Справа № 120/517/23
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Жданкіна Н.В.
Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.
25 листопада 2024 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гонтарука В. М.
суддів: Моніча Б.С. Білої Л.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 22 серпня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 22 серпня 2024 року прийнято звіт Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Не погодившись з прийнятою ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану ухвалу та ухвалити постанову, якою відмовити в задоволенні прийняття звіту відповідача.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Відповідач своїми правами, передбаченими ст.ст. 300, 304 КАС України, не скористався та не подав відзив на апеляційну скаргу.
Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 23 жовтня 2024 року, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 21.03.2023 адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо поновлення та виплати пенсії ОСОБА_1 за віком починаючи з 01.07.2013 в сталому розмірі довічно, без обов'язкового врахування автоматичних перерахунків відповідно до ст. 28 та ч. 3 ст. 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №905330140417 від 19.12.2022 про перерахунок пенсії позивача з 01.07.2013 в сталому розмірі довічно, без обов'язкового врахування автоматичних перерахунків відповідно до ст. 28 та ч. 3 ст. 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області провести перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 починаючи з 01.07.2013, з урахуванням надбавки за понаднормовий стаж відповідно до ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та з урахуванням обов'язкових автоматичних масових перерахунків пенсії, відповідно до ст.28 та ч.3 ст.42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на момент фактичної виплати пенсії.
Позивач вважаючи, що вказане рішення відповідачем не виконано в повному обсязі, звернувся до суду з заявою про встановлення судового контролю.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 28.06.2024 заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 21.03.2023 у справі №120/517/23 задоволено.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області протягом місяця з дня отримання цієї ухвали подати звіт про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 21.03.2023 у справі №120/517/23.
30.07.2024 та 12.08.2024 до суду першої інстанції надійшов звіт про виконання рішення суду та додаткові пояснненя, у яких ГУ ПФУ у Вінницькій області зазначило, що на виконання вище зазначеного рішення Головним управлінням було поновлено ОСОБА_1 виплату пенсії за віком з 01.07.2013 в розмірі, встановленому на час припинення її виплати. Загальну суму поновленої пенсії за період з 01.07.2013 по 31.10.2022 виплачено в листопаді 2022 року - 107352,00 грн. Крім того, в березні та червні 2023 року було здійснено нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів за період з 01.07.2013 по 30.06.2022 в сумі, відповідно 9475,44 грн та 70736,39 грн.
При цьому відповідач зауважив, що ст. 28 та ч.3 ст. 42 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058) передбачено встановлення розміру мінімальної пенсії за віком на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та перерахунок пенсій у зв'язку із його змінами.
Крім того, ст. 42 Закону №1058 передбачено перерахунок пенсій, який проводиться у зв'язку зі зростанням прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, такий перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Однак, Головним управлінням, на виконання рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 21 березня 2023 року у справі №120/517/23, було забезпечено перерахунок пенсії понад встановлений рівень прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а також подальший перерахунок, у зв'язку із його змінами.
Отже, на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду №120/517/23 від 21.03.2023 по пенсійній справі № 905330140417 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсія була перерахована з 01.07.2013, розмір пенсії, згідно рішення суду, перерахований з урахуванням надбавки за понаднормовий стаж відповідно до ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та з урахуванням обов'язкових автоматичних масових перерахунків пенсій, відповідно до ст. 28 та ч.3 ст. 42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та донараховано кошти в сумі 6382,32 грн. за період з 01.07.2013 по 31.08.2024, виплату яких буде забезпечено за додатковою відомістю в поточному місяці.
На підтвердження повідомлених обставин стороною відповідача до звіту та додаткових пояснень надано розрахунки розміру пенсії за спірний період, протоколи "Індивідуальний перерахунок" за період з 01.06.2013 по 31.08.2024.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 22 серпня 2024 року прийнято звіт Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з ч. 2-4 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Аналогічні вимоги передбачені статтею 14 КАС України.
Крім того, згідно зі ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
В абзаці 3 пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 № 5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
Також у Рішенні від 26.06.2013 Конституційний Суд України врахував практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України", заява № 60750/00, зазначив, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбачений статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
В пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019, на підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку, Конституційний Суд України вказав на те, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
Європейський суд з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" наголосив на тому, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.
Отже, стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".
З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України"), якими було встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 129-1 Конституції України.
Тому обов'язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню стороною, на яку покладено відповідний обов'язок.
Це означає, що учасник справи, якому належить виконати судовий акт, повинен здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Відповідно до частин другої, четвертої статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Згідно із ст. 1 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" № 1403-VIII від 02.06.2016 примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.
Поряд з цим суд здійснює контроль за виконанням судового рішення в порядку та на підставах, визначених нормами процесуального права.
Так, частиною першою статті 382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суд своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, а також накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Інших повноважень суду при здійсненні судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах статтею 382 КАС України не передбачено.
З матеріалів справи встановлено, що на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 21.03.2023 пенсійним органом проведено перерахунок та виплату позивачу пенсію за віком з 01.07.2013, з урахуванням надбавки за понаднормовий стаж відповідно до ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та з урахуванням обов'язкових автоматичних масових перерахунків пенсії, відповідно до ст.28 та ч.3 ст.42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Вчинення відповідачем визначених в резолютивній частині дій щодо перерахунку та виплати пенсії позивачу підтверджено доданими до звіту розрахунками розміру пенсії. При цьому, зі змісту таких розрахунків слідує, що такий перерахунок проведено з урахуванням надбавки за понаднормовий стаж відповідно до ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та з урахуванням обов'язкових автоматичних масових перерахунків пенсій, відповідно до ст. 28 та ч.3 ст. 42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та донараховано кошти в сумі 6382,32 грн. за період з 01.07.2013 по 31.08.2024.
Отже, наведене свідчить, що відповідач виконав рішення суду та здійснює виплату пенсії ОСОБА_2 починаючи з 01.07.2013, з урахуванням надбавки за понаднормовий стаж відповідно до ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та з урахуванням обов'язкових автоматичних масових перерахунків пенсії, відповідно до ст.28 та ч.3 ст.42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відтак, відповідачем доведено, що рішення суду у цій справі є виконаним, а отже суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що звіт підлягає прийняттю.
Колегія суддів також звертає увагу, що в межах розгляду адміністративної справи №120/517/23 числовий розмір пенсії, що належить до виплати позивачу не досліджувався, а відтак оцінка такому при прийнятті звіту судом не надається.
Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про прийняття звіту Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 22 серпня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Гонтарук В. М.
Судді Моніч Б.С. Біла Л.М.