Справа № 947/14622/24
Провадження № 1-кс/947/16095/24
25.11.2024 року м. Одеса
Слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , його захисника ОСОБА_5 , розглянувши клопотання т.в.о. старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 погоджене з прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м.Рені, Ізмаїльського району Одеської області, з середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей, фізичної особи - підприємця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 ,
якому повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.28 ч.1 ст.125, ч.2 ст.289 КК України, -
Слідчий звернувся до слідчого судді Київського районного суду м. Одеси з погодженим прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_4 .
Слідчим управлінням ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12023160000001375 від 19.10.2023, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 ч.1 ст.125, ч.4 ст.189, ч.2 ст.289, ч.4 ст.296 КК України. Досудовим розслідуванням установлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в не встановлений досудовим розслідуванням час та при невстановлених обставинах, здобув значний вплив на території м.Рені та інших суміжних територіальних громад Ізмаїльського району Одеської області, увійшовши в дружні стосунки з керівництвом місцевих підрозділів правоохоронних органів, органів місцевого самоврядування, а також представників злочинного середовища.
Разом з цим ОСОБА_4 , діючи умисно, з корисливих мотивів з метою незаконного збагачення, а також прагнучі встановлення та поширення власного впливу в суспільстві, протиставляючи себе органам державної влади, утвореним відповідно до Конституції та законів України, вирішив вчиняти кримінальні правопорушення на території м. Рені та інших суміжних територіальних громад Ізмаїльського району Одеської області, залучивши до їх вчинення ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та інших осіб.
Так, у невстановлений час, але не пізніше грудня 2023 року, перебуваючи в невстановленому місці, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, дізнався інформацію про ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (зокрема, про його нібито можливу причетність до незаконного обігу наркотичних речовин), яку вирішив використати як привід для незаконного заволодіння майном, що належить останньому.
Надалі, діючи умисно, з корисливих мотивів з метою незаконного збагачення, а також з метою встановлення та поширення власного впливу в суспільстві, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин ОСОБА_4 доручив ОСОБА_7 та іншим невстановленим досудовим розлідуванням особам з'ясувати місцепебування ОСОБА_8 та примусово привести його до нього.
Після цього, 22.12.2023 близько 11:30, ОСОБА_7 та інші невстановлені досудовим розслідуванням особи, діючи умисно за попередньою, за дорученням ОСОБА_4 , прослідкували за ОСОБА_8 та схопили його біля місця проживання останнього за адресою: АДРЕСА_3 . Про це ОСОБА_7 близько 11:51 засобами телефонного зв'язку повідомив ОСОБА_4 . На що ОСОБА_4 , який в той час перебував у приміщенні, розташованому на складській базі за адресою: АДРЕСА_3 , доручив ОСОБА_7 невідкладно з дотриманням конспирації привести до нього ОСОБА_8 у зазначене приміщення.
Того ж дня, близько 12:08, прибувши до приміщення за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_7 та інші невстановлені досудовим розслідуванням особи, діючи умисно за попередньою, за дорученням ОСОБА_4 , під приводом того, що вони підозрюють ОСОБА_8 у вчиненні протиправних дій, пов'язаних з незаконним обігом наркотичних речовин, почали застосовувати до останнього фізичне насильство, що не було небезпечним для життя чи здоров'я ОСОБА_8 , шляхом завдання чисельних ударів дерев'яною палкою, кулаками та ногами в область рук, голови та тулуба ОСОБА_8 . Спостерігаючи за побиттям ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , висловив останньому вимогу передати йому автомобіль марки BMW 330, реєстраційний номер Республіки НОМЕР_1 , який належить ЕООД (тобто Товариству з обмеженою відповідальністю з одним засновником) « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (розташованому в м. Софія Республіки Болгарія) та перебуває в користуванні ОСОБА_8 , як відплату за нібито вчиненні останнім протиправні дії, погрожуючи застосуванням насильства в подальшому, в разі відмови.
На вказану вимогу ОСОБА_8 , побоюючись подальшого застосування насильства щодо нього, вимушено погодився, в зв'язку з чим ОСОБА_4 доручив ОСОБА_7 та іншим невстановленим досудовим розслідуванням особам припинити насильницькі дії стосовно ОСОБА_8 .
Того ж дня, близько 12:16 ОСОБА_4 зателефонував раніше знайомому ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який не був обізнаний про вчинення протиправних дій щодо ОСОБА_8 , та попросив його за допомогою евакуатора перевезти автомобіль, яким користувався ОСОБА_8 , з місця проживання останнього до місця визначеного ОСОБА_4 , на що ОСОБА_9 погодився.
Після цього, 22.12.2023 близько 12:36 ОСОБА_4 зателефонував раніше знайомому ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який не був обізнаний про вчинення протиправних дій щодо ОСОБА_8 , та домовився з ним про ремонт та подальше зберігання зазначеного автомобіля марки BMW 330, реєстраційний номер Республіки Болгарія НОМЕР_2 , яким користувався ОСОБА_8 , на території стоянки за адресою: АДРЕСА_4 .
Надалі того ж дня близько 14:00 ОСОБА_9 , який діяв на прохання ОСОБА_4 , використовуючи спеціалізовану платформу (евакуатор) марки «EAGLE» моделі «МD 5044», реєстраційний номер НОМЕР_3 , перевіз зазначений автомобіль марки BMW 330, реєстраційний номер Республіки Болгарія НОМЕР_2 , яким користувався ОСОБА_8 , з місця проживання останнього за адресою:
АДРЕСА_3 , на стоянку за адресою: АДРЕСА_4 , передавши її таким чином в розпорядження ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та інших невстановлених досудовим розлідуванням осіб.
Після цього, ОСОБА_8 вимушено передав ОСОБА_4 ключі та технічний паспорт від зазначеного автомобіля марки BMW 330, реєстраційний номер НОМЕР_4 .
Таким чином, ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та інші невстановлені досудовим розлідуванням особи 22.12.2023 незконно заволоділи автомобілем марки BMW 330, реєстраційний номер НОМЕР_4 , який належить ЕООД «Генесис ЕУ» і перебував у користуванні ОСОБА_8 , та незаконно розпоряджались зазначеним транспортним засобом на власний розсуд, поки він 03.05.2024 в період часу з 21:55 по 23:20 не був вилучений працівниками правоохоронних органів під час обшуку на території стоянки за адресою АДРЕСА_4 .
Крім того, в ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 10.02.2024, перебуваючи у невстановленому місці, прагнучі встановлення та поширення власного впливу в суспільстві, протиставляючи себе органам державної влади, утвореним відповідно до Конституції та законів України, запідозривши ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в можливої причетності до незаконного обігу наркотичних засобів, вирішив покарати останнього за вчинення таких дій та залякати шляхом умисного заподіяння тілесних ушкоджень.
З метою реалізації свого кримінального протиправного умислу ОСОБА_4 досяг попередньої змови з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та іншими невстановленими досудвоим розлідуванням особами, після чого 10.02.2024 у вечірній час близько 21:00 вони разом прибули до подвір'я будинку за адресою: АДРЕСА_3 , в якому проживав ОСОБА_8 .
В той час за вказаною адресою разом з ОСОБА_8 перебували його мати ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та його знайомий ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Коли ОСОБА_11 , ОСОБА_8 та ОСОБА_12 вийшли на подвір'я вказаного будинку, ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та інші невстановлені досудовим розслідування особи, діючи за попередньою змовою, умисно з метою покарати ОСОБА_8 за нібито можливу причетність останнього до незаконного обігу наркотичних засобів, в якому вони його підозрювали, а також з метою залякати ОСОБА_8 та ОСОБА_12 , щоб запобігти можливому їх зверненню до правоохоронних органів із заявами або повідомленнями про вчинення ОСОБА_4 та іншими пов'язаними з ним особами кримінальних правопорушень, почали завдавати ОСОБА_8 та ОСОБА_12 чисельних ударів.
У зв'язку вчиненням ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та іншими невстановленими особами протиправних дій, ОСОБА_11 одразу викликала поліцію. На цей виклик через нетривалий час прибули три невстановлених досудовим розслідуванням працівники поліції. Проте ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та інші невстановлені особи, які діяли за попередньою змовою, розраховуючи на мовчазну згоду вказаних працівників поліції, оскільки останні імовірно були обізнані про значний вплив ОСОБА_4 у АДРЕСА_1 та його дружні стосунки із керівництвом місцевого підрозділу поліції, демонструючи свою безкарність, продовжили вчиняти умисні дії направленні на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_8 та ОСОБА_12 , шляхом завдання ударів. При цьому, вказані працівники поліції, побачивши протиправні дії, вчинені ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та іншими невстановленими особами стосовно ОСОБА_8 та ОСОБА_12 , з невстановлених досудовим розслідуванням мотивів, жодних заходів, спрямованих на зупинення таких протиправних дій, не вжили та напроти відсторонили ОСОБА_11 , коли вона намагалась захистити ОСОБА_8 та ОСОБА_12 від заподіяння їм тілесних ушкоджень.
Так, ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_4 та іншими невстановленими особами, умисно завдав удар кулаком правої рукою в обличчя ОСОБА_12 , після чого невстановлена особа підійшла до ОСОБА_12 та, переслідуючи спільний кримінальний протиправний умисел, кулаком правої руки завдала удару в обличчя останнього від якого ОСОБА_12 втратив рівновагу та впав на землю. Одразу після того, як ОСОБА_12 піднявся на ноги, до нього знову підійшов ОСОБА_7 та завдав йому один удар кулаком правої руки в обличчя. Продовжуючи реалізовувати спільний кримінальний протиправний умисел, ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та інша невстановлена в ході досудового розслідування особа, діючи за попередньою змовою, кулаками рук та ногами завдали не менше 10 ударів в область голови та тулуба ОСОБА_12 .
В результаті завдання вищевказаних ударів ОСОБА_12 отримав тілесні ушкодження: синець в лобній області справа, садно на фоні зазначеного синця, синець в лобній області зліва, синець в правій виличній ділянці, синець - в лівій щічній ділянці, садно в проекції лівого кута нижньої щелепи, садно в ділянці носогубного трикутника зліва, крововилив на шкіряній частині верхньої губи по центру із переходом на слизову частину верхньої губи, садно по тильній поверхні правої кисті в проекції нігтьової фаланги 2-го пальця в ділянці кутикули, садна по долонній поверхні лівої кисті в проекціях 4,5 основних фаланг, синець на тулубі по середньо- ключичній лінії справа у нижній третині, нижче реберних дуг, садно на фоні зазначеного синця, садна на правій гомілці по передній поверхні у середній третині, які мають незначні скороминущі наслідки тривалістю не більше 6-ти днів і за цим критерієм, відповідно до п.п. 2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (1995 р.) відносяться до категорії ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень.
В цей ж час до ОСОБА_8 , який знаходився біля передніх пасажирських дверей автомобіля марки BMW, реєстраційний номер НОМЕР_5 , розташованого в подвір'ї за вказаною адресою, підійшла невстановлена особа, яка діяла за попередньою змовою з ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та іншою невстановленою особою, і завдала не менше 5 ударів кулаком правої руки в обличчя. В результаті завдання зазначених ударів ОСОБА_8 отримав наступні тілесні ушкодження: поверхнева забійна рана на долонній поверхні лівої кисті в проекції основної фаланги 5-го пальця, садна на долонній поверхні лікої кисті ближче до променево- запясткого суглобу на тильній поверхні правої кисті в проекції 2-ї п'ясної кістки, на правому стегні, синець в проекції правого колінного суглобу, які мають незначні скороминущі наслідки тривалістю не більше 6-ти днів і за цим критерієм, відповідно до п.п. 2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (1995 р.) відносяться до категорії ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень.
Крім того, 01.05.2024 о 23:00 ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_7 та ОСОБА_15 з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, із застосуванням заздалегідь застосованих предметів для нанесення тілесних ушкоджень, а саме предметів зовні схожих на пістолети, знаходячись біля магазину «АТБ», який розташований за адресою: АДРЕСА_5 підійшли до автомобілю марки «Skoda Octavia» державний номерний знак НОМЕР_6 , в якому перебували потерпілі ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 які є поліцейськими та почали наносити удари руками та ногами по вказаному авто.
Продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу направленого на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_13 через відкрите вікно автомобіля завдали декілька ударів руками в область голови потерпілого ОСОБА_18 , після чого інші співучасники ОСОБА_14 та ОСОБА_15 обійшли автомобіль зі всіх сторін та продовжували наносити удари по ньому, вимагаючи від потерпілих вийти з транспортного засобу. Надалі, ОСОБА_4 разом із ОСОБА_7 та ОСОБА_13 застосовуючи насильство у вигляді ударів в область голови ОСОБА_18 силоміць витягнули останнього з автомобіля та повалили на землю, продовжуючи при цьому наносити удари руками та ногами в область голови та тулуба потерпілого.
ОСОБА_4 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_7 , ОСОБА_15 погрожуючи ОСОБА_16 та ОСОБА_17 застосуванням предмету зовні схожого на пістолет, тобто насильством, яке є небезпечним для життя та здоров'я людини, силоміць витягли з автомобіля потерпілого ОСОБА_16 .
Крім того, діючи умисно та протиправно ОСОБА_4 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_7 та ОСОБА_15 наказали потерпілому ОСОБА_19 , який знаходився поряд з автомобілем «Skoda Octavia» державний номерний знак НОМЕР_6 лягти на землю при цьому застосовуючи до нього фізичне насильство яке виявилось у нанесенні ударів в область голови.
Надалі, ОСОБА_7 та ОСОБА_13 , діючи відповідно до вказівок ОСОБА_4 продовжували намагання витягнути із автомобіля потерпілого ОСОБА_17 , який здійснював активний опір діям підозрюваних. З метою, придушення опору потерпілого ОСОБА_17 ОСОБА_13 , діючи за попередньою змовою із ОСОБА_4 , ОСОБА_14 , ОСОБА_7 та ОСОБА_15 предметом заздалегідь заготовленим для нанесення тілесних ушкоджень, а саме рукояткою пістолета чорного кольору наніс декілька ударів в область голови та тулуба потерпілого ОСОБА_17 , внаслідок чого останній був дезорієнтований та надалі самостійно вийшов з автомобіля, та за наказом підозрюваних ліг поряд із ОСОБА_18 , ОСОБА_16 та ОСОБА_19 .
Будучи об'єднаним єдиним злочинним умислом співучасники наносили потерпілим ОСОБА_18 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_19 які знаходились в положенні лежачи на землі удари руками, ногами та предметом зовні схожим на пістолет в область голови, тулуба та ніг останніх.
Після чого, приблизно через 10 хвилин після початку скоєння злочину використовуючи автомобіль «Renault Duster» державний номерний знак НОМЕР_7 до місця події прибули поліцейські ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 та ОСОБА_23 , які шляхом вмовляння підозрюваних почали схиляти їх до припинення протиправних дій, однак підозрювані не бажаючи припиняти скоєння злочину, грубо порушуючи громадський порядок, діючи зухвало, почали погрожувати завданням тілесних ушкоджень останнім, вимагаючи покинути їх місце злочину.
Надалі ОСОБА_4 отримавши від невстановленої особи розкладний ніж, підійшов до автомобіля «Renault Duster» державний номерний знак НОМЕР_7 та пошкодив переднє праве колесо, шляхом його порізу, внаслідок чого ускладнив можливість використовувати авто за призначенням.
Надалі, 02.05.2024 працівниками поліції, які прибули до місця події протиправні дії ОСОБА_4 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_7 та ОСОБА_15 були припинені.
Таким чином діями підозрюваних потерпілому ОСОБА_17 завдано тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно мозкової травми, струсу головного мозку, рубленої рани надбровної дуги, потерпілому ОСОБА_18 у вигляді забою лобної частини голови праворуч.
ОСОБА_4 02.05.2024 затримано в порядку, передбаченому ст.208 КПК України та 03.05.2024 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.296 КК України, крім того 01.06.2024 ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 ч.1 ст.125, ч.2 ст.289 КК України.
04.06.2024 ухвалою слідчого судді Київського районного суду Одеської області продовжено строк досудового розслідування кримінального провадження до чотирьох місяців, тобто 02.09.2024.
В той же день підозрюваному ОСОБА_4 продовжено строк тримання під вартою до 03.08.2024 року.
31.07.2024 ухвалою слідчого судді Київського районного суду Одеської області продовжено строк досудового розслідування кримінального провадження до шести місяців, тобто до 02.11.2024.
25.09.2024 ухвалою слідчого судді Київського районного суду Одеської області продовжено строк тримання під вартою до 01.11.2024 року, включно.
29.10.2024 ухвалою слідчого судді Київського районного суду Одеської області продовжено строк тримання під вартою до 26.11.2024 року, включно.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити.
Підозрюваний та захисник проти задоволення клопотання заперечували, зважаючи на можливість завершення досудового розслідування раніше встановленого у клопотанні строки.
Вислухавши доводи учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Відповідно до ч.3 ст.197 КПК України, строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно ч. 6 ст.199 КПК України,у разі закінчення строку запобіжного заходу до проведення підготовчого судового засідання прокурор не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу може подати клопотання про його продовження. Розгляд такого клопотання здійснюється слідчим суддею за правилами цієї статті.
Згідно з визначеним Європейським судом прав людини поняття, обґрунтована підозра - це добровільне припущення про вчинення особою певного діяння, ґрунтується на об'єктивних відомостях, які можна перевірити у судовому розгляді та які спонукали б неупереджену та розумну людину вдатися до практичних дій, щоб з'ясувати, чи є така підозра обґрунтованою.
Підозра, виходячи з постанови Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 24.11.2016р. № 5 - 328 кс 16, є обґрунтованим припущенням про вчинення особою кримінального правопорушення.
У відповідності до норм КПК України, на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду провадження по суті, а саме питань пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи не винною у вчиненні злочину.
Згідно ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
При розгляді клопотання слідчого, виконуючи вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», слідчий суддя застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінований йому кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколами допиту потерпілих ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 які в своїх показах підтверджують порушення громадського порядку підозрюваним, протоколом затримання від 02.05.2024 в ході якого було вилучено одяг ОСОБА_14 в якому він перебував на момент вчинення злочину, протоколом огляду від 02.05.2024 яким зафіксоване пошкодження автомобіля «Renault Duster» державний номерний знак НОМЕР_7 , протоколами допитів свідків які в своїх показах вказують на безпосередню участь останнього у вчиненні кримінального правопорушення, проведеними оглядами речових доказів та іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
За такого, слідчий суддя, приходить до висновку про обґрунтованість підозри по кримінальному провадженню за №12023160000001375 від 19.10.2023 року відносно ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 289 КК України.
Враховуючи зазначене, а також обставини вчинення кримінального правопорушення, є підстави вважати, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином, а також вчинити аналогічне кримінальне правопорушення.
Зазначені ризики обґрунтовуються тим, що ОСОБА_4 може:
- Переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки він підозрюється у скоєнні умисного тяжкого злочину проти суспільної безпеки із застосуванням насильства та зброї. При цьому потерпілі є співробітниками національної поліції. Необхідність врахування даного фактору зумовлена тим, що залежно від тяжкості залежить покарання, яке обвинувачений зобов'язаний буде понести ( у разі визнання його винним). Зокрема, у п.2 ч.1 ст.178 КПК України прямо вказано, що при оцінці відповідних ризиків (перелічених у ч.1 ст.177 КПК України) слід враховувати й, зокрема, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною в інкримінованому правопорушенні.
- Незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних, оскільки станом на теперішній час у кримінальному провадженні встановлено та допитано не всіх свідків, покази яких мають істотне значення для проведення повного, всебічного та неупередженого досудового розслідування, а також вони не допитані в судовому засіданні.
- Перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки станом на теперішній час органом досудового розслідування не встановлено всіх осіб, причетних до вчинення зазначених кримінальних правопорушень, а отже, ОСОБА_4 перебуваючи не під вартою, матиме можливість підтримувати зв'язок із такими особами, тим самим сприяти їх переховуванню від органів досудового розслідування та, як наслідок, ухилення від кримінальної відповідальності за вчинені ним кримінальні правопорушення.
- Вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки підозрюваний вчинив грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинене групою осіб, із застосуванням предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень відносно працівників поліції, під час якого був неодноразово повідомлений про те що він вчиняє кримінальне правопорушення відносно поліцейських, та на вмовляння працівниками поліції що до припинення протиправних дій, підозрюваний не бажав припиняти злочин, та лише почав погрожувати завданням тілесних ушкоджень та вимагав покинути їм місце злочину. а отже останній перебуваючи не під вартою може продовжувати свою злочинну діяльність.
З урахуванням обґрунтованої підозри та встановлених ризиків кримінального провадження, на цьому етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об'єктивно необхідним з метою досягнення дієвості відповідного кримінального провадження і забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Також ч. 2 ст. 183 КПК України визначає виключний перелік осіб, до яких може бути застосований цей запобіжний захід. ОСОБА_4 належить до цього переліку як особа, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років (п. 4 ч. 2 цієї статті).
Більш м'якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є: домашній арешт, застава, особиста порука, особисте зобов'язання. Втім, на переконання слідчого судді, жоден з цих запобіжних заходів не здатний запобігти встановленим ризикам.
Окрім обґрунтованості підозри та встановлених ризиків, слідчий суддя враховує також інші обставини, передбачені ч. 1 ст. 178 КПК України, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваною кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує їй у разі визнання винуватою у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров'я підозрюваної, майновий стан, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються ці обставини.
Оцінивши наведені обставини у сукупності, слідчий суддя дійшов висновку, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є пропорційним для запобігання ризикам, наведеним у клопотанні слідчого, а застосування підозрюваному іншого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить досягнення мети запобіжного заходу та належне виконання підозрюваним процесуальних обов'язків.
Слідчий суддя вважає обґрунтованими доводи слідчого щодо необхідності застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, визначеній ч. 1 ст. 197 КПК України для цього запобіжного заходу. Необхідність визначення саме такого строку обумовлена тим, що досудове розслідування у кримінальному провадженні не завершене, а підстави вважати, що наведені ризики можуть зникнути чи зменшитися раніше цього строку, відсутні. Водночас, строк дії запобіжного заходу не може перевищувати строк досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні.
Таким чином, прокурором під час розгляду клопотання, відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, доведено недостатність для запобігання вказаному ризику застосування до підозрюваного більш м'яких ніж тримання під вартою запобіжних заходів, а це у свою чергу, враховуючи обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.296 КК України, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років, згідно ч.1, п.5 ч.2 ст.183 КПК України, є підставою для застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У відповідності до положення п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування, у зв'язку з чим, приймаючи до уваги вказані вимоги та те, що кримінальне правопорушення у вчинені якого підозрюється ОСОБА_4 вчинене із застосуванням насильства проти декількох співробітників поліції, відсутні підстави для визначення відносно ОСОБА_4 застави.
Тому на підставі викладеного, суд констатує про наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості" (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі "Харченко проти України" від 10 лютого 2011 року).
Позитивні характеристики підозрюваного та рід занять, відсутність щодо нього інших кримінальних проваджень з врахуванням специфіки інкримінованого злочину суттєво не зменшує встановлених процесуальних ризиків.
Наразі досудове розслідування завершене, а тому вважаю, що для виконання вимог ст.290 КПК України та проведення підготовчого судового розгляду, буде достатньо застосування запобіжного заходу до 06 грудня 2024 року включно.
У зв'язку з вищевикладеним, враховуючи те, що ризики не зникли та продовжують існувати, а в рамках кримінального провадження необхідно провести ряд процесуальних дій, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання сторони обвинувачення про продовження підозрюваному ОСОБА_4 строку тримання під вартою підлягає частковому задоволенню.
На підставі встановленого, керуючись ст.ст.176-178, 182-184, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання т.в.о. старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 погоджене прокурором відвілу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12023160000001375 від 19.10.2023 відносно ОСОБА_4 - задовольнити частково.
ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити строк тримання під вартою до 06 грудня 2024 року включно.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга, протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1