19 листопада 2024 року м. Дніпросправа № 160/19376/23
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач),
суддів: Суховарова А.В., Олефіренко Н.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.10.2023 в адміністративній справі №160/19376/23 (суддя Врона О.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,-
У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просила: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у формуванні подання про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 14 087,50 грн.; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області подання про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 14 087, 50 грн. згідно із квитанцією від 16.02.2022 року №4091/з3.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.10.2023 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Рішення суду обгрунтовано тим, що позивачем, не подано до органу Пенсійного фонду відомості, які підтверджують факт відсутності зареєстрованого права власності на житло, набутого до запровадження Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (архівна складова частини Реєстру) та дані про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року).
Разом з тим, суд зазначив, що позивач не позбавлений можливості повторно звернутись з відповідною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо повернення сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомості з дотриманням вимог пункту 15-2 Порядку №1740.
Не погодившись з рішенням суду, позивач подала апеляційну скаргу, де просила скасувати рішення суду першої інстанції та винести постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційна скарга обгрунтована тим, що доводи відповідача, що позивач не надав доказів, які б підтвердили факт набуття права власності на нерухоме майно саме до укладення договору купівлі-продажу квартири є хибними, оскільки визначальним у питанні щодо звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна є встановлення факту придбання житла вперше. У свою чергу, наявні в матеріалах письмові докази дозволяють дійти до висновку, що 16.02.2022 року позивач придбала житло вперше.
Будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували факт придбання позивачем житла вперше чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за позивачем будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у неї права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано.
За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.
Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.
Перевіривши рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом першої інстанції встановлено, 16.02.2022 між громадянином України ОСОБА_2 (Продавець) і громадянкою України ОСОБА_1 (Покупець) укладений договір купівлі-продажу квартири, за яким Продавець передав квартиру у власність Покупцю, а Покупець прийняв зазначене майно і сплатив за нього певну грошову суму, визначену у п. 2.1. цього договору.
Предметом договору за п. 1.2. є квартира за адресою: АДРЕСА_1 .
Договір посвідчено ОСОБА_3 , приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу і зареєстрований в реєстрі за №1042.
Позивачем був сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 14087,50 грн., що підтверджується копією квитанції №4091/з3 від 16.02.2022.
30.03.2023 позивач, посилаючись на норми Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», Порядок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затверджений постановою КМУ від 03.11.1998 №1740 та помилкове сплачення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1% від вартості придбаної квартири, звернулась через вебпортал електронних послуг до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою, в якій просила сформувати і подати до Управління Державної казначейської служби України у Соборному районі м. Дніпро подання про повернення ОСОБА_1 сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 14087,50 грн. відповідно до квитанції від 16.02.2022 року.
У відповідь Головне управління Пенсійного фонду України листом №14133-13566/Б-01/8-0400/23 від 05.04.2023 повідомило про відсутність підстав для складання подання на повернення збору з операцій придбання купівлі-продажу нерухомого майна, вказавши, що звільнення покупця від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на підставі підпунктів “в» або “г» пункту 15.2 Порядку №1740 можливе за умови наявності зазначених у цих підпунктах інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. При цьому обов'язок надання нотаріусу відомостей та документів (інформації, відомостей, довідок тощо), що необхідні для звільнення від сплати збору, покладається на покупця.
До звернення долучено довідку від 27.03.2023 №103.14-16/1-741/2023-03 Філії Дніпропетровського обласного управління Акціонерного товариства “Державний ощадний банк України». Але надана довідка не підтверджує невикористання особою житлових чеків для приватизації державного житлового фонду за період з 1992 року. Довідки мають охоплювати дані з усієї території України або бути надані з усіх “місць проживання (після 1992 року)», в останньому випадку окремого підтвердження потребуватиме встановлення місць проживання особи з 1992 року по дату укладання договору купівлі-продажу.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог, та звертає увагу на наступне.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» № 400/97-ВР від 26.06.1997 року (далі - Закон № 400/97-ВР), Порядом сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 року № 1740(далі- Порядок №1740).
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» № 400/97-ВР від 26.06.1997 року.
Законом України від 15.07.1999 № 967-XIV «Про внесення змін до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», що набрав чинності 19.08.1999 р., статтю 1 Закону № 400/97, що визначає перелік платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, доповнено пунктом 9 такого змісту: підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення першої групи основних фондів згідно із Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Отже, відповідно до пункту 9 частини першої статті 1 Закону № 400/97 платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є в тому числі фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, - за винятком громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
У статті 2 Закону № 400/97 зазначено, що об'єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.
Аналогічні за змістом норми передбачені пунктом 15-1 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою: Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 року № 1740.
Згідно з пунктом 15-3 Порядку № 1740 нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна. Документом, що підтверджує сплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, є платіжне доручення платника збору про перерахування сум збору на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях Казначейства. Копія такого платіжного доручення зберігається в нотаріуса, який посвідчив договір.
23.09.2020 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 866 «Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій», якою, серед іншого, доповнив Порядок № 1740, а саме: пункт 15-2 підпунктами «в» і «г», відповідно до яких збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна не сплачується, якщо:
в) особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід'ємне: архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, ро внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухомі майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року);
г) особа перебуває у черзі на одержання житла, що підтверджується документом, виданим органом, до компетенції якого належить ведення обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.
Пункт 15-3 доповнено абзацом такого змісту:
«Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється без документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна за наявності зазначених у підпунктах "в" і "г" пункту 15-2 цього Порядку інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування».
Постанова №866 набрала чинності 26.09.2020 року.
З системного аналізу наведених правових норм вбачається, що з 26.09.2020 держава конкретизувала законодавство, яке регламентувало підстави та процедуру звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, зокрема, чітко визначила коло осіб, які у розумінні Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» вважаються такими, що придбавають житло вперше (до придбання житла особа не набувала права власності на інше житло в будь-який із перелічених способів: не приватизувала державний житловий фонд, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя); перелік документів, котрі особа повинна зібрати та надати для підтвердження того, що вона вперше придбаває житло.
Тобто, як правильно зазначив суд першої інстанції, починаючи з 26.09.2020 в рамках чинного законодавства держава створила цілком дієвий механізм, за умови дотримання якого фізична особа, що придбаває житло вперше та, відповідно, не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі нерухомого майна (житла), не сплачує збір при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу.
Для цього фізична особа подає нотаріусу:
- заяву про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя);
- відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід'ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло,
- дані про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року).
Як правилно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Позивачем не було надано Відповідачу документи на виконання вимог підпункту "в" пункту 15-2 Порядку №1740.
Твердження апелянта про те, що суд першої інстанції не досліджував питання чи придбавав він нерухомість вперше та чи звільнявся від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в минулому, судова колегія до уваги не приймає, оскільки вказані обставини не були підставою для прийняття спірного рішення відповідачем.
Водночас, апелянтом не було враховано того, що як на стадії нотаріального посвідчення договору, так і на стадії звернення до пенсійного органу з заявою про повернення помилково сплачених коштів, обов'язковою умовою для звільнення від сплати збору є подання пакету документів
Аналізуючи всі доводи учасників справи, колегія суддів приймає до уваги висновки, викладені в рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки та незгоди з доказами.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.10.2023 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, за винятком наявності підстав передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя Л.А. Божко
суддя А.В. Суховаров
суддя Н.А. Олефіренко