Постанова
Іменем України
23 грудня 2008 року Справа № 2-5/8717-2008
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ,
суддів ,
,
за участю представників сторін:
представник позивача, Адамович Євген Володимирович, довіреність № б/н від 24.11.08, Закрите акціонерне товариство "РАЙЗ";
представник відповідача, Приступа Євгенія Вікторівна, довіреність № б/н від 16.08.07, Відкрите акціонерне товариство "Сімферопольський райагрохім";
розглянувши апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "РАЙЗ" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Гаврилюк М.П.) від 27.10.2008 року у справі № 2-5/8717-2008
за позовом Закритого акціонерного товариства "РАЙЗ" (вул. Заболотного, 152,м. Київ,03680)
до Відкритого акціонерного товариства "Сімферопольський райагрохім" (вул. Автомобілістів, 4,Сімферополь,95000)
про зобов'язання внести зміни до договору
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 27.10.2008 року у справі № 2-5/8717-2008 (суддя Гаврилюк М.П.) у задоволенні позову закритого акціонерного товариства "РАЙЗ" відмовлено.
Не погодившись з постановленим судовим актом, позивач звернувся з апеляційною скаргою, просив скасувати рішення від 27.10.2008 року, постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги з тих підстав, що він на виконання вимог статті 188 Господарського процесуального кодексу України звернувся до суду для врегулювання питання про узгодження розбіжностей до договору, крім того, судом першої інстанції не задоволено клопотання позивача про відкладення розгляду справі у зв'язку з відрядженням представника позивача, що є порущенням норм процесуального права.
Заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідач вважає рішення таким, що відповідає вимогам закону і матеріалам справи, посилаючись на те, що відкладення розгляду справи є правом, а не обов'язком суду.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 10 грудня 2008 року апеляційна скарга прийнята до провадження суду та призначена до розгляду на 23 грудня 2008 року у складі колегії: головуючий суддя Прокопанич Г.К., судді Заплава Л.М., Котлярова О.Л.
Розпорядженням першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.12.2008 року з зв'язку з зайнятістю в іншому судовому засіданні судді Котлярової О.Л. було здійснено Ії заміну на суддів Остапову К.А.
Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
У червні 2008 року закрите акціонерне товариство "РАЙЗ" звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відкритого акціонерного товариства "Сімферопольський райагрохім", просило зобов'язати відповідача внести зміни до договору купівлі-продажу акцій додаткового випуску від 09.06.2008 року, мотивуючи тим, що відповідач відмовився від внесення змін, запропонованих позивачем.
У відзиві на позов відповідач зазначив, що чинним законодавством не передбачено такого способу захисту цивільного права та інтересу, як зобов'язання внести зміни до неукладеного договору (а.с.55-57).
Оскаржене рішення мотивоване посиланням на норми Цивільного кодексу України стосовно укладання господарських договорів.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскарженої ухвали.
Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з частиною 2 статті 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Загальний порядок укладання господарських договорів встановлено статтею 181 Господарського кодексу України наступним чином:
1. Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
2. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.
3. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.
4. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.
5. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для регулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.
6. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).
7. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.
Отже, вжиття заходів щодо врегулювання розбіжностей у порядку частини 2 статті 181 Господарського кодексу України повинно відбуватись шляхом підписання проекту договору обома сторонами із застереженням з протоколом погодження розбіжностей (що складається окремо), який підлягає узгодженню сторонами договору у 20-денний строк, а якщо у 20 денний строк після отримання протоколу розбіжностей ці розбіжності не вдалося врегулювати, спір в цей же 20 денний строк передається на вирішення суду, лише у двох одночасно випадках: 1) якщо укладення договору є обов'язковим для сторін в силу закону; 2) якщо є згода обох сторін на передання спору на вирішення суду.
Судова колегія вважає, що сплив зазначеного 20-денного строку дає можливість констатувати, що договір не укладено, а сторони мають у будь-який час продовжити погодження умов договору або почати укладати його на нових умовах, тобто, почати укладати його спочатку.
Згідно частини 1 статті 646 Цивільного кодексу України відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію.
Таким чином, на підставі частини 1 статті 646 Цивільного кодексу України та частини 8 статті 181 Господарського кодексу України договір купівлі-продажу акцій додаткового випуску від 09 червня 2008 року є неукладеним, оскільки домовленості сторін щодо його умов не було досягнуто.
Пунктом 2 статті 16 Цивільного кодексу України передбачено способи захисту цивільних прав та інтересів:
1) визнання права;
2) визнання правочину недійсним;
3) припинення дії, яка порушує право;
4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
5) примусове виконання обов'язку в натурі;
6) зміна правовідношення;
7) припинення правовідношення;
8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Цивільним кодексом України не передбачено такого способу захисту порушеного права, як внесення змін до проекту договору.
У зв'язку з тим, що договір між позивачем та відповідачем не було укладено, то, відповідно, за відсутності договору зобов'язання у позивача та у відповідача не виникають, а нормами законодавства не встановлено такого способу захисту прав особи, як внесення змін до проекту договору.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Тому відповідач не може бути примушеним судом робити те, що не передбачено законом, а саме -бути примушеним укладати договір з позивачем на його умовах.
Доводи позивача щодо відмови суду першої інстанції відкласти розгляд справи не найшли свого підтвердження з огляду на наступне.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Суд першої інстанції зазначив, що строк розгляду справи, встановлений статтею 69 Господарського процесуального кодексу України збіг, та позивач не надав суду доказів у підтвердження поважності причин неявки.
Крім того, позивач є юридичної особою та не позбавлений можливості надіслати у судове засідання іншого представника або директора підприємства.
З урахуванням вищенаведеного судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства "РАЙЗ" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 27.10.2008 року у справі № 2-5/8717-2008 залишити без змін.
Головуючий суддя
Судді