25 листопада 2024 рокуЛьвівСправа № 460/7527/24 пров. № А/857/24475/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача -Шевчук С. М.
суддів -Кухтея Р. В.
Носа С. П.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року у справі № 460/7527/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
місце ухвалення судового рішення м. Рівне
Розгляд справи здійснено за правиламиспрощеного позовного провадження
суддя у І інстанціїДрузенко Н.В.
дата складання повного тексту рішення02.09.2024
І. ОПИСОВА ЧАСТИНА
ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дій щодо неврахування довідок про заробітну плату за 2009, 2010 та 2011 роки при призначенні пенсії за віком; визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії починаючи з 25.02.2020; зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату пенсії за віком з урахуванням довідок про заробітну плату за 2009, 2010 та 2011 роки, виданих ЗАТ «МонАрх ТТ», починаючи з моменту призначення пенсії, з урахуванням виплачених сум; зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком починаючи з 25.02.2020.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року у справі № 460/7527/24 позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо неврахування довідок ЗАТ «МонАрх ТТ» про заробітну плату за 2009, 2010 та 2011 роки при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з урахуванням довідок про заробітну плату за 2009, 2010 та 2011 роки, виданих ЗАТ «МонАрх ТТ», починаючи з 17.02.2023 та з урахуванням виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 484,48 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судове рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
На підтвердження доводів апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про задоволення позовних вимог, оскільки саме по собі зарахування до страхового стажу періодів роботи на території російської федерації не може бути підставою для врахування заробітку, отриманого за вказаний період без підтвердження належними доказами відрахувань із заробітної плати позивача в Пенсійний фонд російської федерації, а також утримання відповідних податків із його заробітної плати.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, з мотивів аналогічних тим, що викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.
Про розгляд апеляційної скарги відповідач повідомлений шляхом надіслання ухвал про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.
Про розгляд апеляційної скарги позивач повідомлений шляхом надіслання ухвал про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду на поштову адресу позивача, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Ухвалюючи судове рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не повинен відповідати за несплату страхових внесків роботодавцем та їх, відсутність не може бути підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу позивача періодів його роботи на території російської федерації, оскільки працівник не несе відповідальності за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку сплати страхових внесків.
Оскільки позивачем вчинено усі дії та подано усі документи, необхідні для призначення пенсії із урахуванням заробітної плати, вказаної у спірних довідках, тому під час обчислення пенсії позивача підлягає врахуванню також заробітна плата (дохід) за вказані періоди роботи, як це передбачено частиною 3 статті 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення.
При цьому, суд звернув увагу на те, що право позивача на врахування довідок для перерахунку пенсії не пов'язується з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин з однією з держав-учасниць Угоди та, відповідно, відсутність чи неможливість витребування документів з російської федерації.
Відтак, позов в частині позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо неврахування довідок про заробітну плату за 2009, 2010 та 2011 роки при призначенні пенсії за віком та зобов'язання провести перерахунок та виплату пенсії за віком з урахуванням довідок про заробітну плату за 2009, 2010 та 2011 роки, виданих ЗАТ «МонАрх ТТ», починаючи з моменту призначення пенсії з урахуванням виплачених сум, підлягає до задоволення.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії починаючи з 25.02.2020 та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком починаючи з 25.02.2020, то у задоволенні таких суд відмовив та зазначив, що призначення позивачу пенсії за віком з 25.02.2020 не є предметом спору у даній справі (відповідно, лист відповідача від 04.03.2020 як належний доказ у справі), оскільки останній просить про зобов'язання відповідача здійснити саме перерахунок та виплату пенсії за віком (з 25.02.2020).
Таким чином, здійснення перерахунку та виплати пенсії за віком з 25.02.2020, без умови призначення пенсії з вказаної дати, не є можливим.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 17.02.2023 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 31.08.2023 у справі №460/17764/23, залишеним без змін Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.12.2023, визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 17 травня 2023 року у зарахуванні ОСОБА_1 періоду роботи з 12 березня 2007 року по 18 лютого 2008 року, з 09 квітня 2008 року по 15 вересня 2009 року, з 16 вересня 2009 року по 17 березня 2010 року, з 18 березня 2010 року по 22 лютого 2011 року, з 21 березня 2011 року по 07 лютого 2012 року, з 22 лютого 2012 року по 18 червня 2012 року до страхового стажу. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 12 березня 2007 року по 18 лютого 2008 року, з 09 квітня 2008 року по 15 вересня 2009 року, з 16 вересня 2009 року по 17 березня 2010 року, з 18 березня 2010 року по 22 лютого 2011 року, з 21 березня 2011 року по 07 лютого 2012 року, з 22 лютого 2012 року по 18 червня 2012 року.
У відповідь на адвокатський запит, Головне управління Пенсійного Фонду України в Рівненській області листом від 14.03.2024 №1700-0202-8/14627 повідомило, що до страхового стажу ОСОБА_1 зараховано періоди роботи, зазначені в рішенні Рівненського окружного адміністративного суду від 31.08.2023 у справі №460/17764/23, проте заробітну плату, зокрема, за 2009, 2010 та 2011 роки, враховано в нульовому значенні.
Листом від 03.05.2024 №5770-4523/З-02/8-1700/24, пенсійний орган повідомив, що оскільки будь-які зобов'язання щодо врахування для обчислення пенсії заробітної плати за вищезазначені періоди роботи рішенням суду у справі №460/17764/23 на органи Пенсійного фонду України не покладено, то заробітну плату за такі періоди роботи враховано нульовими сумами. Крім того, рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 31.08.2023 у справі №460/17764/23 будь-які зобов'язання щодо призначення позивачу пенсії з більш ранішого терміну на органи Пенсійного фонду України не покладено.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії з урахуванням довідок про заробітну плату за 2009, 2010 та 2011 роки, виданих ЗАТ «МонАрх ТТ», позивач звернувся до суду з цим позовом.
ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV, (далі-Закон №1058-IV), який набрав чинності з 1 січня 2004 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону №1058-IV, якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зобов'язання за якою взяли на себе дев'ять держав - учасниць СНД, в тому числі, Україна та російська федерація (надалі - Угода).
Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди (ст. 5 Угоди).
Відповідно до ст. 1 Угоди пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Згідно із ч. 3 ст. 6 Угоди обчислення пенсій відбувається із заробітку (доходів) за періоди роботи, які зараховуються в трудовий стаж. У тому випадку якщо у державах-учасницях Угоди введено національну валюту, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.
Законом України від 11 липня 1995 року за №290/95-ВР ратифіковано Угоду про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів, укладену в рамках Співдружності Незалежних Держав і підписану від імені Уряду України у м. Москві 15 квітня 1994 року (далі також - Угода від 15 квітня 1994 року).
Відповідно до статті 4 цієї Угоди кожна зі Сторін визнає (без легалізації) дипломи, свідоцтва про освіту, відповідні документи про надання звання, розряду, кваліфікації та інші неодмінні для провадження трудової діяльності документи і завірений у встановленому на території Сторони виїзду порядку переклад їх державною мовою Сторони працевлаштування або російською мовою. Трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами. У разі остаточного виїзду трудівника-мігранта зі Сторони працевлаштування роботодавець (наймач) видає йому довідку або інший документ, який містить відомості про тривалість роботи та заробітну плату помісячно.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 за №1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення", прийнято рішення про: - вихід з цієї Угоди, вчиненої 13 березня 1992 року у м. москві; - доручено Міністерству закордонних справ України в установленому порядку повідомити депозитарію про вихід з цієї Угоди.
Листом Міністерства закордонних справ України від 29.12.2022 за №72/14-612-108210 повідомлено Міністерство юстиції України, що після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року в м. москва, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19 червня 2023 року.
Згідно з приписами абзаців 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14 січня 1993 року, визначено, що трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Відтак, наведені положення зазначених актів передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться за законодавством держави, на території якого вони проживають.
За приписами статті 22 федерального закону російської федерації №167-Ф3 від 15.12.2001 "Про обов'язкове пенсійне страхування в російській федерації" передбачено, що страхувальники по відношенню до застрахованих осіб з числа іноземних громадян або осіб без громадянства, які тимчасово проживають на території російської федерації, а також іноземні громадяни та особи без громадянства які тимчасово перебувають на території Російської Федерації, сплачують страхові внески по тарифу, встановленому діючим Федеральним законом для громадян російської федерації на фінансування страхової частини трудових (страхових) пенсій, незалежно від року народження вказаних застрахованих осіб.
Відповідно до пункту 1 статті 11 федерального Закону російської федерації №400-ФЗ від 28.12.2013 "Про страхові пенсії" в страховий стаж включаються періоди роботи або іншої діяльності, які виконуються на території російської федерації при умові, що за ці періоди нараховувались і сплачувались страхові внески в Пенсійний фонд російської федерації.
За приписами статті 1 Закону №1058-ІV страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, кошти, сплачені за договором про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування
Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (пункт 1 частини 1 статті 24 Закону №1058-ІV).
Частинами 1, 10, 12 статті 20 Закону №1058-ІV визначено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків із сум, виражених в іноземній валюті, здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за курсом валют, установленим Національним банком України на день обчислення страхових внесків. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до частини 16 статті 106 Закону №1058-ІV виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів; ухилення від взяття на облік або несвоєчасне подання заяви про взяття на облік страхувальника як платника страхових внесків.
Отже, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несплату, несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків, законом покладено на страхувальника, який здійснив нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача.
Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а, від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 20.03.2019 у справі №688/947/17, від 30.09.2019 у справі №414/736/17 та від 30.07.2019 у справі №373/2265/16-а.
Так, колегією суддів встановлено, що заробітну плату позивача за період роботи 2009-2011 роки підтверджують довідки від 21.06.2011, видані ЗАТ «МонАрх ТТ», а саме:
довідка про доходи ОСОБА_1 за 2009 рік №1 від 21.06.2011 - на суму доходу 144381,02 у валюті (сума податку 18770 у валюті);
довідка про доходи ОСОБА_1 за 2010 рік №1 від 21.06.2011 - на суму доходу 525686,78 у валюті (сума податку 68339 у валюті);
довідка про доходи ОСОБА_1 за 2011 рік №1 від 21.06.2011 - на суму доходу 202709,71 у валюті (сума податку 26352 у валюті).
Зазначені довідки завірені печаткою вказаної юридичної особи, містять відомості про фактичну суму заробітної плати позивача. Докази, які б свідчили про недостовірність таких записів, відповідачем не подано, а судом не встановлено.
Також, відповідачем не доведено факту, що роботодавцем не здійснювались відповідні відрахування із заробітної плати позивача під час його роботи у російській федерації в спірні періоди.
Окрім цього, у контексті вказаного, слід також враховувати приписи пункту 4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 (надалі - Порядок № 22-1), за змістом якого право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
У межах досліджуваного правого регулювання слід відзначити, що право органів, які призначають пенсію, вимагати від фізичних осіб дооформлення прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, не повинно нівелювати обов'язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання (перерахунок) пенсії на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено у абзаці 7 пункту 4.7 Порядку №22-1.
У даному випадку відповідач не здійснив жодних дій, спрямованих на отримання відомостей або додаткових документів, на підставі яких можна було б переконатися у достовірності поданих документів на підтвердження розміру заробітної плати позивача, що є порушенням вищезазначених норм, а послався лише на відсутність покладеного обов'язку за вищевказаним рішенням суду.
Колегія суддів зазначає, що під час розгляду даної адміністративної справи відповідач, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладається тягар доказування правомірності своїх дій/рішень, не надано суду допустимих і належних доказів, які б спростовували дані, вказані у зазначених довідках, в тому числі в частині відрахування внесків до пенсійного фонду рф та доказів на підтвердження вжиття заходів щодо проведення будь-яких звірок зі сторони органу пенсійного забезпечення про сплату страхових внесків за спірний період.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії.
Суд зауважує, що безпідставними є й посилання відповідача на відсутність правових підстав для обчислення пенсії із врахуванням заробітної плати згідно наданих довідок за період роботи у росії через припинення з 01.01.2023 участі росії в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, з огляду на таке.
Відповідно до Постанови КМУ від 29.11.2022 №1328 Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення Україна також вийшла з вищезазначеної Угоди. Проте, як зазначалось судом вище, зазначений міжнародний договір України припинив свою дію для України 19 червня 2023 року. Отже, до цієї дати Україна, як держава-учасниця Угоди, виконує зобов'язання, взяті згідно із такою Угодою.
Відтак, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 підлягає застосуванню при обчислення пенсії із врахуванням заробітної плати в оспорюваний період, оскільки вказана Угода була чинною на момент виникнення спірних правовідносин.
Окрім цього, згідно із приписами пункту 2 статті 13 названої Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 3 статті 23 Загальної декларації прав людини, пункту 4 частини 1 Європейської соціальної хартії та статті 46 Конституції України, працівники у старості мають право на пенсію, що є основним джерелом існування, яка має забезпечувати достатній життєвий рівень.
Колегія суддів вважає, що оскільки позивач працював у російській федерації в той час, коли усі вищевказані міжнародні договори були чинні, рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 31.08.2023 у справі №460/17764/23 йому зараховано спірні періоди роботи на території рф, у пенсійного органу не було підстав для неврахування довідок про заробітну плату за 2009, 2010 та 2011 роки при призначенні пенсії за віком, виданих ЗАТ «МонАрх ТТ». Позбавлення позивача права на призначення пенсії за встановлених судом вище обставин, буде непропорційним втручанням в його право на отримання відповідних пенсійних виплат, гарантованого статтею 1 протоколу першого Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов'язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.
Тому за наведених вище підстав, якими суд обґрунтував своє рішення, суд не бачив необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення.
Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року у справі № 460/7527/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. М. Шевчук
судді Р. В. Кухтей
С. П. Нос