Справа № 185/9156/24
Провадження № 2/185/4672/24
26 листопада 2024 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді: Бондаренко В.М.,
за участю секретаря: Данильченко Ю.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , 2011 року народження, до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька на виробництві,
У серпні 2024 року представник позивачки ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої дитини, - адвокат Мотуз О.В. звернувся до суду з позовною заявою до ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька на виробництві, в якій просив суд стягнути з відповідача на користь позивачки, яка діє в інтересах малолітньої дитини, в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька на виробництві в розмірі 600 000,00 грн, без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.
Позиція представника позивача
Представник позивачки посилається на те, що батько малолітнього ОСОБА_2 , 2011 року народження, - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, під час виконання трудових обов'язків, на ВСП «Шахтоуправління імені Героїв Космосу» ПАТ « ДТЕК Павлоградвугілля», та комісією складено акт (форма Н-1) № 5 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом. Внаслідок втрати батька дитині завдана моральна шкода, яка полягає в постійно психологічно-емоційних відчуттях страждання та самотності, так як дитина була позбавлена батьківського піклування, турботи та любові з боку батька, матеріального утримання та добробуту, що свідчить про втрату нормальних життєвих зв'язків, пов'язаних із смертю батька до сих пір.
Заяви, клопотання сторін; інші процесуальні дії у справі
Ухвалою судді від 17 жовтня 2024 року було відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду по суті в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У порядку ст. 178 ЦПК України, представником відповідача - ОСОБА_4 подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача не визнає позовні вимоги представника позивача та просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
У порядку ст. 179 ЦПК України, представником позивача подано відповідь на відзив, де викладені пояснення, міркування і аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень і мотиви їх відхилення, також наполягав на задоволенні позовних вимог позивачки щодо стягнення моральної шкоди з відповідача.
Заяви та клопотання відповідача
Від представника відповідача ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» - Зігун В.Ю. надійшли заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження та переходу до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
Дослідивши матеріали справи, а також вищезазначені заперечення представника відповідача, суд приходить до наступного.
Як передбачено частинами 4, 5 статті 277 ЦПК України, якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про:
1) залишення заяви відповідача без задоволення;
2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.
Так, ч. 7 ст. 277 ЦПК України встановлено, що частини друга - шоста статті не застосовуються, якщо відповідно до цього Кодексу справа підлягає розгляду тільки в порядку спрощеного провадження.
Відповідно до положень ст. 19 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.
Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду: 1) малозначних справ; 2) справ, що виникають з трудових відносин; 3) справ про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд; 4) справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні. Умови, за яких суд має право розглядати вимоги про стягнення грошових сум у наказному провадженні, а справи - у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд.
Відповідно до ч. 3 ст. 274 ЦПК України, при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
За приписами ч. 4 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
Виходячи зі змісту ст. 19 ЦПК України у взаємозв'язку з положеннями ст. 274 ЦПК України, з огляду на предмет позову, що виникає з трудових відносин, враховуючи те, що даний спір не входить до переліку справ, передбачених частиною 4 ст. 274 ЦПК України, суд не вбачає у заяві представника відповідача обґрунтованих підстав для переходу до розгляду справи в порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23.12.2020 р. у справі № 210/2227/19.
Крім того, спрощене провадження, як і загальне позовне провадження спрямовані на всебічний, повний та об'єктивний розгляд справи з дослідженням всіх наданих сторонами доказів, вивченням всіх заяв сторін по суті справи, тобто спрощене провадження не є провадженням, в якому розглядаються безспірні вимоги. Отже, відповідач не позбавлений можливості викласти свої доводи, аргументи, міркування, заперечення у письмових заявах по суті справи, не позбавлений можливості надавати суду свої докази на спростування вимог позивача у строки визначені судом або законом, та в повній мірі користується правами, передбаченими ЦПК України.
За змістом статей 81, 83 ЦПК України, позивач зобов'язаний довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.
Представником позивача додані до позовної заяви письмові докази, що підтверджують обставини, на які він посилається у позовній заяві, а саме, загибель батька дитини на виробництві; моральні страждання дитини внаслідок втрати батьківського піклування та любові; визнання нещасного випадку, який трапився з ОСОБА_3 , таким, що пов'язаний з виробництвом, відповідно до складеного акту за формою Н-1.
Позиція позивачки, в інтересах дитини, по справі детально викладена у позовній заяві, зокрема представником позивачки зроблений докладний опис негативних змін у житті дитини, спричинених втратою близької людини - батька, внаслідок смертельного травмування , під час виконання ним трудових обов'язків на виробництві.
Отже, відповідно до вимог ч. 4 ст. 277 ЦПК України, вказану заяву представника відповідача слід залишити без задоволення.
Заперечення відповідача
ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» згідно поданого відзиву позовні вимоги не визнає у повному обсязі з наступних підстав:
- відсутність вини відповідача, як складової для відшкодування моральної шкоди, тоді, як відповідно до акту (форма Н-1) № 5 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, не встановлена протиправність дій відповідача, тобто недоведений причинний зв'язок між смертельним травмуванням потерпілого та діями відповідача;
- ухвалення вироку Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області від 27.11.2020 року по кримінальній справі № 185/11463/13-к, яким було визнано винними осіб, які допустили порушення законодавства з охорони праці, що призвело до нещасного випадку, внаслідок якого загинув ОСОБА_3 ;
- позивач не довів належними та допустимими доказами спричинену дитині моральну шкоду, такими, як висновком судово-психологічної експертизи, показами свідків тощо;
- позивач не обґрунтував розмір моральної шкоди, яку він бажає стягнути з відповідача.
Фактичні обставини, встановлені судом
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 , народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , та його батьками записані: ОСОБА_3 (батько); ОСОБА_1 (мати) - позивачка по справі, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 08.07.2011 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Павлограду, Павлоградського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровській області.
ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у віці 32 років, відповідно до свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_2 , виданого 28.05.2013 року відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Павлограду Павлоградського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровській області.
Потерпілий ОСОБА_3 працював у структурному підрозділі відповідача - ВСП «Шахтоуправління імені Героїв Космосу» ПАТ « ДТЕК Павлоградвугілля» (правонаступником якого є ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля»), на посаді електрослюсара підземного.
Судом встановлено, що 22 траня 2013 року, о 13 годині 35 хвилин, з ОСОБА_3 у ВСП «Шахтоуправління імені Героїв Космосу» ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» трапився нещасний випадок на виробництві, та 08.06.2013 року комісією складено акт № 5 (форма Н-1) про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, який затверджений 09.06.2013 року начальником територіального управління Держгірпромнагляду по Донецькій області Король В.І.
Обставини нещасного випадку відповідно до акту (форма Н-1): 22.05.2013 року, приблизно о 13 год. 35 хв., після завантаження відповідних блоків, прохідник ОСОБА_5 убрав гальмівні башмаки та направився на верхній приймально-відправний майданчик. Відбулося розчеплення составу, в результаті чого 2 вагонетки УВГ-3,3 почали некерований рух від вибою вниз по виробці. В районі нижнього приймально-відправного майданчика на ПК-4 знаходились прохідник ОСОБА_6 . В районі ПК-1 електрослюсарі підземні ОСОБА_7 , ОСОБА_3 та ОСОБА_8 проводили монтаж трійника на трубопроводі стислого повітря. Прохідники ОСОБА_9 та ОСОБА_10 пересувалися від заїзду виробки до ОСОБА_6 , щоб доповісти про виконання виданого їм наряду по ув'язці обладнання на 141 збірному штреку. Під час некерованого руху вагонетки, проїхавши повз прохідника ОСОБА_6 , електрослюсаря ОСОБА_7 та прохідника ОСОБА_9 , збили запобіжний бар'єр № 2, встановлений нижче спускового гезенку на ПК2+11 м. Запобіжний бар'єр № 3, який знаходиться вище гезенку - ПК4+10 м, був відкритий. Рухаючись по інерції, вагонетки зійшли з керованої колії на перекинулись на бік на закругленні рейкової колії ПК-1 - ПК-0 на прилеглій виробці головного відкаточного штрека пласта С1. По стороні більшого закруглення виробки бігли ОСОБА_3 та ОСОБА_8 , з метою сховатися від рухаючих по інерції вагонеток. Внаслідок сходу вагонеток з рейкової колії та подальшого їх опрокиду на бік, електрослюсарі підземні ОСОБА_3 та ОСОБА_8 були смертельно травмовані вангонетками, що вдарились у борт виробки на ПКО+12 м.
Причини нещасного випадку: основні: конструктивні недоліки, недосконалість, недостатня надійність транспортних засобів; недосконалість технологічного процесу, його невідповідність вимогам безпеки; супутні: порушення технологічного процесу; порушення вимог безпеки під час експлуатації обладнання, устаткування, машин, мехназмів тощо; невиконання посадових обов'язків; не виконання вимог інструкції з охорони праці; не задовільне функціонування, недосконалість або відсутність системи управління охороною праці.
Діагноз потерпілого згідно з довідкою лікувально-профілактичного закладу: травматичний шок; гемоторакс справа; розрив правої нирки; перелом кісток тазу та лівої нижньої кінцівки. Сумісна тупа травма грудної клітини, живота, тазу та лівої нижньої кінцівки. Роздавлення, стискування або зачеплення в об'єкті або між об'єктами.
Особи, які допустили порушення законодавства про охорону праці: посадові особи структурного підрозділу відповідача, крім потерпілої особи.
Таким чином, суду доведений причинно-наслідковий зв'язок між смертю батька дитини та отриманого смертельного травмування потерпілого на виробництві.
Надані представником позивачки письмові докази є належними, оскільки містять інформацію щодо предмета доказування. Копії письмових доказів засвідчені належним чином представником позивачки. Тому, у суду немає підстав для сумніву у достовірності цих доказів.
Норми права, які застосував суд, та висновки
Предметом спору у справі є відшкодування моральної шкоди, завданої члену сім'ї потерпілого від нещасного випадку, який трапився при виконанні загиблим трудових обов'язків.
У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров'ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров'ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров'я.
Відповідно до статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є діючою в Україні, встановлено, що високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.
Стаття 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка знаходиться у розділі 1, встановлює, що право кожного на життя охороняється законом.
Стаття 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.
Отже, зобов'язання України перед своїми громадянами щодо права на життя, до якого у контексті Конституції України входить і право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника (ст. 46 Конституції України), мають виконуватися у повному обсязі, право Позивача на соціальний захист, а саме отримання грошової компенсації в рахунок відшкодування моральної шкоди як членом сім'ї працівника, який загинув унаслідок нещасного випадку на виробництві, є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов'язань.
Установлене Конституцією України та законами України право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, а також одним із засобів захисту порушених цивільних прав та інтересів, які передбачені ст. 16 Цивільного Кодексу України.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Факт заподіяння моральної шкоди дитині у зв'язку з втратою батька, завдає їй душевних та психологічних страждань, дитина позбавлена батьківського піклування, любові, турботи та можливості спілкування з рідною близькою людиною. Дитина стала напівсиротою, що тягне за собою порушення її повноцінного життя та розвитку. Смерть рідної людини, це не відновлювана втрата, що спричиняє страждання та хвилювання.
Встановити ціну людського життя, повернути близьку людину неможливо. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи.
Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Частинами 3 та 4 статті 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.
Відповідно ч. 2 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Виходячи з аналізу зазначеної норми закону вбачається, що право на відшкодування моральної шкоди чоловікові, дружині, батькам, дітям, а також особам, які проживали з померлим однією сім'єю виникає у разі, якщо встановлено причинний зв'язок між смертю фізичної особи та ушкодженням здоров'я на виробництві.
У зв'язку з чим, вважаю, що позивачка має право на відшкодування моральної шкоди в інтересах дитини, у зв'язку із встановленням причинного зв'язку смерті батька дитини та нещасним випадком на виробництві, а також істотності вимушених змін у життєвих стосунках дитини, її переживань та страждань, пов'язаних із втратою батька, оскільки дитина назавжди втратила рідного батька, що змінило їх звичне життя.
Суд не бере до уваги доводи представника відповідача, що в діях відповідача відсутні ознаки протиправності, оскільки потерпілий перебував на робочому місці, виконував професійні обов'язки та смертельно травмувався, у зв'язку з роботою, яка пов'язана з безпечними та шкідливими умовами праці, тому ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля» є особою, що несе відповідальність за порушення ст. 13 Закону України «Про охорону праці».
Крім того, суд вважає неприйнятними доводи представника відповідача щодо відсутності доказів заподіяння дитині моральної шкоди, оскільки факт заподіяння такої шкоди у зв'язку зі смертю потерпілого доведений матеріалами справи. Дитина, внаслідок втрати батька, пережила та переживає нервові потрясіння, так як позбавлена його турботи, піклування, любові та виховання.
Стаття 13 ЦПК України встановлює, що суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини зауважив, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року).
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Основного Закону України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Інші доводи представника відповідача зводяться до переоцінки доказів отриманих під час розгляду справи, тому суд не бере їх до уваги.
Відповідно до роз'яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов'язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв'язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.
Крім того, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.
Європейський суд з прав людини зазначив, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
З урахуванням міркувань розумності, виваженості та справедливості, зважаючи, що смертю батька дитині завдано глибоких моральних страждань, оскільки був порушений нормальний розвиток дитини у повноцінній родині, наявністю вимушених змін у життєвих стосунках дитини, яка втратила турботу, любов та піклування батька, наслідки, що наступили, та їх невідворотність, а також враховуючи обставини нещасного випадку, пов'язаного з виробництвом, суд визначає розмір грошового відшкодування моральної шкоди у розмірі 200 000,00 грн, що відповідатиме характеру та обсягу моральних страждань, які дитина пережила і які переживатиме надалі через смерть батька.
Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.
Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).
Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом (пункт 164.1 статті 164 ПК України та підпункт 164.1.1 цього пункту).
Відповідно до пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або у розмірі, визначеному законом.
У попередній редакції зазначена норма права передбачала, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю.
Тобто, з 23 травня 2020 року пункт «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України доповнено словами «а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом».
Граматичне та системне тлумачення зазначеного пункту ПК України у чинній редакції дозволяє зробити висновок, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються: 1) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди; 2) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди життю та здоров'ю; 3) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.
Отже, як до 23 травня 2020 року, так і чинним податковим законодавством передбачено, що стягнуті за рішенням суду суми на відшкодування шкоди життю та здоров'ю не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.
Оскільки шкода, завдана життю та здоров'ю, може бути як майновою, так і немайновою (моральною) та до цієї частини пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України зміни законодавцем не внесені, зокрема не зазначено, що лише відшкодування майнової шкоди, завданої життю та здоров'ю, не підлягає включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, тому немає підстав для ототожнення відшкодування моральної шкоди, завданої життю та здоров'ю, з іншим відшкодуванням моральної шкоди, яке підлягає оподаткуванню в разі перевищення її розміром чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року.
Отже, до спірних правовідносин не підлягають застосуванню доповнення до пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України, внесені Законом України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року.
Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі № 598/438/21 (провадження № 61-283св22).
Тому, визначена судом сума моральної шкоди підлягає стягненню без відрахування податків та інших обов'язкових платежів.
Розподіл судових витрат
Як передбачено частиною 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач звільнений від сплати судового збору, тому судовий збір на користь держави підлягає стягненню з відповідача у розмірі, діючому на день звернення позивача до суду, за подання позовної заяви майнового характеру фізичною особою.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263-265, 274, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , 2011 року народження, до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька на виробництві, - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , 2011 року народження, в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька на виробництві, 200 000 (двісті тисяч) грн 00 коп., без відрахування податків та інших обов'язкових платежів.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь держави (отримувач коштів: ГУК у м. Києві /м.Київ/22030106; код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір у розмірі 2 000 (дві тисячі) грн 00 коп.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення, а учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - з дня вручення йому повного рішення суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 .
Відповідач - Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля", місцезнаходження: Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Соборна, буд. 76, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 00178353.
Суддя В.М. Бондаренко