25 листопада 2024 рокуЛьвівСправа № 460/2564/24 пров. № А/857/15013/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,
суддів Онишкевича Т.В., Сеника Р.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24 травня 2024 року у справі № 460/2564/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинити дії,
суддя в 1-й інстанції - Гудима Н.С.,
час ухвалення рішення - не зазначено,
місце ухвалення рішення - м. Рівне,
дата складання повного тексту рішення - 24 травня 2024 року,-
ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі також відповідач) про визнання протиправною відмови про повернення помилково сплачених грошових коштів пенсійного збору та зобов'язання сформувати і подати до Головного управління Державної казначейської служби України в Рівненській області подання про повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 24098,60 грн, який перерахувати на відповідні рахунки.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 24 травня 2024 року позовні вимог задоволено частково.
Визнано протиправними дії щодо відмови Головного управління Пенсійного фонду в Рівненській області у поверненні ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу квартири, викладеної в листі від 22.02.2024 №1700-0604-8/10906.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.02.2024 і доданий до неї пакет документів та прийняти рішення за результатами його розгляду по суті відповідно до вимог чинного законодавства.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що рішення суду в частині щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.02.2024 і доданий до неї пакет документів та прийняти рішення за результатами його розгляду по суті відповідно до вимог чинного законодавства є помилковим, оскільки не є ефективним у захисті прав, свобод та інтересів фізичних осіб, а тому підлягає зміні відповідно до позовних вимог викладених в позовній заяві позивача, а саме зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України в Рівненській області подання про повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, у розмірі 24098,60 гривень, які перерахувати їx позивачу за наступними реквізитами на рахунок 26205867781111, p/p № НОМЕР_1 АТ Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» (довідка банку додається), картковий рахунок 4731219641099951, оскільки набуття законної сили у первинній редакції є ймовірність повторного звернення до суду з аналогійних підстав, що не відповідає принципам верховенства права.
Просить пункт 2 резолютивної частини рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24 травня 2024 року у справі № 460/2564/24 в частині зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.02.2024 і доданий до неї пакет документів та прийняти рішення за результатами його розгляду по суті відповідно до вимог чинного законодавства змінити та ухвалити в цій частині нове рішення, яким зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України в Рівненській області подання про повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, у розмірі 24098,60 гривень, які перерахувати їx позивачу за наступними реквізитами на рахунок 26205867781111, p/p № НОМЕР_1 АТ Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» (довідка банку додається), картковий рахунок 4731219641099951.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.
Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, 03.01.2024 між ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу квартири, який посвідчено нотаріусом Фесюк Т.В. та зареєстровано в реєстрі за №50, за адресою АДРЕСА_1 .
Згідно з витягом з Державного реєстру речових від 03.01.2024 №360764347 за позивачем зареєстровано право приватної власності на закінчений будівництвом об'єкт квартиру загальною площею 57,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
В ході нотаріального посвідчення договору позивачем було сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1% від вартості квартири, а саме 24098,60 грн, що підтверджується квитанцією від 03.01.2024.
Вважаючи, що вказаний збір не підлягав сплаті, позивач 11.01.2024 звернувся до ГУ ПФУ в Рівненській області з заявою про повернення помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Як свідчить зміст заяви, позивач долучив до неї довідку банку про банківські реквізити, копію витягу з Державного реєстру речових прав, копію договору купівлі-продажу, копію квитанції про сплату збору.
Листом від 25.01.2024 ГУ ПФУ в Рівненській області повідомило позивачу, що зважаючи на невідповідність/відсутність документів, що вимагаються Порядком №1740, відсутні підстави вважати помилковим, тобто таким, що не відповідає суті платежу, зарахований/сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, та повертати кошти.
07.02.2024 позивач повторно звернувся до ГУ ПФУ в Рівненській області з заявою про повернення помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. До заяви позивач долучив: довідку банку про банківські реквізити, копію витягу з Державного реєстру речових прав, копію договору купівлі-продажу, копію квитанції про сплату збору, довідку про перебування на квартирній черзі.
За результатами розгляду вказаної заяви відповідач листом від 22.02.2024 відмовив позивачу у поверненні сплаченого збору, позаяк у складі документів ОСОБА_1 відсутні документи, визначені підпунктом «в» пункту 152 Порядку №1740, а саме заява фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), оформлена у відповідності до підпункту 8.9 Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 22.12.2010 №3253/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.12.2010 за №1318/18613; документ, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду з 1992 року виданий центром надання адміністративних послуг, (документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року)). Крім того, вказано, що у складі поданих документів відсутні копії реєстраційного номеру облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серії (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб).
Вважаючи протиправною відмову відповідача повернути помилково сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, відмовляючи ОСОБА_1 у поверненні збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в листі від 22.02.2024, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, визначені чинним законодавством.
Водночас, враховуючи, що відповідач здійснював розгляд заяви позивача і доданих до неї документів з іншої підстави, аніж зазначив позивач, суд першої інстанції вважає, що в даному випадку належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання ГУ ПФУ в Рівненській області повторно розглянути заяву позивача від 07.02.2024 і доданий до неї пакет документів та прийняти рішення за результатами його розгляду відповідно до вимог чинного законодавства.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 № 400/97-ВР (далі - Закон № 400/97-ВР).
Відповідно до абзаців 1 та 5 п. 9 ст. 1 Закону № 400/97-ВР платниками збору на обов'язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нотаріуси щокварталу, до 20 числа місяця, що настає за звітним кварталом, подають до органів Пенсійного фонду України за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса звіт про укладені договори купівлі-продажу нерухомого майна, включаючи інформацію про вартість такого майна та суму сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в порядку та за формою, визначеними Кабінетом Міністрів України.
Пункт 8 ст. 2 Закону № 400/97-ВР встановлює, що об'єктом оподаткування є для платників збору, визначених у пункті 9 статті 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.
За приписами п. 10 ч. 1 ст. 4 Закону № 400/97-ВР на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлюються ставки збору в таких розмірах: для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, - 1 відсоток від об'єкта оподаткування, визначеного пунктом 8 статті 2 цього Закону.
Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» врегульовані Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 № 1740 (далі - Порядок № 1740).
За приписами п. 15-1 Порядку № 1740 збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Згідно із п. 15-3 Порядку № 1740 нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Отже, громадяни, які придбавають нерухоме майно вперше не є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, тобто звільнені від його сплати в розмірі 1 % від вартості нерухомого майна (квартири), зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна.
В той же час, постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій» від 23.09.2020 № 866 (набрала чинності 26.09.2020) внесені зміни до Порядку № 1740, а саме:
пункт 15-2 доповнений підпунктами «в» і «г» такого змісту: збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна не сплачується, якщо:
в) особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід'ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року);
г) особа перебуває у черзі на одержання житла, що підтверджується документом, виданим органом, до компетенції якого належить ведення обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов;
Крім того, пункт 15-3 Порядку № 1740 доповнено абзацом такого змісту:
«Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється без документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна за наявності зазначених у підпунктах «в» і «г» пункту 152 цього Порядку інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування».
Отже, 26.09.2020 держава конкретизувала законодавство, яке регламентувало підстави та процедуру звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Зокрема, держава чітко визначила коло осіб, які у розумінні Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» вважаються такими, що придбавають житло вперше (до придбання житла особа не набувала права власності на інше житло в будь-який із перелічених способів: не приватизувала державний житловий фонд, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя); перелік документів, котрі особа повинна зібрати та надати для підтвердження того, що вона вперше придбаває житло.
Тобто, фізична особа, що придбаває житло вперше та, відповідно, не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі нерухомого майна (житла), не сплачує збір при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу.
На підтвердження вказаного, фізична особа подає нотаріусу:
заяву про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя);
відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід'ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло,
дані про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року).
За умови отримання від фізичної особи таких документів, нотаріус на підставі абзацу 4 пункту 15-3 Порядку № 1740 здійснює нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна без документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Водночас подання вказаних документів є правом особи, яка придбаває нерухоме майно, а не його обов'язком.
Якщо ж особа помилково сплатила збір при посвідченні договору купівлі-продажу майна, то вона може подати заяву до пенсійного органу про повернення помилково сплачених коштів з бюджету.
До такої заяви особа має додати пакет документів, визначений підпунктом «в» п. 15-2 Порядку № 1740 на підтвердження того, що житло придбавається вперше.
Як не заперечується позивачем, у даній справі позивачка при посвідченні договору купівлі-продажу у нотаріуса не скористався механізмом, визначеним Порядком № 1740 та сплатив відповідний збір, та в подальшому звернувся до відповідача із заявою про повернення помилково сплачених коштів.
Як підтверджено матеріалами справи, з витягу з Державного реєстру речових прав №360764347 від 03.01.2024 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Під час нотаріального оформлення договору купівлі-продажу зазначеної квартири позивачем було сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1% від вартості квартири, а саме: 24098,60 грн.
Поряд з цим, згідно з довідкою Квартирно-експлуатаційного відділу міста Рівне від 05.02.2024 №40 ОСОБА_1 за час проходження служби в Збройних Силах України з 21 липня 1998 року по теперішній час житловою площею за рахунок Міністерства оборони України не забезпечувався. Під час проходження служби у Рівненському гарнізоні перебував на обліку громадян, які потребують покращення житлових умов: загальна черга - з 27.06.2018, першочергова черга, як учасник бойових дій - з 27.06.2018.
Вказана довідка була долучена позивачем до заяви про повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування від 07.02.2024.
Зміст заяви свідчить, що позивач просить повернути помилково сплачений збір на підставі п. «г» пункту 15-2 Порядку № 1740, тобто як такий, що сплачений особою, яка перебуває у черзі на одержання житла, що підтверджується документом, виданим органом, до компетенції якого належить ведення обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.
Поряд з цим, як свідчить зміст відповіді, наданої за результатами розгляду заяви позивача від 07.02.2024, ГУ ПФУ в Рівненській області вирішувалося питання достатності і відповідності наданих позивачем документів для повернення сплаченого збору на підставі п. «в» пункту 15-2 Порядку № 1740.
Натомість правова оцінка заяві позивача від 07.02.2024 і доданим до неї документам в контексті наявності підстав для повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплаченого під час нотаріального оформлення договору купівлі-продажу квартири від 03.01.2024 на підставі п. «г» пункту 15-2 Порядку №1740, відповідачем не надавалася.
Враховуючи обставини справи, доводи, наведені апелянтом в апеляційній скарзі, колегія суддів зазначає, що суди не вправі втручатися в діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування при здійсненні ними функцій та повноважень, визначених законодавством, не вправі переймати на себе функції суб'єктів владних повноважень, оскільки чинним законодавством України суди не наділені правом створювати норми права, а наділені лише компетенцією перевіряти уже створені норми права на їх відповідність вищим нормативно-правовим актам. Втручання в дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень виходить за межі завдань адміністративного судочинства. Суд не вправі підміняти собою державні органи, компетенція яких чітко регламентована чинним законодавством. Зазначення судом конкретних дій відповідача під час розгляду скарги, є виходом за межі повноважень суду, наданих чинним законодавством при постановленні судових рішень.
Суд зауважує, що рішення суб'єкта владних повноважень мають ґрунтуватися на оцінці всіх фактичних обставин, що мають значення для об'єктивного вирішення питання в межах дискреційних повноважень такого суб'єкта. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Водночас, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх названих вище підстав, у випадку, якщо відповідач сам цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки.
Враховуючи, що відповідач здійснював розгляд заяви позивача і доданих до неї документів з іншої підстави, аніж зазначив позивач, колегія суддів зазначає, що суд не може переймати на себе дискреційні повноваження відповідача, а тому суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції, що в даному випадку належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання ГУ ПФУ в Рівненській області повторно розглянути заяву позивача від 07.02.2024 і доданий до неї пакет документів та прийняти рішення за результатами його розгляду відповідно до вимог чинного законодавства.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів апеляційного суду вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ч. 3 ст. 243, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24 травня 2024 року у справі № 460/2564/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк
судді Т. В. Онишкевич
Р. П. Сеник