печерський районний суд міста києва
757/35486/24-к
1-кс-31008/24
05 листопада 2024 року
Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Печерського районного суду м. Києва скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на постанову прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_5 від 11.03.2024 про відмову у залученні потерпілим у кримінальному провадженні № 42022000000001587 від 10.11.2022,
У провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на постанову прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_5 від 11.03.2024 про відмову у залученні потерпілим у кримінальному провадженні № 42022000000001587 від 10.11.2022.
В обґрунтування скарги зазначається, що постанова є незаконною, необґрунтовано, оскільки не ґрунтується на нормах чинного законодавства, що є підставою її скасування.
У судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 скаргу підтримав, просив задовольнити з підстав, викладених у ній.
У судове засідання прокурор, рішення якого є предметом оскарження не з'явився, про розгляд скарги повідомлявся належним чином, заяви, клопотання або письмові заперечення не були подані, про причини неявки суду не повідомлено.
Відповідно до частини четвертої статті 107 КПК України під час розгляду скарги слідчим суддею здійснювалась фіксація за допомогою технічних засобів.
Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Частиною третьою статті 306 КПК України передбачено, що відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Відповідно до положень статті 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, слідчий суддя визнав можливим прийняти рішення по суті скарги у відсутності осіб, які не з'явились, на підставі наданих доказів.
Вивчивши скаргу, заслухавши думку особи, яка подала скаргу, дослідивши матеріали провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов такого висновку.
Слідчим суддею встановлено, що Другим слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, за процесуального керівництва Київської міської прокуратури, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42022000000001587 від 10.11.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частинами першою, другою статті 366, частиною другою статті 367 КК України.
05.09.2023 ОСОБА_4 у даному кримінальному провадженні подано клопотання про залучення його до кримінального провадження № 42022000000001587 від 10.11.2022 в якості потерпілого та вручення останньому пам'ятки про процесуальні права та обов'язки.
Постановою прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_5 від 11.03.2024 у задоволенні вказаного клопотання відмовлено.
Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи громадянина України захищаються судом. Суть такого захисту полягає в тому, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення прокурора, слідчого або дізнавача про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою.
Згідно зі статтею 304 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого, дізнавача чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
При дослідженні оскаржуваної постанови, встановлено, що в обґрунтування відмови в задоволенні клопотання, прокурор зазначає, що на даний період досудового розслідування, немає об'єктивних даних та не отримано достатніх підстав, які б свідчили про спричинення кримінальним правопорушенням ОСОБА_4 шкоди, передбаченої ч. 1 ст. 55 КПК України, оскільки факт заподіяння збитків, які відповідно до обставин, вказаних у заяві про вчинення кримінального правопорушення є упущеною вигодою, внаслідок вчинення службових злочинів суддями Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду на момент розгляд клопотання не знайшов свого об'єктивного підтвердження, та доводи викладені заявником являються не вмотивованими та не обґрунтованими.
Слідчий суддя з висновками прокурора у постанові від 11.03.2024 погодитися не може, виходячи з такого.
Відповідно до частини першої статті 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
Згідно з частиною другою статті 55 КПК України права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
Відповідно до частини п'ятої статті 55 КПК України за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий, дізнавач або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
Як зазначено у частині другій статті 9 КПК України слідчий зобов'язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Частиною п'ятою статті 110 КПК України передбачено, що мотивувальна частина рішення слідчого, дізнавача, прокурора, викладеного у формі постанови повинна містити відомості про мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу.
Всупереч вказаній нормі, оскаржувана постанова прокурора від 11.03.2024 не відповідає вимогам, встановленим частино п'ятою статті 110 КПК України, є невмотивованою, а відтак підлягає скасуванню.
За викладених обставин, в силу принципу змагальності сторін, стороною обвинувачення не надано належних та допустимих доказів, які б давали підстави слідчому судді дійти висновку про законність та вмотивованість рішення прокурора, а відтак слідчий суддя дійшов висновку, що таких немає, та як наслідок вважає за необхідне скасувати постанову від 11.03.2024, як невмотивовану.
На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 22, 26, 55, 110, 303, 304, 307, 309 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя
Скаргу задовольнити.
Скасувати постанову прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_5 від 11.03.2024 про відмову у залученні потерпілим у кримінальному провадженні № 42022000000001587 від 10.11.2022.
Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1