Номер провадження 2-а/754/240/24
Справа №754/15193/24
Іменем України
22 листопада 2024 року м. Київ
Деснянський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Коваленко І.І.
за участю секретаря судового засідання Улезко О.О.
за участю позивача ОСОБА_1 ,
за участю представника позивача Васюка М.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови і закриття справи про адміністративне правопорушення,
Стислий виклад позиції позивача
1.25 жовтня 2024 року адвокат Васюк М.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 , засобами «Електронний суд» подав до суду позовну заяву, в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі - ТЦК) полковника ОСОБА_2 від 16.10.2024 № 58 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210 КУпАП, якою накладено адміністративне стягнення на ОСОБА_1 , а справу про адміністративне правопорушення закрити.
2.Позивач оскаржує постанову, оскільки вважає, що:
1)відсутній склад адміністративного правопорушення: позивач своєчасно оновив персональні дані, а неявка в ТЦК була викликана поважними причинами, які не були враховані відповідачем;
2)у постанові не вказано конкретну норму частини десятої статті 10 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» та Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, яку позивач порушив;
3)не було належного повідомлення про виклик;
4)порушено процедуру розгляду справи: не дотримано строк повідомлення про розгляд справи, який відбувся через 10 хвилин після складання протоколу, позивачу не роз'яснено права та позбавлено права на адвоката;
5)не було враховано обставин, що пом'якшують адміністративну відповідальність.
Стислий виклад позиції відповідача
3.18 листопада 2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву.
4.Відповідач просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю з таких підстав:
1)позивач не виконав обов'язок, встановлений у частині першій статті 22 Закону України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», з'явитися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;
2)позивач у триденний строк від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки не повідомив про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до ТЦК або або в будь-який інший спосіб , і не прибув у строк, що не перевищує сім календарних днів, що є порушенням пункту 24 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487;
3)відповідач має право викликати позивача повісткою для уточнення облікових даних, оскільки електронний військово-обліковий документ позивача не містив запису про проходження медичного огляду з метою визначення придатності позивача, а відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов'язку, належать до персональних даних військовозобов'язаного;
4)позивач отримав повістку та власноруч розписався про її отримання, тому був належним чином оповіщений про виклик до ТЦК;
5)позивач належним чином був повідомлений про розгляд справи. Ця інформація зазначена в протоколі, з яким позивач був ознайомлений під підпис;
6)при розгляді справи не встановлено обставин, що пом'якшують адміністративну відповідальність;
7)позивач не надав докази, які б підтверджували наявність поважних причин неявки до ТЦК на виклик за повісткою, і не сповістив про їх наявність у строк, встановлений пунктом 24 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487.
Рух справи, заяви, клопотання учасників справи
5.08 листопада 2024 року Деснянський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Коваленко І.І. постановив ухвалу, якою відкрив провадження в адміністративній справі та призначив судове засідання на 21 листопада 2024 року о 12:00.
6.21 листопада 2024 року відповідач в судове засідання не з'явився, у відзиві просив розгляд справи здійснити без участі відповідача за наявними матеріалами.
7.Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій (частина третя статті 268 КАС України).
8.Суд розглянув справи без участі представника відповідача.
9.21 листопада 2024 року позивач та його представник з'явився в судове засідання, підтримав позов повністю, надавав пояснення суду, наводив свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду.
10.21 листопада 2024 року суд оголосив перерву в судовому засіданні до 22 листопада 2024 року о 10:30, про що позивач був повідомлений під розписку.
11.22 листопада 2024 року сторони в судове засідання не з'явилися. Розгляд справи здійснювався за відсутності учасників справи в порядку письмового провадження, тому фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося (частина четверта статті 229 КАС України).
Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
12.Позивач є військовозобов'язаним, перебуває на військовому обліку в ТЦК.
13.11 липня 2024 року він уточнив дані в системі "Резерв+". Дані уточнив вчасно.
14.07 серпня 2024 року позивачу було вручено повістку про виклик до ТЦК 08 серпня 2024 року о 08:30 для уточнення облікових даних. Повістку було вручено під особистий підпис
15.Позивач не з'явився на виклик до ТЦК у день, що був визначений у повістці, про поважність причин своєї неявки не повідомив шляхом безпосереднього звернення до ТЦК чи іншим чином. Надалі не прибув у строк, що не перевищує сім календарних днів.
16.30 серпня 2024 року позивач був зарахований до Національного Університету біоресурсів і природокористування України.
17.12 вересня 2024 року начальник ТЦК звернувся до начальника Деснянського УП ГУНП у м. Києві зі зверненням № 10037 про доставлення громадян, які вчинили адміністративне правопорушення, до ТЦК для складання адміністративного правопорушення, в тому числі позивача.
18.16 жовтня 2024 року позивач самостійно прибув до ТЦК для оформлення відстрочки.
19.16 жовтня 2024 року о 16:50 уповноважена посадова особа ТЦК ОСОБА_3 склав протокол № 58 про те, що позивач вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210 КУпАП, оскільки не з'явився 08 серпня 2024 року о 08-30 годині за викликом ТЦК по повістці, яка була вручена 07 серпня 2024 року.
20.У протоколі зазначено, що позивач порушив вимоги частини десятої статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», абзац перший частини першої абзац восьмий частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізації» та Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487.
21.У протоколі повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 16 жовтня 2024 року о 17:00.
22.Позивач підписав протокол, надав письмові пояснення. Позивач пояснив, що причиною неявки до ТЦК була необхідність подачі документів на вступ до університету та погіршення стану здоров'я матері.
23.16 жовтня 2024 року начальник ТЦК розглянув матеріали справи про адміністративне правопорушення, прийняв постанову, в якій установив, що позивач скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210 КУпАП.
24.На позивача накладено адміністративне стягнення - штраф у розмірі 25500,00 грн.
25.Станом на момент розгляду справи в суді позивач має відстрочку до 07.02.2025, як здобувач вищої освіти, який навчається за денною формою.
26.Спір виник між позивачем та ТЦК щодо законності накладеного адміністративного стягнення за неявку на виклик до ТЦК за повісткою для уточнення даних.
Оцінка суду
(1) Щодо складу адміністративного правопорушення
27.Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
28.Для кваліфікації діяння як адміністративного правопорушення необхідна сукупність чотирьох елементів його складу: об'єкта, об'єктивної сторони, суб'єкта та суб'єктивної сторони. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності.
29.Види правопорушень та процедура притягнення до адміністративної відповідальності визначені в Особливій частині Кодексу.
Чи доведено склад адміністративного правопорушення, передбаченого третьою статті 210 КУпАП?
30.Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (частина третя статті 210-1 КУпАП).
31.У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк (абзац восьмий частини третьої статті 22 Закону України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).
32.Позивач вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210 КУпАП.
33.Наявність складу адміністративного правопорушення підтверджується такими елементами:
34.Позивач як громадянин України, військовозобов'язаний є суб'єктом цього правопорушення.
35.Об'єктом правопорушення є встановлений порядок мобілізаційної підготовки та мобілізації в особливий період.
36.Об'єктивна сторона правопорушення: позивач після отримання повістки про виклик не з'явився до ТЦК у зазначений у повістці час в особливий період, що прямо передбачено як протиправна дія в частині третій статті 210-1 КУпАП та абз. восьмому частини третьої статті 22 Закону України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
37.Суб'єктивна сторона правопорушення: позивач отримав повістку і свідомо ігнорував законну вимогу про явку до ТЦК, що підтверджує наявність умислу.
38.На підставі наведених фактів, склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, є доведеним.
Чи є особистий підпис позивача про отримання повістки достатнім доказом належного повідомлення про виклик до ТЦК?
39.Позивач, оскаржуючи постанову про накладення адміністративного стягнення, серед іншого стверджує, що не був належним чином оповіщений про виклик 08.08.2024 до ТЦК,. Він вважає, що для підтвердженням оповіщення й вручення повістки необхідний не лише його підпис, а й відеозапис. Позивач посилається на пункт 41 Порядку № 560.
40.Суд відхилив такі аргументи, виходячи з такого.
41.Виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1) (пункт 28 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постаново Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (надалі - Порядок № 560)).
42.Під час вручення повістки здійснюється фото- і відеофіксація із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації представником територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейським (пункт 40 Порядку № 560).
43.У разі вручення повістки належним підтвердженням оповіщення військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу є:
1)особистий підпис про отримання повістки,
2)відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки (пункт 41 Порядку № 560).
44.Отже, особистий підпис про отримання повістки є один з способів підтвердження вручення повістки або ознайомлення з її змістом. Відеозапис є альтернативним способом доведення, якщо особистий підпис відсутній або виникає спір щодо особи, яка поставила підпис на повістці.
45.Суд також бере до уваги, що позивач у позові і в судовому засіданні визнавав та підтвердив обставини отримання 07.08.2024 повістки про виклик до ТЦК на 08.08.2024 о 08:30.
46.У справі, що розглядається особистий підпис про отримання повістки, за відсутності відеозапису, є достатнім та належним підтвердженням того, що позивач був повідомлений був належним чином повідомлений про виклик до ТЦК.
Чи є поважною причиною неявки позивача виклик до університету та погіршення стану здоров'я матері?
47.Позивач стверджує, що він з поважних причин не прибув 08.08.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки в цей день він був викликаний до університету і подавав оригінали документів до приймальної комісії, а пізніше мав їхати додому з причини поганого стану здоров'я матері. Відповідач при розгляді справи не врахував ці письмові пояснення позивача.
48.Суд розглядаючи такі аргументи виходить з того, що поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються:
1)перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк;
2)смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка) (абзаци 19-21 частини третьої статті 22 Закону України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).
49.Закон не передбачає виклик до університету (необхідність подання документів) як поважну причину неявки до ТЦК. Те саме стосується й погіршення стану здоров'я матері. Поважною причиною законом визнається смерть близького родича, а не погіршення стану здоров'я.
50.Ця причина могла б бути розглянута судом як поважна, якщо б позивач зміг довести, що стан близького родича був критичний і вимагав негайної особистої присутності позивача, що унеможливило своєчасне виконання обов'язку з'явитися на виклик до ТЦК. Такі обставини мають бути підтверджені доказами.
51.Надані позивачем медичні довідки його матері за 2017 та 2014 жодним чином не підтверджують її стан в 2024 році. Ці докази не підтверджують поважність причин неприбуття на виклик до ТЦК. Доказів, які б підтверджували, що позивач мати потребує догляду і позивач здійснює цей нагляд суду надано не було.
52.У судовому засіданні позивач не зміг надати суду переконливих аргументів на підтвердження своєї позиції.
53.У будь-якому разі суд зауважує, що закон встановлює порядок дій особи, якщо у неї були поважні причини неявки на виклик до ТЦК. Зокрема, у разі неприбуття громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів (абзац 22 частини третьої статті 22 Закону України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).
54.Отже, у разі наявності у позивача поважних причин, він повинен був своєчасно (протягом трьох днів) повідомити ТЦК про неможливість з'явитися, але не виконав цей обов'язок. Він також не прибув до ТЦК у строк, що не перевищує сім календарних днів.
55.Тому суд робить висновок, що позивач не мав поважних причин неприбуття у строк, визначений у повістці.
56.Та обставина, що позивач самостійно з'явився до ТЦК для оформлення відстрочки 16 жовтня 2024 року не має жодного значення для правильного вирішення спору у справі, що розглядається, оскільки не виключає наявність складу адміністративного правопорушення.
Чи мав позивач право не з'являтися на виклик через те, що він своєчасно оновив свої персональні дані через застосунок «Резерв+»?
57.18 травня 2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11 квітня 2024 року № 3633-IX.
58.Згідно з абзацом п'ятим пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону було встановлено, що під час дії Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року № 65/2022 № 65/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 3 березня 2022 року № 2015- ІХ, громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані.
59.Водночас оновлення даних протягом 60 днів не виключає обов'язок громадянина у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки з'явитися у зазначені у ній місце та строк, який встановлений в абзаці восьмому частини третьої статті 22 Закону України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Ця норма встановлює прямий обов'язок з'явитися до ТЦК на виклик за повісткою без конкретизації з якою метою.
60.Отже самостійне оновлення відомостей у застосунку «Резерв+» не звільняє громадянина від обов'язку з'явитися за повісткою до відповідного ТЦК, він може бути викликаний до ТЦК для уточнення своїх персональних даних.
Чи мало право ТЦК викликати позивача повісткою з метою уточнення персональних даних?
61.Позивач оскаржує правомірність виклику його до ТЦК для уточнення персональних даних. Вважає, що ТЦК мало право викликати його виключно повісткою з метою проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, а не з метою уточнення персональних даних.
62.Відповідач заперечує та наполягає, що мав право викликати для уточнення персональних даних, оскільки в електронному військово-обліковому документі був відсутній запис про проходження медичного огляду.
63.Під час мобілізації громадяни викликаються до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів з метою:
1)взяття на військовий облік;
2)проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби;
3)уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки);
4)призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби (пункт 27 Порядку № 560).
64.На медичний огляд громадяни, які уточнили свої облікові дані, викликаються повісткою (абзац третій пункту 69 Порядку № 560).
65.Статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» 16 березня 2017 року № 1951-VIII визначає широкий перелік персональних даних військовозобов'язаних, які можуть підлягати уточненню.
66.Відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов'язку відносяться до персональних даних військовозобов'язаного (пункт 17-1 частини першої статті 7 цього Закону ).
67.Чинне законодавство не містить прямої вказівки на те, що виклик можливий лише для проходження медичного огляду після уточнення громадянином самостійно таких даних як адреси проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) у застосунку «Резерв+» на виконання абзацу п'ятого пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення" Закону від 11 квітня 2024 року № 3633-IX,
68.Отже, ТЦК мало право викликати військовозобов'язаного для уточнення персональних даних, навіть якщо він раніше оновив частину даних у застосунку «Резерв+» і метою виклику не є безпосередньо проходження медичного огляду. Відсутність запису про медичний огляд є достатньою підставою для виклику з метою уточнення цих даних.
69.У будь-якому разі незгода позивача з метою виклику, що вказана у повістці, не звільняє його від обов'язку з'явитися на виклик до ТЦК (в абзаці восьмому частини третьої статті 22 Закону України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), і надалі не може бути підставою для звільнення від адміністративної відповідальності за порушення цього обов'язку.
Чи впливає помилкове (неточне) зазначення норми у постанові на її законність, якщо правильно визначено суть порушення?
70.Позивач стверджує, що у постанові не вказано конкретну норму частини десятої статті 10 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» та Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, яку позивач порушив, що є підставою для скасування постанови.
71.Вимоги до змісту постанови по справі про адміністративне правопорушення у статті 283 КУпАП. Зокрема, постанова повинна містити: опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення.
72.Суд бере до уваги, що норма статті 210-1 КУпАП є бланкетною, що потребує обов'язкового зазначення у протоколі й постанові по справі про адміністративне правопорушення посилання конкретний нормативно-правовий акт, яким встановлюються відповідні правила та якого не дотрималась особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, порушивши тим самим законодавчі приписи.
73.За висновком суду у постанові, що оскаржується, неправильно міститься посилання на частину десяту статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», яка стосується:
1)громадян України, які підлягають взяттю на військовий облік,
2)громадян України, які перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України,
3)громадян України, які перебувають у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві.
74.Позивач не є таким суб'єктом. Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» регулює питання військового обов'язку, а Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»- питання мобілізаційної підготовки. Стаття 210-2 КУпАП стосується відповідальності за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Тому норма частини десятої статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» не застосовується до спірних правовідносин.
75.Необґрунтованим також є посилання у постанові, що оскаржується, на на Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, без конкретизації та індивідуалізації шляхом вказівки конкретної норми цих Правил, що було порушено.
76.У цій частині аргументи позивача є слушними.
77.Водночас суд дійшов висновку, що такі недоліки постанови не є підставою для її скасування та закриття справи за відсутності складу адміністративного правопорушення. Помилкове зазначення норми у постанові не є підставою для її скасування, якщо правильно визначено суть порушення і є посилання на норму, яка безпосередньо стосується порушення, вчинене позивачем.
78.Відповідно до конкретних обставин справи помилкове посилання в постанові на норму, яка регулює інші правовідносини, й неповне посилання конкретну норму Правил не впливає на законність оскаржуваної постанови, оскільки відповідач довів наявність в діях позивача склад адміністративного правопорушення, передбаченого частини третьої статті 210-1 КУпАП.
79.У постанові ТЦК правильно визначено суть порушення (невиконання військовозобов'язаним обов'язку з'явитися за викликом) та є правильне посилання на норму - абзац восьмий частини третьої статті 22 Закону України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що встановлює такий обов'язок і регулює спірні правовідносини.
(2) Дотримання процедурних норм:
Чи дотримано строків повідомлення про розгляд справи в ТЦК?
80.У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення (пункт 9 частини другої статті 2 КАС України).
81.Позивач брав участь у процесі прийняття рішення і був сповіщений про час і місце її розгляду справи, що ним оспорюється, проте стверджує, що розгляд справи відбувся через 10 хв. після складання протоколу про адміністративне правопорушення, чим не було дотримано строк повідомлення про розгляд справи, встановлений у частині першій статті 272- 2 КУпАП.
82.ТЦК стверджує, що позивач про розгляд справи повідомлений належним чином, що підтверджує його підпис в протоколі про адміністративне правопорушення, в якому зазначена час і місце розгляду справи.
83.Повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніше як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи (частина перша статті 272-2 КУпАП).
84.Стаття 272-2 КУпАП стосується строку повідомлення про розгляд справи в суді. Тобто, вимоги цієї статті до строків повідомлення не поширюються на розгляд справ у ТЦК. Мінімальні строки повідомлення про розгляд справ у ТЦК не встановлені законом.
85.Наявність підпису позивача в протоколі, де вказано час і місце розгляду справи, є достатнім доказом своєчасного повідомлення про місце і час розгляду справи. Справа про адміністративне правопорушення розглядалась в його присутності. Він, як особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, мав право заявити клопотання про відкладення розгляду справи про відкладення розгляду справи на іншу дату або час, в тому числі з причини, що не було достатньо часу з моменту складання протоколу.
86.Аргументи позивача щодо порушення відповідачем норми статті 272-2 КУпАП суд визнає безпідставними.
Чи були роз'яснені позивачу його процесуальні права та чи порушено його право на захист?
87.Відповідно до статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.
88.У розгляді справи про адміністративне правопорушення можуть брати участь адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи (частина перша статті 271 КУпАП).
89.Відповідно до змісту протоколу позивачу було роз'яснено його права, в тому числі право користуватися юридичною допомогою адвоката.
90.Орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує, зокрема, чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (пункт 5 статті 278 КУпАП). На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання (частина друга статті 279 КУпАП).
91.Позивач не надав докази, які б підтверджували, що він заявляв клопотання про відкладення розгляду справи про адміністративне правопорушення з причини, що не було достатньо часу між повідомленням і розглядом справи для того, щоб позивач міг підготуватися до захисту.
92.У будь-якому разі позивач мав можливість скористатися юридичною допомогою і представити свої аргументи в суді, в тому числі подати докази на підтвердження своєї позиції.
93.Суд розглянув всі аргументи позивача та його докази, надав їм належну оцінку.
94.Отже, права позивача були дотримані, процедура розгляд справи в ТЦК не була порушена. Позивачу було роз'яснено його права, він мав можливість скористатися юридичною допомогою та оскаржити постанову в суді.
(3) Обґрунтованість застосування адміністративного стягнення:
Чи є обставини, що пом'якшують відповідальність позивача?
95.Відповідно до статті 268 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний, зокрема, з'ясувати: чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
96.Позивач стверджує, що при розгляді матеріалів адміністративного правопорушення, посадова особа відповідача не брати до уваги наявність обставин, що пом'якшують відповідальність. Такими є
-поважні причини неприбуття до ТЦК;
-догляд позивача за хворою матір'ю;
-короткотривалий період з часу вручення повістки до часу з'явлення до ТЦК;
-самостійне прибуття до ТЦК (без повістки, примусового доставлення);
-своєчасне оновлення військово-облікових даних;
-відсутність притягнень до адміністративної відповідальності у минулому.
97.Обставинами, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, визнаються:
1)щире розкаяння винного;
2)відвернення винним шкідливих наслідків правопорушення, добровільне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди;
3)вчинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або при збігу тяжких особистих чи сімейних обставин;
4)вчинення правопорушення неповнолітнім;
5)вчинення правопорушення вагітною жінкою або жінкою, яка має дитину віком до одного року.
98.Законами України може бути передбачено й інші обставини, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення. Орган (посадова особа), який вирішує справу про адміністративне правопорушення, може визнати пом'якшуючими і обставини, не зазначені в законі (стаття 34 КУпАП).
99.Стаття 34 КУпАП наводить невичерпний перелік обставин, які можуть бути визнані пом'якшувальними, й допускає можливість врахування й інших обставин, якщо вони передбачені законом або визнані такими органом (посадовою особою), який вирішує справу про адміністративне правопорушення,
100.У постанові, що оскаржується, зазначено, що обставин, що пом'якшують відповідальність за вчинене адміністративне правопорушення, при розгляді справи не встановлено.
101.Суд погоджується з таким висновком. Наведені позивачем обставини не є обставини, що пом'якшують відповідальність, оскільки:
1)не доведено наявність поважних причин неприбуття до ТЦК;
2)не доведено, що матір позивача потребує стороннього догляду і такий догляд був оформлений належним чином;
3)позивач прибув до ТЦК через два місяця з часу вручення повістки. Цей час не є короткотривалим, зважаючи на те, що в законі встановлена можливість прибути до ТЦК протягом 7 днів
4)позивач дійсно самостійно прибув до ТЦК (без повістки, примусового доставлення). Проте причиною такого прибуття була не повістка, а необхідність оформлення відстрочки з підстав вступу до університету.
102.Своєчасне оновлення військово-облікових даних й відсутність притягнень до адміністративної відповідальності у минулому не є обставинами, що пом'якшують відповідальність, проте є обставинами, що які підлягають врахуванню, як обставини, що позитивно характеризують особу та добросовісність її поведінки.
Чи є адміністративне стягнення, яке було накладено на позивача, домірним?
103.Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі (17000,00 грн) до однієї тисячі п'ятисот (25 500,00 грн) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (частина третя статті 210-1 КУпАП).
104.Позивач серед інших аргументів посилається також на те, що посадовою особою ТЦК необгрунтовано застосовано максимальну санкцію, яка передбачена частиною третьою статті 210-1 КУпАП, а саме: штраф у розмірі 25 500,00 грн.
105.У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); та пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (пункти 3, 8 частини другої статті 2 КАС України).
106.За Конституцією України «в Україні визнається і діє принцип верховенства права» (частина перша статті 8); «юридична відповідальність особи має індивідуальний характер» (частина друга статті 61).
107.Важливим складником правовладдя (верховенства права) є принцип домірності.
108.Конституційний Суд України виходить із того, що принцип домірності застосовують, зокрема, й під час визначення відповідності заходу юридичної відповідальності, що його покладають на особу, характеру та змісту вчиненого нею правопорушення.
109.Тому реалізація конституційної вимоги щодо індивідуалізації юридичної відповідальності можлива в разі додержання у процедурі притягнення порушника до юридичної відповідальності принципу домірності (пункт 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 1 листопада 2023 року № 9-р(ІІ)/2023).
110.Необхідність індивідуалізації адміністративної відповідальності передбачена частиною другою статті 33 КУпАП, якою визначено, що при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність (абзац перший пункт 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року N 23-рп/2010).
111.Конституційний Суд України також зазначив, що принцип індивідуалізації у процедурі притягнення особи до юридичної відповідальності має бути додержаний під час визначення правопорушникові виду та міри його юридичної відповідальності з обов'язковим урахуванням змісту та характеристики вчиненої протиправної дії або бездіяльності, виду та/ форми вини правопорушника, його майнового стану, факту відшкодування завданої правопорушенням шкоди, інших значущих обставин (абзац п'ятий підпункту 4.6 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 1 листопада 2023 року № 9-р(ІІ)/2023).
112.З огляду на вказане суд зазначає, що принцип індивідуалізації юридичної відповідальності у процедурі притягнення особи до адміністративної відповідальності на підставі статті 210-1 КУпАП має виявлятись не лише в притягненні до відповідальності особи, винної у вчиненні правопорушення, а й у призначенні їй виду та розміру покарання з обов'язковим урахуванням характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики цієї особи, можливості відшкодування заподіяної шкоди, наявності обставин, що пом'якшують або обтяжують відповідальність.
113.Беручи до уваги надання частиною третьою статті 210-1 КУпАП уповноваженому суб'єктові притягнення особи до юридичної відповідальності варіативності в питанні обрання розміру штрафу, начальник ТЦК, як посадова уповноваженого органу, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, під час визначення правопорушникові виду та міри його юридичної відповідальності, зобов'язаний врахувати індивідуальні обставини в кожному конкретному випадку порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що відповідатиме принципу домірності та індивідуалізації юридичної відповідальності, і мотивувати своє рішення у постанові (обґрунтувати визначений розмір штрафу), що відповідатиме принципу верховенства права, оскільки інше не виключає необмеженості трактування норми у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі.
114.Якщо під час розгляду справи обставин, що обтяжують відповідальність й інші значущі обставини не встановлені, накладення уповноваженим органом на особу адміністративне стягнення у виді штрафу у максимальному розмірі без наведення мотивів у постанові про притягнення до адміністративної відповідальності не відповідає вказаному вище принципу верховенства права та вимогам домірності.
115.У постанові, що оскаржується, відсутнє мотивування застосування адміністративного стягнення - штрафу у максимальному розмірі , а також не враховано такі обставини, як: добросовісна поведінка позивач (своєчасне оновлення даних, відсутність попередніх порушень), що є характеризующими ознаками особи, що притягається до відповідальності, й відсутність обтяжуючих обставин.
116.Начальник ТЦК, як суб'єкт накладання адміністративного стягнення, застосував до відповідача найсуворіше стягнення за вчинене правопорушення і наклав на нього штраф у максимальному розмірі без дотримання принципу індивідуалізації юридичної відповідальності та домірності.
117.Суд, погодившись з аргументами позивача щодо розміру штрафу, керуючись пунктом 3 частини першої статті 293 КУпАП, пунктом 4 частини четвертої статті 286 КАС, змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення.
118.За висновком суду штраф у розмірі 17000,00 грн, що є мінімальним можливим відповідно до санкції частини третьої статті 210-1 КУпАП, є домірним заходом адміністративної відповідальності.
119.Застосовуючи зміну заходу стягнення, передбаченого оскаржуваної постановою, суд виходить з принципу процесуальної економії та завдань адміністративного судочинства.
120.Згідно з правовою позицією викладеною в ухвалі Верховного Суду від 24.05.2021 у справі №9901/20/21, принцип процесуальної економії спрямований, у першу чергу, на пришвидшення розгляду справи (вирішення спору) та зменшення судових витрат.
121.Ще одним аспектом принципу процесуальної економії є застосування судом такого способу захисту, який призведе до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду, а також недопущення штучного подвоєння судового процесу.
Розподіл судових витрат
122.Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
123.При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд керується положеннями частини третьої статті 139 КАС України, яка передбачає, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
124.За подання позовної заяви до суду позивачем підлягав сплаті судовий збір у сумі 484,50 грн (605,60 *0,8), оскільки згідно з частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду позову в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
125.Оскільки позов підлягає задоволенню частково, то позивачу слід відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_3 судовий збір у розмірі 159,89 грн (484,50 *0,33 (8500/25500).
126.Зайво сплачений судовий збір у розмірі 121,20 грн підлягає поверненню позивачеві за його заявою.
Керуючись статтями 139, 246, 255, 268, 286 КАС України, суд
1.Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ; тел. НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_4 ; код відомчого обліку МОУ в ЄДРЮОФОПГФ 07883801) про оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності задовольнити частково.
2.Змінити захід стягнення, накладений на ОСОБА_1 постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 від 16.10.2024 № 58, зі штрафу розміром однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 25500,00 грн, на штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн.
3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 159,89 грн.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У зв'язку з неявкою всіх учасників справи у судове засідання 22 листопада 2024 року, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Дата складення повного судового рішення 25 листопада 2024 року.
Суддя Інна КОВАЛЕНКО