ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
02096, м. Київ, вул. Кошиця, 5-А
справа № 753/23042/24
провадження № 1-кс/753/3330/24
"26" листопада 2024 р. слідчий суддя Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_1 , розглянувши клопотання ОСОБА_2 про захист прав людини в порядку статті 206 Кримінального процесуального кодексу України -
25.11.2024 ОСОБА_2 звернулась до слідчого судді з клопотанням про захист прав людини, зокрема її сина ОСОБА_3 , в порядку статті 206 Кримінального процесуального кодексу України.
Вказане клопотання обгрунтоване тим, що 21.08.2024 ОСОБА_3 в поштовій скринці отримав повістку про явку до ІНФОРМАЦІЯ_1, після чого, останній зв'явився до вказаних органів, де йому надали документи для проходження військово-лікарської комісії (далі по тексту - ВЛК). За результатами ВЛК, ОСОБА_3 визнали придатним до військової служби. Разом із цим, останній неодноразово повідомляв працівників ІНФОРМАЦІЯ_1 про те, що він належить до Релігійної організації Свідків Єгови в Україні та його релігійні переконання не дозволяють йому проходити військову службу, а тому він не підлягає призову на військову службу за призовом по мобілізації та бажає скористатися правом на заміну виконання військового обов'язку альтернативною (невійськовою) службою, у зв'язку із чим ним було подано письмову заяву та довідку про належність до релігійної організації Свідків Єгови. Водночас, працівники ІНФОРМАЦІЯ_1 вищевказані документи до розгляду не прийняли, проте взяли до уваги, що у ОСОБА_3 є мати, якій встановлена інвалідність 3-ої групи, та дідусь, який потребує догляду, у зв'язку із чим останньому було надано час на підготовку документів та виписано повістку про явку на 01.11.2024. Так, 01.11.2024 ОСОБА_3 з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_1 , де йому продовжили повістку про явку до 20.11.2024. Так, 20.11.2024 з'явившись за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 прохав уповноважених осіб продовжити йому повістку, проте останні відмовили у продовженні, після чого в 54 кабінеті провели з ним бесіду, під час якої пропонували погодитись на посаду капеллана, проте ОСОБА_3 відмовився, у зв'язку із чим йому вказали зачекати в коридорі задля виклику та приїзду працівників правоохоронних органів. Надалі, працівники ІНФОРМАЦІЯ_1 відвезли ОСОБА_3 до ДВРЗ, звідки останній здійснив дзвінок на гарячу лінію 102 та повідомив про незаконне його утримання працівниками ТЦК, однак працівники правоохоронних органів на вказаний дзвінок не відреагували. Таким чином, станом на день подання даного клопотання до суду - 25.11.2024, працівники ІНФОРМАЦІЯ_1 потиправно продовжують утримувати ОСОБА_3 на території ДВРЗ незаконно позбавляючи його волі.
Дослідивши матеріали клопотання слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Відповідно до положень ст. 1 Кримінального процесуального кодексу України (далі по тексту - КПК України) порядок кримінального провадження на території України визначається кримінальним процесуальним законодавством України.
Одним з головних принципів, якому повинні відповідати зміст та форма кримінального провадження, є принцип законності, згідно з яким суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства (частина перша статті 9 КПК України).
За приписами ст. 3 КПК України кримінальне провадження - це досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, а слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора:
1) бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування;
2) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зупинення досудового розслідування - потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;
3) рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником;
4) рішення прокурора про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи - заявником, одним із близьких родичів або членом сім'ї, коло яких визначено цим Кодексом, та/або захисником померлого, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;
5) рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою;
6) рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора при застосуванні заходів безпеки - особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом;
7) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником;
8) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 цього Кодексу, - підозрюваним, його захисником чи законним представником, потерпілим, його представником чи законним представником;
9-1) рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, дізнавачем, прокурором під час досудового розслідування - особою, якій відмовлено у задоволенні скарги, її представником, законним представником чи захисником;
10) повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником;
11) відмова слідчого, дізнавача, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктом 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, - стороною захисту, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, її представником.
Положеннями ч. 2 ст.303 КПК України визначено, що скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу.
У відповідності до ч. 4 ст. 304 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, що не підлягає оскарженню.
Статтею 206 КПК України встановлено, що кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.
Якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи.
Згідно з ч. 3 ст. 26 КПК України слідчий суддя, у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.
Отже зі змісту цих норм кримінального процесуального закону слідує, що слідчий суддя в порядку ст. 206 КПК України може зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи, в разі якщо така особа тримається під вартою або постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи, в разі отримання з будь яких джерел відомостей які створюють обґрунтовану підозру, що особа позбавлена волі за відсутності судового рішення.
Тобто, зазначені вимоги стосуються виключно осіб, які тримаються під вартою незаконно, тобто без рішення слідчого судді чи суду.
Разом із цим, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 звернулась до слідчого судді з клопотанням про захист прав людини, зокрема її сина ОСОБА_3 , в порядку статті 206 Кримінального процесуального кодексу України, який будучи особою належною до Релігійної організації Свідків Єгови в Україні, де за релігійними переконаннями проходити військову службу не дозволяється, станом на 25.11.2024 протиправно утримується працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 на території ДВРЗ.
Відповідно до Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року на території України введено воєнний стан задля протидії військовослужбовцям російської федерації, який продовжено і на теперішній час.
Указом Президента України № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до ч. 2 ст.102, п. 1, п. 17, п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, оголошено про проведення загальної мобілізації.
Статтею 64 Конституції України визначено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
Відповідно до вимог ч. 1, ч. 2, ч. 5 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного ( міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки , закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Громадяни, які перебувають у запасі і не призвані на військову службу або не залучені до виконання обов'язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, під час мобілізації можуть бути відповідно до закону залучені до виконання робіт, які мають оборонний характер.
Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Отже зі змісту цих вимог закону слідує, що на даний час на території України у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань проводяться заходи з загальної мобілізації.
Органом, який проводить загальну мобілізацію, є у тому числі територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Порядок проведення мобілізації закріплений Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відповідно до якого скарга на дії працівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки подається до вищестоящого органу в порядку підпорядкованості, а в разі незгоди з рішенням вищестоящого органу до суду в порядку адміністративного судочинства.
Тобто, наведе вище свідчить про те, що ОСОБА_3 , будучи особою належною до Релігійної організації Свідків Єгови в Україні, де за релігійними переконаннями проходити військову службу не дозволяється, не позбавлений права на звернення зі скаргою на дії працівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки щодо не розгляду його письмової заяви про заміну виконання військового обов'язку альтернативною (невійськовою) службою, як то передбачено ч. 4 ст. 35 Конституції України.
Також суд зазначає, що враховуючи вищевикладене, клопотання ОСОБА_2 про захист прав людини, зокрема її сина ОСОБА_3 , не може розцінюватися як скарга, подана в порядку ст. 206 КПК України, оскільки ОСОБА_3 не є затриманою особою або особою, яка незаконно позбавлена волі у розумінні чинного кримінального процесуального законодавства, у зв'язку із чим прийняття цього клопотання до розгляду буде суперечити завданням та основним засадам кримінального провадження.
Порядок розгляду суддею питань, визначених статтею 206 КПК України, положення цього Кодексу не регулюють, а тому слідчий суддя вважає, що у правовій ситуації, яка склалась в рамках розгляду даної справи, слід застосувати норму частини четвертої статті 304 КПК України щодо відмови у відкритті провадження за скаргою (клопотанням), яка подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, що не підлягає оскарженню.
Керуючись ст. 206, частиною шостою статті 9, частиною четвертою статті 304 КПК України, слідчий суддя
Відмовити у відкритті провадження за клопотанням ОСОБА_2 про захист прав людини в порядку статті 206 Кримінального процесуального кодексу України.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з моменту отримання її копії.
СЛІДЧИЙ СУДДЯ ОСОБА_4