Справа № 182/1776/24
Провадження № 2/0182/1925/2024
Іменем України
20.11.2024 року м. Нікополь
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Кобеляцької-Шаховал І.О.
секретар Іванова Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Нікополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади м.Нікополя Дніпропетровської області про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, -
Позивачка звернулась до суду з позовною заявою до відповідача про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, посилаючись на наступне.
В період з 2013 року по 05 серпня 2023 року вона проживала разом із своїм цивільним чоловіком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без реєстрації шлюбу. ІНФОРМАЦІЯ_2 її чоловік ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть. Вона проживала з померлим чоловіком ОСОБА_2 разом, однієї сім'єю з 2013 року (11 років). Проживали вони у неї в квартирі АДРЕСА_1 , яка належить їй на праві власності, на підставі договору дарування від 11.07.2007 року. Разом з ОСОБА_2 вони жили однієї сім'єю, вели спільне господарство, проявляли турботу один про одного, надавали взаємну допомогу, були з ним у фактичних сімейно-шлюбних відносинах, мали спільний сімейний бюджет, яким спільно розпоряджались, мали спільні витрати, спільне харчування, купували майно для спільного користування; спільно приймали участь у витратах на утримання житла (її та її чоловіка), його ремонт, що засвідчує реальність сімейних відносин та наявність між ними взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю, що підтверджується Актом № 246 від 23.08.2023 року ОСББ «КВАРТАЛ 27/1» про проживання однією сім'єю за підписом сусідів та Актом № б/н від 17.08.2023 року ОСББ «КАІСА». Її чоловік ОСОБА_2 постійно хворів. Він знаходився на диспансерному обліку з діагнозом: цироз печінки складного ґенезу, стадія декомпенсації, (вказаний факт підтверджується випискою з медичної карти стаціонарного хворого № 962/336/1501 від 06.08.2018 року, НГБ № 1 терапевтичне відділення), симптом портальної гіпертензії, ВРВ страховоду 3 ст. СПО - легування вен страховоду (з 15.07.2020 року) Cr передміхурової залози T3Bn0M0 st 3, БЛО, ДПТ, кл.гр.2, МСтан після променевої терапії, Цукровий діабет 2 типу-інсулінопотрібний, середньої важкості в стадії субкомпенсації. Лікування приймав постійно. На прийом до лікаря з'являвся у її супроводі, постійно знаходився під її наглядом. Лікування та медичні маніпуляції отримував за місцем постійного проживання за адресою: АДРЕСА_2 , де проживав з нею, що підтверджується листом № 630 від 25.08.2023 року, виданим директором КНП «НЦПМСД'НМР Горяною В.В. Також, її чоловік ОСОБА_2 знаходився на лікуванні в КП «Нікопольська міська лікарня № 4» НМР» з 17 червня по 27 червня 2023 року в урологічному відділені з Ds: захворювання передміхурової залози, кровотеча. Крім цього, з 12 липня по 21 липня 2023 року він знаходився повторно на лікуванні з Ds: кровотеча, захворювання передміхурової залози. Чоловіку потрібно було робити переливання крові. Так як родичів у чоловіка, крім неї не було, вона за надані структурним підрозділом м.Нікополя Дніпропетровської станції переливання крові компоненти зробила внесок в сумі 4 500,00 грн, 2 100 грн., 7 700,00 грн., а також надала 4-х донорів зі своїх знайомих, як компенсацію за надані компоненти крові, що підтверджується довідкою № 16-2 від 16.08.2023 року, виданою заст.генерального директора КП «ДОСПК» Е.Ковтуном. Через ці хвороби її чоловік постійно перебував вдома та потребував постійного догляду. Вона турбувалась про нього, їздила з ним по лікарнях, допомагала йому та доглядала за ним. Вона була єдиною рідною людиною, яка завжди була поряд. У 2014 році за допомогою Нікопольської єврейської діаспори була видана книга віршів та прози "Ностальгія", в якій були видані вірші її чоловіка, деякі були присвячені їй. ІНФОРМАЦІЯ_3 її чоловік ОСОБА_2 помер. Згідно лікарського свідоцтва про смерть № 267 від 07.08.2023 року, смерть настала внаслідок портального цирозу печінки. Після смерті чоловіка вона самостійно організувала та оплатила поховання, що підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання № 00040865509 від 08 серпня 2023 року (номер актового запису 1265 від 08.03.2023 року), довідкою № 18/23 від 18 серпня 2023 року, виданою КП "Ритуальна служба" Нікопольської міської ради, а також товарними чеками від 05.08.2023 року № М000001859 та від 07.08.2023 року № М00005496. Вонаорганізувала поховання свого чоловіка, поминальний обід за власний кошт. Після смерті чоловіка ОСОБА_2 відкрилась спадщина на нерухомість у вигляді квартири АДРЕСА_3 . Заповіт спадкодавцем не вчинявся. Спадкоємці першої-третьої черги за законом після його смерті відсутні. В зв'язку з чим, відповідно до ст.1264,1268 ЦК України, вона має право на спадкування після смерті чоловіка ОСОБА_2 , як спадкоємець четвертої черги за законом, оскільки проживала з ним однією сім'єю не менше, як п'ять років до часу відкриття спадщини, та є такою, що прийняла спадщину. У встановлений законом строк вона звернулась до приватного нотаріуса Нікопольського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Романенко С.О. та подала заяву про прийняття спадщини після смерті чоловіка ОСОБА_2 . На підставі її заяви приватним нотаріусом Нікопольського районного нотаріального округу Дніпропетровській області Романенком С.О. була заведена спадкова справа № 07/2023 від 01.09.2023 року. У зв'язку з її зверненням до приватного нотаріуса Нікопольського районного нотаріального округу Дніпропетровській області Романенко С.О., їй була видана відмова у вчиненні нотаріальної дії від 24.01.2024 року, в рамках спадкової справи № 07/2023, у зв'язку з тим, що у неї немає підстав для отримання спадщини. Також, у відмові нотаріус вказав, що, згідно ст.1264 Цивільного кодексу України, у четверту чергу спадкування за законом мають право особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менше, як п'ять років до часу відкриття спадщини, що повинна довести зацікавлена особа. В зв'язку з відмовою нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, вона вимушена звернутись до суду. Квартирою після смерті чоловіка вона користується до цього часу, утримує її, сплачує комунальні послуги. Вважає, що прийняла спадщину шляхом фактичного вступу в управління та володіння майном тому, що на день смерті чоловіка мешкала з ним 11 років як дружина. Отже, враховуючи, що вона на момент смерті чоловіка ОСОБА_2 постійно проживала разом з ним та, як спадкоємець за законом, у встановлений статтею 1270 ЦК України строк заяву про відмову від спадщини нотаріусу не подавала, тобто, є такою, що прийняла спадщину, але не має можливості отримати документ на підтвердження права власності на спадщину, до складу якої входить нерухоме майно, вважає, що її право є порушеним і підлягає захисту. Враховуючи, що вона, відповідно до закону, вчинила всі необхідні заходи для належного прийняття у спадщину спірної квартири після смерті свого чоловіка, проте, не має можливості отримати відповідне свідоцтво та позбавлена можливості зареєструвати своє право, можна прийти до висновку, що її право не визнається, а, отже, може бути захищене судом шляхом визнання за нею права власності на квартиру в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 . Беручи до уваги, що вона є єдиною спадкоємицею, яка прийняла спадщину після смерті чоловіка, а відповідне спадкове майно знаходиться на території Нікопольської територіальної громади, позов пред'явлений до належного відповідача. Встановлення факту проживання однією сім'єю з ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу їй необхідно для вирішення спору про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом. За таких обставин звернулась до суду і просить встановити факт її проживання однією сім'єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу разом із спадкодавцем ОСОБА_2 , у період з 2013 року до дня його смерті. А також, визнати за нею право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_4 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 на задоволенні позовних вимог наполягала і додатково суду пояснила, що вони з чоловіком жили на дві квартири, бо доглядали за своїми мамами, яких потім разом з чоловіком й ховали. Але більшу частину часу проживали в її квартирі.
Представник позивача ОСОБА_3 суду пояснила, що позовні вимоги своєї довірительки також підтримує і просить суд їх задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_4 суду пояснив, що не вважає Акти про проживання, надані в якості доказів того факту, що померлий та позивачка проживали однією сім'єю, належними доказами, оскільки в обох Актах про проживання зазначено, що вони разом проживали одночасно в двох квартирах.
Вислухавши сторони по справі, свідків, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступного.
Згідно зі ст.6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод", кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до § 23 рішення ЄСПЛ від 06 вересня 2007 року, заява № 3572/03 у справі «Цихановський проти України», національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно ч.2 ст.256 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений в його здійсненні.
Згідно із частиною першою статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтею 1258 ЦК України визначено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Згідно частин другої та четвертої статті 3 Сімейного кодексу України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Відповідно до абзацу п'ятого пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім'ї», членами сім'ї є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв'язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші).
Обов'язковими умовами для визнання їх членами сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім'ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважним причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки осіб, які об'єдналися для спільного проживання.
Згідно п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш, як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно врахувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
У відповідності до п.7 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 року, суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв'язку із втратою годувальника.
Пунктом 6 рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 встановлено, що до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п. Для підтвердження проживання однією сім'єю необхідно підтвердити факт спільного проживання, введення спільного господарства зі спадкодавцями, наявність спільного бюджету, піклування та підтримку один одного морально і матеріально не менше, як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Згідно Постанови КЦС ВС від 13.09.2023 року № 552/4291/22 (61-6451св23) для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні подружжю. Таким чином, предметом доказування у справах про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю. Вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки.
Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 686/15993/21, від 09 листопада 2022 року у справі № 753/10315/19, від 16 листопада 2022 року у справі № 199/3941/20.
Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу можуть бути: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства тощо.
Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах встановлення фактів, що мають юридичне значення» передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення факту, який не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Відповідно до ч.1 ст.1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутись за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно до нотаріуса, який, відповідно до вимог статті 68 Закону України "Про нотаріат", при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва та склад спадкового майна.
У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку.
Як встановлено в судовому засіданні, вперіод з 2013 року по 05 серпня 2023 року позивачка по справі ОСОБА_1 проживала разом із своїм цивільним чоловіком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без реєстрації шлюбу, що підтверджується Актом № 246 від 23.08.2023 року ОСББ «КВАРТАЛ 27/1» про проживання однією сім'єю за підписами сусідів (а.с.10) та Актом № б/н від 17.08.2023 року ОСББ «КАІСА» (а.с.9). ІНФОРМАЦІЯ_2 її чоловік ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с.15, 16) та Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 1265 від 08.08.2023 року (а.с.99-101). Позивачка разом з цивільним чоловіком ОСОБА_2 проживали більшу частину часу в квартирі АДРЕСА_1 , яка належить позивачці на праві власності, на підставі договору дарування від 11.07.2007 року (а.с.14). Разом з померлим чоловіком ОСОБА_2 позивачка по справі жила однієї сім'єю, вела спільне господарство. Цивільне подружжя проявляло турботу один про одного, надавало взаємну допомогу один одному, перебувало у фактичних сімейно-шлюбних відносинах, мало спільний сімейний бюджет, яким спільно розпоряджались, мало спільні витрати, спільне харчування, купувало майно для спільного користування; спільно приймало участь у витратах на утримання житла (позивачки та ОСОБА_2 ), його ремонт тощо (а.с.48-65), що засвідчує реальність сімейних відносин та наявність між ними взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю, що підтверджується доказами, наданими позивачкою до суду. Чоловік позивачки по справі ОСОБА_2 постійно хворів. Він знаходився на диспансерному обліку з діагнозом: цироз печінки складного ґенезу, стадія декомпенсації, (вказаний факт підтверджується випискою з медичної карти стаціонарного хворого № 962/336/1501 від 06.08.2018 року, НГБ № 1 терапевтичне відділення), симптом портальної гіпертензії, ВРВ страховоду 3 ст. СПО - легування вен страховоду (з 15.07.2020 року) Cr передміхурової залози T3Bn0M0 st 3, БЛО, ДПТ, кл.гр.2, МСтан після променевої терапії, Цукровий діабет 2 типу-інсулінопотрібний, середньої важкості в стадії субкомпенсації. Лікування приймав постійно. На прийом до лікаря з'являвся у супроводі позивачки, постійно знаходився під її наглядом. Лікування та медичні маніпуляції отримував за місцем постійного проживання за адресою: АДРЕСА_2 , де проживав з позивачкою, що підтверджується листом № 630 від 25.08.2023 року, виданим директором КНП «НЦПМСД'НМР Горяною В.В. (а.с.29). Також, ОСОБА_2 знаходився на лікуванні в КП «Нікопольська міська лікарня № 4» НМР» з 17 червня по 27 червня 2023 року в урологічному відділені з Ds: захворювання передміхурової залози, кровотеча. Крім цього, з 12 липня по 21 липня 2023 року він знаходився повторно на лікуванні з Ds: кровотеча, захворювання передміхурової залози (а.с.22-27, 46-47). Оскільки ОСОБА_2 потрібно було переливання крові, позивачка за надані структурним підрозділом м.Нікополя Дніпропетровської станції переливання крові компоненти зробила внесок в сумі 4 500,00 грн, 2 100 грн. (а.с.28), 7 700,00 грн., а також надала 4-х донорів зі своїх знайомих, як компенсацію за надані компоненти крові, що підтверджується довідкою № 16-2 від 16.08.2023 року, виданою заст.генерального директора КП «ДОСПК» Е.Ковтуном. Через численні хвороби чоловік позивачки постійно перебував вдома та потребував постійного догляду. Позивачка турбувалась про нього, їздила з ним по лікарнях, допомагала йому та доглядала за ним. У 2014 році за допомогою Нікопольської єврейської діаспори була видана книга віршів та прози "Ностальгія", в якій були видані вірші чоловіка позивачки, деякі були присвячені позивачці (а.с.66-70). Після смерті чоловіка позивачка самостійно організувала та оплатила поховання, що підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання №00040865509 від 08 серпня 2023 року (номер актового запису 1265 від 08.03.2023 року) (а.с.20-21), довідкою № 18/23 від 18 серпня 2023 року, виданою КП "Ритуальна служба" Нікопольської міської ради, а також товарними чеками від 05.08.2023 року № М000001859 та від 07.08.2023 року № М00005496 (а.с.17-19). Позивачкаорганізувала й поминальний обід за власний кошт. Після смерті чоловіка ОСОБА_2 відкрилась спадщина на нерухомість у вигляді квартири АДРЕСА_3 (а.с.12-13). Заповіт спадкодавцем не вчинявся. Спадкоємці першої-третьої черги за законом після його смерті відсутні. В зв'язку з чим, відповідно до ст.1264,1268 ЦК України, позивачка має право на спадкування після смерті чоловіка ОСОБА_2 , як спадкоємець четвертої черги за законом, оскільки проживала з ним однією сім'єю не менше, як п'ять років до часу відкриття спадщини, та є такою, що прийняла спадщину. У встановлений законом строк позивачка звернулась до приватного нотаріуса Нікопольського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Романенко С.О. та подала заяву про прийняття спадщини після смерті чоловіка ОСОБА_2 (а.с.34). Однак, приватним нотаріусом Нікопольського районного нотаріального округу Дніпропетровській області Романенком С.О. їй було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії від 24.01.2024 року, в рамках спадкової справи № 07/2023, у зв'язку з тим, що у неї немає підстав для отримання спадщини (а.с.96зв). Квартирою після смерті чоловіка позивачка користується до цього часу, утримує її, сплачує комунальні послуги.
Викладені в позовній заяві обставини, крім письмових доказів, також підтверджуються й фототаблицями (а.с.71-73) та показаннями свідків.
Так, свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що вони з позивачкою по справі були багато років співробітницями. Разом працювали в дитячому садочку « ОСОБА_6 ». Знає її з 2006 року. Вона працювала помічником вихователя, а позивачка - вихователем, але в різних групах. ОСОБА_2 - чоловік позивачки. Вони з ним познайомились в квартирі позивачки, коли вона заносила ОСОБА_7 плани роботи. Позивачка представила його, як свого чоловіка. Це було десь в 2014 році. Крім цього, вона часто бачила їх разом на вулиці, вони ходили до своїх мам, які хворіли, допомагали їм разом, доглядали їх. ОСОБА_8 також часто приходив і до них в садочок, допомагав з ремонтом, приносив ОСОБА_7 якісь речі, якщо вона забувала їх вдома, обід тощо. Вона бачила речі ОСОБА_2 на балконі в квартирі позивачки. В квартирі позивачки також були речі ОСОБА_9 . Коли ОСОБА_10 захворіла на тяжку хворобу, ОСОБА_11 доглядав за нею, постійно провідував її в лікарні. А коли захворів ОСОБА_11 , то позивачка постійно була в нього в лікарні, шукала для нього донорів крові. Коли він помер, позивачка його ховала, а потім організовувала поминки: і на 9 днів, і на 40 днів, і на рік з дня його смерті. Абсолютно впевнена, що вони були справжніми чоловіком та дружиною, бо постійно піклувались один про одного та підтримували один одного.
Свідок ОСОБА_12 суду пояснила, що вона працювала разом з позивачкою в дитячому садочку з 1993 року. А знає позивачку вона більше 16 років. Спочатку позивачка жила з мамою, а потім до них в садочок прийшов кремезний чоловік і дівчата сказали, що це ОСОБА_13 чоловік. Вони прожили разом більше 10 років, завжди були разом, підтримували один одного, піклувались. Він дуже її підтримав, коли ОСОБА_13 захворіла на онко. Вони збирали їй гроші на лікування і передавали ОСОБА_14 , бо він нею опікувався, їздив ОСОБА_15 , доглядав тощо. А потім, поправившись, ОСОБА_16 вийшла на роботу, а він міг прибігти до неї, принести їсти або те, що вона забула вдома. Коли мама ОСОБА_17 померла, ОСОБА_18 взяв на себе всі турботи по похованню, бо ОСОБА_16 дуже погано почувала себе емоційно та психологічно через втрату мами. Вона була дуже здивована, коли дізналась, що ОСОБА_18 з ОСОБА_13 не розписані. Вона думала, що вони, навіть, вінчані, такі гарні стосунки в них були. Вона бачила на балконі в Таниній квартирі речі ОСОБА_19 . ОСОБА_16 користувалась ОСОБА_20 карткою для виплат, казавши: «Яка різниця, чиї гроші». Якийсь час її не було в місті, а коли вона приїхала, побачила дуже засмучену Таню біля АТБ і дізналась, що вона шукає кров для ОСОБА_19 , який у важкому стані лежить в лікарні. Вона ще подумала: «Як же Таня переживе, якщо з Геною щось трапиться», бо вони не могли один без одного. А потім ОСОБА_16 подзвонила і сказала, що ОСОБА_18 помер. Знає, що ОСОБА_18 писав ОСОБА_17 вірші і в них були дуже чудові та близькі відносини. Вона частенько бачила їх, коли вони разом гуляли, щось купували тощо.
Свідок ОСОБА_21 суду показала, що вона є сусідкою з народження позивачки. Спочатку ОСОБА_16 проживала в квартирі зі своєю мамою, а потім в її квартирі з'явився ОСОБА_22 , з яким вона прожила більше 10 років (точно не пам'ятає). У ОСОБА_17 ще був син, який помер. Вперше ОСОБА_22 вона побачила біля фонтану на « ОСОБА_23 клубі». Вони прогулювались, тримаючись за ручки. По вечорам разом поливали квіти в палісаднику. Вони завжди були разом: жили разом, гуляли разом, скуплялись разом, доглядали своїх мам разом. Вона бачила їх разом, майже, кожного дня. І, навіть, чула, бо живе через стінку. На балконі часто сушились, як Танині речі, так й ОСОБА_20 . Про те, що вони офіційно свій шлюб не зареєстрували, дізналась нещодавно. Завжди думала, що вони одружені. Але напевне стверджує, що вони були подружжям.
За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження в судовому засіданні і вважає за необхідне задовольнити їх в повному обсязі.
Враховуючи викладене та керуючись ст.2-5, 9-10, 12, 28, 131, 223, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до територіальної громади м.Нікополя Дніпропетровської області про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом - задовольнити.
Встановити факт проживання ОСОБА_1 однією сім'єю, як чоловіка та жінки, без реєстрації шлюбу, разом із ОСОБА_2 у період з 2013 року до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_4 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області до або через Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал