Справа №: 398/4050/19
провадження №: 3-в/398/31/24
Іменем України
"26" листопада 2024 р. суддя Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області Авраменко О.В., розглянувши подання Олександрійського РВ №1 філії ДУ «Центр пробації» в Кіровоградській області щодо вирішення питання про звільнення ОСОБА_1 від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт, накладеного постановою Олександрійського міськрайонного суду від 28.11.2019 року, у зв'язку із закінченням строку давності виконання судового рішення
Олександрійський РВ №1 філії ДУ «Центр пробації» в Кіровоградській області звернувся до суду з поданням щодо вирішення питання про давність виконання судового рішення. Подання обґрунтовано тим, що постановою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28.11.2019 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 183-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді суспільно корисних робіт строком на 120 годин. 18.12.2019 року ОСОБА_1 був поставлений на облік Олександрійського РВ №1. На момент звернення із поданням постанова залишається невиконаною. Посилаючись на зазначені обставини, орган пробації вважає за можливе, до правовідносин, які виникли, застосувати аналогію закону, а саме: норми ст. 80 КК України, яка передбачає звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.
Дослідивши матеріали справи, суддя дійшов наступного висновку.
Згідно з ст. 129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання.
Аналогічні приписи містить і ст. 298 КУпАП, якою встановлено, що постанова про накладення адміністративного стягнення є обов'язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами.
Відповідно до ст. 302 КУпАП за наявності обставин, зазначених у пунктах 5, 6 і 9 статті 247 цього Кодексу, орган (посадова особа), який виніс постанову про накладення адміністративного стягнення, припиняє її виконання. Згідно зі ст. 247 КУпАП такими обставинами є: видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення; скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність; смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.
Не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 цього Кодексу перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки. Законами України може бути встановлено й інші, більш тривалі строки для виконання постанов по справах про окремі види адміністративних правопорушень (ст. 303 КУпАП).
Встановлено, що постановою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28.11.2019 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 183-1 ч.1 КУпАП і накладено стягнення у виді 120 годин громадських робіт. Постанова суду набрала законної сили 10 грудня 2019 року та своєчасно направлена для примусового виконання до Олександрійського РВ №1 філії Державної установи «Центр пробації» в Кіровоградській області, де ОСОБА_1 06.08.1975 року взятий на облік, заведено особову справу №01/2020.
Статтею 304 КУпАП передбачено, що питання, зв'язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадовою особою), який виніс постанову.
Суддею не встановлено та в матеріалах подання не містяться докази наявності обставин, які зумовлюють припинення виконання постанови від 28.11.2019 року (ст. 302 КУпАП) чи визнання її такою, що не підлягає виконанню (ст. 303 КУпАП).
При цьому, Кодекс України про адміністративні правопорушення не передбачає можливості звільнення особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, від відбування адміністративного стягнення у зв'язку з закінченням строку давності виконання судового рішення за жодним з видів адміністративних стягнень, у тому числі стягнення у виді громадських робіт.
Доводи органу пробації про необхідність застосування судом положень ст. 80 КК України як аналогію закону при вирішення питання про звільнення особи від відбування адміністративного стягнення у виді громадських робіт у зв'язку з закінченням строку давності виконання судового рішення є необґрунтованими з огляду на наступне.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини дійсно неодноразово посилався на те, що провадження у справах про адміністративне правопорушення, за гарантіями може прирівнюватися з кримінальним для цілей застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 39 рішення «Лучанінова проти України» від 09.09.2011 року (заява №16347/02), п. 1 резолютивної частини рішення «Швидка проти України від 30.10.2014 року (заява №17888/12)), обґрунтовуючи їх, зокрема, як характером законодавчого положення, яке порушувалося (КУпАП), так і профілактичною та каральною метою стягнень, передбачених цим положенням.
У зв'язку з чим, у разі відсутності відповідних норм у КУпАП, які регламентують певну процедуру (провадження) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд має право застосовувати аналогію з кримінальним процесом, тобто Кримінальним процесуальним кодексом України, а не з нормами Кримінального кодексу України, який є законом про кримінальну відповідальність.
При цьому, ч. 4 ст. 3 КК України встановлено пряму заборону застосування закону про кримінальну відповідальність за аналогією. Тобто норму ст. 80 КК України, як і будь-яку іншу норму Кримінального кодексу України, не можна застосовувати за аналогією.
За таких обставин подання органу пробації не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 284, 304 КУпАП, суддя
Відмовити в задоволенні подання Олександрійського РВ №1 філії ДУ «Центр пробації» в Кіровоградській області щодо вирішення питання про звільнення ОСОБА_1 від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт, накладеного постановою Олександрійського міськрайонного суду від 28.11.2019 року, у зв'язку із закінченням строку давності виконання судового рішення.
Особову справу №01/2020 відносно ОСОБА_1 повернути до Олександрійського РВ №1 філії ДУ «Центр пробації» в Кіровоградській області.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя О.В.Авраменко