Єдиний унікальний номер: 379/1562/24
Провадження № 2/379/502/24
про залишення позовної заяви
без руху
25 листопада 2024 рокум.Тараща
Суддя Таращанського районного суду Київської області Шабрацький Г.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Таращанської міської ради Київської області про визнання права власності на житло (квартиру) за набувальною давністю,
22 листопада 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Таращанського районного суду Київської області з позовною заявою до Таращанської міської ради Київської області , в якій просить визнати за нею право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 64,90 кв. м. вартістю 412115 грн. за набувальною давністю.
Розглянувши подані матеріали, суд вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху, виходячи з наступного.
Відповідно до п. п. 4, 5 ч. 3 ст. 175 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), позовна заява повинна містити: зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Крім того, відповідно до ст. 344 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду.
З аналізу вказаної норми можна зробити висновок, що набувальна давність - це спосіб набуття права власності на нерухомість, який не базується на попередній власності та відносинах правонаступництва, а виникає із сукупності певних обставин, а саме: майно може бути об'єктом набувальної давності; добросовісність володіння; відкритість володіння; давність володіння та його безперервність; відсутність інших осіб, які претендують на це майно; відсутність титулу (підстави) у позивача для володіння майном та набуття права власності. Позивачем у справах про набуття права власності за набувальною давністю є володілець чужого майна.
Одночасно з цим право власності за набувальною давністю можна визнати лише за особою, яка фактично не є законним володільцем такого майна, тобто особа, яка володіє майном по волі власника і завжди знає хто є власником майна, не може вимагати визнання за нею права власності за давністю володіння.
Згідно постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.
Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності. Відсутність добросовісності в позивача під час заволодіння ним спірним майном звільняє від потреби аналізувати інші умови набуття права власності за набувальною давністю, передбачені статтею 344 ЦК України.
Такого правового висновку дійшла і Велика палата Верховного Суду у постанові від 14 травня 2019 року по справі № 910/17274/17 (провадження № 12-291гс18).
За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.
Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.
Згідно із інформаційного листа № 24-150 /0/4-13 від 28.01.2013 р. Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав» в частині 6 зазначено, що позов про право власності за давністю володіння не може пред'явити законний володілець, тобто особа яка володіє майном з волі власника і завжди знає хто є власником. Це призводить до помилки у правовідносинах, і до договірних правовідносин застосовуються правовідносини набувальної давності. Застосування набувальної давності передбачає відсутність титулу (підстави) для виникнення права власності в момент заволодіння чужою річчю. У разі якщо існує інша підстава для виникнення права власності у момент заволодіння, а сторона посилається на строк набувальної давності, слід визнати, що стороною вибрано невірний спосіб захисту, тобто такий, який не відповідає специфіці правовідносин, що виникли.
Позивачка вказує на те, що 13 грудня 1999 року як працівниці колгоспу « ім. Жовтня» Плосківською сільською радою Таращанського району Київської області їй та її сім'ї було передані для постійного користування квартиру, однак не зазначає про наявність чи відсутність інших осіб, які проживають у цій квартирі і можуть претендувати на визнання за ними права власності.
Крім того позивачка посилається на те, що вона звернулась до Таращанської міської ради Київської області по питанню отримання права власності на квартиру за АДРЕСА_1 , та отримала письмову відому за № 1562/03-04 вих.24 від 07.10.2024, втім до позовної заяви не додано вищевказаного звернення позивачки до Таращанської міської ради.
Відповідно до листа-відповіді Таращанської міської ради № 1562/03-04 вих.24 від 07.10.2024 на яку посилається позивач, то дана відповідь надана ОСОБА_2 , а не позивачу. З вказаної відповіді вбачається, що Таращанська міська рада Київської області, повідомило, що рішенням Таращанської міської ради за № 7766-67-VII від 27.08.2024 затверджено Положення про порядок передачі у власність громадян квартир (будинків) жилих приміщень (кімнат) у гуртожитках, що перебувають у комунальні власності Таращанської міської територіальної громади. Так згідно із вказаного Положення, громадянин який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім'ї квартиру, будинок, жиле приміщення (кімнату) в гуртожитку подає до виконавчого комітету документи в двох примірниках згідно п 2.2 розд. ІІ Положення, та роз'яснено право звернутись до виконавчого комітету Таращанської міської ради з вказаним переліком документів для приватизації квартири.
В даному випадку, позивачці не було відмовлено у приватизації вказаної квартири так як позивач не зверталась з документами,необхідних для прийняття рішення про приватизацію.
В позові позивачка належним чином не обґрунтувала свої позовні вимоги в частині викладення обставин, які б свідчили про наявність спору між нею та відповідачем та неможливість вирішення вказаного спору в позасудовому порядку, що впливає на наявність чи відсутність спору між сторонами.
Між тим, в позовній заяві не зазначено з огляду на приписи ч.1 ст.2, ч.1 ст.4 ЦПК України, ч. 1 ст. 15 ЦК України, як, яким чином і коли відповідач порушив, не визнав чи оспорив права позивача; немає достатніх правових обґрунтувань існування правовідносин набувальної давності, передбачених ст.344 ЦК України. Зазначені обставини мають істотне значення для вирішення судом питання щодо наявності спору за цим позовом.
Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року. Відтак в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
У відповідності до частини 1ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статях175і177цьогоКодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин вважаю, що позовну заяву необхідно залишити без руху та надати позивачу строк для усунення вказаних недоліків, надавши строк для їх усунення десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху у відповідності до ч.2ст.185 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 175,177,185 ЦПК України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Таращанської міської ради Київської області про визнання права власності на житло (квартиру) за набувальною давністю- залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення викладених у мотивувальній частині недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Якщо позивач не усуне недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заяву вважати неподаною і повернути позивачеві.
Ухвала оскарженню не підлягає.
СуддяГ. О. Шабрацький