Справа № 405/3396/24
2/405/662/24
15.11.2024 року Ленінський районний суд м. Кіровограда в складі :
головуючої судді: Шевченко І.М.
за участю секретаря: Мишевець Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький за правилами спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення 3 % річних та інфляційних витрат, -
Позивач, ТОВ «ФК «Профіт капітал», звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення 3 % річних та інфляційних витрат.
Позов обґрунтовано тим, що 24.03.2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №14-09.5-082348, за умовами якого останній отримав кредит в сумі 230 658,75 грн. строком до 24.03.2028 року за сплатою 15,5% річних за користування кредитним грошима. З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за вищевказаним кредитним договором, між банком та ОСОБА_2 24.03.2008 року було укладено договір поруки №014-9.5-082348, за умовами якого остання добровільно взяла на себе зобов'язання у повному обсязі солідарно відповідати перед банком по зобов'язанням ОСОБА_1 , які випливають з кредитного договору №14-09.5-082348 від 24.03.2008 року.
Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 24.04.2011 року в справі № 2/405/11 позов ПАТ «Райффайзен банк Аваль» до ОСОБА_1 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково, стягнуто ОСОБА_1 та ОСОБА_1 солідарно на користь ПАТ «Райффайзен банк Аваль» 263084,75 грн. заборгованості за кредитним договором № 014-09.5-082348 від 24.03.2008 року та 1820 грн. судових витрат.
Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 05.06.2012 року у справі № 2-405/11 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, заочне рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 24.04.2011 року скасовано, позов ПАТ «Райфайзен банк Аваль» до ОСОБА_1 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково, стягнуто ОСОБА_1 та ОСОБА_1 солідарно на користь ПАТ «Райфайзен банк Аваль» 75 693 грн. 35 коп. заборгованості за кредитним договором № 014-09.5-082348 від 24.03.2008 року та 756 грн. судових витрат, а всього - 76 449 грн. 35 коп. При цьому, дане рішення судом апеляційної інстанції виносилось за участі в судовому засіданні представника ПАТ «Райффайзен банк Аваль», що підтверджується журналом судового засідання.
24.06.2016 року між АТ «Райффайзен банк Аваль» та ПАТ «Вектор Банк» було укладено договір відступлення прав вимоги № 114/23, за умовами якого первісний кредитор відступив останньому право вимоги до боржників за кредитним договором № 014-9.5-082348 від 24.03.2008 року.
Того ж дня, між ПАТ «Вектор Банк» та ТОВ «ФК «Профіт Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги № 240620161, за умовами якого ПАТ «Вектор Банк» відступив заявнику право вимоги до боржників за кредитним договором № 014-9.5-082348 від 24.03.2008 року.
Рішення суду набрало законної сили та стало обов'язковим до виконання для всіх учасників справи. Невиконання відповідачем рішення суду порушує майнові права та інтереси позивача, оскільки завдає значних збитків, що полягають у матеріальних втратах від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та безпідставному користуванні відповідачами грошовими коштами банку та змушує звернутися за захистом своїх прав до суду.
Ухвалою від 17.06.2024 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення 3 % річних та інфляційних витратта призначено розгляд справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін /а.с. 43/.
В позовній заяві представник позивача просив провести розгляд справи в порядку спрощеного провадження, а також додав про розгляд справи, за відсутності представника позивача, в якому не заперечив проти винесення заочного рішення /а.с.4/.
Відповідачі в судове засідання не з'явилися, про час і місце розгляду справи повідомлений шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку ч. 11 ст. 128 ЦПК України, причин неявки суду не сповістили, відзив на позов до суду не подали.
За таких обставин, згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.
Судом встановлено, що заочним рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 24.04.2011 року в справі № 2/405/11 позов ПАТ «Райфайзен банк Аваль» до ОСОБА_1 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково, стягнуто ОСОБА_1 та ОСОБА_1 солідарно на користь ПАТ «Райффайзен банк Аваль» 263084,75 грн. заборгованості за кредитним договором № 014-09.5-082348 від 24.03.2008 року та 1820 грн. судових витрат.
Поряд з цим, рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 05.06.2012 року у справі № 2-405/11 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, заочне рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 24.04.2011 року скасовано, позов ПАТ «Райфайзен банк Аваль» до ОСОБА_1 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково, стягнуто ОСОБА_1 та ОСОБА_1 солідарно на користь ПАТ «Райфайзен банк Аваль» 75 693 грн. 35 коп. заборгованості за кредитним договором № 014-09.5-082348 від 24.03.2008 року та 756 грн. судових витрат, а всього - 76 449 грн. 35 коп. При цьому, дане рішення судом апеляційної інстанції виносилось за участі в судовому засіданні представника ПАТ «Райффайзен банк Аваль», що підтверджується журналом судового засідання.
18.12.2019 року між АТ «Райффайзен банк Аваль» та АТ «Оксі Банк» було укладено договір відступлення прав вимоги № 114/2-28, за умовами якого первісний кредитор відступив останньому право вимоги до боржників за кредитним договором № 014-09.5-82348 від 24.03.2008 року.
Того ж дня, між АТ «Оксі Банк» та ТОВ «ФК «Профіт Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги № 114/2-28-1, за умовами якого АТ «Оксі Банк» відступив заявнику право вимоги до боржників за кредитним договором № 014-09.5-82348 від 24.03.2008 року.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровграда від 23.11.2020 року заяву ТОВ «ФК «Профіт Капітал» задоволено, замінено стягувача АТ «Райффайзен банк Аваль» на його правонаступника ТОВ «ФК «Профіт Капітал» у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчих листів, виданих Ленінським районним судом м. Кіровограда у справі № 2-405/11 про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_1 солідарно на користь ПАТ «Райфайзен банк Аваль» 75 693 грн. 35 коп. заборгованості за кредитним договором № 014-09.5-082348 від 24.03.2008 року та 756 грн. судових витрат, а всього - 76 449 грн. 35 коп.
Згідно із ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.
Згідно із ч. 1,2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. і
Відповідно до ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно ч. 1 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе за це відповідальність.
Відповідно до ч. 1,2 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, а також за умови прострочення виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тож, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми та інфляційні втрати.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній V постанові від 01.10,2014 року № 6-113ис14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 туавня2018 року у справі № 686/21962/15-й, провадження № 14-16ис18, та Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 10.10.2018 року у справі №758/7649/16-ц.
Окрім іншого, слід відзначити що правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правові відносини сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14- 154цс18), від 4 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).
Таким чином, з ухваленням 31.03.2010 року рішення про стягнення боргу зобов'язання відповідачів сплатити заборгованість за вищевказаними Кредитним договором та Договором поруки не припинилося та триватиме до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання. Відтак кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення.
Разом з тим главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.
Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених ст. 625 Т(ТС України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (ст. 257 цього Кодексу).
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).
Порядок відліку позовної давності наведено у статті 261 ЦК України. Зокрема, відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
При обрахунку 3% річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України
3% річних розраховуються з урахуванням простроченої суми, визначеної у відповідній валюті, помноженої на кількість днів прострочення, які вираховуються з дня, наступного за днем, передбаченим у договорі для його виконання до дня ухвалення рішення, помноженого на З, поділеного на 100 та поділеного на 365 (днів у році).
Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від16.01.2019 року по справі № 373/2054/16-й (провадження №14-44ис18).
Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Оскільки ст. 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов'язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
Передбачене ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування 3% річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права,та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника.
Невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.112019 року по справі № 127/15672/16-и (провадження №14-254ис19).
За таких обставин, станом на 23.02.2022 року зважаючи на невиконання Відповідачами своїх зобов'язань встановлених рішенням, що ухвалив Ленінський районний суд м. Кіровограда 31.03.2010 року з урахуванням рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 05.06.2012 року, котрим з відповідачів солідарно стягнуто заборгованість в розмірі 75 693,35 грн., та враховуючи період за котрий здійснюється розрахунок з 04.04.2017 року по 23.02.2022 року: розмір 3 % річних за вказаний період складає 11 087,21 грн., розмір інфляційних втрат за вказаний період складає 30 580,11 грн., що разом дорівнює 41 667,33 грн.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 11.01.2005 року у справі «Дубенко проти України» («Dubenko v. Ukraine») встановлено, що невиконання судового рішення на користь заявника понад три роки є втручанням у право заявника на мирне володіння своїм майном, яке закріплене у статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основних свобод.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 09.07.1997 р. у справі «Аккус проти Туреччини» (Akkys v.Turkey) зазначено, що додаткова компенсація і ЗО відсотків річних були сплачені позивачу у лютому 1992 року, тобто через 17 місяців з дня винесення Касаційним Судом рішення, в той час як інфляція досягла 70 відсотків річних. Така різниця між вартістю компенсації, остаточно певної Касаційним Судом, і її вартістю, коли вона була вже фактично отримана, спричинила окремий збиток на додаток до збитку від експропріації.
Відстроченням платіжної компенсації на 17 місяців, національна влада зробила таку компенсацію недостатньою і, отже, порушила баланс між захистом права власності та інтересами суспільства.
Тим самим було виявлено факт порушення ст. 1, 1 Першого протоколу Конвенції».
Враховуючи вищевикладені обставини, вбачається, що тривале невиконання судового рішення та довготривале зволікання відповідачами у виконанні судового рішення завдало позивачу значної майнової шкоди та збитків, оскільки фактично відповідачі використовували у своїх цілях кошти ТОВ «ФК «Профіт Капітал».
Таким чином, суд встановив, що позов ТОВ «Вердикт капітал» доведений в суді, вимоги базуються на нормах чинного законодавства і підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До останніх, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Судом встановлено, що на підтвердження витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн., представником позивача долучено: договір про надання правової допомоги №28092021-1 від 28.09.2021 року, додаткову угоду №10 до договору про надання правової допомоги №28092021-1 від 28.09.2021 року, акт №20-1 від 28.02.2024 р. прийому-передачі реєстру боржників за договором про надання правової допомоги №28092021-1 від 28.09.2021 року та акт №20-1 від 01.04.2024 р. прийому-передачі наданої правової допомоги, відповідно до котрого, вказується розмір та обсяг наданої правової допомоги із зазначенням вартості, платіжну інструкцію №647 від 22.04.2024 року.
Відповідно до Акту№20-1 від 01.04.2024 р., вартість наданих послуг із правової допомоги складає 10 000,00 грн.
Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача, а тому з відповідачів підлягають стягненню судові витрати на користь держави в сумі 3 028 грн.
На підставі викладеного і ст.ст. 526, 554, 611, 612, 625, 634, 1049, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 7, 12, 17, 18, 76, 141, 259, 263, 265 ЦПК України, суд ,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення 3 % річних та інфляційних витрат - задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» 41 667,33 грн. заборгованості, що складається із:
-заборгованості за ставкою 3% річних за період з 04.04.2017 року по 23.02.2022 року у розмірі 11 087,21 грн.
-інфляційних втрат за період з 04.04.2017 року по 23.02.2022 року у розмірі 30 580,11 грн.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» 10 000 грн. витрат на правовому допомого.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» 3 028 грн. судового збору.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал», код ЄДРПОУ 39992082, місце знаходження: 04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 8.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Ленінського
районного суду
м. Кіровограда Ірина Миколаївна Шевченко