25 листопада 2024 рокуЛьвівСправа № 460/26431/23 пров. № А/857/23872/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача -Шевчук С. М.
суддів -Кухтея Р. В.
Носа С. П.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2024 року в порядку ст.382 КАС України у справі № 460/26431/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинення певних дій,
місце ухвалення судового рішення м.Рівне
Розгляд справи здійснено за правиламиспрощеного позовного провадження
суддя у І інстанціїМахаринець Д.Є.
дата складання повного тексту рішенняне зазначена
І. ОПИСОВА ЧАСТИНА
23.08.2024 від ОСОБА_1 надійшла заява в порядку статті 383 КАС України у якій позивач просила:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17.05.2024 у справі № 460/26431/23 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , починаючи з 01.01.2024 доплати до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 3200 грн, а не з двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, установлених на 1 січня відповідного календарного року;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні судового рішення, а саме провести нарахування та виплату з 01.01.2024 підвищення до пенсії в розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, установлених на 1 січня відповідного календарного року, виходячи з розміру прожиткового мінімуму 3028 грн, про що постановити ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання рішень та дій протиправними та зобов'язання вчинення певних дій відмовлено.
Не погоджуючись з обумовленою ухвалою суду першої інстанції позивач звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати та прийняти судове рішення про задоволення поданої нею заяви.
В доводах апеляційної скарги вказує, що:
подана позивачем заява про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області в порядку ст. 383 КАС України розглядалася судом першої інстанції в порядку ст. 382 КАС України, що є грубим порушення норм процесуального права;
суд «розглянув» та відмовив у задоволенні неіснуючої заяви «про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення;
жодних заяв/клопотань стосовно встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання рішень та дій протиправними та зобов'язання вчинення певних дій позивачем не подавалося.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, з мотивів аналогічних тим, що викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.
Враховуючи те, що клопотання від учасників справи про розгляд справи за їх участю відсутні, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Про розгляд апеляційної скарги відповідач повідомлений шляхом надіслання ухвал про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.
Про розгляд апеляційної скарги позивач повідомлялася шляхом надіслання ухвал про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду на поштову адресу позивача.
ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Постановляючи ухвалу про відмову у встановленні судового контролю за виконанням судового рішення у справі 460/26431/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, суд першої інстанції дійшов висновку, що:
рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи і виконання такого рішення забезпечується в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження". Судовий контроль у формі зобов'язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень;
позивач не надав доказів того, що на час звернення до суду з заявою про встановлення відповідачу строку для подання звіту про виконання судового рішення він у встановленому законом порядку звертався до органів Державної виконавчої служби за примусовим виконанням.
При цьому суд вказав, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення є правом суду, що застосовується у разі наявності відповідних підстав та з метою забезпечення контролю за процесом виконання відповідного рішення.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2024 року:
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, в розмірі, визначеному статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 21.09.2023.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити з 21.09.2023 нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, в розмірі, визначеному статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, установлених на 1 січня відповідного календарного року.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
З матеріалів діловодства Рівненського окружного адміністративного суду вбачається, що 26.07.2024 позивач звернулася із заявою про видачу виконавчого листа у цій справі.
02 серпня 2024 року позивачу видано виконавчий лист по адміністративній справі № 460/26431/23 про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити з 21.09.2023 нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, в розмірі, визначеному статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, установлених на 1 січня відповідного календарного року. З приміткою про набрання судовим рішенням законної сили 22.07.2024 року.
02.08.2024 року позивач звернулася до відділу примусового виконання судових рішень Управління примусового забезпечення виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління юстиції із заявою про відкриття виконавчого провадження за вказаним виконавчим листом, до якої додано оригінал виконавчого листа(а.с.42-44).
19 серпня 2024 року до Рівненського окружного адміністративного суду позивачем була подана заява про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області в порядку ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України, яка була отримана судом 22 серпня 2024 року
ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.
Кодексом адміністративного судочинства України виокремлено такі види судового контролю за виконанням судового рішення, а зокрема:
подання у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення (стаття 382 КАС України);
визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (стаття 383 КАС України).
Законодавець, розмежовуючи види судового контролю за виконанням судового рішення, тим самим розділив і види заяв, з якими звертається позивач до суду та, відповідно, - наявність чи відсутність вимог до оформлення кожної з них.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 жовтня 2018 року в справі № 556/2081/17.
Водночас, статтею 383 КАС України передбачена можливість здійснення судом активного судового контролю у спосіб оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, вчинених на виконання судового рішення.
Відтак заходи, можливість застосування яких передбачена статтею 382 та статтею 383 КАС України, за своєю правовою природою є різними, що унеможливлює їх одночасне застосування.
Такі види судового контролю мають розглядатися та вирішуватися останнім окремо, з ухваленням окремих судових рішень за наслідками розгляду таких заяв, що було враховано судом першої інстанції у цій справі.
З матеріалів справи слідує, що позивач звернулася із заявою в порядку статті 383 КАС України, а відтак суд першої інстанції зобов'язаний був вирішити питання про розгляд поданої заяви в порядку передбаченому статтею 383 КАС України.
Натомість суд першої інстанції не здійснював по суті розгляду заяви, поданої до Рівненського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2024 року про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області в порядку ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України, а здійснив розгляд неіснуючої заяви в порядку ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України про здійснення судового контролю щодо виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17 травня 2024 по справі № 460/26431/23.
Отож колегія суддів приходить до висновку, що ухвала Рівненського окружного адміністративного суду від 27.08.2024 по справі № 460/26431/23 не може лишатися чинною та підлягає скасуванню, як така що поставлена з порушенням норм процесуального права.
Що ж стосується суті заяви поданої позивачем, то колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з ч.4 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
За правилами статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до частини 1 статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Частиною 4 наведеної статті встановлено, що заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.
З системного аналізу вищезазначених норм права вбачається, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований в тому числі і приписами статті 383 Кодексу, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду чи умисне ухилення від вчинення будь-яких дій, спрямованих на його виконання, що порушує законні права та інтереси позивача.
Застосування судом до суб'єкта владних повноважень приписів статей 383 КАС України можливе лише у разі встановлення факту протиправного невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених саме рішенням суду на користь особи-позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.
Із змісту заяви позивача слідує, що 14.08.2024 року із змісту наданого відповідачем розпорядження №172050005318 їй стало відомо що 25.07.2024 року здійснено нарахування доплати «по суду» у розмірі 3200 за ст. 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Крім того у відзиві на апеляційну скаргу відповідач також зазначив, що здійснює нарахування позивачу доплати до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат - 1600 x 2= 3200,00 грн, оскільки статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 №3460-IX визначено, що розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду на рівні 1600 гривень.
Підсумовуючи викладене колегія суддів приходить до висновку, що позивач звернулася з обумовленою вище заявою до суду в установлені строки, а з наданих суду доказів та пояснень сторін слідує, що відповідач здійснив виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2024 року в частині нарахування ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, визначеного статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі двох мінімальних заробітних плат - 1600 x 2= 3200,00 грн.
При цьому, визначаючи мінімальний розмір заробітної плати відповідач застосував статтю 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 №3460-IX, якою установлено, що розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, на рівні 1600 гривень.
Отож з вказаної норми слідує, що застосування положень статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» має місце при виконанні рішень суду, у яких розрахунковою величиною є розмір мінімальної заробітної плати.
Натомість, як слідує з рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2024 року розрахунковою величиною для нарахування позивачу підвищення визначеного статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлених на 1 січня відповідного календарного року.
Відтак, приведені дії відповідача щодо нарахування підвищення у розмірі двох мінімальних заробітних плат (2х1600=3200 грн), встановлених статтею статтю 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 №3460-IX, не узгоджуються з резолютивною частиною названого судового рішення, яким зобов'язано здійснити нарахування та виплату позивачці підвищення у розмірі, що дорівнює двом прожиткових мінімумів для працездатних осіб, установлених на 1 січня відповідного календарного року та свідчать про протиправність такого рішення пенсійного органу.
Водночас колегія суддів зазначає, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено на 01 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3028 грн, а як наслідок розмір доплати позивача, визначений статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за змістом рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2024 року у 2024 році мав становити 6056 грн.
При цьому, колегія суддів зазначає, що на етапі розгляду заяви позивачки про застосування наслідків, передбачених ст.383 КАС України, суд позбавлений можливості змінювати резолютивну частину судового рішення та вносити до нього будь які корективи.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що рішення суду підлягає до виконання відповідачем (боржником) у точній відповідності до його резолютивної частини.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали та прийняття постанови про задоволення заяви позивача.
Згідно п.3, 4 ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а також порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст.317, ст. 320, ст. 321, ст. 325, ст. 328, ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2024 року у справі № 460/26431/23 скасувати.
Ухвалити постанову, якою заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень на виконання рішення суду задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17.05.2024 у справі № 460/26431/23 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , починаючи з 01.01.2024 доплати до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 3200 грн, а не з двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, установлених на 1 січня відповідного календарного року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні судового рішення, а саме провести нарахування та виплату з 01.01.2024 підвищення до пенсії в розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, установлених на 1 січня відповідного календарного року, виходячи з розміру прожиткового мінімуму, про що постановити ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 Кодексу адміністративного судочинства України.
Встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Рівненській області місячний строк з дня отримання (вручення) копії цієї постанови для подання до суду першої інстанції доказів вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2024 року по справі 460/26431/23.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя С. М. Шевчук
судді Р. В. Кухтей
С. П. Нос