25 листопада 2024 рокуЛьвівСправа № 140/1800/24 пров. № А/857/12758/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі :
головуючого судді : Кухтея Р.В.,
суддів : Носа С.П., Шевчук С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06 травня 2024 року (ухвалене головуючою-суддею Андрусенко О.О. в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Луцьку) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України (далі - ГУ ПФУ) в Полтавській області, ГУ ПФУ у Волинській області, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Полтавській області №033050000933 від 02.02.2024 про відмову у переведенні її на пенсію по віку відповідно до Закону України “Про державну службу» №889-VІІІ від 10.12.2015 (далі - Закон №889-VІІІ) та зобов'язати ГУ ПФУ у Волинській області здійснити переведення її та виплату пенсії по віку відповідно до цього Закону з дати звернення (29.01.2024), зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи в державних органах з 01.01.1982 по 24.10.1990 та в органах місцевого самоврядування з 19.10.2010 по 10.10.2022, з визначенням розміру пенсії відповідно до наданих із заявою довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, виданих Управлінням соціальної та ветеранської політики виконавчого комітету Ковельської міської ради №65/5.33 від 29.01.2024.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 06.05.2024 позовні вимоги були задоволені частково. Визнано протиправним та скасовано оспорюване рішення та зобов'язано ГУ ПФУ в Полтавській області здійснити переведення ОСОБА_1 з 29.01.2024 на пенсію державного службовця за віком відповідно до Закону №889-VIII, зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи в державних органах з 01.01.1982 по 24.10.1990 та в органах місцевого самоврядування з 19.10.2010 по 10.10.2022 та здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі виданих Управлінням соціальної та ветеранської політики виконавчого комітету Ковельської міської ради довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця №65/5.33 від 29.01.2024. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ГУ ПФУ в Полтавській області подало апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити позивачці у задоволенні позовних вимог повністю.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що робота в органах місцевого самоврядування не зараховується до стажу державної служби, а відтак у позивачки відсутній необхідний стаж на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону України “Про державну службу» №3723-ХІІ від 16.12.1993 (далі - Закон №3723-ХІІ) та актами Кабінету Міністрів України.
Позивачка не скористалася правом подачі відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк.
Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
З матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058), що підтверджується рішенням про перерахунок пенсії №03305000033 від 26.02.2023.
29.01.2024 позивачка звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області (за місцем свого проживання) із заявою про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону №889-VIII, надавши документи за переліком згідно із розпискою-повідомленням, в тому числі, довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця №65/5.33 від 29.01.2024, видані Управлінням соціальної та ветеранської політики виконавчого комітету Ковельської міської ради.
Вказана заява позивачки за принципом екстериторіальності надійшла для розгляду до ГУ ПФУ в Полтавській області, яким прийнято спірне рішення, яким відмовлено у переході на пенсію за віком згідно із Законом №889-VIII у зв'язку з відсутністю необхідного стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби. Рішення мотивоване тим, що аналізом наданих документів встановлено, що з 19.10.2010 ОСОБА_1 працює на посадах в органах місцевого самоврядування, які відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ з 05.07.2001 не зараховується до стажу державної служби, та не має 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України.
Вважаючи протиправним оспорюване рішення, ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду з даним позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у ГУ ПФУ в Полтавській області не було фактичних та правових підстав для не зарахування до стажу державної служби позивачки періодів роботи на посадах державних органів та на посадах в органах місцевого самоврядування та відмови у зв'язку із цим у переведенні на інший вид пенсії. Водночас у позивачки наявні умови для реалізації права на одержання пенсії державного службовця згідно п.10 розділу ХІ Закону №889-VIII та відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ, а саме досягнення віку, встановленого ст.26 Закону №1058 (на момент звернення із заявою мала повних 64 роки), наявність необхідного страхового стажу (більше 44 років, підтверджується рішенням про перерахунок пенсії №03305000033 від 26.02.2023) та наявність на день набрання чинності Законом №889-VIII (01.05.2016) більше як 10 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (з 01.01.1982 по 24.10.1990 та з 19.10.2010 по 01.05.2016).
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.
Згідно ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржується, а тому суд апеляційної інстанції не надає правової оцінки спірним правовідносинам у цій частині та не вбачає підстав для застосування положень частини другої цієї статті.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби визначені Законом №889-VIII, відповідно до статті 90 якого, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону №1058.
Пунктом 10 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII визначено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно п.12 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, розділом XI Закону №889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 стажу державної служби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови : у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, ст.37 Закону №3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця, зокрема, певний вік і страховий стаж.
Згідно ч.1 ст.37 Закону №3723-ХІІ, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону №1058, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абз.1 ч.1 ст.28 Закону №1058, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Системний аналіз приведених вище норм дає підстави дійти висновку, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016, є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою цієї статті та пунктами 10, 12 розділу XI Закону №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 03.07.2018 по справі №569/350/17, від 03.07.2018 по справі № 586/965/16-а, від 10.07.2018 по справі №591/6970/16-а, від 17.05.2021 по справі № 607/5615/17.
Механізм обчислення стажу державної служби визначено Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету міністрів України №229 від 25.03.2016 (далі - Порядок №229), згідно п.4 якого, до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України “Про службу в органах місцевого самоврядування» №2493-III від 07.06.2001 (далі - Закон №2493-III).
Згідно п.6 Порядку №229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, відповідно до якого, стаж державної служби за період роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, встановлених на той час законодавством.
Тобто, стаж державної служби за періоди роботи до 01.05.2016 обчислюється відповідно до законодавства, що діяло раніше, та на тих умовах і в порядку, що були ними передбачені.
Стаж державної служби до набрання чинності Законом №889-VIII обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою КМУ №283 від 03.05.1994, відповідно до п.2 якого, до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у ст.14 Закону №2493-III, а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.
Крім цього, відповідно до п.3 цього Порядку, до стажу державної служби включається також час роботи на посадах службовців в органах, зазначених у пункті 2 цього Порядку і додатку до нього, якщо при просуванні по службі вони зайняли посади державних службовців.
В подальшому у пункті 4 частини 2 статті 46 Закону №889-VIII закріплено, що до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом №2493-III.
Правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування визначає Закон №2493-ІІІ.
Відповідно до ст.2 Закону №2493-ІІІ, посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.
Посади в органах місцевого самоврядування віднесені до відповідних категорії посад статтею 14 Закону №2493-ІІІ.
Згідно ст.22 Закону №2493-ІІІ, до стажу служби в органах місцевого самоврядування зараховується період роботи на посадах, на які поширюється дія цього Закону, а також на посадах і в органах, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби.
Відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 у період з 19.10.2010 по 10.10.2022 працювала на різних посадах в управлінні праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Ковельської міської ради (з 19.10.2010 на посаді спеціаліста І категорії, прийняла присягу посадової особи місцевого самоврядування, з 01.04.2016 на посаді головного спеціаліста, з 16.06.2020 на посаді провідного спеціаліста) (записи №№29-38).
Відтак, оскільки позивачка працювала на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених ст.14 Закону №2493-III, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірні періоди роботи позивачки в органах місцевого самоврядування підлягають зарахуванню до стажу її державної служби, що дає право на пенсійне забезпечення у порядку, визначеному законодавством України про державну службу.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 22.11.2018 по справі №500/6640/16, від 10.02.2021 по справі №825/1453/18, від 12.04.2021 по справі №591/3924/16-а.
При цьому, як вірно зазначено судом першої інстанції, у даному випадку слід також керуватись Порядком №283 та додатком до нього (діяли до 01.05.2016), за змістом пункту 2 якого, до стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у ст.14 Закону №2493-III, а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених КМУ до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.
Таким чином, до спірних правовідносин за період до 30.04.2016 підлягає застосуванню Порядок №283 та додаток до нього (чинний до 01.05.2016), а з 01.05.2016 - Порядок №229 (чинний з 01.05.2016).
Колегія суддів звертає увагу, що як Порядок №283, так і чинний наразі Порядок №229 передбачає, що до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування.
Згідно записів №№4-10 трудової книжки позивачки серії НОМЕР_1 , у період з 01.01.1982 по 31.12.1987 вона працювала на посаді економіста в Ковельському відділенні Держбанку СРСР, а з 01.01.1988 по 24.10.1990 на посаді економіста в Ковельському відділенні Агропромбанку СРСР.
Відповідно до абз.4 п.2 Порядку №283, до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком.
Додатком до Порядку №283 визначено Перелік державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР, період роботи в яких на посадах керівних працівників і спеціалістів зараховується до стажу державної служби, в якому наявні такі установи, зокрема: Держбанк СРСР, Зовнішекономбанк СРСР, Будбанк СРСР, Промбудбанк СРСР, Агропромбанк СРСР, Житлосоцбанк СРСР, Ощадний банк СРСР, їх республіканські банки (контори), крайові, обласні (міські) управління, а також міські і районні відділення.
Відповідно до чинного на той час загальносоюзного Класифікатора посад службовців, затвердженого постановою Держкомітету СРСР по стандартам №016 від 27.08.1986, посада “економіст» віднесена до категорії “спеціаліст».
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що періоди роботи позивачки з 01.01.1982 по 24.10.1990 в державних органах у відділеннях Держбанку СРСР та Агропромбанку СРСР, а також в органах місцевого самоврядування з 19.10.2010 по 10.10.2022 підлягають зарахуванню до стажу державної служби.
В матеріалах справи наявні довідки за формами, затвердженими Постановою правління ПФУ №1-3 від 17.01.2017 (далі - Постанова №1-3), які видані Управлінням соціальної та ветеранської політики виконавчого комітету Ковельської міської ради для ОСОБА_1 , а саме : довідка №65/5.33 від 29.01.2024 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та довідка №65/5.33 від 29.01.2024 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією).
Таким чином, колегія суддів вважає, що оскільки матеріалами справи підтверджено, що на момент звернення до органу Пенсійного фонду України із заявою про переведення на пенсію відповідно до Закону України “Про державну службу» заявниця відповідала умовам пунктів 10, 12 розділу XI Закону №889-VIII, то, як це вірно зазначив суд першої інстанції, з метою належного та ефективного відновлення її порушеного права, необхідно зобов'язати ГУ ПФУ в Полтавській області здійснити переведення її з 29.01.2024 на пенсію державного службовця за віком відповідно до Закону №889-VIII, зарахувавши до стажу державної служби вищевказані спірні періоди роботи в державних органах та в органах місцевого самоврядування, а також здійснити перерахунок пенсії на підставі вищевказаних довідок.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України “Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерела права.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі “Проніна проти України» (рішення від 18.07.2006).
Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.
Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі “Серявін та інші проти України» ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі “Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).
Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.3 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення, постановлене за результатами апеляційного перегляду в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу.
Керуючись ст.ст.12, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06 травня 2024 року по справі №140/1800/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. В. Кухтей
судді С. П. Нос
С. М. Шевчук