Справа № 560/7896/24
Головуючий у 1-й інстанції: Шевчук О.П.
Суддя-доповідач: Шидловський В.Б.
25 листопада 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Шидловського В.Б.
суддів: Боровицького О. А. Курка О. П.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування постанови, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, Департамент державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті в особі відділу Державного нагляду (контролю ) у Хмельницькій області, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно господарського штрафу № ПШ069503 від 28.02.2024, винесену Державною службою України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті відносно ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 30 січня 2024 року о 13:50 год. на автодорозі в с.Вельбівне Рівненського району Рівненської області працівниками відділу держнагляду Державної служби України з безпеки на транспорті був зупинений ОСОБА_1 , який керував вантажним автомобілем MERSEDES-BENZ ATEGO, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що перевозив пусту тару - картонні коробки з під квітів та орієнтовно кілька десяток квіток на воді. На вимогу працівника відділу держнагляду Державної служби України з безпеки на транспорті Тимотієвич О.Р. надав усі необхідні документи, товаро-транспортні накладні знаходилися в телефоні ОСОБА_1 та були надані для огляду і ознайомлення інспектору. ОСОБА_1 запропонував за необхідності роздрукувати товаротранспортні накладні, але інспектор відмовився і вказав в акті про відсутність таких документів. ОСОБА_1 не погоджується із постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ 069503 від 28.02.2024 року, вважає її незаконною.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 липня 2024 року позов задоволено.
Не погодившись із зазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, з посиланням на те, що рішення суду першої інстанції не враховує всіх обставин справи, прийняте з порушенням норм матеріального права. Тому просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позову. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що у разі використання е-ТТН замовник друкує, підписує і надає водію в одному примірнику товарно-транспортну накладну. Оскільки така накладна була відсутня на час проведення перевірки, штраф накладений правомірно.
01 жовтня 2024 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від позивача, в якому останній вказав, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, а апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Вказує, що водій надав для перевірки товарно-транспортну накладну, яка була складена в електронній формі, а тому відсутні підстави для застосування адміністративно-господарського штрафу.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, що 30 січня 2024 року о 13:50 год. на автодорозі в с.Вельбівне Рівненського району Рівненської області працівниками відділу держнагляду Державної служби України з безпеки на транспорті був зупинений ОСОБА_1 , який керував вантажним автомобілем MERSEDES-BENZ ATEGO, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що перевозив пусту тару - картонні коробки з під квітів та орієнтовно кілька десяток квіток на воді.
За результатами перевірки складений акт від 30.01.2024 року АР № 021993, яким зафіксовано відсутність товарно-транспортної накладної на перевезення вантажу. Суть порушення: перевезення вантажу без оформлення документів, перелік яких визначений ст.48 Закону "Про автомобільний транспорт".
Так, ОСОБА_1 є приватним підприємцем, займається продажем квітів. Автомобіль MERSEDES-BENZ ATEGO, реєстраційний номер НОМЕР_1 належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності.
На вимогу працівника відділу держнагляду Державної служби України з безпеки на транспорті Тимотієвич О.Р. надав усі необхідні документи, товаро-транспортні накладні знаходилися в телефоні ОСОБА_1 та були надані для огляду і ознайомлення інспектору, як зазначає позивач.
Однак, відділом державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті, за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ069503 від 28.02.2024, яким з ОСОБА_1 стягнуто 17000 грн.
Позивач, вважаючи таке рішення відповідача протиправним, звернувся до суду за захистом своїх прав.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості заявлених позовних вимог.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-III (далі Закон № 2344-III).
Частиною четвертою статті 6 Закону № 2344-III визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України (ч. 12 ст. 6 Закону № 2344-III).
Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (ч.14 ст.6 Закону №2344-III).
Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України (ч. 17 ст. 6 Закону №2344-III).
Відповідно до статті 34 Закону №2344-III автомобільний перевізник повинен, зокрема, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.
Приписами статті 48 Закону №2344-ІІІ встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
При оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов'язкові реквізити:
дата і місце складання;
вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);
автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім'я, по батькові водія та номер його посвідчення;
вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);
транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто;
пункти завантаження і розвантаження.
Порядок ведення та надання інформації з реєстру товарно-транспортних накладних визначається Кабінетом Міністрів України.
У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов'язковими документами також є:
для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг;
для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації.
Згідно абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону № 2344-III (в редакції Закону №1534-IX від 03.06.2021) за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначає Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567).
Відповідно до п.2 Порядку №1567 рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Згідно із п.14 Порядку №1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Пунктом 15 Порядку №1567 визначено, що під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Відповідно до п.20 Порядку №1567 виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.
У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно із додатком 3 (п.21 Порядку № 1567).
Відповідно до статті 48 Закону № 2344-III документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством
Аналіз наведених положень вказує на те, що водій повинен був мати і пред'являти перевіряючим документи, на підставі яких виконує вантажне перевезення, зокрема, товарно-транспортну накладну або інший визначений законодавством документ на вантаж.
Відсутність у водія під час перевезення вантажів передбачених документів становить склад господарського правопорушення, за яке до автомобільних перевізників застосовується адміністративно-господарський штраф.
Так, позивачем до матеріалів позовної заяви додано відеозапис, який оглянуто та досліджено судом апеляційної інстанції та встановлено, що вказаний відеозапис здійснений відеокамерою особистого телефону позивачем, на якій він повідомляє інспектора про те, що у телефоні позивача міститься товарно-транспортна накладна на товар, який він перевозить, в електронному вигляді і позивач пропонує інспектору відправити на його телефон накладну або ж надати час і позивач роздрукує товаро-транспортну накладну.
Але інспектор відмовився від пред'явлення йому товарно-транспортної накладної позивачем та зазначив, що його справа буде розглядатися у відділі Державної служби України з безпеки на транспорті у м. Хмельницькому, де у позивача буде можливість надати пояснення.
При цьому, представником відповідача 11.07.2024 надано до суду CD компакт диск з нагрудної камери інспектора за 30.01.2024 (акт №021993), на якому міститься відеозапис подій 30.01.2024 з ОСОБА_1 , згідно якого судом встановлено ідентичні обставини, як і з відеозапису позивача.
Отже, у ході апеляційного розгляду справи встановлено, що позивач під час перевірки намагався надав посадовим особам відповідача товарно-транспортну накладну в електронному вигляді.
При цьому, позивач не заперечує відсутність у нього зазначеної товарно-транспортної накладної в паперовій формі, та підтверджує, що на момент проведення перевірки такий документ був у нього як у водія в електронній формі.
Разом з тим, колегія суддів враховує, що відповідно до статті 1 Закону № 2344-III товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов'язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.
Права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів Замовників визначають Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 (далі - Правила № 363).
Відповідно до п.11.1 Правил № 363 основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.
Товарно-транспортну накладну суб'єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.
Оформлення товарно-транспортної накладної в електронній формі (далі - е-ТТН) здійснюється відповідно до абзацу четвертого цього пункту.
Е-ТТН підписується за допомогою електронного підпису (далі - ЕП) водія та/або експедитора, відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача.
Створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання, знищення е-ТТН здійснюється відповідно до Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг", "Про електронні довірчі послуги".
Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках (п.11.3 Правил № 363).
Згідно із п.11.5 Правил №363 у разі використання товарно-транспортної накладної у паперовій формі перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - водій (експедитор) передає вантажоодержувачу, третій примірник, засвідчений підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику.
У разі використання е-ТТН Замовник (вантажовідправник) друкує, підписує і надає водію (експедитору Перевізника) в одному примірнику паперову копію е-ТТН, відповідно до вимог Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" для пред'явлення особам, уповноваженим здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху.
Водій (експедитор Перевізника) ставить свій підпис на паперовій копії е-ТТН про прийняття ним вантажу для перевезення.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що складення товарно-транспортної накладної у електронній формі не позбавляє водія обов'язку пред'являти під час проведення перевірки таку товарно-транспортну накладну у паперовій формі згідно з Правилами № 363.
Також колегія суддів зазначає, що Порядок реалізації експериментального проекту щодо впровадження електронного документообігу електронної товарно-транспортної накладної, затверджений наказом Мінінфраструктури від 07.05.2020 №301 встановлює процедуру впровадження та умови функціонування електронного документообігу і реєстрації товарно-транспортної накладної в електронній формі (далі - е-ТТН) в системі електронного документообігу е-ТТН (далі - Система) та регулює відносини, що виникають під час реалізації експериментального проекту.
Так, Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань здійснення габаритно-вагового контролю" від 03.06.2021 №1534-IX впроваджено реєстр товарно-транспортних накладних.
Відповідно до зазначеного Закону реєстр товарно-транспортних накладних - спеціалізована електронна база даних, що містить інформацію про реєстрацію товарно-транспортних накладних в електронній та/або паперовій формі та використовується з метою здійснення державного контролю за перевезеннями вантажів транспортними засобами територією України. Держателем реєстру товарно-транспортних накладних є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері автомобільного транспорту, який забезпечує його ведення та функціонування.
Електронна товарно-транспортна накладна мала стати обов'язковою з 01.08.2022 для всіх транспортних перевезень в Україні.
Метою проекту є поява єдиної центральної бази даних документів е-ТТН, що дозволить істотно спростити і пришвидшити логістичні процеси, а також дати єдиний метод контролю наявності таких документів зацікавленим сторонам у Міністерстві інфраструктури, ДСБТ та інших державних органах.
Основною ціллю проекту є забезпечення можливості реєстрації актуального стану e-ТТН незалежно від ролі (відправник, перевізник, отримувач) у центральній базі даних регулятора, а завданням е-ТТН є поступова повна заміна її паперової форми.
Однак у зв'язку із повномасштабним вторгненням російської федерації в Україну роботу над проектом було тимчасово призупинено. На сьогодні Порядок ведення та надання інформації з реєстру ТТМ знаходиться на стадії розробки, а е-ТТН знаходиться на стадії тестування.
Таким чином, використовуючи е-ТТН, водій зобов'язаний мати одну копію ТТН в паперовому вигляді, враховуючи, що органи Укртрансбезпеки технічно не обладнані для здійснення перевірки е-ТТН та відповідно не мають доступу до реєстру ТТН.
Таким чином, суд бере до уваги, що у позивача як у водія на момент перевірки повинна бути та пред'являтись працівнику Укртрансбезпеки товаро-транспортна накладна саме у паперовій формі, тому пред'явлена водієм позивача ТТН в електронній формі не відповідає встановленим вище вимогам щодо її форми.
Стосовно ж надання товарно-транспортної накладної в паперовій формі з матеріалами позову, то колегія суддів відзначає, що підставою відповідальності автомобільного перевізника згідно абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" є саме відсутність документів на час проведення перевірки. Тобто, законодавець не пов'язує відповідальність із фактичним існуванням такого документа, а встановлює обов'язковість його наявності у водія саме на момент проведення перевірки.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що позивач здійснював внутрішнє перевезення зазначеного вантажу, а тому до нього відповідач застосував адміністративно-господарський штраф за порушення законодавства про автомобільний транспорт за перевезення вантажу за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 Закону №2344-III.
З урахуванням зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає доведеним належними доказами зміст правопорушення, за яке до позивача застосовано штрафні санкції.
Слід також зазначити, що позивача обґрунтовуючи протиправність оскаржуваної постанови вказав, що його не було повідомлено про розгляд справи.
З даного приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до пунктів 25-27 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567, справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника.
Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).
У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.
Повідомлення про розгляд справи відповідач направляв на адресу зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: вул.Шкільна, 15, м.Красилів, Хмельницька область.
Згідно зі списком згрупованих відправлень, а також відомостей отриманими за допомогою сервісу відстеження поштових відправлень на офіційному веб-сайті Укрпошти (трек номер 060087270243) вбачається, що відправлення повернуто за закінченням терміну зберігання. При цьому, відправлення було доставлене на відділення поштового зв'язку за місцезнаходженням позивача ще 15.02.2024.
Також слід звернути увагу, що у позовній заяві ОСОБА_1 зазначив адресу АДРЕСА_1 , тобто аналогічну тій, на яку відповідачем направлено повідомлення про розгляд справи.
На переконання суду, надсилання повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт рекомендованим листом з повідомленням про вручення за місцезнаходженням позивача є належним виконанням відповідачем своїх обов'язків.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відповідач виконав вимоги Порядку №1567 та належним чином повідомив позивача про дату, час та місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Одночасно, слід зазначити, що відсутність особи під час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу не позбавляє особу спростовувати вину у суді, та, у зв'язку з цим, не може бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові №280/1426/20 від 14 грудня 2023 року.
Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідачем доведено факт вчинення позивачем правопорушення - надання послуг з перевезення вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", за що абзацом 3 частини 1 статті 60 цього Закону передбачена відповідальність автомобільного перевізника у вигляді адміністративно-господарського штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що вказує на необґрунтованість заявлених позовних вимог.
Згідно зі статтею 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, заява № 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).
У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті задовольнити повністю.
Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 липня 2024 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Шидловський В.Б.
Судді Боровицький О. А. Курко О. П.