Справа № 522/15170/24
Провадження № 3/522/7452/24
07 листопада 2024 року суддя Приморського районного суду м. Одеси Шенцева О.П., розглянувши матеріали, які надійшли з Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Одеській області 10.09.2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
На адресу Приморського районного суду м. Одеси надійшли адміністративні матеріали про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 120463 вбачається, що 31.08.2024 року о 09 год. 05 хв. ОСОБА_1 керував транспортним засобом Chery1 ELARA BH4929BI, у м. Одеса, по вул. Велика Арнаутська, 100, з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: розширені зіниці очей, які не реагують на світло, поведінка, яка не відповідає дійсності. Водій від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку в спеціалізованому медичному закладі відмовився.
Зазначена подія була зафіксована співробітниками УПП в Одеській області та кваліфікована як порушення п. 2.5. Правил дорожнього руху та за цим фактом стосовно водія ОСОБА_1 складений протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 120463 від 31.08.2024 року за ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
В судовому засіданні 07 листопада 2024 року представник ОСОБА_1 авдокат Питомець А.В. просив провадження у справі закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Наголошував на тому, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в спеціалізованому медичному закладі, та посилався на відеозапис з нагрудної відеокамери поліцейського.
Зазначав, що інспектор 1 взводу 3 роти 2 батальну УПП в Одеській області старший лейтенант поліції ОСОБА_2 не надав ОСОБА_1 направлення на проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння та залишив місце події без здійснення належного супроводу ОСОБА_3 до спеціалізованого медичного закладу. Таким чином, інспектор ОСОБА_2 вніс в протокол № 120463 від 31.08.2024 року завідомо неправдиві відомості, що свідчить про перевищення службових повноважень. Після зупинки ОСОБА_1 патрульні не попередили останнього, що ведеться відеозапис, не роз'яснили його права, передбачені ст. 64 Конституції України та ст. 268 КУпАП, в тому числі не роз'яснено право на правничу допомогу адвоката за ст. 59 Конституції України та право відмовитись від дачі пояснень за ст. 63 Конституції України. В зв'язку з чим, справа відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
Розглянувши справу, дослідивши матеріали адміністративної справи, проаналізувавши докази та надавши їм оцінку, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення.
Так, відповідно до ст. 129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 7 КпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Статтею 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення регламентовано, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно роз'яснень, викладених у п. 24 постанови Пленуму ВСУ № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також адміністративні правопорушення на транспорті» та у відповідності до вимог ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Висновок про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності (ст. 252 КУпАП).
Органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України). Вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь (ст. 62 Конституції України).
Так, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 120463 від 31.08.2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керував транспортним засобом Chery1 ELARA BH4929BI з явними ознаками наркотичного сп'яніння та відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку в спеціальному медичному закладі.
На підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, працівниками поліції, до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 120463 від 31.08.2024 року додано довідку про отримання (неотримання) особою посвідчення, витяг, довідку про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують вагу та швидкість реакції від 31.08.2024 року, пояснення ОСОБА_4 від 31.08.2024 року, CD з відеозаписом подій.
Так, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заперечення представника, оглянувши відеозапис правопорушення, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ст. 245 КУпАП України завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є, зокрема, повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи. Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 11.06.2004 №11 «Про окремі питання, що виникають при застосуванні судами положень ст. 276Кодексу України про адміністративні правопорушення, де зазначено, що згідно зі ст. 245 КУпАП суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має своєчасно, всебічно, повно й об'єктивно з'ясувати обставини справи і вирішити її в точній відповідності із законом.
Під всебічним, повним та об'єктивним з'ясуванням всіх обставин справи необхідно розуміти максимально повне дослідження події, яка відбулась, шляхом відібрання пояснень у особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, залучення свідків та вчинення інших необхідних процесуальних дій.
Суд зазначає, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення суддя, відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Так, п. 2.5 ПДР України покладає на водія обов'язок на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2.9.а Правил дорожнього руху водіям забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Дії поліцейських в наведеній ситуації в першу чергу регламентовані нормами Наказу МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 р. №1452/735 «Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
Відповідно до п. 4 Інструкції ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є:
наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота);
звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло;
сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови;
почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Згідно з п. п. 6, 7 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 N 1452/735, огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі заклад охорони здоров'я).
За п. 8 "Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду", затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 N 1103, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
З протоколу слідує, що поліцейським були встановлені відповідні ознаки наркотичного сп'яніння у ОСОБА_1 , що в свою чергу мало своїм наслідком вимогу про проходження огляду на встановлення стану сп'яніння.
Як вбачається з диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідальність настає 1) у разі керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції (п. 2.9 «а'ПДРУкраїни), 2) у разі передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів (п. 2.9 «г'ПДРУкраїни), 3) а також у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (п. 2.5ПДР).
Розглянувши протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 120463 від 31.08.2024 року, дослідивши матеріали справи, оглянувши відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП.
Виходячи з системного аналізу положень ст.ст.7,254,279 КУпАП, розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється лише щодо правопорушника та в межах протоколу про адміністративне правопорушення.
За приписами статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до положень ст. 251 КУпАП, ст. 62 Конституції України суд вважає такими, що не можуть бути визнані належним та допустимим доказом відомості, що містяться у самому протоколі про адміністративне правопорушення, у зв'язку з їх невідповідністю нормам ст. 256 КУпАП, та виходячи з того, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти СполученогоКоролівства» (Irelandv.theUnitedKingdom),п.161,SeriesAзаява №25),оскільки наявніу ньомудані невипливають зіспівіснування достатньопереконливих,чітких іузгоджених міжсобою висновківчи схожихнеспростовних презумпційфакту (рішенняЄвропейського судуз правлюдини,справа «Коробовпроти України»№ 39598/03від 21.07.2011 року).
Відповідно до ст. 8 Конституції України «В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії…».
Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
З відеозапису слідує, що автомобіль ОСОБА_1 був зупинений співробітниками ТЦК і СП. Після чого до ОСОБА_1 підійшов інспектор 1 взводу 3 роти 2 батальну УПП в Одеській області старший лейтенант поліції ОСОБА_2 з проханням показати документи, що посвідчують особу, на що ОСОБА_1 відповів, що виконає всі законні вимоги тільки за участю адвоката. В цей час, поліцейський почав намагатись з'ясувати для чого йому адвокат. ОСОБА_1 відповів, що є юридично-необізнаним та потребує професійної правничої допомоги.
Одразу після чого, інспектор почав ставити питання ОСОБА_1 , щодо його фізичного стану, зокрема вони стосувалися очей, чому тремтять руки, чи використовував ОСОБА_1 лікарські препарати, що знижують увагу та чи приймав останній наркотичні засоби. Внаслідок чого, старший лейтенант поліції ОСОБА_2 почав стверджувати, що ОСОБА_1 перебуває в стані наркотичного сп?яніння. На що ОСОБА_1 відповів, що це не відповідає дійсності та повідомив інспектору поліції, що проїде до медичного закладу для проходження огляду на стан наркотичного сп?яніння в присутності працівника поліції одразу як приїде адвокат.
Однак, ОСОБА_2 заявив, що дії ОСОБА_1 свідчать про відмову в проходженні огляду в спеціалізованому медичному закладі та в результаті на останнього буде складено протокол.
При цьому, ОСОБА_1 упродовж усього відеозапису з нагрудного відео реєстратора поліцейських декілька разів наголошував, що не відмовляється від проходження огляду в спеціалізованому медичному закладі.
В подальшому, приїхали помічники адвоката та повідомили, що для здійснення вищезазначених дій необхідно дочекатись адвоката. Проте, інспектор повідомив, що на ОСОБА_1 було складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП № 120463 від 31.08.2024 року, за фактом нібито керування ОСОБА_1 транспортним засобом з явними ознаками наркотичного сп?яніння.
Після складання протоколу, поліцейський почав зачитувати протокол та роз'яснювати права особі на яку складено протокол. ОСОБА_1 вказав, що не відмовляється від проходження огляду та надав свою згоду, про що повідомив поліцейського, і даний факт зафіксовано на відеозаписі, але поліцейський не реагував та продовжив зачитувати протокол, під закрите вікно автомобіля (хоча і під відеозапис).
Між тим, на відеозаписі вбачається, що спілкування інспекторів поліції з ОСОБА_1 відбувалось за майже закритим склом автомобілю, що на переконання суду не могло дати змогу побачити явні ознаки наркотичного чи будь-якого іншого сп'яніння, а саме: розширені зіниці очей, які не реагують на світло, тремтіння пальців рук, поведінка, яка не відповідає дійсності.
Жодного тремтіння пальців рук чи розширення зіниць очей у ОСОБА_1 на відеозаписі не вбачається.
Тому, виходячи з викладеного та дослідженого судом відеозапису, суд не вбачає ознак неадекватної поведінки ОСОБА_1 , які могли б свідчити про стан сп'яніння, але даний факт поліцейським проігноровано та не враховано, що водій не відмовлявся від проходження огляду на стан сп'яніння, а просив надати час для приїзду адвоката, що чітко вбачається на відеозаписі.
Окрему увагу суд звертає і на той факт, що підозра щодо вживання ОСОБА_1 наркотичних засобів у поліцейського виникла не до того, як перевіряти автомобіль, а після того, як ОСОБА_1 почав дзвонити за правовою допомогою.
Так, з відеозапису дійсно вбачається явно упереджене, зневажливе ставлення співробітника поліції, який складав протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , що є недопустимим.
Долучені до протоколу про адміністративне правопорушення документи та відеозаписи жодним чином не підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Крім того, в той же день, тобто 31.08.2024 року ОСОБА_1 пройшов експрес тест на стан наркотичного сп?яніння, за результатами якого виявлено негативний результат, копія якого міститься в матеріалах справи.
Між тим, 11 вересня 2024 року ОСОБА_1 за даними фактами подано заяву про внесення відомостей до ЄРДР про кримінальне правопорушення, передбачене ст.ст.364, 365, 366 КК України до ТУ ДБР у місті Миколаєві (з дислокацією у м. Одеса).
18 вересня 2024 року слідчим суддею Київського районного суду міста Одеси було постановлено ухвалу від 27 вересня 2024 року, в якій було встановлено, що скарга на бездіяльність уповноважених осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві (з дислокацією у м. Одеса), яка полягає в невнесенні відомостей до ЄРДР про кримінальні правопорушення, передбачені ст.ст. 364, 365, 366 КК України є обґрунтованою в частині внесення відомостей до ЄРДР та підлягає задоволенню.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення поза розумним сумнівом .
Практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення ЄСПЛ «Авшар проти Туреччини»). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Отже, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом, зазначене викладено в п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008р. у справі Кобець проти України.
Доведення вини правопорушника покладається на орган, що складає протокол про адміністративне правопорушення. Під доказуванням у провадженні у справах про адміністративні правопорушення слід розуміти процесуальну діяльність суб?єктів щодо збору, перевірки та оцінки доказів з метою встановлення об?єктивної істини у справі й прийняття на цій основі законного рішення.
Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже, діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відтак, зроблені поліцейським висновки про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130КУпАП ґрунтуються виключно на припущеннях, які зафіксовані на відеозаписах з нагрудних камер співробітників поліції, під час складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення без роз'яснення ст. 63 Конституції України, а тому не можуть бути покладені в основу доведення його вини.
Суд вважає, що матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять фактичних даних, які б підтверджували вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Враховуючи наведене, доводи протоколу про адміністративне правопорушення щодо наявності вини ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження іншими матеріалами справи.
Виходячи з того, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), оскільки наявні у ньому дані не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).
У відповідності до ст. 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, «обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь».
Досліджені судом матеріали, пояснення особи, що притягається до адміністративної відповідальності, не підтверджують наявності події і складу адміністративного правопорушення, за наступних причин.
За таких обставин, з урахуванням того, що суд позбавлений можливості збору доказів, провадження у цій справі підлягає закриттю через відсутність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно з ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 24, 33, 130, 221, 247, 251, 268, 283, 284 Кодексу України «Про адміністративні правопорушення», суддя, -
Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, згідно п.1 ст. 247 КпАП України, закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником до Одеського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Приморський районний суд міста Одеси.
Суддя: