25 листопада 2024 рокуЛьвівСправа № 380/26226/23 пров. № А/857/12164/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі :
головуючого судді : Кухтея Р.В.,
суддів : Носа С.П., Шевчук С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року (ухвалене головуючою-суддею Грень Н.М. в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Львові) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу,
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - в/ч НОМЕР_1 , відповідач), в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ командира в/ч НОМЕР_1 за №129 від 01.08.2023 “Про результати проведення службового розслідування за фактом встановлення обставин неприбуття у район виконання воєнних (бойових) завдань молодшого сержанта ОСОБА_1 ».
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15.04.2024 позовні вимоги були задоволені повністю.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, в/ч НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оспорюваний наказ не порушує права позивача, є таким, що прийнятий на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в повній мірі відповідає встановленим ч.2 ст.2 КАС України критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, а відтак не підлягає скасуванню в судовому порядку.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_2 просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
З матеріалів справи видно, що наказом командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) №6 від 27.02.2022 ОСОБА_1 був зарахований до списків військової частини та всі види забезпечення.
Наказом командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) №159 від 08.08.2022 позивача призначено на посаду командира 3 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти частини.
Згідно довідки ВЛК №1669 від 25.02.2023 позивача було визнано обмежено придатним до військової служби.
Згідно штату в/ч НОМЕР_1 1 стрілецька рота військової частини є її основним підрозділом, продовольча служба логістики військової частини є підрозділом забезпечення частини.
На момент визнання позивача обмежено придатним до військової служби (25.02.2023) він проходив службу на посаді командира 3 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти в/ч НОМЕР_1 (у основному підрозділі в/ч НОМЕР_1 ).
Наказом командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) №88 від 29.03.2023 позивача звільнено з посади командира 3 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти в/ч НОМЕР_1 та призначено на посаду діловода продовольчої служби логістики частини, тобто позивача переміщено для проходження служби до підрозділу забезпечення.
Позивач проходить службу на посаді діловода продовольчої служби в/ч НОМЕР_1 , яка згідно штату є підрозділом забезпечення.
Начальник логістики - заступник командира в/ч НОМЕР_1 капітан ОСОБА_3 рапортом №2951 від 11.06.2023 повідомив про неприбуття ( АДРЕСА_1 ) у район виконання воєнних (бойових) завдань, діловода продовольчої служби логістики в/ч НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_1 до місця розташування продовольчої служби після завершення лікування.
Згідно виписки медичної картки стаціонарного хворого №10223 молодший сержант ОСОБА_1 у період з 31.05.2023 по 06.06.2023 перебував на стаціонарному лікуванні КНП ЛОР “Львівський обласний госпіталь ветеранів війни та репресованих ім.Ю.Липи».
Виписаний молодший сержант ОСОБА_1 з лікувального закладу 06.06.2023 КНП ЛОР “Львівський обласний госпіталь ветеранів війни та репресованих ім.Ю.Липи», та з 09:30 до 16:45 07.06.2023 був скерований на консультацію до лікаря кардіолога у КНП ЛОР “Львівський обласний госпіталь ветеранів війни та репресованих ім.Ю.Липи».
Наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 11.06.2023 за №257 “Про призначення службового розслідування з метою встановлення обставин неприбуття у район виконання воєнних (бойових) завдань молодшого сержанта ОСОБА_1 » призначено службове розслідування з метою встановлення причин та умов неприбуття у район виконання воєнних (бойовий) завдань “07» червня 2023 року, діловода продовольчої служби логістики військової частини молодшого сержанта ОСОБА_1 .
Наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 11.07.2023 за №307/АГД “Про продовження строку проведення службового розслідування призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 11.06.2023 за №257» продовжено строк проведення службового розслідування, призначеного наказом командира в/ч НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 11.07.2023 за №257 до 11.08.2023.
Заступником командира 1 стрілецької роти з морально-психологічного забезпечення в/ч НОМЕР_1 за результатами проведення службового розслідування складено Акт службового розслідування.
Службовим розслідуванням встановлено наступне : “Начальник логістики - заступник командира в/ч НОМЕР_1 капітан ОСОБА_3 рапортом №2951 від 11.06.2023 повідомив про неприбуття ( АДРЕСА_1 ) у район виконання воєнних (бойових) завдань, діловода продовольчої служби логістики в/ч НОМЕР_1 молодшого сержанта ОСОБА_1 до місця розташування продовольчої служби в/ч НОМЕР_1 після завершення лікування. Згідно виписки із медичної картки стаціонарного хворого №10223 молодший сержант ОСОБА_1 у період з 31.05.2023 по 06.06.2023 перебував на стаціонарному лікуванні КНП ЛОР “Львівський обласний госпіталь ветеранів війни та репресованих ім.Ю.Липи». Виписаний молодший сержант ОСОБА_1 з лікувального закладу 06.06.2023 КНП ЛОР “Львівський обласний госпіталь ветеранів війни та репресованих ім.Ю.Липи», та з 09:30 до 16:45 07.06.2023 був скерований на консультацію до лікаря кардіолога у КНП ЛОР “Львівський обласний лікувально-діагностичний кардіологічний центр». Молодший сержант ОСОБА_1 - діловод продовольчої служби логістики в/ч НОМЕР_1 не прибув 08.06.2023 до місця розташування продовольчої служби в/ч НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) після завершення лікування. На сьогоднішній день молодший сержант ОСОБА_1 , діловод продовольчої служби логістики в/ч НОМЕР_1 не повертався до с. Курилівка, Куп'янського району Харківська обл., знаходиться за місцем проживання АДРЕСА_2 . В телефонному режимі молодший сержант ОСОБА_1 повідомив, що не збирається прибувати до с. Курилівка, Куп'янського району Харківська області у зв'язку з погіршенням стану здоров'я. Пояснення надали військовослужбовці начальник логістики - заступник командира в/ч НОМЕР_1 капітан ОСОБА_3 , начальник групи персоналу штабу в/ч НОМЕР_1 капітан ОСОБА_4 , ТВО начальник продовольчої служби логістики в/ч НОМЕР_1 молодший сержант ОСОБА_5 , начальник складу складів взводу матеріально-технічного забезпечення в/ч НОМЕР_1 старший солдат ОСОБА_6 , які проходять військову службу у АДРЕСА_1 з 08.06.2023 дані військовослужбовці молодшого сержанта ОСОБА_1 не бачили до розташування (в/ч НОМЕР_1 АДРЕСА_1 ) він не з'являвся, службові обов'язки не виконує. Таким чином, молодший сержант ОСОБА_1 у порушення вимог ст.ст.11, 16, 40, 49, 216, 262 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі - ЗСУ) та ст.ст.1, 3, 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ не повернувся на службу 08.06.2023 без поважних причин в умовах воєнного стану до розташування продовольчої служби в/ч НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ), не відрекомендувався своєму безпосередньому начальникові, проводячи час не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби та не вживаючи жодних заходів до повернення до продовольчої служби в/ч НОМЕР_1 , яка виконує бойові завдання в районі ведення бойових дій».
Наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 01.08.2023 за №129 “Про результати проведення службового розслідування за фактом встановлення обставин неприбуття у район виконання воєнних (бойових) завдань молодшого сержанта ОСОБА_1 », зокрема п.2, за допущені порушення ст.ст.11, 16, 40, 49, 216, 262 Статуту внутрішньої служби ЗСУ та ст.ст.1, 3, 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ, безвідповідальне відношення до своїх службових обов'язків та відсутність на службі з 08.06.2023 (с. Курилівка, Куп'янського району, Харківська область) на молодшого сержанта ОСОБА_1 , діловода продовольчої служби логістики в/ч НОМЕР_1 , накласти дисциплінарне стягнення “сувора догана».
Вважаючи протиправним оспорюваний наказ, ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з даним позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять доказів повідомлення позивача про проведення службового розслідування відносно нього, а відтак він був позбавлений всіх основоположних прав, передбачених пунктом 3 розділу ІV Порядку проведення службового розслідування у ЗСУ, затвердженого наказом Міністерства оборони України №608 від 21.11.2017, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за №1503/31371 (далі - Порядок №608)
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Відповідно до ст.2 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-XII від 25.03.1992 (далі - Закон №2232), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями. Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами. Виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно ч.1 ст.24 Закону №2232, початком проходження військової служби вважається, зокрема, день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом. Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Відповідно до п.п.5, 6 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України №1115/2009 від 29.12.2009 (далі - Положення №1115), громадяни, які вступили на військову службу за контрактом або за призовом, складають Військову присягу на вірність Українському народу в порядку, визначеному Статутом внутрішньої служби ЗСУ. Початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на військовій службі визначено Законом №2232.
Законом України №548-XIV від 24.03.1999 було затверджено Статут внутрішньої служби Збройних Сил України (далі - Статут внутрішньої служби ЗСУ).
Згідно вступної частини Статуту внутрішньої служби ЗСУ, такий визначає загальні права та обов'язки військовослужбовців ЗСУ та їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах. Статутом керуються всі військові частини, кораблі, управління, штаби, організації, установи і військові навчальні заклади ЗСУ (далі - військові частини). Обов'язки посадових осіб, не зазначені в цьому Статуті, визначаються відповідними порадниками та положеннями. Дія Статуту поширюється на військовослужбовців Служби зовнішньої розвідки України, Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.
Відповідно до ст. ст.5, 6, 8 Загальних положень Статуту внутрішньої служби ЗСУ, внутрішня служба - це система заходів, що вживаються для організації повсякденного життя і діяльності військової частини, підрозділів та військовослужбовців згідно з цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами.
Внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров'я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань.
Вимоги цього Статуту зобов'язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець.
Відповідальність за стан внутрішньої служби у військових частинах покладається на всіх прямих начальників, які повинні подавати допомогу підпорядкованим військовим частинам і підрозділам в організації та забезпеченні виконання вимог внутрішньої служби і систематично перевіряти її стан.
Статтею 11 Статуту внутрішньої служби ЗСУ зазначено про необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів ЗСУ; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою ЗСУ та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця ЗСУ; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Згідно п.16 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами ЗСУ, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Відповідно до ст.17 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, на військовослужбовців під час перебування на бойовому чергуванні, у внутрішньому і гарнізонному наряді, а також під час виконання інших завдань покладаються спеціальні обов'язки. Ці обов'язки та порядок їх виконання визначаються законами і статутами ЗСУ, а також іншими нормативно-правовими актами, що приймаються на основі законів і статутів ЗСУ.
Згідно ст.26 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Законом України №551-XIV від 24.0.1999 було затверджено Дисциплінарний статут ЗСУ (далі - Дисциплінарний статут ЗСУ), який визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.
Усі військовослужбовці ЗСУ незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту.
Дія Дисциплінарного статуту ЗСУ поширюється на Державну прикордонну службу України, Службу безпеки України, Національну гвардію України та інші військові формування, створені відповідно до законів України, Державну спеціальну службу транспорту, Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Відповідно до ст.1, 2 Дисциплінарного статут ЗСУ, військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Згідно ст.5 Дисциплінарного статуту ЗСУ, стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків.
Відповідно до ст.6 Дисциплінарного статуту ЗСУ, право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов'язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк. У разі непокори чи опору підлеглого командир зобов'язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених законами та військовими статутами заходів примусу аж до арешту винного й притягнення його до кримінальної відповідальності.
Статтею 45 Дисциплінарного статуту ЗСУ передбачено, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення. За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ст.48 Дисциплінарного статут ЗСУ, на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Згідно ст.54 Дисциплінарного статут ЗСУ, командир окремого батальйону (корабля 2 рангу), а також командир окремої військової частини, який користується дисциплінарною владою командира батальйону (корабля 3 рангу), має право застосовувати стягнення, визначені в пунктах “а»-“ґ» ст.48 цього Статуту (крім попередження про неповну службову відповідність осіб офіцерського складу).
Відповідно до ст.83 Дисциплінарного статут ЗСУ, на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Статтею 84 Дисциплінарного статуту ЗСУ передбачено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення та ступеня вини.
Згідно ст.85 Дисциплінарного статуту ЗСУ, службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.
Якщо під час службового розслідування буде з'ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, чи одержано інформацію про вчинення такого правопорушення військовослужбовцем, командир військової частини зобов'язаний у межах своїх повноважень вжити заходів щодо припинення такого правопорушення та негайно письмово повідомити про його вчинення відповідному прокуророві та спеціально уповноваженому суб'єктові у сфері протидії корупції.
Згідно ст.ст.86-87 Дисциплінарного статуту ЗСУ, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби. Дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого.
Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців ЗСУ, а також військовозобов'язаних та резервістів, які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів) визначає Порядок №608, згідно пункту 2 розділу І якого, виконавською дисципліною є належне, своєчасне та якісне виконання військовослужбовцями функціональних обов'язків (посадових інструкцій), наказів Міністерства оборони України, доручень, рішень, планів, програм, які затверджуються в органах військового управління або надходять для виконання до Міністерства оборони України або інших органів військового управління (військових частин).
Службове розслідування - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку №608, службове розслідування може призначатися, зокрема, у разі невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань. Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.
Згідно пункту 3 розділу ІІ Порядку №608, службове розслідування проводиться для встановлення : неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).
Відповідно до абзацу 1 пункту 1 Розділу III Порядку №608, рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.
Згідно пункту 3 розділу ІV Порядку №608, військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право : знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов'язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.
Відповідно до пунктів 1-4 розділу V Порядку №608, за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини. У вступній частині акта службового розслідування зазначаються підстави призначення та проведення службового розслідування. В описовій частині акта службового розслідування зазначаються : посада, військове звання, прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування; неправомірні дії військовослужбовця; зв'язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв'язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення. У резолютивній частині акта службового розслідування зазначаються: висновки службового розслідування; пропозиції щодо притягнення винної особи (винних осіб) до відповідальності; інші заходи, спрямовані на усунення причин та умов, що призвели до правопорушення, які пропонується здійснити.
Відтак, за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу. Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності (пункти 1, 2 розділу VI Порядку №608).
Судом першої інстанції вірно встановлено, що при проведенні службового розслідування не було дотримано положень пунктів 8, 9 розділу III, пункту 3 розділу V Порядку №608, у позивача не відбирались пояснення, як і не складався акт про відмову від надання пояснень, відсутні докази ознайомлення його з наказами командира частини №257 від 11.06.2023 та про продовження строку проведення службового розслідування. Також не зазначено й причини, які б перешкоджали це зробити.
Отже, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їхній зміст та юридичну природу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність оспорюваного наказу та наявності підстав для його скасування.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України “Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерела права.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі “Проніна проти України» (рішення від 18.07.2006).
Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.
Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі “Серявін та інші проти України» ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі “Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).
Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.1 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення, постановлене за результатами апеляційного перегляду в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу.
Керуючись ст.ст.12, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року по справі №380/26226/23 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. В. Кухтей
судді С. П. Нос
С. М. Шевчук