08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua
2/381/1899/24
381/4581/24
21 листопада 2024 року Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді Соловей Г.В.,
з участю секретаря Гапонюк І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Фастів Київської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договром, -
25.09.2024 року позивач ТзОВ «Цикл Фінанс» в особі представника Дорошенко М.А. звернулися до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором. Позовна заява мотивована тим, що 18.04.2019 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, за умовами якого відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 53320,00 грн, із нарахуванням процентів за користування кредитними коштами зі строком кредитування до 18.04.2021 року. У свою чергу позичальник зобов'язався повернути банку суму отриманого кредиту та сплатити відповідну плату за користування кредитними коштами у строки, передбачені кредитним договором.
15.12.2021 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» було укладено Договір факторингу №15/12/2021, відповідно до якого ТОВ «Цикл Фінанс» набуло право Нового кредитора до Відповідача за Кредитним договором.
АТ «Банк Кредит Дніпро» свої зобов'язання за договором виконало в повному обсязі, а відповідач свої зобов'язання по поверненню кредитних коштів не виконав, кредитні кошти не повернув, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 62446,58 грн, судові витрати в розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7570,00 грн.
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 26.09.2024 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в судове засідання.
10.10.2024 року, через підсистему «Електронний суд» відповідач надіслав відзив на позовну заяву в якому вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню. Так, дійсно 18.04.2019 відповідно до укладеного договору з Банком Кредит Дніпро йому було надано кредит у сумі 53200,00 грн строком на 24 місяці за умовами якого він щомісячно мав сплачувати відсотки за процентною ставкою 0,001% річних такомісію за обслуговування кредиту у розмірі 3,5% від суми кредиту. Кредит мав погашати частинами за ануїтентною схемою щомісячно в строк до 18 числа у сумі не менше 4087,89 грн., з них 2221,65 (66-69) грн. на погашення кредиту, 0,04 (02-03) грн на погашення відсотків, 1866,20 грн на сплату комісії за розрахунково-касове обслуговування. Як зазначає відповідач, свої зобов'язання за вказаним договором він виконав неналежним чином внаслідок чого утворилася заборгованість у загальній сумі 60797,99 грн, з яких 40076,13 грн заборгованість за тілом кредиту, 1552,81 грн заборгованість за відсотками, 19169,05 грн заборгованість за комісією. Разом з тим, умова договору про сплату ним комісії є нікчемною, звідси відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з його заборгованості зі сплати комісії у сумі 19169,05 грн. На погашення кредиту ним було внесені 7 платежів на загальну суму 21554,33 грн., з них на сплату процентів 98,38 грн, на сплату комісії 6957,75 грн. Таким чином у зв'язку з нікчемністю умови договору про стягнення з нього комісії, його заборгованість зі сплати кредиту складає 31864,05 грн. (53320,00 - (21554,33 - 98,38), що складає 79,51% від заявленого позивачем розміру боргу, яка ним визнається. Сума процентів складає 1234,64 грн. (1552,81х79,51), 3% річних за період з 15.12.2021 по 23.02.2022 складає 183,33 грн. (31864,05х3%/365х70), інфляційні збитки за вказаний період - 1115,24 грн. (31284,05 х 103,5%). Також просив зменшити витрати на правову допомогу та витрати зі сплати судового збору, оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
15.10.2024 року, через підсистему «Електронний суд» представник позивача ОСОБА_2 надіслала відповідь на відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що відповідно до п.1.1 Кредитного договору №22037000122323 від 18.04.2019 року Банк надає Клієнту грошові кошти (кредит) у тимчасове платне користування на споживчі потреби, а Клієнт зобов'язується повернути наданий кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, що передбачені цим Договором, а також здійснити всі інші платежі за кредитом у встановлених цим Договором розмірах і строках та виконати свої зобов'язання за даним Договором в повному обсязі. Тому, підписавши Кредитний договір та Паспорт споживчого кредиту Відповідач підтвердив, що він отримав та ознайомився з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних ним умов кредитування. Також представник наголошує на тому, що 3% річних та індекс інфляції ТОВ «Цикл Фінанс» нараховував лише з 15.12.2021 року. Тобто з дня відступлення права вимоги до Товариства та до 23.02.2022 року. З моменту відступлення права вимог сума нарахувань відсотків та комісії є сталою та не нараховувалась ТОВ «Цикл Фінанс». А тому до Позичальника не було застосовано подвійної санкції за не сплату кредиту. Щодо стягнення витрат на правову допомогу, то позивачем було надано належні та допустимі докази на підтвердження професійної правничої допомоги, які містять чіткий перелік наданих послуг та відповідну вартість годин роботи адвоката. Підсумовуючи викладене, представник зазначила, що Виходячи з відзиву на позовну заяву, можна дійти висновку, що ОСОБА_1 не заперечує факту укладання Кредитного договору та йому відомо про наявність непогашеної заборгованості, а тому позовні вимоги ТОВ «Цикл Фінанс» є обґрунтованими та підлягають задоволення.
В судове засідання представник позивача не з'явився, в заявлених вимогах справу просили розглянути без участі представника позивача.
В судове засідання відповідач не з'явився, у відзиві на позовну заяву справу просив розглянути в його відсутність.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.
При розгляді справи судом встановлено, що 18.04.2019 року між Акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №22037000122323.
Згідно п. 1.2 договору сума кредиту становить 53320,00 грн на споживчі потреби; строк кредитування 24 місяців; кінцева дата повернення кредиту 18.04.2021 року. Щомісячна комісія за обслуговування кредиту 3,5 % від суми кредиту. Процентна ставка за користування кредитом фіксована та нараховується у наступному розмірі: на строкову заборгованість за кредитом - 0,001 % річних, на прострочену заборгованість за кредитом у розмірі 56,0% річних.
Після підписання Кредитного договору відповідач власним підписом засвідчив факт взяття на себе відповідного зобов'язання, а саме повернути надані в тимчасове користування кредитні кошти, сплатити відсотки за користування кредитними коштами та комісію, що передбачена Кредитним договором.
Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. (стаття 628 ЦК України).
Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
15.12.2021 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Цикл Фінанс» було укладено Договір факторингу № 15/12/2021, відповідно до якого ТОВ «Цикл Фінанс» набуло право Нового кредитора до відповідача за Кредитним договором.
Відповідно до платіжної інструкції №3251 від 15.12.2021 ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» сплатило АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» кошти згідно договору факторингу №15/12/21 від 15.12.2021 року.
Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №15/12/2021 від 15.12.2021 ТОВ «Цикл Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 22037000122323 від 18.04.2019 року в загальній сумі 60797,99 грн.
Згідно ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, до ТзОВ «Цикл Фінанс» перейшли всі права первісного кредитора у зобов'язаннях за кредитним договором № 22037000122323 від 18.04.2019 року.
Як зазначив в позовній заяві позивач, у порушення умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим заборгованість за кредитним договором становить 62446,58 грн, яка складається з: заборгованість по тілу кредиту - 40076,13 грн, прострочена заборгованість по відсоткам - 1552,81 грн, прострочена заборгованість по комісії - 19169,05 грн, збитки від інфляції - 1418,01 грн, 3 % річних у відповідності до ст. 625 ЦК України - 230,57 грн.
Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.
Згідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.611 ЦК України).
Відповідно до ст. 525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно ст. 1049, 1054 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах встановлених договором.
Таким чином, між відповідачем ОСОБА_1 та АТ «Банк Кредит Дніпро», правонаступником якого є ТОВ «Цикл Фінанс», виникли кредитні правовідносини, в яких відповідач порушив умови кредитного договору, а саме строки повернення кредиту та відсотків за користування кредитом, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитом та відсотками, що разом становить 41628,94 грн. У зв'язку чим вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Щодо вимог позивача в частині стягнення з відповідача інфляційних збитків та 3% річних, суд приходить до наступного.
На суму боргу, з 15.12.2021 року по 23.02.2022 року позивачем було розраховано за прострочення виконання грошового зобов'язання інфляційних збитків - 1418,01 грн та 3% річних - 230,57 грн.
Виходячи з системного аналізу законодавства, обов'язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 ЦК України.
Зокрема, частиною другою ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» на усій території України встановлено з 12 березня 2020 року карантин, який продовжено Постановою від 25.04.2023 року № 383 до 30.06.2023 року.
Законом України від 16.06.2020 року № 691-IX «Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України» щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19» скасовано цивільну відповідальність (щодо сплати неустойки, штрафу, пені) за прострочення грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем) на період дії карантину або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину, тобто передбачено правило зворотної дії в часі положень цього Закону до відносин, що виникли до введення його в дію та продовжують існувати після введення його в дію, щодо не нарахування штрафних санкцій під час дії карантину.
Згідно Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)" (№530-ІХ від 17.03.2020 року), на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов 'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
Відповідно до постанови Київського апеляційного суду у справі № 752/24896/20 від 21.07.2021 року Київський апеляційний суд зазначив, що нарахування та стягнення 3% річних та інфляційних втрат на суму боргу, який виник у період карантину, порушує норми матеріального права, оскільки під час карантину штрафні санкції не нараховуються в силу імперативної вказівки Закону № 530-IX.
Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду від 05.04.2023 року у справі № 756/7895/21, де зазначено про те, що, незважаючи на приписи чинного законодавства, які обмежують період нарахування штрафних санкцій, в тому числі і пені, що підлягає стягненню із позичальника у зв'язку із порушенням ним боргового зобов'язання (за умови встановлення судом існування такого зобов'язання) в період карантину, в задоволенні позовних вимог про стягнення збитків від інфляції та 3 % річних слід відмовити, оскільки період нарахування штрафних санкцій за прострочення грошового зобов'язання з 15.12.2021 року збігається із періодом карантину, запровадженого на території України.
Таким чином, відповідач в період з 15.12.2021 року по 23.02.2022 року звільнено від обов'язку сплати індексу інфляції та 3% річних за прострочення грошового зобов'язання за договором.
Разом з тим, безпідставними є позовні вимоги про стягнення заборгованості за комісією в розмірі 19169,05 грн, оскільки відповідно до умов кредитних договорів банк надав позичальнику кредит на споживчі цілі, особливості регулювання відносин сторін у даній частині визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».
Відповідно до статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Рішенням КонституційногоСуду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 вбачається, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.
За положеннями частини п'ятої статті 11, частин першої, другої, п'ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.
Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 06 вересня 2017 року по справі № 6-2071цс16 та постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року по справі № 276/4216/16-ц, відповідно до яких, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.
У зв'язку з вище вказаним в задоволені позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за комісією в розмірі 19169,05 грн слід відмовити.
За правилами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).
При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв'язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.
Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об'єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.
Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.
Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов'язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.
За вимогами ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
В частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат понесених на професійну правничу допомогу в розмірі 7570,00 грн, суд дійшов наступного висновку.
Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Заявляючи вимоги про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу позивач надав договір про надання правничої допомоги від 16.05.2023 року з домовленістю про вартість 1 години адвоката як 50 % прожиткового мінімуму для працездатних осіб, акт прийому передачі наданої правової допомоги з визначенням виду наданих послуг: зустріч з представником ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС», консультація та ознайомлення з матеріалами справи 2 год, підготовка позовної заяви - 3 год, платіжну інструкцію № 6687 від 11.09.2024 на суму 7570,00 грн.
Надаючи оцінку наведеним доказам, суд звертає увагу, що зазначена на виконання правничих послуг вартість робіт та її тривалість, є завищеною з огляду на складність справи та наслідки розгляду, виявляє непропорційність з врахуванням необхідного часу для захисту прав особи.
З огляду на викладене, суд, керуючись принципом доцільності та справедливості, вважає необхідним стягнути з відповідача на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу грошову суму в розмірі 3000,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже з відповідача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 1614,77 грн.
Керуючись ст. 4,11,12,13,76-81,89,141,263,265,268 ЦПК України, на підставі ст.526,610,611,1049,1054 ЦК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідент.номер - НОМЕР_1 , зарестр.: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс», код ЄДРПОУ 43453613, місцезнах.: м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8 заборгованість за кредитним договором № 22037000122323 від 18.04.2019 року у розмірі 41628,94 грн, що складається з: заборгованість по тілу кредиту - 40076,13 грн, прострочена заборгованість по відсоткам - 1552,81 грн, витрати зі сплати судового збору в розмірі 1614,77 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі через суд першої інстанції апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено 25.11.2024 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий суддя Г.В. Соловей