25 листопада 2024 р. Справа № 440/7548/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Русанової В.Б. , Жигилія С.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31.07.2024, головуючий суддя І інстанції: І.Г. Ясиновський, м. Полтава, повний текст складено 31.07.24 по справі № 440/7548/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі по тексту - ГУ ПФУ в Хмельницькій області, перший відповідач), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі по тексту - ГУ ПФУ в Полтавській області, другий відповідач), в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг житлових субсидій та пільг відділ перерахунків пенсій №2 №164250002485 від 13.06.2024 про відмову в переведенні на пенсію за віком на підставі пп. 10, 12 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ.
- зобов'язати ГУПФУ в Полтавській області зарахувати період військової служби з 03 травня 1981 року по 17 квітня 1983 року (1 рік 11 місяців 15 днів) до стажу державної служби.
- зобов'язати ГУПФУ в Полтавській області зарахувати період роботи (служби) в органах місцевого самоврядування на посадах землевпорядника, спеціаліста 1 категорії Гряківської сільської ради та спеціаліста 1 категорії відділу земельних ресурсів Виконавчого комітету Чутівської селищної ради Полтавського району Полтавської області з 19 квітня 2005 року по 06 червня 2024 року (дата звернення із заявою) (19 років 1 місяць 19 днів) до стажу державної служби.
- зобов'язати ГУПФУ в Полтавській області перевести з пенсії за віком, призначеної згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ з урахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця за формою, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 17 січня 2017 р. №1-3. від 05.06.2024 № 05-27/13 та № 05-27/14, виданих Виконавчим комітетом Чутівської селищної ради Полтавського району Полтавської області;
- зобов'язати ГУПФУ в Полтавській області провести обчислення пенсії відповідно до пункту 4 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 622 від 14 вересня 2016 року із розрахунку 60% заробітної плати за останнім місцем роботи в Чутівській селищній раді Полтавського району Полтавської області на посаді спеціаліста 1 категорії відділу земельних ресурсів, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та почати виплату пенсії з 06 червня 2024 року (дата звернення із заявою); здійснити нарахування і виплату пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ на підставі довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця за формою, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 17 січня 2017 року №1-3, від 05.06.2024 № 05-27/13 та № 05-27/14, виданих Виконавчим комітетом Чутівської селищної ради Полтавського району Полтавської області (останнє місце роботи);
- стягнути з ГУПФУ в Полтавській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача сплачений судовий збір у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
В обґрунтування позовних вимог зазначив про протиправність оскаржуваного рішення ГУ ПФУ в Хмельницькій області № 164250002485 від 13.06.2024 про відмову у переведенні позивача з пенсії за віком на пенсію за віком згідно з Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі по тексту - Закон № 889-VIII), мотивоване хибним твердженням про те, що станом на момент набрання чинності Законом № 889-VIII ОСОБА_1 не обіймав посаду державної служби в державному органі, оскільки позивачем на день звернення із заявою від 06.06.2024 дотримано визначених законодавством умов для призначення такої пенсії. Так, його вік більше 62 років, він має стаж роботи державної служби 12 років 11 місяців 28 днів та надав всі необхідні документи на підтвердження вказаних обставин.
Посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 14.11.2018 у справі № 686/8090/17, вказував на безпідставність неврахування пенсійним органом до стажу державної служби позивача періодів проходження ним військової служби, оскільки в силу ч. 2 ст. 46 Закону № 889-VIII та п. 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 року № 283 (далі по тексту - Порядок № 283) до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.
Звернув увагу, що в силу висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 10.04.2018 у справі № 295/16375/16-а, від 26.06.2018 у справі № 735/939/17 після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом № 889-VIII) право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII (далі по тексту - Закон № 3723-XII) зберігають лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений п.п. 10, 12 Розділу ХІ Закону № 889-VIII, та передбачені ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-XII вік і страховий стаж.
Обґрунтовуючи можливість зарахування до стажу державної служби період роботи в органах місцевого самоврядування зазначив, що відповідно до п. 8 Розділу ХІ Закону № 889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством, яким, у даному випадку є Порядок № 283 за п. 2 якого, до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у ст. 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 № 2493-ІІІ (далі по тексту - Закон № 2493-ІІІ), а також на інших посадах, не зазначених в цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.
З огляду на вищевикладене переконував, що стаж на посадах землевпорядника, спеціаліста 1 категорії Гряківської сільської ради та спеціаліста 1 категорії відділу земельних ресурсів Виконавчого комітету Чутівської селищної ради Полтавського району Полтавської області, отриманий позивачем у період з 19.04.2005 по 06.06.2024 (дата звернення із заявою про призначення пенсії) повинен бути зарахований до стажу державної служби, який враховується при призначенні пенсії за Законом № 889-VIII.
Додатково зауважив, що додані позивачем до заяви про переведення із пенсії за віком на пенсію за віком згідно із Законом № 889-VIII довідки від 05.06.2024 № 05-27/13 «Про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років)» та від 05.06.2024 № 05-27/14 «Про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією)» оформлені у відповідності до постанови правління Пенсійного фонду України «Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08 лютого 2017 року за № 180/30048 (далі по тексту Постанова № 1-3), а тому у пенсійного органу відсутні підстави для їх не врахування, що також узгоджується із висновком Верховного Суду в ухвалі від 06.12.2023 у справі № 420/10033/23.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 31.07.2024 у справі № 440/7548/24 позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, буд.10, м. Хмельницький, 29013, ідентифікаційний код 21318350), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, буд. 34, м. Полтава, 36000, ідентифікаційний код 13967927), про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 13.06.2024 №1642550002485.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.06.2024 про перехід на пенсію згідно Закону України "Про державну службу", з урахуванням висновків суду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, буд.10, м. Хмельницький, 29013, ідентифікаційний код 21318350) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Перший відповідач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31.07.2024 та винести постанову, якою відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог; провести розгляд справи у судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін в режимі відеоконференції в порядку статті 195 КАС України з зали судового засідання Хмельницького окружного адміністративного суду (вул. Козацька, 42, м. Хмельницький, 29009).
Апеляційна скарга мотивована твердженнями про неможливість здійснити переведення позивача з пенсії за віком на пенсію за віком згідно із Законом № 889-VIII, оскільки станом на 01.05.2016 ОСОБА_1 не перебував на посаді державного службовця та не мав як 10-річного, так і 20-річного стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.
На переконання апелянта, законодавцем в пункті 12 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 889-VIII чітко окреслено правила, які підлягають застосуванню при призначенні пенсії державним службовцям після 01.05.2016, які, в свою чергу, позивачем дотримано не було.
Вважав помилковим висновок суду першої інстанції щодо можливості врахування періодів роботи в органах місцевого самоврядування до стажу державної служби, оскільки Законом № 2493-ІІІ передбачено, що посади місцевих рад та їх виконавчих комітетів віднесені до відповідних категорій посадових осіб місцевого самоврядування, а не до відповідних категорій посад державних службовців, а відтак, з огляду на те, що записами трудової книжки колгоспника від 04.05.1983 № 60 підтверджено, що позивач, 24.05.2005 прийняв присягу посадової особи місцевого самоврядування, а в подальшому йому присвоювались ранги посадової особи місцевого самоврядування, періоди роботи позивача з 19.04.2005 по 06.06.2024 на посаді землевпорядника сільської ради, спеціаліста першої категорії відділу земельних ресурсів не зараховується до стажу, який необхідний для виникнення права на пенсію за нормами Закону № 889-VIII.
Крім того, відповідно до ст. 3 Закону № 889-VIII дія вказаного закону не поширюється, зокрема, на депутатів місцевих рад, посадових осіб місцевого самоврядування.
Просив врахувати висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 22.05.2024 у справі № 500/1404/23, де судом зазначено, що «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» не дають можливості врахувати стаж державної служби, набутий після 01.05.2016.
Позивач у надісланому до суду відзиві на апеляційну скаргу заперечував проти доводів, викладених в ній, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.
Наполягав, що доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта із наданою судом першої інстанції їх оцінкою.
Зауважив, що доводи відповідача, що перелік посад, які надають право на обчислення стажу державної служби, визначено виключно в статті 25 Закону № 2493-ІІІ є неправомірними, оскільки вказана стаття встановлює лише необхідні умови та підстави для одержання пенсії державними службовцями, зокрема вік, страховий стаж та стаж державної служби, однак не містить жодних вказівок на яких саме посадах стаж зараховується до стажу державної служби та дає особі право на отримання пенсії на пільгових умовах. До того ж, вказана не містить вичерпного характеру.
Переконував, що статтею 46 Закону № 889-VIII та пунктом 2 Порядку № 283 визначені особливості стажу державної служби, зокрема те, що до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування», що спростовує доводи пенсійного органу про зворотне.
Можливість зарахування до стажу державної служби роботу на посадах керівних працівників і спеціалістів виконавчих комітетів місцевих рад, а також на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування», також узгоджується із численними висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 26.06.2018 у справі № 735/939/17, від 01.04.2020 у справі № 607/9429/17, від 22.05.2020 у справі № 263/9612/16-а.
Доводи першого відповідача про те, що дія Закону № 889-VIII не поширюється на посадових осіб органу місцевого самоврядування вважає необґрунтованими, оскільки зарахування державної служби до стажу роботи не є тотожним поняттю та статусу державного службовця, а згідно із положеннями статті 3 Закону № 889-VIII вказаний закон регулює саме відносини, що виникають у зв'язку зі вступом на державну службу, її проходження та припинення, визначення статусу державного службовця, що узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 10.02.2021 у справі № 825/1453/18.
Звернув увагу на невиконання відповідачами вимог ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 01.07.2024 в частині ненадання детального розрахунку стажу позивача у розмірі зарахованих та не зарахованих періодів, у тому числі з детальним їх описом, що в свою чергу, зумовлює необхідність витребування таких доказів судом апеляційної інстанції, оскільки пенсійний орган свідомо щоразу висуває інші підстави для відмови.
Щодо зарахування до страхового стажу позивача періодів проходження ним військової служби зазначив, що в силу частини 2 статті 46 Закону № 889-VIII та пункту 4 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання, а тому доводи апеляційної скарги у цій частині є необґрунтованими.
З огляду на викладене та те, що трудовою книжкою позивача, підтверджуються всі спірні періоди його трудової діяльності, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Інші доводи дублюють зміст позовної заяви.
Колегією суддів встановлено, що позивачем, у відзиві на апеляційну скаргу заявлено клопотання про витребування детального розрахунку стажу у розрізі зарахованих та не зарахованих періодів з детальним їх описом.
Розглянувши подане клопотання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів доходить висновку, що заявлене клопотання не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Частиною 3 статті 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
За правилами частини 4 статті 308 КАС України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Згідно із частинами 1-3 статті 80 КАС України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
У клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
Про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.
Таким чином, наведеними вимогами КАС України чітко встановлений як порядок, так і строки подання заяви про витребування доказів.
Не дотримання такого порядку та строку подання клопотання про витребування доказів є підставою для відмови у задоволенні такого клопотання.
Всупереч наведеним вимогам КАС України, позивач, звертаючись із клопотанням про витребування доказів під час апеляційного розгляду справи, належним чином не обґрунтував вжиття ним заходів для самостійного отримання цих доказів до прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення та неможливості подання їх до суду першої інстанції.
До того ж, враховуючи, що позовні вимоги стосовно зобов'язання першого відповідача зарахувати до стажу позивача періоди проходження ним військової служби залишено без задоволення судом першої інстанції, беручи до уваги положення ст. 308 КАС України, та те, що перегляд справи здійснюється за апеляційною скаргою ГУ ПФУ лише в частині задоволення позову, а рішення в частині відмовлених позовних вимог сторонами не переглядається, оскільки не оскаржене, колегія суддів дійшла висновку що клопотання про витребування детального розрахунку стажу позивача у розмірі зарахованих та не зарахованих періодів, у тому числі з детальним їх описом задоволенню не підлягає.
Другий відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач з 13.05.2022 перебуває на обліку в ГУПФУ в Полтавській області як отримувач пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі по тексту - Закон № 1058-IV).
ОСОБА_1 звернувся до ГУПФУ в Полтавській області 06.06.2024 із заявою про перерахунок пенсії з переходом на інший вид пенсії, а саме за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» /а.с. 71-72/.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг житлових субсидій та пільг відділ перерахунків пенсій № 2 №164250002485 від 13.06.2024 відмовлено в перерахунку пенсії /а.с. 17/ та констатовано, що зважаючи на те, що станом на 1 травня 2016 року посада землевпорядника сільської ради не віднесена до посад державної служби, тобто на момент набрання чинності Закону України № 889-УІІІ заявник не обіймав посаду державної служби в державному органі, підстав для здійснення перерахунку пенсії (перехід на пенсію згідно Закону України «Про державну службу») відповідно до Закону України № 889-VІІІ - немає /а.с. 48-49/.
Вважаючи свої права порушеними таким рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з протиправності рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 164250002485 від 13.06.2024, оскільки в силу позицій Верховного Суду у постановах від 26.06.2018 року у справі № 735/939/17, від 01.04.2020 року у справі № 607/9429/17, від 22.05.2020 року у справі № 263/9612/16-а до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах керівних працівників і спеціалістів виконавчих комітетів місцевих Рад депутатів трудящих та Рад народних депутатів, а також на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".
Зазначені обставини, за висновком суду, вказують на безпідставність доводів пенсійного органу про те, що стаж роботи на посаді в органах місцевого самоврядування не може бути зарахований як стаж державного службовця, який за наявності відповідного стажу дає право на призначення пенсії державного службовця.
Вважав необґрунтованими доводи відповідача про те, що дія Закону України "Про державну службу" не поширюється на посадових осіб органу місцевого самоврядування, оскільки зарахування державної служби до стажу роботи (відповідне питання в контексті спірних правовідносин врегульоване положеннями, зокрема, пунктів 10 та 12 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII) не є тотожним поняттю та статусу державного службовця, а згідно з положеннями статті 3 Закону № 889-VIII саме Закон № 889-VIII регулює правовідносини, які виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця. Тобто, на позивача поширюється дія пункту 12 Прикінцевих і перехідних положень вказаного Закону України "Про державну службу" №889-VIII.
Вказане узгоджується з правовою позицію Верховного Суду, висловленою у постанові від 10.02.2021 року у справі № 825/1453/18.
Судом відхилено покликання позивача на не зарахування до його стажу державної служби періоду військової служби, оскільки такі доводи не знайшли свого відображення у рішенні, що оскаржується, а матеріали справи не містять відомостей про не зарахування такого періоду.
Надаючи оцінку вимогам про зобов'язання ГУПФУ в Полтавській області перевести позивача з пенсії за віком, призначеної згідно з Законом № 1058-IV, на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ з урахуванням наявних в матеріалах справи довідок від 17.01.2017 № 1-3, від 05.06.2024 № 05-27/13 та № 05-27/14, а також провести обчислення пенсії відповідно до пункту 4 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 622 від 14 вересня 2016 року із розрахунку 60% заробітної плати за останнім місцем роботи в Чутівській селищній раді Полтавського району Полтавської області на посаді спеціаліста 1 категорії відділу земельних ресурсів, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та почати виплату пенсії з 06 червня 2024 року (дата звернення із заявою); здійснити нарахування і виплату пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ на підставі довідок від 17.01.2017 №1-3, від 05.06.2024 № 05-27/13 та № 05-27/14, суд вважав, що вищевказана позовна вимога не підлягає захисту судом і у її задоволенні слід відмовити у зв'язку з її заявленням на майбутнє.
Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача суд вважав за можливе зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.06.2024 про перехід на пенсію згідно Закону України "Про державну службу", з урахуванням висновків суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи (рішення суду підлягає перегляду в частині задоволення позову), визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з частиною другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом № 1058-ІV.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Колегія суддів зазначає, що до 01.05.2016 суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу було врегульовано положеннями Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII «Про державну службу». Він визначав загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті.
Закон № 3723-XII втратив чинність на підставі Закону від 10.12.2015 № 889-VIII "Про державну службу" № 889-VIII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону № 889-VIII.
Відповідно до пункту 10 розділу ХІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону № 889-VІІ, який набрав чинності з 01 травня 2016 року, державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 року, №52, стаття 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 року, № 52, стаття 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Пунктом 12 вказаного розділу встановлено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України 1993 року, № 52, стаття 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 року, № 52, стаття 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Отже, за наявності у особи певного стажу державної служби станом на 01 травня 2016 року (10 років для осіб, які на зазначену дату займають посади державної служби або 20 років незалежно від того, чи працює особа на державній службі станом на 01 травня 2016 року), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, але у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що необхідними умовами для одержання права на пенсію державних службовців особами, які станом на 01 травня 2016 року мали не менш як 10 років стажу державної служби та займали посаду, віднесену до відповідної категорії посад державних службовців, є досягнення такими особами пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та набуття страхового стажу, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців.
Отже, головними умовами для переведення на пенсію державного службовця є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889, а саме щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби.
Згідно з пунктами 4-7 розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV особи, пенсію яким переведено на пенсію на умовах цього Закону, у будь-який час можуть звернутися до органів Пенсійного фонду для переведення на пенсію/щомісячне довічне грошове утримання за нормами законів України "Про Кабінет Міністрів України", "Про державну службу", "Про Національний банк України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про судоустрій і статус суддів", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", Митного кодексу України, Податкового кодексу України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України із встановленням розміру пенсії, отримуваного до такого переведення, з 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому надійшла така заява.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що звертаючись до пенсійного органу з заявою від 06.06.2024 позивач просив перевести його на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, оскільки вважав, що дотримався визначених законодавством умов для призначення такої пенсії (має вік 62 роки, стаж роботи в органах місцевого самоврядування більше 10 років, станом на момент звернення із заявою займав посаду, віднесену до відповідної категорії посад державних службовців та надав всі необхідні документи на підтвердження вказаних обставин).
Проте, йому було відмовлено зважаючи на те, що станом на 01.05.2016 посада землевпорядника сільської ради не віднесена до посад державної служби, тобто на момент набрання чинності Закону № 889-VІІ заявник не обіймав посаду державної служби в державному органі, підстав для здійснення перерахунку пенсії (перехід на пенсію згідно Закону № 3723-ХІІ) відповідно до Закону № 889-VІІ немає.
Отже, спірним у справі є правомірність дій відповідача щодо відмови в переведенні позивача на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.
Відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
До 01.05.2016 посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби, визначались Порядком № 283.
За приписами пункту 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" (2493-14), а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.
Відповідно до абзацу дев'ятого статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 7 червня 2001 року № 2493-III (далі по тексту - Закон № 2493-III) в органах місцевого самоврядування встановлюються такі категорії посад: сьома категорія - посади радників, консультантів секретаріатів районних у містах рад, спеціалістів виконавчих органів районних у містах, міських (міст районного значення) рад, спеціалістів виконавчих органів сільських, селищних рад.
Отже, до стажу державної служби зараховується, зокрема робота (служба) на посадах радників, консультантів секретаріатів районних у містах рад, спеціалістів виконавчих органів районних у містах, міських (міст районного значення) рад, спеціалістів виконавчих органів сільських, селищних рад
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 560/928/20 від 09.05.2023.
Судом апеляційної інстанції з наявної в матеріалах справи копії трудової книжки ОСОБА_1 , встановлено, що позивач:
19.04.2005 прийнятий на роботу землевпорядником Гряківської сільської ради згідно трудової угоди від 19.04.2005;
24.05.2005 присвоєно 15 ранг 7-ої категорії;
24.05.2005 складено присягу посадової особи місцевого самоврядування;
02.03.2010 присвоєно 14 ранг 7-ої категорії;
19.11.2013 присвоєно 13 ранг 7-ої категорії;
18.05.2018 присвоєно 1 категорію спеціаліста;
01.02.2021 переведено до виконавчого комітету Чутівської селищної ради на посаду спеціаліста 1 категорії відділу земельних ресурсів.
На час звернення до органу Пенсійного фонду із заявою про переведення на інший вид пенсії позивач продовжував працювати на посаді спеціаліста 1 категорії відділу земельних ресурсів.
За викладених обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що період роботи землевпорядником, спеціалістом 1 категорії відділу земельних ресурсів в органах місцевого самоврядування підлягає врахуванню до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723-XII, що дає право на призначення позивачу пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.
Таким чином, звертаючись до пенсійного органу із заявою про переведення із пенсії за віком на пенсію за віком згідно із Законом № 3723-ХІІ ОСОБА_1 було дотримано всіх умов, визначених законодавством, зокрема його вік становить 62 роки, станом на 01.05.2016 мав стаж на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців 10 років 11 місяців 13 днів та займав посаду, віднесену до відповідної категорії посад державних службовців, що в свою чергу, дає йому право на переведення на пенсію згідно із Законом № 3723-ХІІ.
Щодо посилань позивача у відзиві на апеляційну скаргу на наявні в матеріалах довідки від 05.06.2024 № 05-27/13 та від 05.06.2024 № 05-27/14 колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з пунктом 4 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 р. № 622 (далі по тексту - Порядок № 622) пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. При цьому: посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби);
розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні;
у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 р., середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 р. на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 р., а також для осіб, які не працювали починаючи з 1 травня 2016 р. на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 р. як за повний місяць;
матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.
Відповідно до пункту 5 Порядку № 622 форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики.
На виконання вимог Порядку № 622 наказом Міністерства соціальної політики України від 10.05.2017 № 750, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.06.2017 за № 766/30634, затверджено Порядок видачі довідок про заробітну плату для призначення пенсій окремим категоріям осіб у разі ліквідації державних органів, у яких особи працювали, а також перейменування (відсутності) їхніх посад № 750 (далі - Порядок № 750).
Відповідно до пункту 7 Порядку № 750 довідка для призначення пенсії видається державним органом, в якому працювала особа, відповідно до пунктів 4, 5 Порядку № 622.
Згідно з пунктом 8 Порядку № 750 для отримання довідки подаються такі документи: заява; документ, що підтверджує відсутність в державному органі посади державної служби, ліквідацію державного органу; довідки з архівної установи, в якій зберігаються документи ліквідованих державних органів, або іншого органу (організації, установи), в якому (якій) зберігаються документи про заробітну плату, про розміри посадового окладу, надбавок за ранг та вислугу років на день звільнення з посади державної служби (припинення державної служби), надбавок до посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень залежно від ступеня секретності інформації, а також інших виплат за їх наявності - у випадку, передбаченому пунктом 6 цього Порядку.
На виконання пункту 6 Порядку № 622 у разі ліквідації державного органу довідку видає орган, який є правонаступником, а в разі його відсутності чи перейменування (відсутності) посад, у тому числі відсутності відповідних посад державної служби, довідка видається у порядку, встановленому Мінсоцполітики за погодженням із Нацдержслужбою.
Форми довідок про заробітну плату для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про державну службу" пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII "Про державну службу", затверджені Постановою від 17.01.2017 № 1-3 Правління пенсійного фонду України (далі - Постанова № 3-1).
Такими довідками є: про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років); про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією); про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.
Суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні в матеріалах справи довідки від 05.06.2024 № 05-27/13 та від 05.06.2024 № 05-27/14 (а.с. 41-44), видані Виконавчим комітетом Чутівської селищної ради, які позивачем надавались разом із заявою про переведення на пенсію по згідно із Законом України «Про державну службу» встановив, що останні в повному обсязі відповідають змісту зразка, затвердженого постановою Правління ПФУ від 17.01.2017 № 1-3, містять всі необхідні реквізити, складені у встановлену законом порядку, засвідчені підписами уповноважених осіб та печаткою Виконавчого комітету Чутівської міської ради.
Оскільки вказані довідки відповідають встановленій законом формі та є джерелом інформації про доходи позивача, що безпосередньо впливають на правильність обчислення пенсії, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав у ГУ ПФУ в Хмельницькій області для їх неврахування при повторному розгляді заяви позивача про переведення на пенсію згідно із Законом № 3723-XII.
З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг житлових субсидій та пільг відділ перерахунків пенсій № 2 № 164250002485 від 13.06.2024 про відмову в переведенні на пенсію за віком на підставі п.п. 10, 12 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII, відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ не відповідає вимогам ст. 2 КАС України, як таке що не містить належного обґрунтування та законних підстав для відмови позивачу у переведенні на пенсію відповідно до Закону № 3723-XII, на яку ОСОБА_1 має право, що в свою чергу вказує на протиправність такого рішення та наявність підстав для його скасування.
Спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.
Згідно з положеннями Рекомендації Комітету ОСОБА_4 Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_4 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта.
На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Враховуючи, що позовні вимоги стосовно зобов'язання першого відповідача призначити пенсію із врахуванням відомостей, зазначених у довідках виданих ОСОБА_1 Виконавчим комітетом Чутівської селищної ради Полтавської області від 05.06.2024 № 05-27/13 та від 05.06.2024 № 05-27/14, було залишено без задоволення судом першої інстанції, беручи до уваги положення ст. 308 КАС України, та те, що перегляд справи здійснюється за апеляційною скаргою першого відповідача - ГУ ПФУ в Хмельницькій області лише в частині задоволення позову, а рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог сторонами не оскаржується, колегія суддів дійшла висновку про залишення без змін рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31.07.2024 у справі № 440/7548/24 в частині обраного способу захисту прав позивача.
З огляду на вказане, враховуючи, що єдиною підставою для відмови у переведенні позивача на даний вид пенсії слугувала недостатність стажу державної служби, а саме: не зарахування служби позивача в органах місцевого самоврядування, правомірність якої не знайшла свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи, колегія суддів вважає, що ефективним способом захисту порушених прав, є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.06.2024 про перехід на пенсію згідно Закону України "Про державну службу", з урахуванням висновків суду.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
За визначенням, наведеним у статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного колегія суддів, погоджується з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позову, а тому відсутні підстави для його скасування.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції в цій частині не спростовують.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31.07.2024 по справі № 440/7548/24 в частині задоволення позову - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді В.Б. Русанова С.П. Жигилій