Україна
02 листопада 2010 р. справа № 2а-23715/10/0570
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: < година >
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Галатіної О.О.
при секретарі Тютюнника М.О.
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - Майдикова С.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Волноваському районі про визнання недійсним рішення про застосування штрафних санкцій від 23.09.2010 року № 0001492330,
До Донецького окружного адміністративного суду звернувся суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа - ОСОБА_3 про визнання недійсним рішення про застосування штрафних санкцій від 23.09.2010 року № 0001492330.
В обґрунтування позову позивач вказав, що на підставі акту перевірки № 4475/1720/3050114057 від 10.09.2010 року Державною податковою інспекцією у Волноваському районі Донецької області було встановлено порушення Закону України п. 1 ст. 1, та п. 1, п. 2, п. 3 ст. 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», а саме: ОСОБА_3 здійснював торгівельну діяльність за готівкові кошти, через РРО, без придбання торгівельного патенту, при реалізації запчастин, яка підлягає патентуванню. На підставі цього акту рішенням від 23.09.2010 № 0001492330 до позивача було застосовано штрафні санкції. Посилаючись на те, що застосовані санкції за своєю природою є адміністративно-господарськими та відповідно до статті 250 ГК України можуть бити застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом, позивач просить визнати неправомірним та скасувати рішення ДПІ у Волноваському районі від 23.09.2010 року № 0001492330 про застосування штрафних санкцій на суму 960,00 грн.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вважає оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог діючого законодавства. Просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Суд, заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову та наданих заперечень встановив.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України та частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом встановлено, що позивач, ОСОБА_3 є суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою, діє на підставі свідоцтва про державну реєстрацію від 01.10.2008 року від 16.01.2002 року.
10.09.2010 року Державною податковою інспекцією у Волноваському районі було проведено планову виїзну перевірку дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 за період з 1 січня 2008 року по 30 червня 2010 року, про що складено акт № 4475/17-20/3050114057 від 10.09.2010 року.
За результатами проведеної перевірки 23 вересня 2010 року відповідачем прийняте рішення про застосування штрафних санкцій № 0001492330 на суму 960 грн., на підставі п. 11 ст. 11 «Про державну податкову службу в України» та згідно з п. 1 ст. 8 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності».
Суд не погоджується з позицією відповідача, виходячи з наступних підстав.
В судовому засіданні було встановлено, що відповідачем зазначену суму штрафу було застосовано за порушення п. 1 ст. 1 та п. 1, п. 2, п. 3 ст. 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», а саме, перевіркою встановлено, що позивач здійснював торгівельну діяльність за готівкові кошти, через РРО, без придбання торгівельного патенту, при реалізації запчастин, яка підлягає патентуванню.
Пунктом 1 статті 1 вищевказаного закону, передбачено, що об'єктом правового регулювання згідно з цим Законом є торговельна діяльність за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток на території України, діяльність з обміну готівкових валютних цінностей (включаючи операції з готівковими платіжними засобами, вираженими в іноземній валюті, та з кредитними картками), а також діяльність з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг.
Статтею 3 визначено, що патентуванню підлягає торговельна діяльність, що здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах продажу товарів (п. 1 зазначеної статті).
Під торговельною діяльністю у цьому Законі слід розуміти роздрібну та оптову торгівлю, діяльність у торговельно-виробничій (громадське харчування) сфері за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток (п. 2 зазначеної статті).
Під пунктами продажу товарів у цьому Законі слід розуміти: магазини та інші торгові точки, які знаходяться в окремих приміщеннях, будівлях або їх частинах і мають торговельний зал для покупців або використовують для торгівлі його частину; кіоски, палатки та інші малі архітектурні форми, які займають окремі приміщення, але не мають вбудованого торговельного залу для покупців; автомагазини, розвозки та інші види пересувної торговельної мережі; лотки, прилавки та інші види торгових точок у відведених для торговельної діяльності місцях, крім лотків, прилавків, що надаються в оренду суб'єктам підприємницької діяльності - фізичним особам та знаходяться в межах спеціалізованих підприємств сфери торгівлі - ринків усіх форм власності; стаціонарні, малогабаритні і пересувні автозаправні станції, заправні пункти, які здійснюють торгівлю нафтопродуктами та стиснутим газом; фабрики-кухні, фабрики-заготівельні, їдальні, ресторани, кафе, закусочні, бари, буфети, відкриті літні майданчики, кіоски та інші пункти громадського харчування; оптові бази, склади-магазини або інші приміщення, які використовуються для здійснення оптової торгівлі за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток. У разі коли суб'єкт підприємницької діяльності має структурні (відокремлені) підрозділи, торговий патент придбавається окремо для кожного структурного (відокремленого) підрозділу (торгової точки) (п.3 зазначеної статті).
Період за який було виявлено порушення, щодо здійснення торгівельної діяльності за готівкові кошти, через РРО, без придбання торгівельного патенту при реалізації запчастин, яка підлягає патентуванню, складає з 01.05.2008 року по 14.07.2008 року, а 23 вересня 2010 року було прийнято спірне рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001492330.
Відповідно до ст. 239 ГК України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції, зокрема адміністративно-господарський штраф; стягнення зборів (обов'язкових платежів).
На підставі ст. 241 ГК України, адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.
Згідно зі ст. 250 ГК України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.
В судовому засіданні було встановлено, що штраф за здійснення торгівельної діяльності за готівкові кошти, через РРО, без придбання торгівельного патенту, при реалізації запчастин, яка підлягає патентуванню було застосовано за період з 01.05.2008 року по 14.07.2008 року.
Тобто строк застосування штрафу в розмірі 960 грн. за порушення, які відбулися 01 травня 2008 року по 14 липня 2008 року, сплив.
Разом з тим, для повного та всебічного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне відповідно до статті 11 КАС України, задовольнити позов шляхом визнання рішення від 23.09.2010 року № 0001492330 недійсним.
У порядку ст. 94 КАС України суд присуджує до стягнення з Державного бюджету на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40 грн..
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Волноваському районі про визнання недійсним рішення про застосування штрафних санкцій від 23.09.2010 року № 0001492330 - задовольнити.
Визнати недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 23.09.2010 року № 0001492330 на суму 960 (дев'ятсот шістдесят) грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору в сумі 3 грн. 40 коп.
Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 2 листопада 2010 року.
Повний текст постанови складений 7 листопада 2010 року.
Апеляційна скарга на постанову подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.
< Список >
Суддя Галатіна О.О.