отже, відповідні посадові особи не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема положеннями ст. 235 КУпАП покладено функціональний обов'язок розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 210-1 КУпАП.
Тому відповідачем у даних справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади-суб'єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових (службових) відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.
Правовою позицією ВС/КАС, яка викладена у справі №742/2298/17 від 17.09.2020 року визначено, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення посадові особи відповідного органу діють не як самостійний суб'єкт владних повноважень, а від імені органу, який уповноважений такі стягнення накладати.
Таким чином, позивачу слід уточнити суб'єктний склад учасників справи.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 161 цього Кодексу, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Як вбачається з доданих до позовної заяви документів, позивачем не сплачений судовий збір та не подано документів, на підставі яких відповідно до Закону України «Про судовий збір» позивач може бути звільнений від сплати судового збору.
У позовній заяві позивач як на підставу для звільнення від сплати судового збору посилається на ч. 4 ст. 288 КУпАП, згідно з якою особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.
Порядок сплати і розмір судового збору визначений Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до статей 1, 2 цього Закону, судовий збір справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом, і включається до складу судових витрат. Платниками цього платежу є: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи-підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Частина друга статті 3 цього ж Закону містить перелік об'єктів, за які не справляється судовий збір, а його стаття 5 - перелік суб'єктів, які звільняються від сплати судового збору за подання до суду позовів, заяв, скарг, а також підстави звільнення від сплати судового збору осіб, які звертаються із заявами про захист не власних прав, а охоронюваних законом прав та інтересів інших осіб.
Відповідно до Постанови Верховного Суду від 18 березня 2020 року по справі № 543/775/17, за системного, цільового та граматичного тлумачення до наведеного законодавчого регулювання відносин, пов'язаних зі сплатою судового збору, Велика Палата Верховного Суду в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права зазначає, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.
Порядок оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення шляхом подання адміністративного позову визначений нормами КАС України. При цьому, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», розмір судового збору за подання до адміністративного суду фізичною особою позову немайнового характеру складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», у 2024 році розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня становить 3 028 грн.
Таким чином, за подання даного адміністративного позову підлягає сплаті судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що для усунення недоліків позовної заяви йому необхідно сплатити судовий збір у розмірі 1 211,20 грн та надати суду докази його сплати.
Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
На підставі викладеного та відповідно до ст. 169 КАС України позовну заяву ОСОБА_1 слід залишити без руху, надавши термін для усунення зазначених недоліків.
Керуючись ст. ст. ст.ст. 160, 161, 169 КАС України суд,
позовну заяву ОСОБА_1 до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , про оскарження постанови - залишити без руху.
Надати позивачу строк протягом десяти днів з вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення недоліків.
У разі невиконання вимог суду позовна заява буде залишена без розгляду та повернута позивачу.
Ухвала в частині визначення розміру судових витрат може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення. В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
СуддяО. І. Якимець