Сквирський районний суд Київської області
Справа № 376/1817/24
Провадження № 2/376/976/2024
"18" липня 2024 р. Сквирський районний суд Київської області
в складі: головуючого судді Коваленка О.М.,
за участі секретаря Щур Л.А.,
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в м. Сквира Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно в порядку спадкування,
Встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, в обґрунтування якого вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_3 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_1 , виданим Сквирським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області.
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на майно:
житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 55,5 кв.м, житловою площею 34,7 кв.м, з господарськими будівлями та спорудами, згідно свідоцтва про право особистої власності від 09.03.1988;
земельну ділянку площею 0,25 га, призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану в АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 3224083201:01:022:0004, згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку Серії ЯИ № 704510 від 15.12.2009;
земельну ділянку площею 0,0675 га, призначену для ведення особистого селянського господарства, розташовану в АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 3224083201:01:022:0003, згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку Серії ЯИ № 704511 від 15.12.2009;
земельну ділянку площею 2,7409 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Сквирської міської ради Білоцерківського району Київської області, колишня територія Кривошиїнської сільської ради Сквирського району Київської області, кадастровий номер: 3224083200:03:004:0032, згідно Витягу з Державного реєстру речових прав, номер відомостей про речове право: 49345930 від 14.02.2023.
Позивач є спадкоємцем першої черги за законом та прийняла спадщину шляхом подачі нотаріусу заяви про прийняття спадщини, проте оформити спадщину в нотаріуса не може, оскільки у спадкоємця відсутні документи необхідні для видачі свідоцтва про право на спадщину, тому нотаріус роз'яснив їй процедуру вирішення даного питання у судовому порядку.
З урахуванням наведеного просить суд визнати за нею, ОСОБА_1 право власності у порядку спадкування за законом на:
житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 55,5 кв.м, житловою площею 34,7 кв.м, з господарськими будівлями та спорудами;
земельну ділянку площею 0,25 га, призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану в АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 3224083201:01:022:0004, згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку Серії ЯИ № 704510 від 15.12.2009;
земельну ділянку площею 0,0675 га, призначену для ведення особистого селянського господарства, розташовану в АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 3224083201:01:022:0003, згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку Серії ЯИ № 704511 від 15.12.2009;
земельну ділянку площею 2,7409 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Сквирської міської ради Білоцерківського району Київської області, колишня територія Кривошиїнської сільської ради Сквирського району Київської області, кадастровий номер: 3224083200:03:004:0032, згідно Витягу з Державного реєстру речових прав, номер відомостей про речове право: 49345930 від 14.02.2023.
Позивач ОСОБА_1 у підготовче засідання не з'явилася, подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позов підтримує та просить його задовольнити (а.с. 31).
Відповідач ОСОБА_2 у підготовче засідання не з'явилася, про розгляд справи повідомлена належно. Надала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги визнала повністю (а.с. 30).
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно з ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
Статтею 206 ЦПК України встановлено, що відповідач має право визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Як роз'яснив Пленум Верхового Суду України у п. 24 постанови від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
Оскільки відповідач визнав позов у повному обсязі і таке визнання позову не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову та ухвалення рішення в підготовчому засіданні.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 ЦПК України.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Матеріалами справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_3 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_1 , виданим Сквирським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області (а.с. 12).
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на майно:
житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 55,5 кв.м, житловою площею 34,7 кв.м, з господарськими будівлями та спорудами (17,18-19);
земельну ділянку площею 0,25 га, призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану в АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 3224083201:01:022:0004, згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку Серії ЯИ № 704510 від 15.12.2009 (а.с. 20-21);
земельну ділянку площею 0,0675 га, призначену для ведення особистого селянського господарства, розташовану в АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 3224083201:01:022:0003, згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку Серії ЯИ № 704511 від 15.12.2009 (а.с. 22-23);
земельну ділянку площею 2,7409 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Сквирської міської ради Білоцерківського району Київської області, колишня територія Кривошиїнської сільської ради Сквирського району Київської області, кадастровий номер: 3224083200:03:004:0032, згідно Витягу з Державного реєстру речових прав, номер відомостей про речове право: 49345930 від 14.02.2023 (а.с. 24,25-26).
Позивач є спадкоємцем першої черги за законом та прийняла спадщину шляхом подачі нотаріусу заяви про прийняття спадщини, проте оформити спадщину в нотаріуса не може, оскільки у спадкоємця відсутні документи необхідні для видачі свідоцтва про право на спадщину, тому нотаріус роз'яснив їй процедуру вирішення даного питання у судовому порядку (а.с. 16).
Як передбачено частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, в т.ч. шляхом визнання права.
Згідно з частиною 1 статті 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до частини 1 статті 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно з вимогами ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
За змістом ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
На підставі ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Відповідно до статті 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно з вимогами ч. 1,3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Згідно із пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.
Суд, на підставі викладеного, дійшов висновку, що позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом, прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_3 шляхом подачі нотаріусу заяви про прийняття спадщини, оформити спадщину не може, оскільки у спадкоємця відсутні документи необхідні для видачі свідоцтва про право на спадщину, відповідач позовні вимоги визнав та не заперечує проти їх задоволення, іншим чином захистити свої права та інтереси, окрім як звернутися до суду з даним позовом позивач не може, тому позов підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 2, 4, 12, 13, 223, 247, 263-265, 268, 351, 352, 354 ЦПК України, ст. 1216, 1217, 1218, 1225, 1261, 1269, 1297 ЦК України, п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", суд
Ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно в порядку спадкування - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 , право власності у порядку спадкування за законом на:
житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 55,5 кв.м, житловою площею 34,7 кв.м, з господарськими будівлями та спорудами, що підтверджується свідоцтвом про право особистої власності від 09.03.1988 та належав ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
земельну ділянку площею 0,25 га, призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану в АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 3224083201:01:022:0004, яка згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку Серії ЯИ № 704510 від 15.12.2009 належала ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
земельну ділянку площею 0,0675 га, призначену для ведення особистого селянського господарства, розташовану в АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 3224083201:01:022:0003, яка згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку Серії ЯИ № 704511 від 15.12.2009 належала ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
земельну ділянку площею 2,7409 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Сквирської міської ради Білоцерківського району Київської області, колишня територія Кривошиїнської сільської ради Сквирського району Київської області, кадастровий номер: 3224083200:03:004:0032, яка згідно Витягу з Державного реєстру речових прав, номер відомостей про речове право: 49345930 від 14.02.2023 належала ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З текстом рішення можливо ознайомитися за адресою: court.gov.u
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення справи) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя О.М. Коваленко