Постанова
Іменем України
22 грудня 2008 року С права № 2-1/7375-2008
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ,
суддів ,
,
за участю представників сторін:
прокурора міста Ялти: 27.11.2008, 11.12.2008, 22.12.2008 - не з'явився
позивача: Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель Автономної Республіки Крим - 27.11.2008, 11.12.2008, 22.12.2008 - не з'явився
відповідача: Масандрівської селищної ради - Дмитрика Віктора Костянтиновича, довіреність № 02-6/894 від 02.06.08
третя особа - фізична особа - ОСОБА_2 , паспорт НОМЕР_1 від 18.10.96,
представник третьої особи - ОСОБА_2: 11.12.2008 ОСОБА_3, угода про надання правової допомоги б/н від 05.12.08,
третьої особи - Національного виробничо-аграрного об'єднання "Масандра" : Чмарової Людмили Олександрівни, довіреність № 412/1 від 08.01.08,
третьої особи: державного підприємства "Лівадія" 27.11.2008, 11.12.2008, 22.12.2008 - не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу 3-ої особи без самостійних вимог на стороні позивача фізичної особи ОСОБА_2 на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Ковтун Л.О.) від 09.10.2008 у справі № 2-1/7375-2008
за позовом прокурора міста Ялти
(вул. Кірова, 18, місто Ялта, 98600)
в інтересах держави в особі Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель Автономної Республіки Крим
(вул. Кечкеметська, 114, місто Сімферополь, АРК, 95038)
до Масандрівської селищної ради
(вул. Стаханівська, 21, смт Масандра, місто Ялта, АРК, 98650)
за участю третіх осіб: Національного виробничо-аграрного об'єднання "Масандра"
(вул. Мира, 6, смт Масандра, місто Ялта, АРК, 98650)
Державного підприємства "Лівадія"
(вул. Виноградна, 2, смт Лівадія, місто Ялта, АРК, 98655)
фізичної особи ОСОБА_2
(АДРЕСА_1)
про визнання недійсним рішень
11.06.2008 прокурор міста Ялти в інтересах держави в особі Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель АРК звернувся до господарського суду АРК з позовною заявою до Масандрівської селищної ради, Національного виробничо-аграрного об'єднання "Масандра", Державного підприємства "Лівадія" про:
- визнання недійсним та скасування рішення Масандрівської селищної ради № 12 від 07.04.2005 "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою радгоспу-заводу "Лівадія" в межах смт Масандра та передачу її до земель запасу Масандрівської селищної ради",
- визнання недійсним та скасування рішення Масандрівської селищної ради № 14 від 07.04.2005 "Про надання дозволу Національному виробничо-аграрному об'єднанню "Масандра" на розробку проекту відводу земельної ділянки площею 0,32 га для будівництва багатоповерхового будинку та під'їзних шляхів до нього в смт. Масандра",
- визнання недійсним та скасування рішення Масандрівської селищної ради № 26 від 25.12.2007 "Про внесення змін до рішення Масандрівської селищної ради" № 14 від 07.04.2005, яким уточнена адреса місцерозташування земельної ділянки (т. 1 а.с.2-5).
Позовні вимоги мотивовані тим, що вказані вище рішення прийняті в порушення чинного законодавству України, так як земельна ділянка отримана Масандрівською селищною радою без згоди Міністерства аграрної політики України.
Ухвалою господарського суду АРК від 07.08.2008, на підставі заяви фізичної особи - ОСОБА_2 від 15.07.2008, його було залучено до справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору (т. 1 а.с.16, 33-34).
Національне виробничо-аграрне об'єднання "Масандра" з позовним вимогами не згодне з підстав, вкладених у відзиві на позовну заяву, головні з яких зводяться до того, що позовна заява і її доводи не відповідають нормам земельного кодексу України, що діяв на момент виникнення у 2005 році спірних правовідносин, а 3-я особа - фізична особа ОСОБА_2 не має права на 0,03 га спірної земельної ділянки. (т. 1 а.с.38-40).
Державне підприємство "Лівадія" також не визнає позовні вимоги, вважаючи їх необгрунтованими та такими, що суперечать діючому законодавству України (т. 1 а.с. 55-56).
Фізична особа- ОСОБА_2. стосовно заявлених позовних вимог зазначає, що він є законним користувачем земельної ділянки площею 0,03 га в районі 2-го заводу НВАО "Масандра" на підставі наказу № 254 від 10.10.1982 директора радгоспу-заводу "Лівадія" і фактично в його інтересах прокурором заявлено позов (т. 1 а.с.68-71, 83 зворот, 88).
Рішенням господарського суду АРК від 09.10.2008 у задоволенні позову прокурору відмовлено, з підстав, що до повноважень органів з контролю за використанням і охороною земель не належить подання позову до суду (т.2 а.с.15-17).
В апеляційній скарзі із змінами від 11.12.2008 3-тя особа - фізична особа - ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства, так як прокурором правомірно заявлено позов, а рішення № № 12, 14, 26 Масандрівської селищної ради порушують його права землекористувача на земельну ділянку площею 0,03 га (т.2 а.с.27-30, 57).
Національне виробничо-аграрне об'єднання "Масандра" з апеляційною скаргою не згодне, так як необгрунтованість заявленого позову підтверджується матеріалами справи (т. 2 а.с. 43, 66-67).
В процесі розгляду справа відкладалася та оголошувалася перерва.
У судове засідання 22.12.2008 прокурор міста Ялти, представники Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель АРК та державного підприємства "Лівадія" не з'явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Враховуючи, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи не вбачається. Повторно розглянувши справу на підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої апеляційний суд перевіряє законність рішення суду першої інстанції у повному об'ємі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Встановлено, що позов заявлено прокурором в інтересах держави в особі Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель АРК, до повноважень якої належить здійснення державного контролю за використанням і охороною земель у частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; додержання вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення, викупу) земельних ділянок; ведення державного обліку і реєстрації земель; виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням; внесення клопотань до органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування з питань регулювання земельних відносин, використання та охорони земель тощо.
Суд першої інстанції в своєму рішенні від 09.10.2008 дійшов висновку про те, що у Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель АРК відсутнє матеріальне право на вимогу в розумінні ст. 16 ЦК України, що обумовлює відсутність підстав для звернення прокурором в її інтересах до суду з позовною заявою в розумінні ст. 1 ГПК України, а тому позов у справі, заявлений в інтересах неналежного позивача з огляду на те, що до повноважень інспекцій віднесено тільки право звернення до органів прокуратури з клопотанням про подання позову до суду щодо повернення самовільно та тимчасово зайнятих земельних ділянок, строку користування якими закінчи вся, але не віднесено повноваження з подання позовів до суду з тих чи інших питань.
Судова колегія не погоджується з цими висновками суду з наступних підстав.
Пунктом 2 статті 121 Конституції України на прокуратуру України по кладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випа дках, визначених законом. Відповідно до ст.ст. 20, 361 Закону України "Про проку ратуру" підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними і державою.
Згідно зі ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за по зовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господар ського суду в інтересах держави. В позовній заяві прокурор самостійно ви значає, в чому саме полягає порушення інтересів держави і обґрунтовує не обхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійс нювати відповідні функції у спірних відносинах.
Положенням вказаної норми надано офіційне тлумачення згідно з рі шенням Конституційного Суду України від 08.04.99 № 3-рп/99, яким ви значено поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" як орган, на який державою покладено обов'я зок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.
При цьому Конституційний Суд України зазначив, що державні інте реси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасни ків суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні за гальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, про грам, спрямованих, зокрема на охорону землі як національного багатства.
Звертаючись з позовом у даній справі, прокурор виходив з необхідно сті захисту інтересів держави, що полягають в забезпеченні передбачених земельним законодавством прав на землю юридичних осіб, тери торіальних громад та держави, а також здійсненні державної політики в сфері регулювання земельних відносин. При цьому, посилаючись на ст. 6 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" № 963-IV від 19.06.2003, в якості уповноваженого державою органу прокурор визначив Державну ін спекцію по контролю за використанням та охороною земель АРК.
Згідно з вказаною нормою до повноважень спеціально уповноважено го органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель належать, зокрема, здійс нення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; а також вжиття відповідно до закону заходів щодо повернення самовільно зайнятих земель них ділянок їх власникам або користувачам.
Відповідно до ст.ст. 9, 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" № 963-IV від 19.06.2003 державний контроль за використанням та охороною земель у системі центрального органу виконавчої влади з пи тань земельних ресурсів здійснює Державна інспекція з контролю за викори станням та охороною земель і її територіальні органи. При чому державні ін спектори мають право звертатися до органів прокуратури з клопотанням про подання позову до суду щодо повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.
Згідно з положенням про Державну інспекцію з контролю за використанням та охороною земель, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2002 № 1958 Державна інспекція з контролю за використанням і охороною земель є урядовим органом державного управління, якій діє у складі Держкомзему і йому підпорядковується. Основними завданнями Держінспекції є участь у межах своєї компетенції в реалізації державної політики у сфері земельних відносин; організація та здійснення державного контролю за використанням і охороною земель.
При цьому до повноважень інспекції віднесено в тому числі і право щодо звернення до органів прокуратури з клопотанням про подання позову до суду про відшкодування витрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.
З урахуванням викладеного, Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель АРК виконує делеговані їй центральним органом виконавчої влади функцій, у тому числі із здійснення державного контролю щодо забезпечення додержання земельного законодавства та реалізації державної політики у сфері охорони та раціонального використання земель і в інтересах держави в особі цього органу прокурор вправі звертатися до суду з позовом.
Аналогічна правова позиція викладена Вищим господарським судом України в постанові від 12.11.2008 у справі № 2-1/540-2008.
У зв'язку з чим, мотивувальна частина рішення суду в цій частині підлягає зміні на викладене у постанові апеляційного суду.
Стосовно визнання недійсним рішень Масандрівської селищної ради № № 12, 14, 26, то судова колегія вважає, що в цій частині позов не підлягає задоволенню.
Встановлено, що рішенням 25-ї сесії 4-го скликання Масандрівської селищної ради від 07.04.2005 № 12 на підставі ст.ст. 141,142 Земельного кодексу України припинено право постійного користування радгоспом-заводом «Лівадія»земельною ділянкою площею 0,32 га в районі 2-го заводу НВАО "Масандра" і спірна земельна ділянка передана в землі запасу Масандрівської селищної ради (т.1 а.с. 6).
Рішенням № 14 від 07.04.2005 цієї ж сесії НВАО «Масандра»надано дозвіл на розробку проекту відводу даної земельної ділянки площею 0,32 га для будівництва багатоквартирного житлового будинку для працівників НВАО «Масандра»та під'їзних шляхів до нього на підставі ст. 123 Земельного кодексу України, яка передбачає, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. (т. 1 а.с. 8).
Рішенням 16-ої сесії V скликання Масандрівського селищної ради від 25.12.2007 № 26 внесені зміни до пункту 1 рішенням № 14 від 07.04.2005, які стосуються уточнення адреси земельної ділянки (т.1 а.с.9).
Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України (зі змінами, внесеними згідно із законом № 2229-ІV від 14.12.2004) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить:
а) розпорядження землями територіальних громад;
б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу;
в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;
г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Як власнику землі раді належить право розпорядження нею, передачі земельних ділянок у власність або користування.
Пункт 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (зі змінами, внесеними згідно із законом № 2229-ІV від 14.12.2004) встановлює, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Стаття 149 Земельного кодексу України (зі змінами, внесеними згідно із законом № 2229-ІV від 14.12.2004), на яку посилається прокурор, передбачає, що порядок вилучення земель не може бути застосовано у даній справі, так як право користування земельною ділянкою радгоспу-заводу "Лівадія" припинено шляхом не вилучення, а добровільної відмови, що підтверджується листами радгоспу-заводу "Лівадія" на ім'я голови Масандрівської селищної ради від 29.07.2005 № 395, від 03.08.2005 № 412 і на ім'я генерального директора НВАО «Масандра»від 29.03.2005 № 151 (т.1 а.с. 48, 49).
Статтею 142 Земельного кодексу України (зі змінами, внесеними згідно із законом № 2229-ІV від 14.12.2004) передбачено, що припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу власника земельної ділянки, яким є держава в особі органу місцевого самоврядування по місцезнаходженню земельної ділянки.
Добровільна відмова - це самостійне волевиявлення землекористувача, яке пов'язано з небажанням подальшої експлуатації земельної ділянки, що належить йому на праві користування.
Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.
Користуючись своїм правом, наданим йому статтею 142 Земельного кодексу України (зі змінами, внесеними згідно із законом № 2229-ІV від 14.12.2004) радгосп-завод "Лівадія" відмовився від земельної ділянки 0,32 га в районі 2-го заводу НВАО "Масандра" і передав її в землі запасу Масандрівської селищної раді, яка рішенням сесії № 12 від 07.04.2005 припинила право користування земельною ділянкою площею 0,32 га радгоспу-заводу "Лівадія". Рішенням сесії, з узгодженням з землекористувачем та відповідно до державного акту радгоспу-заводу "Лівадія" ІІ-КМ № 002304, прийнято внести відповідні зміни про відмову від земельної ділянки площею 0,32 га (т.1 а.с. 6).
Судом встановлено, що прокуратурою міста Ялта у 2007 році проведена перевірка законності передачі в землі запасу спірної земельної ділянки від радгоспу-заводу "Лівадія" та згоду на розробки проекту відводу земельної ділянки площею 0,03 га НВАО «Масандра», в ході якої порушень чинного законодавства України зі сторони Масандрівської селищної ради при прийнятті оскаржуваних рішень № 12, 14, 26 не встановлено (т.1 а.с. 124).
Таким чином, рішення, що оскаржуються прийняті відповідно до норм діючого законодавства.
Доводи фізичної особи ОСОБА_2 про те, що в силу статті 119 Земельного кодексу України він має право на 0,03 га (фактично ОСОБА_2 використовує 0,082 га - т. 1 а.с. 136-139, 142-145) спірної земельної ділянки (набувальна давність), так як відповідно до ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується, не можуть прийматися до уваги, виходячи з наступного.
Архівна виписка з наказу по радгоспу-заводу "Лівадія" № 254 від 10.10.1982 свідчить про те, що за ОСОБА_2 закріпляється у тимчасове користування земельна ділянка під город (т.1 а.с. 88).
11 сесія V скликання Масандрівської селищної ради 07.05.2007 № 31 розглянула заяву ОСОБА_2 про надання йому під садівництво земельної ділянки площею 0,04 га, розташованої в межах спірної земельної ділянки площею 0,32 га і у задоволені її відмовила (т. 1 ас. 53).
Таким чином, ОСОБА_2 не має законних підстав на користування спірною земельною ділянкою. Ці обставини підтверджуються довідкою Масандрівського виконкому № 02-6/169 від 18.04.2006, а також вказаний факт встановлений постановами Ялтинського міського суду АРК від 08.10.2007 у справах № 2А-346/2007 та № 2А-176-2006, якими відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до Масандрівської селищної ради, голови Масандрівської селищної ради Арзамасової Л.К., за участю 3-х осіб- НВАО «Масандра», ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання недійсними рішень № 12-15 від 07.04.2005 (т. 1 а.с. 109-111, 132-133).(т.1 а.с. 54).
Вказаними рішеннями Ялтинського міського суду АРК встановлено прийняття Масандрівською селищною радою рішення № 12-15 від 07.04.2005, якими вирішені питання про припинення прав радгоспу-заводу "Лівадія" постійного користування земельною ділянкою площею 0,32 га в районі 2- го заводу НВАО "Масандра", зміну цільового призначення цієї земельної ділянки та надання НВАО "Масандра" дозволу на виготовлення проекту відводу земельних ділянок для будівництва багатоповерхового житлового будинку.
При розгляді справ судом не встановлено, що оскаржувані до суду рішення Масандрівської селищної ради № 12-15 від 07.04.2005 прийняті з порушенням встановленого порядку, передбаченого Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" або не відповідають вимогам ст.ст. 12, 123, 141, 142, 151 Земельного кодексу України та порушують земельні права фізичної особи ОСОБА_2
Згідно тексту рішень Ялтинського міського суду АРК, суд встановив факт, що радгосп-завод «Лівадія» добровільно передав земельну ділянку площею 0,32 га у землі запасу Масандрівської селищної ради, рада правомірно надала дозвіл на розробку проекту землеустрою земельної ділянки НВАО «Масандра». Масандрівська селищна рада у даному випадку правомірно діяла на підставі повноважень, наданих їй ст.ст.31, 33, 44, 46 Закону України «Про місцеве самоврядування" та ст.ст. 12, 123, 141, 142, 151 Земельного кодексу України.
Згідно з ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
При таких обставинах, апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи ОСОБА_2 підлягає припиненню відповідно до п.2 ст. 80 ГПК України.
Оскільки, ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в Державі, то з огляду на викладене, судова колегія вважає необхідним відмовити фізичній особі ОСОБА_2 у задоволенні апеляційної скарги за її безпідставністю.
Посилання фізичної особи ОСОБА_2 на відсутність письмової відмови радгоспу-заводу «Лівадія»від земельної ділянки площею 0,32 га і передачу її у землі запасу Масандрівської селищної ради, спростовуються матеріалами справи ( т. 1 а.с. 48,49).
Враховуючи вищенаведене, судова колегія вважає, що резолютивна частина рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову є вірною. Що стосується мотивувальної частини рішення, то воно не відповідає нормам матеріального закону, тому підлягає викладенню в редакції апеляційного суду.
Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу 3-ої особи - фізичної особи ОСОБА_2 залишити без задоволення.
2.Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 09 жовтня 2008 року у справі № 2-1/7375-2008 залишити без змін в його резолютивній частині. Мотивувальною частиною рішення вважати викладену в мотивувальній частині постанови апеляційного суду.
Головуючий суддя
Судді