Постанова
Іменем України
22 грудня 2008 року С права № 2-2/4327-2007
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ,
суддів ,
,
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився, суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1;
відповідача: Ротанов Ігор Анатолійович, довіреність № 02 від 08.01.08, відкрите акціонерне товариство "Чернівецьке автотранспортне підприємство 17755";
розглянувши апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Чернівецьке автотранспортне підприємство 17755" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Толпиго В.І.) від 11.07.2007 у справі №2-2/4327-2007
за позовом суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 98319)
до відкритого акціонерного товариства "Чернівецьке автотранспортне підприємство 17755" (вул. М. Тореза, 62, Чернівці, 58007)
про усунення перешкод в користуванні майном, зобов'язання спростувати інформацію, стягнення збитків, моральної шкоди
Позивач, суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1, звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача, відкритого акціонерного товариства "Чернівецьке автотранспортне підприємство 17755", про зобов'язання останнього спростувати недостовірну інформацію, викладену у заявах до державних та правоохоронних органів від 20.02.2007 №№27-29, №№ 31-36 від 21.02.2007, таким же способом, яким вона була поширена; стягнення збитків в сумі 3000,00 грн., моральної шкоди в сумі 5000,00 грн., а також зобов'язання відповідача не чинити перешкоди у користуванні орендованим майном.
Позовні вимоги мотивовані тим, що підприємець ОСОБА_1 відповідно до укладеного з державним підприємством "Українська рибодобувна компанія" договору оренди № 7 від 15.07.2002 є орендарем приміщень у готельному та медико-відновлювальному лікувальному центрі „Лазурний” загальною площею 1241,3 кв.м. у м. Керч по вул. Мірошника 1-„в”. Строк дії названого договору встановлений до 21.02.2027. Однак, 05.06.2006 за договором купівлі-продажу зазначене спірне майно було продане відкритому акціонерному товариству "Чернівецьке автотранспортне підприємство 17755", який безпідставно чинить перешкоди орендарю у користуванні цими приміщеннями.
26.04.2007 позивач, уточнивши позовні вимоги, просив суд зобов'язати відповідача спростувати недостовірну інформацію, викладену в заявах від 20.02.2007 за №№ 27, 28, 29, 31, 32, 34, 35, від 21.02.2007 № 36, тим же способом, яким вона була поширена; стягнути з відповідача збитки в сумі 51390,00 грн., моральну шкоду в сумі 5000,00 грн., а також зобов'язати відповідача не чинити позивачу перешкоди в користуванні орендованим майном, приміщеннями загального користування (коридорами, туалетами, коморами, котельною, підвалами), зобов'язати відповідача усунути пропускну систему та повернути у первинний стан стіни коридорів ГМВЛЦ „Лазурний”, забезпечити доступ до туалетів, комор, котельної, підвалів (т. 1, а.с. 46-50).
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Толпиго В.І.) від 11.07.2007 у справі № 2-2/4327-2007 позов суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з відкритого акціонерного товариства "Чернівецьке автотранспортне підприємство 17755" на користь суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 збитки в сумі 51930,00 грн., моральну шкоду в сумі 5000, грн., а також зобов'язано відповідача відкликати заяву про рейдерське захоплення приміщення та завдання матеріальної шкоди від 20.02.2007 за №№27, 28, 29 з Прокуратури міста Керч, Генеральної прокуратури України, Прокуратури Автономної Республіки Крим, Керченського міського відділу ГУ МВС України в Автономній Республіці Крим, ГУБОЗ МВС України в Автономній Республіці Крим, Управління з боротьби з організованою злочинністю ГУ МВС України в Автономній Республіці Крим, відкликати листи від 20.02.2007 за №№31, 32 з Керченських районних електричних мереж, комунального підприємства з енергопостачання, водопостачання, за №№34, 35 з Державної податкової інспекції у місті Керч, Державної податкової адміністрації Автономної Республіки Крим, Державної податкової адміністрації України, Керченської міської ради по забезпеченню заходів для перевірки фактів та припинити незаконну господарську діяльність.
Також зобов'язано відповідача не заподіювати суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 перешкоди у користуванні майном, орендованим за договором №7 від 15.07.2002 та додатком до договору від 20.08.2002.
Не погодившись з рішенням суду, відкрите акціонерне товариство "Чернівецьке автотранспортне підприємство 17755" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач доводить про відсутність його вини у заподіянні позивачу збитків та не згоден з тим розміром збитків, що стягнув суд в сумі 51930,00 грн., оскільки згідно з висновком судово-бухгалтерської експертизи № 22 від 10.06.2007 збитки позивача, а саме -прибутки, які підприємець ОСОБА_1 могла б реально отримати становлять 50780,00 грн.
Крім того, як на підставу для відмови у задоволенні позову відповідач посилається на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.07.2008 у справі №2-4/2943.1-2008, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.09.2008, яким договір оренди №7 від 15.07.2002, на підставі якого позивач користується спірним майном, визнаний судом недійсним, що як наслідок, на думку відповідача, свідчить про відсутність правових підстав у позивача для звернення до суду із зазначеним позовом.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.12.2007 провадження у справі було зупинено до вирішення господарським судом Автономної Республіки Крим справи № 2-17/15205-2007 за позовом відкритого акціонерного товариства "Чернівецьке автотранспортне підприємство 17755" до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про розірвання договору оренди та стягнення 64772,28 грн., оскільки обидва позови ґрунтуються на виниклих між сторонами орендних правовідносинах за договором оренди № 7 від 15.07.2002, укладеним між державним підприємством "Українська рибодобувна компанія" та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1.
19.11.2008 на адресу Севастопольського апеляційного господарського суду від відкритого акціонерного товариства "Чернівецьке автотранспортне підприємство 17755" надійшла заява про поновлення провадження у справі. Відповідач доводить до відома, що постановою Вищого господарського суду України від 16.10.2008 у справі №2-17/15205-2007 рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 01.04.2008 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.06.2008 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.
Разом з тим, договір оренди № 7 від 15.07.2002, укладений між державним підприємством "Українська рибодобувна компанія" та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1, рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.07.2008 у справі №2-4/2943.1-2008, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.09.2008, визнаний недійсним.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.11.2008 провадження у справі поновлено.
У судове засідання 22.12.2008 позивач не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
З врахуванням наявних у справі доказів судова колегія визнала можливим розглянути справу за відсутністю позивача або його представника.
Крім того, згідно зі статтею 101 Господарського процесуального кодексу України господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення (ухвали) місцевого господарського суду у повному обсязі.
При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія Севастопольського апеляційного господарського суду встановила наступні обставини спору.
15.07.2002 між державним підприємством "Українська рибодобувна компанія" (орендодавець), правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "Українська рибодобувна компанія" та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 (орендар) був укладений договір оренди №7, згідно з умовами якого у строкове платне користування орендарю було передано державне майно -приміщення площею 1241,3 кв.м., розташовані у структурному підрозділі підприємства -готельному та медично-відновлювальному центрі “Лазурний” за адресою: місто Керч, вул. Мірошника, 1-В (т. 1, а.с. 14-16).
Строк дії названого договору встановлений до 21.02.2027.
15.07.2002 за актом приймання-передачі вказане майно було передано позивачу (т. 1, а.с. 55).
05.06.2006 між відкритим акціонерним товариством „Керчрибпром” в особі ліквідатора Вудуда Г.І. та відкритим акціонерним товариством "Чернівецьке автотранспортне підприємство 17755" був укладений договір купівлі-продажу №5-1113, предметом якого є сукупний валовий актив -санітарно-побутовий комплекс „Лазурний”, що знаходиться за адресою: вул. Мірошника, 1-„в” у м. Керч у стані „як є” (т. 1, а.с. 10-11).
Пунктом 10.7 договору оренди від 15.07.2002 встановлено, що реорганізація орендодавця, перехід права власності на орендоване майно третім особам не є підставою для зміни або припинення дії договору.
Розділом 6 договору оренди визначені права орендаря, зокрема, право використовувати майно відповідно до його призначення, здавати його в суборенду, з дозволу орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, проводити реконструкцію та технічне переозброєння майна. В свою чергу розділом 7 договору оренди визначені обов'язки орендодавця, які полягають у зобов'язанні не вчиняти дій, які б перешкоджали орендарю користуватися орендованим майном на умовах договору.
За твердженнями позивача, в порушення наведених приписів договору, новий власник спірних приміщень - відкрите акціонерне товариство "Чернівецьке автотранспортне підприємство 17755" постійно чинив їй перешкоди у належному користуванні орендованим майном та приміщень, що знаходяться у загальному користуванні, які виразились у постійному закритті вхідних дверей у будівлю, закритті дверей до місць загального користування, проведенні фарбувальних робіт у коридорах з використанням неестетичних кольорів фарби з їдким запахом, проведенні робіт по фарбуванню стін у хаотичному порядку, встановленні пропускної системи при вході у приміщення, у вимогах відповідача щодо припинення використання позивачем приміщень, звернення до суборендарів позивача з заявами про укладення договорів оренди нежитлових приміщень, не дивлячись на те, що нежитлові приміщення знаходяться в оренді у позивача. Такі протиправні дії відповідача зумовили звернення ОСОБА_1 з вимогами про стягнення спричинених збитків.
Крім того, позивачка посилається на ті обставини, що відповідач поширює недостовірну інформацію відносно неї шляхом направлення листів до Прокуратури м. Керч, Керченського міського відділу ГУ МВС в Автономній Республіці Крим, Керченського міжрайонного відділу по боротьбі з організованою злочинністю ГУ МВС в Автономній Республіці Крим, Керченському РЕМ, Комунальному підприємству з водопостачання, Державній податковій інспекції м. Керч, міському голові м. Керч, (т. 1, а.с. 21-35), що обумовлює спричинення моральної шкоди і є підставою для звернення її до суду із зазначеними вимогами.
Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення до неї, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає, що ухвалене судом рішення підлягає частковому скасуванню, з наступних підстав.
Так, статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом статті 611 цього ж Кодексу відшкодування збитків є одним із правових наслідків порушення зобов'язання.
Згідно зі статтею 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Під збитками розуміють витрати, зроблені кредитором, втрата або пошкодження його майна, а також неодержані кредитором доходи, які він одержав би, якби зобов'язання було виконано боржником. При цьому, позивач повинен довести, що збитки, заподіяні відповідачем, безпосередній причинний зв'язок між невиконанням зобов'язання і заподіянням збитків і розмір збитків.
Реальні збитки -це втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Упущена вигода -це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.
Визначення поняття збитків наводяться також у частині другій статті 224 Господарського кодексу України, відповідно до якої під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Задовольняючи позов в частині стягнення збитків в сумі 51930,00 грн. суд першої інстанції виходив з того, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання за договором оренди № 7 від 15.07.2002, зокрема, покладені на нього обов'язки як орендодавця, які полягають у зобов'язанні не вчиняти дій, які б перешкоджали орендарю користуватися орендованим майном на умовах договору.
З такими висновками погоджується судова колегія апеляційної інстанції, оскільки вони узгоджуються з встановленими обставинами у справі.
Матеріалами справи, а саме висновками судових експертиз, листуванням із суборендарями, фотографіями тощо, безперечно підтверджується факт неправомірної поведінки відповідача відносно орендаря ОСОБА_1, яка виразилася у закритті вхідних дверей у будівлю, закритті місць загального користування, проведенні фарбувальних робіт у коридорах з використанням неестетичних кольорів фарби з їдким запахом, проведенні робіт по фарбуванню стін у хаотичному порядку, встановленні пропускної системи при вході у приміщення, в результаті чого укладені позивачем договори з суборендарями та заявки на бронювання номерів були розірвані, що спричинило позивачу збитки, пов'язані з неможливістю здійснювати підприємницьку діяльність (т. 1, а.с. 107-122).
Розмір збитків, визначений місцевим господарським судом на підставі висновку судово-бухгалтерської експертизи № 22 від 10.06.2007, згідно з яким збитки позивача, а саме -прибутки, які підприємець ОСОБА_1 могла б реально отримати, становлять 50780,00 грн., з урахуванням витрат (неотриманий прибуток) в сумі 98185,00 грн. (т.2, а.с. 1-9). З огляду на те, що позовні вимоги щодо стягнення збитків заявлені СПД ОСОБА_1 лише в розмірі 51930,00 грн., господарським судом цілком вірно задоволено позовну вимогу в межах даної суми.
Враховуючи наведене, а також те, що саме відповідач за договором є особою, яка має забезпечити належні умови для орендаря у користуванні орендованим майном та утримуватися від дій, які б перешкоджали орендарю користуватися цим майном, доводи про відсутність вини відповідача у заподіянні позивачу збитків, суперечать встановленим обставинам у справі, положенням чинного законодавства та умовам договору сторін.
Тому апеляційний суд вважає висновки суду першої інстанції в частині притягнення відповідача до цивільної відповідальності за спричинені позивачу збитки правильними та такими, що узгоджуються з обставинами справи та нормами діючого законодавства.
Наряду зі збитками позивачем також були заявлені вимоги про стягнення моральної шкоди в сумі 5000,00 грн., які задоволені судом у повному обсязі.
Обгрунтуванням вимог в цій частині позову позивачка зазначає протиправне звернення відповідача до різних інстанцій правоохоронних та державних органів і підприємств, де в своїх листах відповідач спаплюжує сутність виниклих правовідносин сторін, викладає неправдиві факти, принижуючі тим самим честь та гідність підприємця ОСОБА_1
Разом з тим, необхідно зазначити, що задовольняючи такі вимоги, суд першої інстанції, в порушення процесуальних норм, в мотивувальній частині рішення не надав належної правової оцінки доказам, представленим позивачем в цій частині, та не обґрунтував таке стягнення.
Відповідно до положень статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Частиною 1 статті 1167 Цивільного кодексу України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Отже, поняття відповідальності за заподіяну шкоду включає такі складові, як наявність шкоди, протиправна поведінка (бездіяльність) заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою відповідача.
Протиправною поведінкою, при цьому, у цивільних правовідносинах вважається порушення особою вимог правової норми, тобто здійснення заборонених дій або утримання від виконання наказів правової норми діяти відповідним чином (бездіяльність).
Слід зазначити, що звернення відповідача з відповідними заявами до правоохоронних та інших органів є лише способом захисту своїх прав та інтересів і не може вважатися протиправною поведінкою. Реалізація передбачених Конституцією та іншими законами України прав не свідчить про протиправність або порушенням будь-яких правових норм, тому не може бути підставою для задоволення вимог про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, у зв'язку з чим судова колегія дійшла висновку про відмову у задоволенні вимог позову в частині стягнення моральної шкоди в сумі 5000,00 грн. та в частині зобов'язання відповідача відкликати заяви, з якими він звертався до Прокуратури міста Керч, Генеральної прокуратури України, Прокуратури Автономної Республіки Крим, Керченського міського відділу ГУ МВС України в Автономній Республіці Крим, ГУБОЗ МВС України в Автономній Республіці Крим, Управління з боротьби з організованою злочинністю ГУ МВС України в Автономній Республіці Крим, до Керченських районних електричних мереж, комунального підприємства з енергопостачання, водопостачання, Державної податкової інспекції у місті Керч, Державної податкової адміністрації Автономної Республіки Крим, Державної податкової адміністрації України, Керченської міської ради.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем також була заявлена вимога про зобов'язання відповідача не чинити перешкоди в користуванні орендованим майном, а також приміщенням загального користування. Отже, позивач фактично звернувся до господарського суду з вимогою про зобов'язання відповідача вчинити дії, однак, які саме дії, позивач як у позові так й в уточнених позовних вимогах, не навів. Крім того, зобов'язання утриматися в майбутньому від вчинення дій є безпідставними, оскільки суд не має прав обмежувати права сторони за договором на майбутнє, у зв'язку з чим заявлені вимоги задоволенню також не підлягають.
Доводи та посилання відповідача на те, що договір оренди №7 від 15.07.2002, на підставі якого позивач користується спірним майном, визнаний судом недійсним, що як наслідок, на думку відповідача, свідчить про відсутність правових підстав у позивача для звернення до суду із зазначеним позовом, є неспроможними, адже, виходячи з правової природи оренди, якою відповідно до статті 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності, та самого змісту спірного договору, він може бути припиненим лише на майбутнє з поверненням орендодавцем орендованого майна. При цьому, до моменту визнання договору недійсним, договір вважається діючим та повинен виконуватися сторонами у відповідності до чинного законодавства та умов договору.
На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги відкритого акціонерного товариства "Чернівецьке автотранспортне підприємство 17755" та скасування постановленого у справі рішення з прийняттям нового про часткове задоволення позову.
З відповідача підлягає стягненню державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись статтями 101, 103 (пункт 2), 104 (частина 1 пункти 3, 4), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Чернівецьке автотранспортне підприємство 17755" задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.07.2007 у справі № 2-2/4327-2007 скасувати.
3. Прийняти нове рішення.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Чернівецьке автотранспортне підприємство 17755" (вул. М. Тореза, 62, Чернівці, 58007; ідентифікаційний код 33239363, р/р 26000000050604, МФО 356613 в АКБ „ТАС-Комерцбанк”) на користь суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 98319; р/р НОМЕР_1 в КФ АКБ „Мрія” м. Сімферополь, МФО НОМЕР_2, індивідуальний номер НОМЕР_3) збитки в розмірі 51930,00 грн., а також 519,30 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В частині позовних вимог про стягнення моральної шкоди, спростування недостовірної інформації, усунення перешкод в користуванні майном та повернення у первинний стан майна - відмовити.
Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.
Головуючий суддя
Судді