Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
19 листопада 2024 року м. ХарківСправа № 922/831/23 (638/2126/23)
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Усатого В.О.
при секретарі судового засідання Мазуренко А.О
розглянувши клопотання відповідача (вх.№21216 від 23.08.2024), з урахуванням уточнення до клопотання (вх.№28926 від 18.11.2024) про розстрочення виконання рішення
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до Комунального підприємства "Житлокомсервіс"(61052, м.Харків, вул.Конторська, 35, код ЄДРПОУ 34467793)
про визнання незаконним та скасування наказу в межах справи про банкрутство Комунального підприємства "Житлокомсервіс"
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився:
відповідача - не з'явився.
15 грудня 2023 року адвокатка Світлична Я.О. звернулася до Дзержинського районного суду м. Харкова в інтересах ОСОБА_1 з позовом про визнання незаконним і скасування наказу про призупинення трудового договору, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що ОСОБА_1 є працівником КП "Жилкомсервіс", зокрема, працює на посаді майстра дільниці №3 Шевченківського району міста Харкова. Як вказує представник позивача, під час воєнних дій у місті Архіпова К.І. нікуди не виїжджала, а продовжувала працювати, але заробітну плату отримувала нерегулярно та не в повному обсязі. Враховуючи вищевикладені обставини нерегулярної виплати заробітної плати, позивачка звернулась з письмовою заявою до КП "Жилкомсервіс", натомість, 15.12.2022 Наказом директора Комунального підприємства "Жилкомсервіс"№1512-1/1 було призупинено дію трудового договору ОСОБА_1 , майстра дільниці №3 Шевченківського району, з 16 грудня 2022 року до відновлення можливості надати і виконувати роботу або до припинення чи скасування воєнного стану. Позивачка та її представник вважають цей наказ таким, що виданий незаконно, оскільки КП "Жилкомсервіс" повністю працює в цей час, веде господарську діяльність, виставляє жителям міста квитанції на оплату та отримує кошти на свої рахунки. Тобто, як вказує представник позивача, і підприємство має змогу забезпечити робітників роботою, і робітники цю роботу виконують. Крім того, представник позивача зазначає, що в самому наказі взагалі не вказано, в чому причина призупинення договору саме з позивачем, в чому полягає неможливість надання їй роботи чи неможливість виконання роботи позивачем.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 24.04.23 провадження у справі було відкрито та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
11.05.2023 до Дзержинського районного суду м. Харкова від представника позивача надійшло клопотання (вх.№17468) про долучення документів до матеріалів справи разом із клопотанням про витребування доказів.
22.05.2023 до Дзержинського районного суду м. Харкова від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№3362), в якому останній не погоджується з позовними вимогами у даній справі в повному обсязі, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Крім того, у відзиві на позовну заяву представник відповідача просив суд передати справу за підсудністю до Господарського суду Харківської області для її розгляду у межах справи №922/831/23 про банкрутство Комунального підприємства "Жилкомсервіс". Обґрунтовуючи свої заперечення представник відповідача вказує, що підставами для вжиття такого обмеження трудових прав як призупинення дії трудового договору є наявність двох факторів: 1) введення воєнного стану на території України; 2) внаслідок повномасштабної військової агресії російської федерації проти України КП "Жилкомсервіс" зазнало зниження доходів, що мало наслідком, як стверджує відповідач, неможливості в повному обсязі виконувати господарські зобов'язання та зобов'язання з виплати заробітної плати. Крім того, на думку відповідача, доказом наявності економічних чинників, які не дозволяють забезпечити працівників роботою, яку вони виконували раніше є те, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.03.2023 відкрито провадження у справі №922/831/23 про банкрутство КП " Жилкомсервіс".
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 13.07.2023 задоволено клопотання представника відповідача - адвоката Виноградова В.О. Постановлено закрити провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Світличної Яни Олексіївни до Комунального підприємства "Жилкомсервіс" про визнання незаконним і скасування наказу про призупинення трудового договору, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції 18 липня 2023 року представник ОСОБА_1 адвокатка - Світлична Я.О. подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права просила скасувати ухвалу та справу направити для продовження розгляду.
Постановою Харківського апеляційного суду від 18.10.2023 апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвокатки Світличної Яни Олексіївни задоволено. Ухвалу Дзержинського районного суду м.Харкова від 13 липня 2023 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 25.10.2023 матеріали справи за позовною заявою представника ОСОБА_1 - адвокатки Світличної Яни Олексіївни до Комунального підприємства "Жилкомсервіс" про визнання незаконним та скасування наказу про призупинення трудового договору передано на розгляд Господарського суду Харківської області.
15.12.2023 матеріали справи №638/2126/23 надійшли до Господарського суду Харківської області.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 12.03.2024 позовну заяву задоволено. Визнано незаконним та скасувано Наказ директора Комунального підприємства "Жилкомсервіс" №1512-1/1 від 15.12.2022 про призупинення дії трудового договору ОСОБА_1 , майстра дільниці №3 Шевченківського району. Зобов'язано Комунальне підприємство "Жилкомсервіс" (61052, м.Харків, вул. Конторська, 35, код ЄДРПОУ 34467793) нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за період з 16 грудня 2022 року по день фактичного допуску до роботи як оплату за час вимушеного прогулу, виходячи з суми 588,28 грн. за кожен день. Стягнуто з Комунального підприємства "Жилкомсервіс"(61052, м.Харків, вул. Конторська, 35, код ЄДРПОУ 34467793) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 5905,00 грн.
05.04.2024 видано накази на виконання рішення Господарського суду Харківської області від "12" березня 2024.
Комунальне підприємство "Жилкомсервіс" з вказаним рішенням суду не погодилося та звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, просив суд скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 12.03.2024 у справі №922/831/23 (638/212623) та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Жилкомсервіс" у повному обсязі; вирішити питання про розподіл судових витрат.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 13.06.2024 апеляційну скаргу Комунального підприємства "Жилкомсервіс" залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Харківської області від 12.03.2024 у справі №922/831/23 (638/2126/23) залишено без змін.
Під час перебування справи в Східному апеляційному господарському суді до Господарського суду Харківської області 23.08.2024 від Комунального підприємства "Житлокомсервіс" надійшла заява (вх.№21216 ) про розстрочення виконання рішення суду.
04.10.2024 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення у справі (вх.№24948) , зі змісту яких вбачається, що позивач заперечує проти задоволення заяви (вх.№21216 від 23.08.2024) Комунального підприємства "Житлокомсервіс" про розстрочення виконання судового рішення в повному обсязі.
30.10.2024 справа №922/831/23 (638/2126/23) повернулась до Господарського суду Харківської області.
Ухвалою суду від 04.11.2024 заяву (вх.№21216 від 23.08.2024) Комунального підприємства "Житлокомсервіс" про розстрочення виконання судового рішення прийнято до розгляду. Розгляд заяви (вх.№21216 від 23.08.2024) Комунального підприємства "Житлокомсервіс" про розстрочення виконання судового рішення призначено на "12" листопада 2024 р. о 16:30 год.
Учасники у справі в призначене судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду заяви повідомленні відповідно до вимог чинного законодавства.
Ухвалою суду від 12.11.2024 відкладено розгляд клопотання відповідача (вх.№21216 від 23.08.2024) про розстрочення виконання рішення на "19" листопада 2024 р. на 14:30 год. Запропоновано КП "Житлокомсервіс" до судового засідання подати до суду уточнену заяву з графіком розстрочення виконання рішення з урахуванням вимог ч. 5 ст. 331 ГПК України.
18.11.2024 до суду від відповідача надійшло уточнення до клопотання про розстрочення виконання рішення (вх.№28926).
Учасники у справі в призначене на 19.11.2024 судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду заяви повідомленні відповідно до вимог чинного законодавства.
Дослідивши клопотання відповідача (вх.№21216 від 23.08.2024), з урахуванням уточнення до клопотання (вх.№28926 від 18.11.2024) про розстрочення виконання рішення, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, обов'язковість судового рішення.
Згідно зі ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України.
Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Принцип обов'язковості судових рішень має місце у нормах статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", відповідно до частини другої якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Аналогічні приписи містяться у ст. 326 Господарського процесуального кодексу України, а саме: судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Частиною першою статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Відповідно до частин 3, 4 ст. 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Вказана норма визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних з проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.
Розстрочка - це надання можливості виконання рішення по визначених частинах у встановлені судом строки.
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо.
Таким чином, законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
При цьому положення ГПК України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд повинен оцінити докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 кодексу.
Відповідно до вказаної статті господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013 зазначено, що відстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
Разом з тим, необхідно враховувати, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Враховуючи те, що існування заборгованості, підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, легітимні сподівання на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить майно цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація «потерпілій стороні за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.
Обов'язково мають враховуватися інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.
Водночас, на державу покладено позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02).
З огляду на вищевикладене, запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення або відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення, при цьому винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.
Відтак, особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.
В обґрунтування клопотання про розстрочення виконання рішення заявник посилається на те, що ускладнення виконання рішення у цій справі спричинено тим, що через повномасштабну військову агресію російської федерації проти України велика кількість мешканців міста Харкова були вимушені евакуюватися до більш безпечних територій, а рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради від 08.06.2022 №163 "Про деякі питання оплати житлово - комунальних та транспортних послуг в умовах воєнного стану" було вирішено, поміж іншого, комунальним підприємством Харківської міської ради, що надають житлово - комунальні послуги на території міста Харкова, здійснити заходи щодо припинення стягнення плати за надані послуги фізичним особам громадянам України - споживачам.
Внаслідок окреслених обставин у фізичних осіб - споживачів комунальних послуг виникла значна заборгованість перед КП "Житлокомсервіс" за надані житлово комунальні послуги, яка після початку повномасштабного вторгнення російської федерації збільшилась на 305,5 млн. грн.
Зважаючи на наведене, у зв'язку з скрутним фінансовим становищем на підприємстві (що підтверджується, зокрема, перебуванням КП "Житлокомсервіс" у процедурі банкрутства), що стало наслідком повномасштабної військової агресії, КП"Житлокомсервіс" позбавлено можливості відразу нарахувати та виплатити всю суму ОСОБА_1 .
З матеріалів справи вбачається, що станом на день постановляння даної ухвали , відповідачем було нараховано ОСОБА_1 ;
-26.08.2024 суму у розмірі 21 423,20 грн., з яких виплачено ОСОБА_2 17 245,66 грн, утримано податку на доходи фізичних осіб - 3856,16 грн, утримано військового збору - 321,34 грн;
-23.09.2024 суму у розмірі 21 423,20 грн., з яких виплачено ОСОБА_2 17 245,66 грн, утримано податку на доходи фізичних осіб - 3856,16 грн, утримано військового збору - 321,34 грн;
-25,10.2024 суму у розмірі 21 423,20 грн., з яких виплачено ОСОБА_2 17 245,66 грн, утримано податку на доходи фізичних осіб - 3856,16 грн, утримано військового збору - 321,34 грн.
Крім того, на вказані вище суми виплат нараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Зважаючи на наведене, судом встановлено, що станом на сьогодні заборгованість КП "Житлокомсервіс" за судовим рішенням у даній справі становить 192 808,80 грн, з яких підлягають утриманню податок на доходи фізичних осіб у сумі 34 705,58 грн та військовий збір у сумі 2892,23 грн.
З огляду на викладене, керуючись принципами розумності та справедливості, беручи до уваги матеріальні інтереси обох сторін, характер здійснюваної ними господарської діяльності, її суспільне значення, враховуючи необхідність дотримання балансу і рівноваги інтересів стягувача та боржника, а також зважаючи на те, що заявник наразі позбавлений можливості одночасно виконати рішення суду у зв'язку з своїм незадовільним, скрутним матеріальним (фінансовим) станом, що знайшло своє підтвердження матеріалами справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання відповідача (вх.№21216 від 23.08.2024), з урахуванням уточнення до клопотання (вх.№28926 від 18.11.2024) про розстрочення виконання рішення Господарського суду Харківської області від 12.03.2024 у справі №922/831/23 (638/2126/23) та затвердити наступний графік виконання судового рішення :
- нарахування позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу у сумі 32 134,80, з яких: підлягають виплаті позивачу 25 868,52 грн; підлягають утриманню податок на доходи фізичних осіб у сумі 482,04 грн. у трок до 01.12.2024;
- нарахування позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу у сумі 32 134,80, з яких: підлягають виплаті позивачу 25 868,52 грн; підлягають утриманню податок на доходи фізичних осіб у сумі 482,04 грн. у трок до 01.01.2025;
-нарахування позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу у сумі 32 134,80, з яких: підлягають виплаті позивачу 25 868,52 грн; підлягають утриманню податок на доходи фізичних осіб у сумі 482,04 грн. у трок до 01.02.2025;
-нарахування позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу у сумі 32 134,80, з яких: підлягають виплаті позивачу 25 868,52 грн; підлягають утриманню податок на доходи фізичних осіб у сумі 482,04 грн. у трок до 01.03.2025;
-нарахування позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу у сумі 32 134,80, з яких: підлягають виплаті позивачу 25 868,52 грн; підлягають утриманню податок на доходи фізичних осіб у сумі 482,04 грн. у трок до 01.04.2025;
-нарахування позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу у сумі 32 134,80, з яких: підлягають виплаті позивачу 25 868,52 грн; підлягають утриманню податок на доходи фізичних осіб у сумі 482,04 грн. у трок до 01.05.2025.
Суд звертає увагу, що передбачена процесуальним законом можливість розстрочення виконання судового рішення жодним чином не звільняє сторону боржника від виконання взятих на себе зобов'язань та виконання безспірних вимог стягувача, проте, надає сторонам можливість врегулювати фінансові питання зі зменшенням ризику негативних наслідків для обох сторін.
Керуючись ст. 233-235, 254-255, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
Клопотання відповідача (вх.№21216 від 23.08.2024), з урахуванням уточнення до клопотання (вх.№28926 від 18.11.2024) про розстрочення виконання рішення - задовольнити.
Розстрочити виконання рішення Господарського суду Харківської області від від 12.03.2024 у справі №922/831/23 (638/2126/23) та затвердити наступний графік виконання судового рішення :
- нарахування позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу у сумі 32 134,80, з яких: підлягають виплаті позивачу 25 868,52 грн; підлягають утриманню податок на доходи фізичних осіб у сумі 482,04 грн. у трок до 01.12.2024;
- нарахування позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу у сумі 32 134,80, з яких: підлягають виплаті позивачу 25 868,52 грн; підлягають утриманню податок на доходи фізичних осіб у сумі 482,04 грн. у трок до 01.01.2025;
-нарахування позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу у сумі 32 134,80, з яких: підлягають виплаті позивачу 25 868,52 грн; підлягають утриманню податок на доходи фізичних осіб у сумі 482,04 грн. у трок до 01.02.2025;
-нарахування позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу у сумі 32 134,80, з яких: підлягають виплаті позивачу 25 868,52 грн; підлягають утриманню податок на доходи фізичних осіб у сумі 482,04 грн. у трок до 01.03.2025;
-нарахування позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу у сумі 32 134,80, з яких: підлягають виплаті позивачу 25 868,52 грн; підлягають утриманню податок на доходи фізичних осіб у сумі 482,04 грн. у трок до 01.04.2025;
-нарахування позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу у сумі 32 134,80, з яких: підлягають виплаті позивачу 25 868,52 грн; підлягають утриманню податок на доходи фізичних осіб у сумі 482,04 грн. у трок до 01.05.2025.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня складення повного тексту ухвали в порядку, передбаченому ст. 254-258 ГПК України.
Повний текст ухвали складено 25.11.2024.
Суддя В.О. Усатий