Постанова
Іменем України
22 грудня 2008 року Справа № 5020-5/288
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ,
суддів ,
,
за участю представників сторін:
позивача: Данцева Марія Олександрівна, довіреність № б/н від 14.10.08, дитячий спеціалізований санаторій ім. О.О. Боброва Міністерства охорони здоров'я Ураїни;
відповідача: Журавльова Олена Анатоліївна (повноваження перевірені), паспорт АР113604 від 14.04.98, Директор, Приватне мале підприємство "Геліка";
третьої особи: не з'явився, Фонд майна Автономної Республіки Крим;
третьої особи: не з'явився, Міністерство охорони здоров'я України;
розглянувши апеляційну скаргу приватного малого підприємства "Геліка" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Євдокімов І.В.) від 05.11.2008 у справі № 5020-5/288
за позовом Дитячого спеціалізованого санаторію ім. О.О. Боброва Міністерства охорони здоров'я Ураїни (вул. Леніна, 35,Алупка,98677)
до приватного малого підприємства "Геліка" (вул. Дибенка, 9-1,Севастополь,99028)
3-ті особи: Фонд майна Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 17,Сімферополь,95015)
Міністерство охорони здоров'я України (вул. М. Грушевського, 7,Київ 21,01021)
про стягнення заборгованості в розмірі 74311,70 грн.
Позивач, Дитячий спеціалізований санаторій ім. О.О. Боброва Міністерства охорони здоров'я України, звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до відповідача, приватного малого підприємства "Геліка", треті особи - Фонд майна Автономної Республіки Крим, Міністерство охорони здоров'я України, про стягнення заборгованості за користування майном в сумі 74311,70 грн.
Позовні вимоги з посиланням на статті 283, 286 Господарського кодексу України, статті 525, 526 Цивільного кодексу України обґрунтовані припиненням дії договору оренди державного комунального нерухомого майна від 29.11.2004, укладеного між Фондом майна Автономної Республіки Крим та відповідачем, й водночас безпідставним продовженням відповідачем користуватися державним майном, не виконуючи рішення суду про виселення та звільнення приміщення, у зв'язку з чим заявлені вимоги про сплату неустойки в розмірі подвійної плати за повернення об'єкту оренди після закінчення строку дії договору за час прострочення, в сумі 74311,70 грн.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 05.11.2008 у справі №5020-5/288 (суддя І.В. Євдокимов) позов Дитячого спеціалізованого санаторію ім. О.О. Боброва Міністерства охорони здоров'я України задоволений частково.
З приватного малого підприємства "Геліка" на користь Дитячого спеціалізованого санаторію ім. О.О. Боброва Міністерства охорони здоров'я Ураїни стягнуто заборгованість в сумі 67868,21 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 678,68 грн. та 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати, прийняти нове про відмову у задоволенні позову.
Заявник скарги, не заперечуючи факту користування спірним орендованим майном, вказує на сплив строку позовної давності щодо заявлених у позові вимог про стягнення неустойки в сумі 30712,36 грн., оскільки право на звернення до суду з вимогою про захист свого порушеного права у позивача виникло 09.11.2006, а позов пред'явлено лише 05.06.2008.
У судових засіданнях 16.12.2008, 22.12.2008 представник позивача та директор приватного малого підприємства "Геліка" підтримали свої вимоги та заперечення у повному обсязі.
Представник позивача надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити в задоволенні скарги з тих підстав, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.
При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія Севастопольського апеляційного господарського суду встановила наступне.
29.11.2004 між Фондом майна Автономної Республіки Крим та малим приватним підприємством „Гелика” був укладений договір оренди державного нерухомого майна, а саме нежитлових приміщень загальною площею 617 м2, які розташовані в корпусі ім. П.В. Ізергіна за адресою: м. Алупка, вул. Леніна 35, балансоутримувачем яких є позивач у справі - Дитячий спеціалізований санаторій ім. А.А. Боброва.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 03-10.04.2006 у справі №20-7/007, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 09.11.2006, був задоволений позов Дитячого спеціалізованого санаторію ім. А.А. Боброва до приватного малого підприємства "Гелика", третя особа - Фонд майна Автономної Республіки Крим, про виселення приватного малого підприємства "Гелика" з нежитлових приміщень загальною площею 617 кв.м., розташованих в корпусі ім. П.В. Ізергіна за адресою: м. Алупка, вул. Леніна, 35.
Втім, до теперішнього часу відповідач продовжує користуватися орендованими приміщеннями, не сплачуючи орендну плату.
Претензією від 16.05.2008 позивач просив відповідача у семиденний строк сплатити суму заборгованості по орендній платі в сумі 37155,85 грн.
Відмова відповідача у сплаті зазначеної суми заборгованості стала підставою для звернення позивача до суду із позовом та нарахування на підставі статті 785 Цивільного кодексу України неустойки у розмірі подвійної плати за неповернення об'єкту оренди після закінчення строку дії договору за час прострочення.
Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення до неї, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає, що ухвалене судом рішення підлягає зміні, з наступних підстав.
Предметом позову у даній справі є матеріально -правова вимога Дитячого спеціалізованого санаторію ім. О.О. Боброва Міністерства охорони здоров'я України про стягнення з приватного малого підприємства "Геліка" заборгованості за користування майном в сумі 74311,70 грн., у тому числі неустойки у розмірі подвійної плати за користування орендованим майном за час прострочення.
Як вбачається з матеріалів справи, орендоване нежитлове приміщення є державною власністю і перебуває на балансі Дитячого спеціалізованого санаторію ім. О.О. Боброва Міністерства охорони здоров'я України.
Оренда державного та комунального майна є різновидом майнового найму, і при розгляді справ застосовуються норми як Закону України "Про оренду державного та комунального майна", так і норми Цивільного та Господарського кодексів України.
Відповідно до приписів статей 2, 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" правовою підставою користування комунальним майном є договір оренди. Статтею 17 вказаного Закону унормовано, що термін дії договору визначається за погодженням сторін. Умови договору оренди на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо умов договору переважне право орендаря на укладення договору припиняється. Сторони неодноразово продовжували дію договору оренди. Згідно з приписами статті 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Після припинення договору орендар зобов'язаний звільнити приміщення.
Судом першої інстанції встановлено, що строк дії договору закінчився 27.11.2005. При цьому, рішенням господарського суду міста Севастополя від 03-10.04.2006 у справі №20-7/007, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 09.11.2006, був задоволений позов Дитячого спеціалізованого санаторію ім. А.А. Боброва до приватного малого підприємства "Гелика", третя особа - Фонд майна Автономної Республіки Крим, про виселення з нежитлових приміщень загальною площею 617 кв.м., розташованих в корпусі ім. П.В. Ізергіна за адресою: м. Алупка, вул. Леніна, 35.
Відповідно до частини 1 статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених в договорі оренди.
Пунктом 2.5 договору оренди сторін від 29.11.2004 визначено, що у разі його припинення майно повертається орендарем балансоутримувачу (а.с. 88-92).
Відповідно до пункту 5.9 договору оренди у разі закінчення дії договору оренди орендар сплачує до бюджету та балансоутримувачу орендну плату до фактичної передачі майна відповідно до умов договору.
Пункт 3.3 вказаного договору встановлює, що сума орендної плати за кожний наступний місяць визначається орендарем самостійно шляхом коригування визначеного пунктом 3.1 договору розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.
Орендна плата за базовий місяць оренди становить 4297,96 грн., у тому числі 50% - 2148,98 грн., отримувачем яких є державний бюджет України, 50% - 2148,98 грн., отримувачем яких є балансоутримувач, тобто позивач у справі (пункти 3.1, 3.5.1, 3.5.2 договору)
Однак, з моменту закінчення терміну дії зазначеного договору та набрання законної сили рішення господарського суду, відповідач до теперішнього часу продовжує користуватися раніш орендованим майном, при цьому орендна плата за користування цим майном відповідачем не сплачувалась.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем не надано, і, відповідно, матеріали справи не містять доказів, підтверджуючих повернення орендованого приміщення в порядку визначеному пунктом 2.5 договору оренди, у зв'язку з чим місцевий господарський суд, з яким погоджується й суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача 37155,85 грн. заборгованості по платі за фактичне користування нежитловим приміщенням.
Разом з тим, апеляційна інстанція не може погодитися з висновком суду в частині стягнення неустойки в сумі 30712,36 грн. з огляду на наступне.
Відповідно до приписів статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Частково задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення неустойки в сумі 30712, 36 грн. за період з червня 2007 року по березень 2008 року (10 місяців), господарський суд першої інстанції не врахував приписи статті 232 Господарського кодексу України, якою визначений порядок застосування штрафних санкцій та обмеження щодо періоду їх нарахування. Зокрема, частиною 6 цієї статті передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
По суті вірно встановивши обставини справи стосовно пропуску позивачем позовної давності щодо права вимоги стягнення з відповідача суми неустойки за період з листопада 2006 року по травень 2007 року, адже таке право у позивача виникло у листопаді 2006 року (з моменту набрання рішення господарського суду міста Севастополя від 03-10.04.2006 у справі №20-7/007 законної сили), а позов пред'явлено лише 05.06.2008, суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про стягнення з відповідача неустойки в сумі 30712,36 за період з червня 2007 року по березень 2008 року.
Крім того, ані у мотивувальній, ані у резолютивній частині рішення судом не зазначений окремо розмір задоволених вимог щодо боргу та пені, до того ж взагалі відсутній розрахунок зменшеної судом суми неустойки.
Таким чином, враховуючи приписи статті 232 Господарського кодексу України, суд апеляційної інстанції, самостійно зробивши розрахунок неустойки, вважає, що сума неустойки підлягає стягненню з відповідача частково за 6 місяців за період з червня 2007 року по листопад 2007 року включно в сумі 1451,62 грн.:
за червень 2007 року (3074,76х16%:365х180=242,61)
за липень 2007 року (3050,7х16%:365х180=240,71)
за серпень 2007 року (3026,62х16%:365х180=238,81)
за вересень 2007 року (3074,76х16%:365х180=242,61)
за жовтень 2007 року (3095,82х16%:365х180=244,27)
за листопад 2007 року (3074,76х16%:365х180=242,61)
Зважаючи на викладене, судова колегія вважає, що господарським судом першої інстанції дано неповну юридичну оцінку обставинам справи, тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржене рішення зміні в частині стягнення суми неустойки. Стягненню з відповідача підлягає сума неустойки у розмірі 1451,62 грн.
Сплачене відповідачем державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу необхідно покласти на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись статтями 101, 102, 103 (пункт 4), 105 Господарського процесуального кодексу України, Севастопольський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу приватного малого підприємства "Геліка" задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 05.11.2008 у справі №5020-5/288 змінити, виклавши резолютивну частину у наступній редакції:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з приватного малого підприємства "Геліка" (99028, м. Севастополь, вул. Дибенка, 9, кв. 1, ЄДРПОУ 20752541, р/р 2600725499001 в СФ КБ „Приватбанк”, МФО 324935) на користь Дитячого спеціалізованого санаторію ім. О.О. Боброва Міністерства охорони здоров'я України (98677, м. Алупка, вул. Леніна,35, ЄДРПОУ 01995731, р/р 35218003000084, МФО 824026) 39111,54 грн., у тому числі 37155,85 грн. заборгованості, 1451,62 грн. пені, а також 386,07 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині позову відмовити.
Господарському суду міста Севастополя видати наказ.
Головуючий суддя
Судді