12 листопада 2024 року
м. Київ
cправа № 924/814/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,
за участю секретаря судового засідання - Прокопенко О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.08.2024 (головуючий суддя Маціщук А. В., судді Василишин А. Р., Філіпова Т. Л.)
у справі № 924/814/23
за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут"
про стягнення коштів,
(у судовому засіданні взяли участь представники: позивача - Чугунов І. О., відповідача - Несторук О. С.)
Узагальнений зміст і підстави позовних вимог
1. Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - позивач, скаржник) звернулось до Господарського суду Хмельницької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" (далі - відповідач), в якому просить суд стягнути з відповідача на його користь основну заборгованість в розмірі 552 284 729,65 грн у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 № 0281-02024, а також 13 104 460,89 грн 3 % річних, 54 211 135,42 грн інфляційних втрат.
Узагальнений зміст і обґрунтування рішень судів попередніх інстанцій
2. Господарський суд Хмельницької області рішенням від 08.02.2024 позов задовольнив частково, провадження в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 200 591 073,52 грн закрив.
3. Суд першої інстанції встановив, що після подання позивачем позову до суду, відповідач сплатив частину боргу у сумі 200 591 073,52 грн, що підтверджується наданими суду платіжними інструкціями, у зв'язку із чим закрив провадження у цій частині на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України. При цьому доказів виконання оплати за решту наданих послуг з передачі електричної енергії суду не надано, заборгованість в сумі 351 693 656,00 грн підтверджена первинними документами - актами, платіжними інструкціями і випискою по рахунку позивача, відтак суд задовольнив позовні вимоги в цій частині.
4. Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 06.08.2024 рішення суду першої інстанції змінив в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, стягнув з відповідача на користь позивача 7 647 942,19 грн 3 % річних, 6 002 731,59 грн інфляційних втрат.
5. Суд апеляційної інстанції врахував, що позивач заявив до стягнення з відповідача 13 104 460,86 грн 3 % річних та 54 211 135,42 грн інфляційних втрат, обрахованих за період прострочення з 01.05.2022 по 22.06.2023 відповідно до частини другої статті 625 ЦК України. При цьому суд апеляційної інстанції встановив, що у інших справах, на які посилається відповідач в апеляційній скарзі, позовні вимоги заявлені за інший період, а саме: у справі № 924/646/21 - за липень-серпень 2019 року, а у справі № 924/871/22 - за період з вересня 2019 року по квітень 2021 року. Тому доводи відповідача, що суд першої інстанції неправильно визначив період заборгованості, апеляційний суд відхилив як необґрунтовані.
6. Апеляційний суд врахував, що заявлені у цій справі суми позивач підтвердив витягом з рахунку за період з 03.07.2019 по 22.06.2023 з урахуванням конкретних періодів виникнення заборгованості та виконуваних платежів. При цьому, враховуючи, що позивач до позовної заяви додав розрахунки, які стосується інших періодів ніж ті, що заявлені у позові, суд апеляційної інстанції запропонував позивачу надати суду докладний обґрунтований розрахунок заборгованості з урахуванням індексу інфляції та відсотків річних, заявлених до стягнення за визначений у позові період прострочення.
7. На вимогу суду апеляційної інстанції позивач надав суду уточнений розрахунок заборгованості з урахуванням індексу інфляції та відсотків річних, заявлених до стягнення за спірний, визначений у позові період з 01.08.2022 по 22.06.2023. Таким розрахунком підтверджено вимоги в частині 552 284 729,65 грн заборгованості, 21 307 499,51 грн інфляційних втрат та 7 647 942,31 грн 3 % річних за період з 01.08.2022 по 22.06.2023. Заразом відповідач надав заперечення і зустрічний розрахунок, відповідно до яких вважає обґрунтованими суми 6 002 731,59 грн інфляційних втрат та 7 647 942,19 грн 3 % річних.
8. Перевіривши надані сторонами розрахунки, апеляційний суд встановив, що позивач обрахував заборгованість із урахуванням індексу інфляції без урахування Методики розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженої наказом Державного комітету статистики України № 265 від 27.07.2007. Відтак апеляційний суд виснував, що позивач використовував інший спосіб розрахунку інфляційних втрат і не враховував, що заборгованість нараховувався за періодами, як з 1 до 15 числа місяця, так і з 16 до 31 числа місяця, тоді як в розрахунку позивача інфляційні втрати на заборгованість нараховуються в цілому за місяць і так послідовно кожен місяць, що не відповідає вищезазначеним порядку та Методиці.
9. Виконавши перевірку розрахунків, наданих сторонами, апеляційний суд вирішив, що належними до стягнення з відповідача на користь позивача є 6 002 731,59 грн інфляційних втрат та 7 647 942,19 грн 3 % річних.
Касаційна скарга
10. Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у розмірі 15 304 767,92 грн, прийняти в цій частині рішення про задоволення позовних вимог.
Узагальнені доводи касаційної скарги
11. Скаржник в якості підстав касаційного оскарження судових рішень посилається на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), вказуючи, зокрема, на неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 24.11.2021 у справі № 924/232/18, від 05.08.2021 у справі № 903/972/20.
12. Скаржник вважає, що рішення суду апеляційної інстанції щодо стягнення інфляційних втрат, що базується лише на підставі розрахунку відповідача, є порушенням принципу рівності та змагальності сторін при судовому розгляді.
13. За доводами скаржника, суд апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваної постанови у мотивувальній частині рішення не навів правове обґрунтування та фактичні обставини, з огляду на які розрахунок скаржника не взято до уваги судом, а лише безпідставно виклав у рішенні доводи та докази сторони, на користь якої приймається рішення про зменшення стягнення інфляційних втрат.
14. Також скаржник посилається на постанови Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 369/1923/15-ц та від 26.09.2018 у справі № 346/2946/16-ц, де суд виходив також з того, що одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд; на постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17 та постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) щодо забезпечення принципу змагальності.
Позиція інших учасників справи
15. Відповідач, у строк, встановлений Судом, подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.
16. Відповідач стверджує, що в обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає, що суд апеляційної інстанції не перевірив та не взяв до уваги уточнений розрахунок інфляційних втрат, а також не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах у справах № 924/232/18, № 903/972/20, при цьому скаржник будь-яких норм права, які були застосовані апеляційним судом без врахування правових висновків, у своїй касаційній скарзі не наводить.
17. Також відповідач наголошує, що суди попередніх інстанцій надали оцінку наданим сторонами доказам в сукупності та встановили істотні для справи обставини.
Обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій
18. 01.01.2019 позивач, як оператор системи передачі, та відповідач, як користувач, уклали договір про надання послуг з передачі електричної енергії № 0281-02024.
19. Згідно з пунктом 1.1 договору оператор системи передачі зобов'язується надавати послугу з передачі електричної енергії, відповідно до умов цього договору, а користувач зобов'язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього договору.
20. Відповідно до пункту 6.1 договору розрахунковим періодом за цим договором є один календарний місяць.
21. Пунктом 6.2 договору передбачено, що користувач здійснює поетапну попередню оплату планової вартості послуги оператора системи передачі таким чином: 1 платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі не менше 1 / 5 від планової вартості послуги, визначеної згідно з пунктом 4 цього договору. Подальша оплата може здійснюватися щоденно або шляхом сплати 1 / 5 від планової вартості послуг, яка визначена згідно з пунктом 4, у кожен з наступних періодів: 2 платіж - з 06 до 10 числа розрахункового місяця; 3 платіж - з 11 до 15 числа розрахункового місяця; 4 платіж - з 16 до 20 числа розрахункового місяця; 5 платіж - з 21 до 25 числа розрахункового місяця.
22. В подальшому сторони уклали додаткову угоду № 5 від 21.09.2021, додаткову угоду від 23.12.2022 та додаткову угоду від 26.04.2023.
23. Відповідно до пункту 5.5 додаткової угоди № 5 користувач здійснює розрахунок за фактичний обсяг послуги до 15 числа місяця наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання послуги, наданих виконавцем (ОСП), або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою "Системи управління ринком", або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису тієї особи, уповноваженої на підписання документів в електронному вигляді.
24. Вартість наданої послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі даних, що надаються адміністратором комерційного обліку. Акти приймання-передачі послуги направляються користувачу до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно).
25. Коригування обсягів та вартості наданої послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за уточненими даними комерційного обліку, що надаються адміністратором комерційного обліку протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в "Системі управління ринком", що здійснюється згідно з правилами ринку.
26. Оплату вартості послуги, після коригування обсягів та вартості послуг, користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта приймання-передачі послуги (включно).
27. Акти приймання-передачі послуги та акти коригування до актів приймання-передачі послуги у відповідному розрахунковому періоді оператор системи передачі направляє користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням сервісу) або надає користувачу два примірники в паперовому вигляді, підписані власноручним підписом зі своєї сторони. Користувач здійснює підписання актів приймання-передачі послуги та актів коригування до актів приймання-передачі послуги відповідного розрахункового періоду протягом трьох робочих днів та повертає їх оператору системи передачі.
28. Відповідно до пункту 5.6 додаткової угоди № 5 у разі виникнення розбіжностей за отриманим від оператора системи передачі за попередній розрахунковий місяць актом приймання - передачі послуги користувач має право оскаржити зазначену в акті приймання-передачі послуги вартість послуги шляхом направлення оператору системи передачі повідомлення протягом 5 робочих днів з дня отримання акта. Процедура оскарження не звільняє користувача від платіжного зобов'язання у встановлений договором термін. Якщо користувач не надає оператору системи передачі повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дня отримання акта приймання-передачі послуги, то вважається, що цей акт прийнятий без розбіжностей.
29. Відповідно до пункту 9.4 додаткової угоди № 5 рахунки, акти приймання - передачі, акти коригування до актів приймання - передачі послуги, акти звірки розрахунків наданої послуги, повідомлення вважаються отриманими стороною. Електронний документ, який направляється стороною на виконання договору через сервіс, вважається одержаним іншою стороною з часу набуття документом статусу "Доставлено" у сервісі.
30. Сторони визнають, що електронний документ, сформований, підписаний та переданий за допомогою сервісу, є оригіналом та має повну юридичну силу, створює права та обов'язки для сторін, та визнається рівнозначним документом ідентичним документу, який міг би бути створений однією зі сторін на паперовому носії та скріплений власноручними підписами уповноважених осіб.
31. Позивач протягом травня - серпня 2023 року надав відповідачу послуги з передачі електричної енергії на загальну суму 558 709 823,20 грн, що підтверджується підписаними актами приймання - передачі послуги та актами коригування.
32. Відповідач здійснив часткову оплату на загальну суму 6 425 094,15 грн.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду попередньої інстанції
33. Згідно з частинами першою, другою статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
34. Дослідивши в межах вимог касаційної скарги наведені в ній доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
35. Як вбачається з касаційної скарги, позивач оскаржує судові рішення в частині відмови у стягненні 15 304 767,92 грн інфляційних втрат, отже, з урахуванням положень статті 300 ГПК України, судові рішення в іншій частині касаційним судом не переглядаються.
36. Суд попередньої інстанції дослідив наданий на його вимогу позивачем уточнений розрахунок заборгованості з урахуванням індексу інфляції та відсотків річних, а також перевірив зустрічний розрахунок відповідача щодо суми інфляційних втрат та 3 % річних, які останній вважає обґрунтованими, та дійшов висновку, що нарахування інфляційних втрат позивачем здійснено неправильно, оскільки позивач обрахував заборгованість із урахуванням індексу інфляції без урахування Методики розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженої наказом Державного комітету статистики України № 265 від 27.07.2007.
37. Відтак, суд апеляційної інстанції, надавши оцінку усім наявним у справі доказам, зокрема і поданому позивачем розрахунку заборгованості з урахуванням індексу інфляції та відсотків річних і зустрічному розрахунку відповідача щодо суми інфляційних втрат та 3 % річних, з урахуванням положень статей 86, 236 ГПК України, прийняв рішення про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат та стягнув з відповідача на користь позивача 6 002 731,59 грн інфляційних втрат, у стягненні 15 304 767,92 грн інфляційних втрат відмовив.
38. У касаційній скарзі скаржник, посилаючись на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначив про те, що суд апеляційної інстанції не врахував правового висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 24.11.2021 у справі № 924/232/18, від 05.08.2021 у справі № 903/972/20, а саме щодо порушення судом принципу рівності та змагальності сторін при судовому розгляді, оскільки судом не взято до уваги розрахунок позивача, а лише викладено в рішенні доводи та докази відповідача, на користь якого прийнято рішення про зменшення стягнення інфляційних втрат, а також недотримання судом стандарту доказування "вірогідності доказів", який визначає обов'язок суду співставити докази, які надає позивач та відповідач.
39. Водночас, проаналізувавши зазначені доводи скаржника, касаційний суд зазначає, що вони є безпідставними, оскільки не знайшли свого підтвердження аргументи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм статей 7, 13 та 86 ГПК України, який, на його думку, не мотивував відхилення поданого скаржником уточненого розрахунку заборгованості з урахуванням індексу інфляції та відсотків річних, і ухвалив постанову без урахування вказівок Верховного Суду, викладених у постановах від 05.08.2021 у справі № 903/972/20, від 24.11.2021 у справі № 924/232/18, про обов'язок суду надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв'язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
40. Стаття 7 ГПК України установлює, що правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх перед законом і судом. Стаття 13 зазначеного Кодексу визначає, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, а учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків. Статтею 86 цього ж Кодексу врегульовано оцінку доказів.
41. Ці норми права є загальними й універсальними, адже є нормами процесуального права, вміщеними у ГПК України, та застосування яких не залежить від категорії спорів, що розглядаються судами, а залежить від предмету доказування, доводів і аргументів сторін, які є вагомими і ключовими з точки зору доказів та обставин справи, і які впливають на кваліфікацію спірних правовідносин.
42. Матеріалами справи спростовується аргумент скаржника про те, що його уточнений розрахунок заборгованості з урахуванням індексу інфляції та відсотків річних відхилений судом без зазначення мотивів, адже суд його досліджував та виснував, що він здійснений неправильно без урахування Методики розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженої наказом Державного комітету статистики України № 265 від 27.07.2007. Натомість у касаційній скарзі скаржник не спростовує зазначених висновків апеляційного суду щодо відхилення уточненого розрахунку скаржника.
43. Відповідно твердження скаржника про неврахування судом висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 05.08.2021 у справі № 903/972/20, від 24.11.2021 у справі № 924/232/18 про обов'язок судів надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу не підтверджені. Так, у справі № 903/972/20 Верховний Суд, направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, визнав передчасними висновки судів попередніх інстанцій, які присудили до стягнення з відповідача на користь позивача борг, пеню, інфляційні та 3 % річних за несвоєчасну сплату вартості природного газу, без дослідження усіх наявних у матеріалах справи доказів, надання оцінки цим доказам та доводам учасників справи, а саме рахункам, умовам договору поставки природного газу від 28.09.2020 №К-ПГ-С/20-09/38, листуванню між контрагентами. У справі № 924/232/18 Верховний Суд, направляючи справу на новий апеляційний розгляд, вказав повно та всебічно перевірити фактичні обставини справи з огляду на правову природу, характер правовідносин та зміст заявлених вимог, дати належну оцінку доводам та запереченням сторін, наявним у справі доказам, у тому числі висновкам експертів, належним чином дослідити питання обсягу (кількості) поставленого відповідачу товару за договором поставки молока № 3 від 31.01.2017, його ціни, розміру оплати, та, як результат, суми боргу за поставлений товар. Таким чином Верховний Суд у зазначених справах зробив вказівки про необхідність оцінити кожен доказ відповідно до статті 86 ГПК України.
44. Стаття 86 ГПК України застосовується судами під час розгляду усіх справ незалежно від їх категорії. Тому твердження скаржника про неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 05.08.2021 у справі № 903/972/20, від 24.11.2021 у справі № 924/232/18 стосовно незастосування цієї норми процесуального права саме у цій справі не заслуговують на увагу.
45. Також у касаційній скарзі підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник обґрунтовує неврахуванням судом попередньої інстанції при вирішенні цієї справи правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 369/1923/15-ц та від 26.09.2018 у справі № 346/2946/16-ц, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, при цьому посилається лише на узагальнені висновки щодо стандартів доказування та дотримання засад змагальності і рівності сторін, диспозитивності судочинства, верховенства права та права на справедливий суд, без обґрунтування, у чому полягає подібність правовідносин у цих справах, з правовідносинами у справі, що розглядається, а також обставин застосування судом попередньої інстанції норм матеріального та процесуального права всупереч цим висновкам Верховного Суду.
46. Ураховуючи викладене, суд касаційної інстанції зазначає, що наведені судом попередньої інстанції мотиви та висновки щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 15 304 767,92 грн інфляційних втрат з огляду на їх недоведеність скаржником, не суперечать правовим висновкам, викладеним у зазначених у касаційній скарзі постановах Верховного Суду.
47. Враховуючи наведені положення законодавства та обставини, встановлені судом попередньої інстанції, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів зазначає, що підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не отримали підтвердження після відкриття касаційного провадження, отже скарга позивача є необґрунтованою, а тому постанову апеляційного суду необхідно залишити без змін.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
48. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
49. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).
50. Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник, в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не спростував наведених висновків суду попередньої інстанції та не довів неправильного застосування ним норм матеріального і порушення норм процесуального права як необхідної передумови для скасування оскаржуваного судового рішення у справі.
51. За таких обставин, касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного господарського суду - без змін.
Розподіл судових витрат
52. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржуване судове рішення, відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати необхідно покласти на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" залишити без задоволення.
2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.08.2024 у справі № 924/814/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Случ
Судді Н. О. Волковицька
С. К. Могил