Справа № 461/5405/24
18 жовтня 2024 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Якимець О.І.,
при секретарі судового засідання - Карпишиної К.С.,
учасників справи:
відповідача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сонаті» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору АТ «Ідея Банк», про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сонаті» (далі - позивач) звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором № Z60.12891.003979370 від 29.05.2018 року у розмірі 239970,38 грн.
Зазначає, що 29.05.2018 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» (правонаступником якого є позивач) та ОСОБА_1 було укладено вищезазначений кредитний договір, відповідно до умов якого відповідачу у тимчасове користування на умовах забезпечення, повернення, строковості, платності були надані кредитні кошти в сумі 72 500,00 грн. Відповідно до умов договору банк надав позичальнику кредитні кошти, а останній зобов'язався їх повернути, сплачувати відсотки за користування кредитними коштами, комісію та інші передбачені кредитним договором платежі. Відповідачем умови кредитного договору не виконувались, внаслідок чого утворилась заборгованість у спірному розмірі, яку позивач просить стягнути з відповідача. У відповідності до ст. ст. 1054, 1055 Цивільного кодексу України та умов договору, просить позов задовольнити повністю. Разом із тим, просить вирішити питання про розподіл судових витрат, згідно зі ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідачем подано до суду відзив на позов, який містив заперечення на нього. Наводить аргументи про те, що дійсно отримав кредитні кошти. Під час укладення кредитного договору у анкеті-заяві не погоджувалось питання щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами та такий паспорт споживчого кредиту не є частиною кредитною договору. Окрім цього, комісія за розрахункове-касове обслуговування не містить чітких послуг за які необхідно було її сплачувати. Просить у позові відмовити та подала заяву про застосування строку позовної давності.
05 серпня 2024 року ухвалою Подільського районного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням ( викликом ) сторін.
Представником позивача подано до суду заяву про розгляду справи у його відсутності. Позовні вимоги підтримує. Просить позов задовольнити.
Сторона відповідача у судовому засіданні просила суд у позові відмовити повністю та застосувати строк позовної давності.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов наступного.
29.05.2018 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № Z60.12891.003979370 від 29.05.2018 року, відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 72500,00 грн, включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності), а позичальник зобов'язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно з умовами цього договору.
Відповідно до п.1.2. кредитного договору, банк надає позичальнику кредит у день підписання даного договору строком на 48 місяців. Датою видачі кредиту є дата списання коштів з позичкового рахунку для зарахування на банківський поточний рахунок позичальника.
Згідно п.1.3. кредитного договору, за користування кредитом позичальник сплачує річну змінювану процентну ставку в розмірі, що визначається як змінна частина ставки, збільшена на 6% (маржу банку).
Станом на день укладення договору змінна частина ставки, визначена за рішенням правління банку, становить 9,5 %, що разом з маржею складає змінювану процентну ставку в розмірі 15,5% (п.1.4 договору).
Банк може у будь-який момент за рішенням правління банку визначити змінну частину процентної ставки нижчу ніж ставка, яка розрахована відповідно до п. 1.5 цього договору на основі зміни ключових ринкових показників.
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Акціонерне товариство «Ідея Банк» свої зобов'язання за договором виконало в повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором, що підтверджується ордером-розпорядження №1 від 29.05.2018, ордером-розпорядження №2 від 29.05.2018, випискою по особовому рахунку (а.с.12).
25.07.2023 між АТ «Ідея Банк» (клієнт) та ТОВ «Фінансова компанія «Сонаті» (фактор) укладено договір факторингу №25/07, у відповідності до умов якого АТ «Ідея Банк» відступає ТОВ «Фінансова компанія «Сонаті», а ТОВ «Фінансова компанія «Сонаті» приймає права вимоги та в їх оплату зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п.2.2. договору факторингу №25/07 від 25.07.2023, права вимоги, які клієнт відступає фактору за цим договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед клієнтом, та визначені в реєстрі боржників, що підписуються сторонами, у паперовому вигляді, в день укладення цього договору та надсилається клієнтом фактору в електронному вигляді засобами корпоративного зв'язку у захищеному паролем файлі в день укладення цього договору. Реєстр боржників після належного його підписання сторонами вважається невід'ємною частиною договору.
Як вбачається з витягу з реєстру боржників №1 до договору факторингу від 25.07.2023 №25/07, ТОВ «Фінансова компанія «Сонаті» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № Z60.12891.003979370 від 29.05.2018 року (а.с.16).
Згідно наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості, позивач вказує, що у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором, заборгованість відповідача станом становить: заборгованість за основним боргом - 71915,44 грн, заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками - 34866,04 грн, заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями - 133188,90 грн, а всього у розмірі - 239 970,38 грн.
03.04.2024 позивачем на адресу відповідача направлено письмову вимогу (повідомлення) про відступлення права вимоги за кредитним договором № Z60.12891.003979370 від 29.05.2018 року до ТОВ «Фінансова компанія «Сонаті», та про необхідність погашення заборгованості перед стягувачем у розмірі 239 970,38 грн.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Таким чином, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким відступається.
Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Таким чином, кредитодавець взяті на себе зобов'язання за спірним кредитним договором виконав та надав грошові кошти відповідачу у вигляді кредитного ліміту. Тобто виконав зі своєї сторони умови договору, у відповідності до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України.
Щодо виконання зобов'язань за кредитними договорами із сторони відповідача, то останній ухиляється від їх виконання.
Відповідно до розрахунку заборгованості відповідача за кредитним договором станом на 27.07.2023 така становить у розмірі 239 970,38 грн, з яких: заборгованість за основним боргом - 71915,44 грн, заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками - 34866,04 грн, заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями - 133188,90 грн.
Щодо заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками, суд прийшов до наступного висновку.
Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 23 травня 2022 року (справа №393/126/20) паспорт споживчого кредиту є способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця. Ознайомлення із паспортом споживчого кредиту, його підписання не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки у паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
Відтак паспорт споживчого кредиту та додаток до нього, оскільки у паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту, а усі істотні умови договору мають бути погоджені сторонами у самому договорі, не може бути доказом погодження сторонами усіх істотних умов договору, зокрема в частині процентної ставки.
Без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила надання банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві (а.с.43) домовленості сторін про відсоткову ставку за користування кредитними коштами, заперечення відповідача, що вона була належним чином ознайомлена з умовами надання кредитних коштів, та висловила свою згоду щодо узгодження розміру процентної ставки, яка застосовувалася при нарахуванні заборгованості за несплаченим кредитом, суд дійшов висновку, що у цій частині у задоволенні позову слід відмовити.
Щодо частини позовної вимоги про стягнення комісії, суд зазначає наступне.
Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 06 листопада 2023 року (справа № 204/224/21), зроблено наступний правовий висновок:
«10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року (справа № 496/3134/19).
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне управління кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.1 щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за управління кредиту без конкретного переліку які саме послуги надаються є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».»
Оскільки у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена комісія за надання кредиту, а відтак у вимозі позивача про стягнення заборгованості у частині нарахованих та несплачених комісій слід відмовити.
Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Частинами 3, 4 ст.267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України на підставі Закону № 540-IX від 30.03.2020 було доповнено п. 12, наступного змісту: «12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
У відповідності до ст.29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», карантин встановлюється Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 з 12 березня 2020 року на всій території України встановлено карантин, який надалі неодноразово продовжувався у встановленому законом порядку та відмінений 30 червня 2023 року.
Крім того, як визначено п. 19 Прикінцевими та перехідними положеннями Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року за № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, на території України введено воєнний стан із 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року, який згодом неодноразово продовжувався у встановленому законом порядку і є чинним на даний час.
Крім того, станом на момент розгляду справи у п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакції Закону № 3450-IX від 08.11.2023} зазначено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Таким чином, у цій справі відсутні підстави для застосування ч. 4 ст. 267 ЦК України.
Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, виходячи із встановлених фактичних обставин справи, умов договору та вимог чинного законодавства, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №Z60.12891.003979370 від 29.05.2018 року у розмірі 71915,44 грн, а у іншій частині позову слід відмовити за недоведеністю.
У відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем при поданні позову до суд сплачено судовий збір у сумі 1919,80 грн. Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 575,95 грн.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 17, 76-80, 259, 265, 273, 354 ЦПК України, суд
позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сонаті» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору АТ «Ідея Банк», про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сонаті» заборгованість за договором №Z60.12891.003979370 від 29.05.2018 року у розмірі 71915 (сімдесят одна тисяча дев'ятсот п'ятнадцять) гривень 44 копійки.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сонаті» судовий збір у сумі 575,95 грн.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Строк апеляційного оскарження може бути поновлено у відповідності до ч.2 ст.354 Цивільного процесуального кодексу України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Учасники справи:
позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сонаті», місцезнаходження: м. Київ, вул. Окіпної Раїси, будинок 8, квартира 127, код ЄДРПОУ 43518172;
відповідач ОСОБА_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
третя особа Акціонерне товариство «Ідея Банк», місцезнаходження: м. Львів, вул. Валова, будинок 11, код ЄДРПОУ 19390819.
Повне судове рішення складено 23 жовтня 2024 року.
Суддя О. І. Якимець