25 листопада 2024 рокуЛьвівСправа № 460/15902/23 пров. № А/857/24814/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача -Шевчук С. М.
суддів -Кухтея Р. В.
Носа С. П.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2024 року у справі № 460/15902/23 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Рівненській області до ОСОБА_1 про стягнення боргу,
місце ухвалення судового рішення м.Рівне
Розгляд справи здійснено за правиламиспрощеного позовного провадження
суддя у І інстанціїМахаринець Д.Є.
дата складання повного тексту рішенняне зазначена
І. ОПИСОВА ЧАСТИНА
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Рівненській області (далі по тексту - позивач) до ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач) про стягнення податкової заборгованості в сумі 11618,28 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що за відповідачем обліковується заборгованість по податках і зборах в загальній сумі 11618,22 грн. Вказана заборгованість виникла в результаті несвоєчасної сплати узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки. З метою погашення боргу позивачем була сформована та направлена відповідачу податкова вимога, проте сума боргу залишилась несплаченою.
Згідно інтегрованої картки платника податків за відповідачем обліковується заборгованість з єдиного податку фізичних осіб в загальній сумі 11618,28 грн.
Дана заборгованість виникла на підставі самостійно визначених але не сплачених податкових зобов'язань за заявою про застосування спрощеної системи оподаткування № 60248 від 27.06.2014 та податкових повідомлень-рішень № 0052275005 від 19.05.2020, № 0050335005 від 14.05.2020, які були надіслані на адресу відповідача, що підтверджується копіями конвертів з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2024 року у справі № 460/15902/23 задоволено адміністративний позов Головного управління ДПС у Рівненській області (далі по тексту позивач) до фізичної особи ОСОБА_1 (далі по тексту відповідач) про стягнення податкової заборгованості в сумі 11618,28 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
В доводах апеляційної скарги вказує, що Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2023 року у справі №460/27671/22 у задоволенні адміністративного позову Головного управління ДПС у Рівненській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу відмовлено повністю. Дане рішення набрало законної сили та в апеляційному порядку не переглядалось.
При цьому, у справі №460/27671/12 також розглядались позовні вимоги щодо стягнення з фізичної особи ОСОБА_1 податкового боргу в розмірі 11618,28 грн. на підставі податкових повідомлень-рішень № 0052275005 від 19.05.2020, № 0050335005 від 14.05.2020
Отож зазначає, що спірні правовідносини у даній справі та у справі №460/27671/22 виникли між тими самими сторонами (між податковим органом та фізичною особою), про той
самий предмет і з тих самих підстав, які вирішені рішенням Рівненського окружного адміністративного суду по справі № 460/27671/22 від 20.02.2023 року. Як наслідок просить суд урахувати, що в даному випадку згідно п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України наявні правові підстави визначенні для закриття провадження у справі. Однак, суд першої інстанції не врахував позицію відповідача і при цьому, чим допустив неправильне застосування норм матеріального права.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Про розгляд апеляційної скарги позивач та представник відповідача повідомлені шляхом надіслання ухвал про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що за даними Головне управління ДПС у Рівненській області за відповідачем рахується податкова заборгованість на суму 11618,28 грн.
Крім того, наявність податкового боргу на суму 11618,28 грн. підтверджується копією витягу з інтегрованої картки платника податків, розрахунком виникнення податкової заборгованості по нарахованих (донарахованих) сумах згідно карток особових рахунків.
На момент розгляду справи судом, борг перед бюджетом на загальну суму 11618,28 грн. відповідачем не погашено. Доказів сплати чи часткового погашення зазначеної суми податкового боргу, відповідачем суду не надано.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідач зареєстрований органами державної реєстрації як фізична особа-підприємець 03.04.2012 та перебуває на обліку у Головному управлінні ДПС у Рівненській області на спрощеній системі оподаткування, про що подана відповідна заява від 03.04.2012.
За даними інтегрованої картки платника податків за відповідачем обліковується заборгованість з єдиного податку фізичних осіб у загальній сумі 11618,28 грн.
Дана заборгованість виникла на підставі самостійно визначених але не сплачених податкових зобов'язань з єдиного податку за заявою про застосування спрощеної системи оподаткування №60248 від 27.06.2014 та податкових повідомлень-рішень №0052275005 від 19.05.2020, №0050335005 від 14.05.2020, які були надіслані на адресу відповідача, які були надіслані на адресу відповідача, що підтверджується копіями конвертів з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
У зв'язку з несплатою відповідачем грошових зобов'язань, позивачем 19.08.2018 було винесено податкову вимогу форми Ф № 5821-17, яку надіслано платнику податків у березні 2023 року.
Зазначена заборгованість відповідачем у добровільному порядку не сплачена, що і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.
ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.
Стаття 67 Конституції України передбачає обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Стаття 19-1 ПК України визначає функції податкових органів, до яких, зокрема, відноситься здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, своєчасністю подання податкової звітності, здійснення контролю за погашенням податкового боргу з податків та зборів платників податків, у тому числі тих, майно яких перебуває у податковій заставі, організовує роботу та здійснює контроль за застосуванням арешту майна платника податків, що має податковий борг, та/або зупинення видаткових операцій на його рахунках у банку, здійснює інші функції, визначені цим Кодексом та законами України.
Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VІ (далі - ПК України) передбачено обов'язок платників податків сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 36.1 статті 36 ПК України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Виконанням податкового обов'язку, згідно з пунктом 38.1 статті 38 ПК України, визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Грошове зобов'язання платника податків відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно з пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 295 ПК України:
295.1. Платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.
Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.
У разі якщо сільська, селищна або міська рада приймає рішення щодо зміни раніше встановлених ставок єдиного податку, єдиний податок сплачується за такими ставками у порядку та строки, визначені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 цього Кодексу.
295.2. Нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності.
295.3. Платники єдиного податку третьої групи (крім електронних резидентів (е-резидентів) сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.
За змістом п. 57.3 ст. 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом з причин, пов'язаних з порушенням податкового законодавства (за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу), платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п. 59.1 ст. 59 ПК України).
Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено право контролюючих органів на звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Пунктами 95.1 та 95.2 статті 95 ПК України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Згідно з пунктом 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Отже, право контролюючого органу на звернення до суду з позовом про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, що його обслуговують, залежить від наявності в останнього податкового боргу. При цьому, за умови існування такого боргу, податковий орган набуває право на здійснення за платника податків заходів щодо його погашення, зокрема і шляхом його стягнення (в тому числі, і в судовому порядку) лише у разі, якщо платник податку не сплатив узгоджену суму грошового зобов'язання протягом 60 днів після направлення платнику податків податкової вимоги. Сукупність наведених обставин належить до предмета доказування у таких судових спорах.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем було сформовано 19.08.2018 податкову вимогу форми Ф № 5821-17, яку надіслано відповідачу, однак така вимога повернута у березні 2023 року не врученою засобами поштового зв'язку по закінченню терміну зберігання.
Наказом Міністерства фінансів України № 610 від 30.06.2017, зареєстрованим в Міністерстві юстицію України 24 липня 2017 р. за № 902/30770, затверджено Порядок направлення податковими органами податкових вимог платникам податків.
Пунктом 6 названого вище Порядку №610 установлено, що податкова вимога вважається належним чином надісланою (врученою) платнику податків, якщо вона надіслана за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою, а для фізичної особи (її законного чи уповноваженого представника) - місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику податків (його законному чи уповноваженому представникові), або надіслана в електронний кабінет засобами ІТС з дотриманням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги».
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків податкову вимогу через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, така податкова вимога вважається врученою платнику податків у день, вказаний поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
З урахуванням приведених положень законодавства направлена відповідачу податкова вимога форми Ф № 5821-17 про сплату боргу є такою, що вважається врученою позивачу у березні 2023 року. До суду з вказаним позовом позивач звернувся у липні 2023 року, тобто через 60 днів після направлення платнику податків податкової вимоги.
Судом з'ясовано, що відповідачем рахується заборгованість на підставі самостійно визначених але не сплачених податкових зобов'язань за заявою про застосування спрощеної системи оподаткування та податковими повідомленнями-рішеннями в загальній сумі 11618,28 грн, зокрема за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з єдиного податку з фізичних осіб.
Як було встановлено судом, податкові повідомлення-рішення № 0052275005 від 19.05.2020 та № 0050335005 від 14.05.2020 були надіслані на адресу відповідача у порядку, визначеному статтею 42 ПК України та вручені платнику податків, що підтверджується копіями конвертів з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
За наведених обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами. Натомість відповідач доказів сплати чи часткової сплати податкового боргу в сумі 11618,28 грн., - суду не надав.
Що ж стосується доводів апеляційної скарги з приводу наявності підстав для закриття провадження згідно п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України у зв'язку з набранням законної сили Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2023 року у справі №460/27671/22, то колегія вказані доводи відхиляє.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі: якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Позаяк, дослідивши рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2023 року у справі №460/27671/22, колегією суддів установлено, що вказане рішення ухвалено між тими самими сторонами, про той саме предмет, однак підстави для звернення до суду у вказаній справі та у цій є різними, що виключає застосування наслідків визначених п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України.
Так у справі №460/27671/22 позивач звертався до суду з позовом про стягнення податкового боргу без направлення відповідачу податкової вимоги про необхідність сплати такого боргу. У цій же справі позивач звернувся з позовом про стягнення податкового боргу, однак підставою для такого звернення слугувало непогашення відповідачем суми податкового боргу впродовж 60 календарних днів з дня направлення йому у березні 2023 року податкової вимоги.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов'язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.
Тому за наведених вище підстав, якими обґрунтовано судове рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Колегія суддів зазначає, що підстави для перерозподілу та присудження судових витрат у даній справі - відсутні.
Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2024 року у справі № 460/15902/23 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. М. Шевчук
судді Р. В. Кухтей
С. П. Нос