09.03.2021 Єдиний унікальний № 371/105/21
провадження № 3/371/113/21
09 березня 2021 року м. Миронівка
ЄУН 371/105/21
Провадження № 3/371/113/21
Суддя Миронівського районного суду Київської області Капшук Л.О., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, порушену відносно ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: будинок під номером АДРЕСА_1 , не працює,
за ст. 130 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ОБ № 081949, за змістом якого 31 січня 2021 року о 23 годині 45 хвилин він керував транспортним засобом автомобілем марки «Toyota», реєстраційний номер НОМЕР_1 , автомобільною дорогою сполученням «Київ-Дніпропетровськ» з явними ознаками алкогольного сп'яніння у виді почервоніння обличчя, нерозбірлива мова та почервоніння обличчя.
В порушення п. 2.5. Правил дорожнього руху України, ОСОБА_1 на пропозицію поліцейського відмовився пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціального технічного приладу газоаналізатора «Alcotest Drager 6810» та у закладі охорони здоров'я, чим ухилився від проходження у встановленому законом порядку медичного огляду для визначення стану алкогольного сп'яніння.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 просив провадження у справі закрити у з'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Клопотання мотивував тими обставинами, що 31 січня 2021 року о 23 годині 45 хвилин не керував транспортним засобом автомобілем марки «Toyota», реєстраційний номер НОМЕР_1 , автомобільною дорогою сполученням «Київ-Дніпропетровськ». Він перебував в кафе «Орхідея», що розташоване в селі Зеленьки Миронівського району, де його побили невідомі особи, працівників поліції він викликав сам.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно належно з'ясувати: чи було вчинене таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідальність за ст. 130 ч. 1 КУпАП настає в разі керування транспортними засобами в стані алкогольного сп'яніння, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Відповідно до п. 2.5. Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з п. 3 розділу 1 Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ознаками алкогольного сп'яніння, зокрема, є порушення координації рухів, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя.
Об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є керування транспортним засобом у стані сп'яніння (наркотичного чи алкогольного) та відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. Тобто, доказова база має бути спрямована саме на доведення одночасно двох обставин: керування транспортним засобом і перебування у стані сп'яніння (наркотичного чи алкогольного), або ж керування транспортним засобом та відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Статтею 266 КУпАП встановлено, що огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Оцінюючи надані на підтвердження події адміністративного правопорушення та досліджені в судовому засіданні докази, суд зазначає таке.
За змістом протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 керував автомобілем автомобільною дорогою сполученням «Київ-Дніпропетровськ».
Чинне законодавство, в тому числі й Правила дорожнього руху, не містить визначення терміну «керування транспортним засобом».
Таке визначення було наведено в пункті 27 Пленуму ВСУ від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Крім того,у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року № 404/4467/16-а зазначено, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі».
Відповідно до пункту 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії.
Таким чином, керування транспортним засобом - це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху - для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.
На підтвердження факту керування водієм автомобілем до протоколу не додано жодного письмового доказу. Свідки правопорушення відсутні.
До матеріалів справи про адміністративне правопорушення додано носій інформації у вигляді DVD-R диску із відеозаписом з нагрудного відеореєстратора поліцейського, який було досліджено судом.
Факт керування ОСОБА_1 автомобілем з ознаками алкогольного сп'яніння не підтверджено даними відеозаписів з нагрудного відеореєстратора працівника поліції.
Із першого відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 перебував поряд з кафе «Орхідея» біля автомобіля, коли до нього підійгшли працівники поліції. Працівникам поліції ОСОБА_1 почав пояснювати, що його побила невідома особа, яка поїхала з місця події, тому він викликав працівників поліції. Проходити огляд на стан сп'яніння з використанням спеціального технічного приладу газоаналізатора працівники поліції не пропонували.
Другий та третій відеозаписи відображають факт перебування ОСОБА_1 у відділі поліції та складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Перебування особи поруч з автомобілем з ознаками алкогольного сп'яніння не є доказом керуванням останньою автомобілем в стані алкогольного сп'яніннята, відповідно, доказом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП.
Для того, щоб виявити факт керування автомобілем у стані сп'яніння, транспортний засіб має бути зупинений співробітниками поліції, тобто до самої зупинки мав знаходитись в русі, оскільки керування транспортним засобом можливе лише тоді, коли останнє рухається. Коли ж особа перебуває за кермом транспортного засобу, або ж поруч із транспортним засобом, висновок про факт керування автомобілем не є вірним.
Згідно з правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 18 липня 2019 року № 216/5226/16-а, доказом порушення правил дорожнього руху не може бути відеозапис з нагрудної камери поліцейського, якщо він не відображає відомостей про вчинення правопорушення.
Відповідно до правил пункту 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справи України від 18 грудня 2018 року № 1026, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Дослідженими доказами не підтверджується факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння та факт відмови від огляду на стан сп'яніння.
Отже, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять доказів на підтвердження обставин, зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення щодо події правопорушення.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово посилався на те, що провадження у справах про адміністративне правопорушення, за гарантіями може прирівнюватися з кримінальним для цілей застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 39 рішення «Лучанінова проти України» від 09 вересня 2011 року (заява №16347/02), пункт 1 резолютивної частини рішення «Швидка проти України від 30 жовтня 2014 року (заява №17888/12)), обґрунтовуючи їх, зокрема, як характером законодавчого положення, яке порушувалося (КУпАП), так і профілактичною та каральною метою стягнень, передбачених цим положенням.
У рішенні № 23-рп/2010 від 22 грудня 2010 року Конституційний Суд України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Отже, процедура притягнення до адміністративної відповідальності, ґрунтується, в тому числі, і на закріпленій у статті 62 Конституції України презумпції невинуватості. За змістом вказаної статті особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана покаранню, поки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Обов'язок доводити вину, як складова презумпції невинуватості, покладається на адміністративний орган та посадових осіб, які встановили факт скоєння протиправного вчинку і порушили провадження в справі. Із врахуванням положень і тлумачень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
Суд не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Згідно з частиною 2 статті 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Стандарт доведення вини поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що правопорушення було вчинено і особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, є винною у вчиненні адміністративного правопорушення. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону.
З досліджених судом доказів встановлено обґрунтовані сумніви щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП, у зв'язку із не доведенням та відсутністю доказів фактичних обставин вчинення ним правопорушення.
Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі, без підтвердження іншими належними та допустимими доказами, не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, а є лише формою фіксації правопорушення. З огляду на вищенаведене, підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у даному випадку відсутні.
Пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Суд дійшов висновку, що обставини, які викладені в протоколі про адміністративне правопорушення щодо обставин події, не доведено достатніми доказами, що є підставою для закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, зазначеного у протоколі про адміністративне правопорушення.
Враховуючи вказані обставини, керуючись ст.ст. 7, 9, 245, 247, 251, 254, 256, 280, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, порушеній відносно ОСОБА_1 за ст. 130 ч. 1 КУпАП, закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Миронівський районний суд Київської області протягом десятиденного терміну з дня винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя підпис Л.О. Капшук
Згідно з оригіналом
Суддя Л.О. Капшук