25 листопада 2024 р. Справа № 480/2830/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Русанової В.Б. , Жигилія С.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 22.08.2024, головуючий суддя І інстанції: В.О. Павлічек, м. Суми, повний текст складено 22.08.24 по справі № 480/2830/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області , Головного Управління Пенсійного фонду України в Сумській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду в Чернівецькій області (далі по тексту - перший відповідач, ГУ ПФУ в Чернівецькій області), Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі по тексту - другий відповідач, ГУПФУ в Сумській області), в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення № 183450030699 від 22.03.2024 Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецької області про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Степана Бандери, 43, м. Суми, індекс 40009, код ЄДРПОУ 21108013) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) від 15.03.2024 про призначення пенсії за віком відповідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та зарахувати до загального (страхового) стажу періоди роботи з 10.11.1981 по 18.11.1988.
В обґрунтування позовних вимог послалася на протиправні дії відповідача в частині відмови у призначенні позивачу пенсії за віком з посиланням на припинення РФ участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі по тексту - Угода від 13.03.1992), що на переконання позивача не ґрунтується на нормах закону, оскільки до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 № 1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» (далі по тексту - Постанова № 1328), Україна, як держава-учасниця Угоди, виконує взяті зобов'язання.
Враховуючи те, що трудовою книжкою позивача, яка в силу статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі по тексту - Закон № 1788-XII) є основним документом, що підтверджує стаж роботи, підтверджуються трудова діяльність ОСОБА_1 за спірні періоди, наполягала на наявності підстав для задоволення позовних вимог.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 22.08.2024 у справі № 480/2830/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 22.03.2024 року № 183450030699 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (площа Центральна, 3,м. Чернівці, Чернівецька область,58002, код ЄДРПОУ 40329345) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) період роботи в російській федерації з 10.11.1981 по 18.11.1988 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (площа Центральна, 3,м. Чернівці, Чернівецька область,58002, код ЄДРПОУ 40329345) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) від 15.03.2024 року про призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (площа Центральна, 3,м. Чернівці, Чернівецька область,58002, код ЄДРПОУ 40329345) суму судового збору в розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.).
Перший відповідач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 22.08.2024 по справі № 480/2830/24 та ухвалити постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована твердженнями про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, не з'ясування всіх обставин у справі, що мають значення для справи, що в свою чергу, призвело до неправильного вирішення справи по суті, а тому наявні підстави для його скасування.
Наполягав на неможливості врахування при обрахунку трудового стажу періодів роботи ОСОБА_1 на території рф з 10.11.1981 по 18.11.1988, оскільки починаючи з 01.01.2023 рф припинила участь в угоді від 13.03.1992. Крім того, для зарахування до страхового стажу всіх періодів роботи, зафіксованих в дублікаті трудової книжки позивача серії НОМЕР_3 (дата її заповнення - 16.07.2007, початок трудової діяльності - 11.07.1990) потрібно надати уточнюючі довідки, видані підприємствами чи архівними установами на підставі первинних документів.
Позивач, у надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу заперечувала проти доводів викладених в ній, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач звернувся до пенсійного органу із заявою від 15.03.2024 року про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 56).
Відповідно до розписки-повідомлення, позивачем до зазначеної заяви було додано, зокрема, дублікат трудової книжки серії НОМЕР_3 та НОМЕР_4 довідку щодо стажу роботи від 16.03.2007 року № Ч-32*1, яка видана архівом кадрової документації Північного адміністративного округу Головного архівного управління м. Москви (а.с. 48-50, 57).
При цьому, відповідно до архівної довідки від 16.03.2007 року № Ч-32*1, виданої архівом кадрової документації Північного адміністративного округу, ОСОБА_1 у період з 10.11.1981 року по 18.11.1988 року працювала у Ленінградській плодоовочевій конторі на посадах експедитора та товарознавця диспетчерського пункту (а.с. 46).
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву позивача.
Рішенням від 22.03.2024 року № 183450030699 Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області відмовило позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Не погодившись з вищевказаним рішенням першого відповідача, позивач звернулася до суду з метою захисту порушеного права.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності дій відповідача щодо не зарахування до трудового стажу позивача період її роботи в російській федерації 10.11.1981 по 18.11.1988 року, оскільки ОСОБА_1 працювала в той час, коли Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 була чинною, а тому у відповідача в силу статті 58 Конституції України не було підстав не зараховувати стаж роботи позивача на території російської федерації.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 22.03.2024 року № 183450030699 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З огляду на скасування спірного рішення пенсійного органу, суд вважав, що належним способом захисту прав позивача є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати до страхового стажу позивача період роботи в російській федерації з 10.11.1981 по 18.11.1988 року та повторно розглянути заяву позивача від 15.03.2024 року про призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Колегією суддів встановлено, що спірні правовідносини виникли внаслідок невизнання пенсійним органом періодів роботи позивача на території Російської Федерації з 10.11.1981 по 18.11.1988 згідно з довідкою від 16.03.2007 № Ч-32*1, оскільки починаючи з 01 січня 2023 року Російська Федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (а.с. 20), та з 11.07.1990 по 30.04.2009 з огляду на дату заповнення трудової книжки (16.07.2007), у зв'язку з чим, страховий стаж особи визначено як 21 рік 04 місяці 8 днів.
Вищенаведене слугувало підставою для відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» через недостатність необхідного страхового стаж згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який повинен становити 31 рік.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на належне отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом № 1058-ІV.
Згідно з положеннями статті 1 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Відповідно до частини 1 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно із частиною 2 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За приписами частини 4 статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або у разі відсутності після 1 липня 2000 року 60 місяців страхового стажу, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.
За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
За змістом частини першої статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:
з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;
з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;
з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;
з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;
з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що станом на дату звернення до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком позивач досягла 60 років. Отже, для призначення пенсії за віком страховий стаж позивача повинен бути не менше 30 років.
Відповідно до частини 1 статті 44 Закону № 1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Призначення пенсії за віком здійснюється автоматично (без звернення особи) у разі набуття застрахованою особою права на призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, на підставі відомостей, наявних у системі персоніфікованого обліку, якщо до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, особа не повідомила про бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.
У разі відсутності в системі персоніфікованого обліку даних про страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком (у тому числі за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку), територіальний орган Пенсійного фонду інформує застраховану особу, у тому числі через її особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду, про відсутність таких відомостей та необхідність їх подання (за наявності). Документи про страховий стаж можуть бути подані до територіального органу Пенсійного фонду або через особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, позивач звернулась до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії, до якої, зокрема, було долучено: довідку ТОВ Сумське обласне підприємство «Холодильник» від 16.07.2007 № 17, архівну довідку від 08.04.2024 № 661, ІПН, архівну довідку від 08.04.2024 № 662, довідку про заробітну плату для обчислення пенсії, архівну довідку від 16.03.2007 № ч-32*1, свідоцтво про народження, трудову книжку серії НОМЕР_3 (дублікат), довідку від 24.07.2006 № 8020 про знищення трудової книжки.
Однак, стаж отриманий на території РФ з 10.11.1981 по 18.11.1988, що підтверджується архівною довідкою від 16.03.2007 № ч-32*1, не були враховані пенсійним органом, у зв'язку із виходом рф із участі в Угоді від 13.03.1992, а періоди роботи позивача із 11.07.1990 по 30.04.2009 згідно із дублікатом трудової книжки не враховані, оскільки дата її заповнення 16.07.2007, а початок трудової діяльності позивача - 11.07.1990, що зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.
Щодо наявності підстав для зарахування періодів роботи позивача із 10.11.1981 по 18.11.1988, слід зазначити наступне.
13.03.1992 державами-учасницями СНД підписано Угоду про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення, в якій закріплено принцип територіальності, згідно з яким пенсійне забезпечення громадян держав-учасників здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають (ст. 1).
Угоду було підписано з метою взаємного визнання і виконання державами-учасницями зобов'язань «відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди». Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов'язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.
Згідно із статтею 3 вказаної Угоди, усі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.
Відповідно до статті 5 вказаної Угоди така розповсюджує свою дію на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держави-учасниць угод.
Згідно з частинами 2-3 статті 6 цієї Угоди для встановлення права на пенсію, у тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди.
Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.
Колегія суддів зазначає, що вказаного Угодою визначено стаж, який підлягає безумовному врахуванню при призначенні пенсії, і відповідно, заробіток за такий період також підлягає включенню при обчисленні пенсії.
Згідно з положеннями статті 7 вказаної Угоди, розмір пенсії переглядається відповідно до законодавства держави - учасниці Угоди за новим місцем проживання пенсіонера з дотриманням умов, передбачених пунктом 3 статті 6 цієї Угоди.
Відповідно до статті 11 вказаної Угоди необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.
Згідно із частиною 2 статті 13 вказаної Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
З огляду на наведені вище положення, колегія суддів зазначає, що вихід РФ, та в подальшому, України, з вказаної угоди жодним чином не повинен тягнути за собою негативних наслідків для громадян України, у тому числі і для позивача, оскільки пенсійні права останніх виникли ще задовго до виходу держави-учасниці із Угоди, а відтак, заробітна плата, отримана позивачем на території РФ, не може бути неврахованою під час здійснення перерахунку пенсії саме з таких підстав.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"(далі по тексту - Порядок № 22-1).
Згідно з підпунктом 2 пункту 2.1 Порядку № 22-1 особи, яким пенсія призначається відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення, надають документи про стаж, передбачені Порядком підтвердження наявного трудового стажу, а за періоди роботи після 01 січня 2004 року додатково надається інформація, отримана органами, що призначають пенсію, від відповідних фондів держав - учасниць міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення (в довільній формі) про сплату страхових внесків.
Відповідно до підпункту 3 пункту 2.1 Порядку № 22-1 для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01 липня 2000 року орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу (додатки 3, 4 до Положення).
За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Особи, яким пенсія відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення призначається з урахуванням заробітної плати, отриманої за періоди роботи на територіях держав-учасниць міжнародних договорів (угод), надають довідки про заробітну плату для призначення пенсії (з розбивкою по місяцях), видані підприємствами, установами чи організаціями (їх правонаступниками), де працювала особа, або архівними установами;
Відповідно до пункту 2.10 Порядку № 22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми. Установлення заробітку для обчислення пенсії на підставі показань свідків не допускається. Виписка зі штатного розпису про посадовий оклад, профспілкові квитки, квитки партій та рухів, громадських об'єднань не є документами, що засвідчують фактичний заробіток для обчислення розміру пенсії.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач разом із заявою про призначення пенсії надавала архівну довідку від 16.03.2007 № ч-32*1 (а.с. 26), дослідивши зміст якої, колегією суддів встановлено, що наказом по Ленінградській плодовоовочевій конторі від 10.11.1981 № 110/к ОСОБА_2 прийнята з 10.11.1981 тимчасово до отримання дозволу на прописку експедитором торгового відділу зі скороченим робочим днем;
Наказом від 15.12.1981 № 119/к ОСОБА_3 експедитора по перевезенні вантажів торгового відділу, працюючу тимчасово, вважати працюючою постійно на тій же посаді з 10.12.1981;
Наказом по Ленінградському плодовоовочевому об'єднанню від 14.09.1983 № 84/к ОСОБА_3 експедитор по перевезенні вантажів переведена з 14.09.1983 товарознавцем диспетчерського пункту;
Наказом від 03.11.1988 № 201/к ОСОБА_1 товарознавець диспетчерського пункту звільнена за ст. 31 КЗоТ РСФСР за власним бажанням 18.11.1988.
З наведеного слідує, що позивачем для призначення пенсії були надані всі необхідні документи, передбачені Порядком № 22-1.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 4.2 розділу 4 Порядку 22-1, при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, зокрема:
реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;
уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування;
повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;
надсилає запити про витребування з відповідних інформаційних систем необхідних відомостей, передбачених пунктом 2.28 розділу II цього Порядку.
Тобто, перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні трудового стажу для призначення позивачу пенсії.
Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 21.02.2020 у справі № 291/99/17, від 12.04.2021 у справі № 219/4550/17, від 03 червня 2021 року у справі № 127/8001/17.
Колегія суддів наголошує, що позивач набула трудовий стаж, звернулася за призначенням пенсії, у тому числі зі спірною довідкою, яка була отримана нею до введення воєнного стану в Україні у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
З огляду на вказане, надані позивачем документи не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особу права на перерахунок пенсії лише з тих підстав, що Україною у зв'язку з військовою агресією російської федерації припинено співробітництво.
Суд апеляційної інстанції наголошує, що відповідно до вимог частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
В силу частини 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом норм частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що під час розгляду справи відповідачем жодним чином не доведено факту сумнівності відомостей, зазначених у спірній довідці. Видача останньої органом РФ беззаперечно не підтверджує припущення відповідача щодо недостовірності відомостей вказаних в такій довідці, а відтак, жодним чином не впливає та не повинно обмежувати право позивача на пенсійне забезпечення. Крім того, будь-яких доказів на підтвердження вказаних обставин матеріали справи не містять.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для зарахування до трудового стажу позивача періодів її роботи на території рф з 10.11.1981 по 18.11.1988 відповідно до архівної довідки від 16.03.2007 № ч-32*1.
Щодо правомірності зарахування періодів роботи ОСОБА_1 із 11.07.1990 по 30.04.2009 згідно із дублікатом трудової книжки колегія суддів враховує наступне.
Згідно із статтею 62 Закону № 1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Наказом Міністерства праці України № 58 від 29 липня 1993 року, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110, затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі по тексту - Інструкція № 58).
Відповідно до пункту 1.1 "Загальні положення" Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до підпункту 5.5. пункту 5 Інструкції № 58 якщо трудова книжка (вкладиш до неї) стала непридатною (обгоріла, розірвана, забруднена і т.д.), то власник або уповноважений ним орган за останнім місцем роботи видає працівнику дублікат трудової книжки (вкладиш до неї).
Відповідно до підпункту 5.2. пункту 5 Інструкції № 58 дублікат трудової книжки або вкладиш до неї заповнюється за загальними правилами. У розділи "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження" і "Відомості про заохочення" при заповненні дубліката вносяться записи про роботу, а також про нагородження і заохочення за місцем останньої роботи на підставі раніше виданих наказів (розпоряджень).
Колегією суддів встановлено, що трудова книжка ОСОБА_1 , яка була видана їй вперше, була викрадена в результаті скоєння невстановленою особою злочину - крадіжки металевого сейфу, в якому знаходились документи ТОВ «ДІС» та ТОВ «СІД».
За змістом довідки МВС України Ковпаківського відділу міліції СМВ УМВС України в Сумській області від 24.07.2006 № 8020 в ході вказаного злочину було викрадено наступні документи, зокрема, журнал реєстрації трудових книжок та трудові книжки працівників підприємства: ОСОБА_1 (а.с. 52).
У зв'язку з вказаним, позивачу було видано дублікат трудової книжки серії НОМЕР_3 , яка містить наступні записи щодо спірного періоду:
11.07.1990 Сумська обласна оптова торгова база «Укроптм'ясо молторг» прийнята тимчасово на роботу товарознавцем;
14.08.1991 переведена на постійну роботу касиром;
Сумська ОТБ перейменована на Сумське ООП «Холодильник»;
30.04.2001 звільнена з роботи згідно із ст. 36 п. 5 КЗпП у зв'язку із переведенням в ТОВ «СІД»;
03.05.2001 ТОВ «СІД» прийнята на роботу на посаду товарознавця;
29.08.2003 звільнена з роботи за ст. 36 п. 5 КЗпП;
01.09.2003 ТОВ «ДІС» прийнята на роботу на посаду товарознавця по переводу з ТОВ «СІД»;
31.03.2007 звільнена з роботи за ст. 36 п. 5 КЗпП;
01.04.2007 ТОВ «Ласунка-Суми» прийнята на роботу на посаду товарознавця по переводу з ТОВ «ДІС»;
30.04.2009 звільнена за власним бажанням ст. 38 КЗпП.
Отже, у трудовій книжці позивача (дублікат) наявні записи про прийняття на роботу та звільнення з роботи за спірний період із 11.07.1990 по 30.04.2009.
Щодо посилань ГУ ПФУ в Чернівецькій області у рішенні про відмову в призначенні пенсії за віком від 22.03.2024 № 183450030699 на невідповідність дати заповнення трудової книжки даті фактичного початку трудової діяльності позивача, колегія суддів зазначає, що спірна трудова книжка є дублікатом оригіналу, який втрачений в результаті крадіжки, а тому її заповнення відповідно, відбулось пізніше.
До того ж, колегія суддів наголошує, що трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповненням роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Аналогічний правовий висновок був сформований Верховним Судом у Постанові від 30.09.2021 по справі № 300/860/17.
Наявність сумнівів у відповідача відповідно до зазначеного законодавства, може бути підставою для перевірки, під час якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу, однак не можуть нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу. Вищевказане узгоджується з позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі № 127/9055/17.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для будь яких обмежень особи. Обов'язковою умовою для призначення пенсії за віком є необхідний вік та стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Відтак, з огляду на викладене та враховуючи сукупність поданих пенсійному органу документів, колегія суддів вважає, що відмова пенсійного органу у зарахуванні наведених вище періодів трудової діяльності позивача є надуманою та не базується на нормах закону, а тому правомірним є висновок суду першої інстанції про протиправність рішення ГУ ПФУ в Чернівецькій області № 183450030699 від 22.03.2024 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 та наявність підстав для його скасування.
Колегія суддів зауважує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.
Згідно з положеннями Рекомендації Комітету ОСОБА_4 Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_4 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта.
На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Враховуючи, що позивачем не оскаржується рішення суду першої інстанції в частині зарахування стажу згідно із дублікатом трудової книжки, беручи до уваги положення ст. 308 КАС України, та те, що перегляд справи здійснюється за апеляційною скаргою першого відповідача - ГУ ПФУ в Чернівецькій області, колегія суддів дійшла висновку про залишення без змін рішення Сумського окружного адміністративного суду від 22.08.2024 у справі № 480/2830/24 в частині обраного способу захисту прав позивача.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із обраним судом першої інстанції способом захисту та зазначає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи в російській федерації з 10.11.1981 по 18.11.1988 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.03.2024 про призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду.
Відповідно до статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
За визначенням, наведеним у статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного колегія суддів, погоджується з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позову, а тому відсутні підстави для його скасування.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції в цій частині не спростовують.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області - залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 22.08.2024 по справі № 480/2830/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді В.Б. Русанова С.П. Жигилій