Головуючий І інстанції: І.Г. Шевченко
25 листопада 2024 р. Справа № 480/4150/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Ральченка І.М.,
Суддів: Подобайло З.Г. , Катунова В.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19.07.2024, по справі № 480/4150/24
за позовом Головного управління ДПС у Сумській області
до Фізичної особи-підприємкя ОСОБА_1
про стягнення суми податкового боргу,
Головне управління ДПС у Сумській області звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило суд стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податковий борг:
з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості в сумі 8 125,88 грн.;
з орендної плати з фізичних осіб загальною сумою 48 537,89 грн.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 19.07.2024 задоволено позов.
Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податковий борг:
з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості у розмірі 8 125,88 грн.;
з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 48 537,89 грн.
Відповідач, не погодившись із прийнятим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає про неврахування судом п. 69.22 Перехідних положень Податкового кодексу України, відповідно до якого фізичних та юридичних осіб, нерухоме майно яких знаходилося на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих територіях від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за період з 1 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року, без прив'язки до дати закінчення окупації чи бойових дій.
Зазначав, що апелянтом було подано уточнюючу «нульову» податкову декларацію з плати за землю за 2023 рік від 23.05.2024, яка була прийнята та врахована податковим органом, відтак сума заборгованості не є узгодженою, а отже не є податковим боргом.
На підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження, у зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідив докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Як встановлено судовим розглядом, відповідач з 23.01.2004 зареєстрований як фізична особа-підприємець та є платником податків відповідно до Податкового кодексу України.
Головним управлінням ДПС у Сумській області здійснено розрахунок податкового боргу ОСОБА_1 , відповідно до якого розмір податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, становить 8125,88 грн., з яких:
- за податковим повідомленням - рішенням від 08.12.2023 №0389828-2407-1816- НОМЕР_1 на суму 26,33грн.;
- за податковим повідомленням - рішенням від 08.12.2023 №0392723-2407-1816- НОМЕР_1 на суму 1815,29 грн.;
- за податковим повідомленням - рішенням від 08.12.2023 №0389825-2407-1816- НОМЕР_1 на суму 1013,03 грн.;
- за податковим повідомленням - рішенням від 08.12.2023 №0389830-2407-1816- НОМЕР_1 на суму 408,20 грн.;
- за податковим повідомленням - рішенням від 08.12.2023 №0389829-2407-1816- НОМЕР_1 на суму 4351,48грн.;
- за податковим повідомленням - рішенням від 08.12.2023 №0389826-2407-1816- НОМЕР_1 на суму 511,55грн.
16.03.2023 відповідачем подано податкову декларацію з плати за землю (орендна плата) за 2023 від №7639191 з зазначенням річної суми до сплати в розмірі 60380,43 грн. (щомісячно 5031,70 грн.). Також відповідачем подано уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (орендна плата) за 2023 від 16.03.2023 №7644916, якою нараховано до зменшення податкове зобов'язання в розмірі 15095,10 грн. (щомісячно зменшено на 1257,92 грн.).
З огляду на несплату ОСОБА_1 зазначеного податкового боргу у загальній сумі 57242,90 грн. позивач звернувся до суду із даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, у встановлені законодавством строки, не сплатив податковий борг.
Колегія суддів за результатами перегляду рішення суду першої інстанції, зазначає наступне.
Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України до обов'язків платників податків входить сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з п. 31.1 ст. 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.
Згідно з п. 36.1 ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Відповідно до пункту 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Згідно з п. 31.1 ст. 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.
Стосовно податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Відповідно до підпункту 266.1.1. пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об'єктом оподаткування, згідно з положеннями підпункту 266.2.1. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Відповідно до п.п.266.3.1 п.266.3 ст.266 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Згідно з приписами п.п.266.3.2 п.266.3 ст.266 Податкового кодексу України, база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Відповідно до п.п.266.7.1 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України, обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у визначеному порядку.
Пунктом 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України визначено, що податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Відповідно до п.п. 266.10.1 п. 266.10 ст. 266 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується: а) фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Згідно з п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Відповідно до п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Із матеріалів справи встановлено, що ГУ ДПС у Сумській області було винесено наступні податкові повідомлення-рішення:
- від 08.12.2023 №0389828-2407-1816-UA59040130000041676, яким відповідачеві нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2022 рік (код податку 18010300) у розмірі 26,33грн. (а.с.13);
- від 08.12.2023 №0392723-2407-1816-UA59040130000041676, яким відповідачеві нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2022 рік (код податку 18010300) у розмірі 1815,29грн. (а.с.13);
- від 08.12.2023 №0389825-2407-1816-UA59040130000041676, яким відповідачеві нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2022 рік (код податку 18010300) у розмірі 1013,03грн. (а.с.13);
- від 08.12.2023 №0389830-2407-1816-UA59040130000041676, яким відповідачеві нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2022 рік (код податку 18010300) у розмірі 408,20грн. (а.с.14);
- від 08.12.2023 №0389829-2407-1816-UA59040130000041676, яким відповідачеві нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2022 рік (код податку 18010300) у розмірі 4351,48грн. (а.с.14);
- від 08.12.2023 №0389826-2407-1816-UA59040130000041676, яким відповідачеві нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2022 рік (код податку 18010300) у розмірі 511,55грн. (а.с.14).
Вказані податкові повідомлення-рішення були надіслані відповідачеві за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засобами поштового зв'язку з рекомендованим повідомленням про вручення, та, з урахуванням ст.42 ПК України, вважаються врученими (а.с.15).
Зазначені податкові повідомлення - рішення не були предметом судового чи адміністративного оскарження, у зв'язку з чим сума податкового зобов'язання є узгодженою.
В свою чергу, податкова вимога є дійсною, в судовому порядку не оскаржувалась, не є скасованою, зміненою або відкликаною.
Податковий борг у відповідача не переривався.
Таким чином, станом на момент розгляду справи, за відповідачем рахується заборгованість зі сплати грошових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості у загальному розмірі 8125,88грн.
Стосовно доводів апелянта щодо неправомірності нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2022 рік на нерухомість, що належить ОСОБА_1 і розташоване за адресою: м. Тростянець, Сумської області, у зв'язку із розташуванням зазначених об'єктів на територіях ведення активних бойових дій, податок на які відповідно до п. 69.22 Перехідних положень Податкового кодексу України не нараховується та не сплачується, колегія суддів зазначає наступне.
Нормами податкового кодексу України встановлено чіткий порядок погашення заборгованості платників податків перед бюджетом та визначено перелік заходів, які повинен здійснити контролюючий орган для стягнення податкового боргу. Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
У межах розгляду справи за позовом суб'єкта владних повноважень про стягнення заборгованості суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати правовий аналіз питання правомірності визначення (нарахування) контролюючим органом грошових зобов'язань.
У спорах за позовом контролюючого органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню підлягають, зокрема, факт узгодженості грошового зобов'язання, зокрема і пені, факт оскарження платником податку у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) визначеного грошового зобов'язання (що включає і нараховану пеню), чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов'язання протягом строків, визначених законодавством, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу та інше.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 817/4186/13-а, від 21.08.2019 у справі № 2340/4023/18, від 05.03.2020 у справі № 804/8630/16, від 12.07.2022 у справі № 160/7345/20 та інших.
Колегія суддів звертає увагу, що в адміністративному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин). Під час розгляду справи суд зв'язаний предметом та підставами заявлених позивачем вимог. Вказаний принцип знайшов своє відображення у частині другій статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій вказано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, та в межах позовних вимог.
Як встановлено з матеріалів справи відповідачем не було оскаржено зазначені податкові повідомлення-рішення у судовому чи адміністративному порядку, у зв'язку з чим сума податкового зобов'язання є узгодженою, податкова вимога є дійсною, в судовому порядку не оскаржувалась, не є скасованою, зміненою або відкликаною, податковий борг у відповідача не переривався.
З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову в частині стягнення податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості на суму 8125,88 грн.
Стосовно орендної плати з фізичних осіб, колегія суддів зазначає наступне.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 № 2120-ІХ (набрав чинності 17.03.2022) підрозділ 10 розділу XX ПК України доповнено підпунктом 69.14 наступного змісту: «Тимчасово, на період з 1 березня 2022 року по 31 грудня року, наступного за роком, у якому припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан, не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, а також за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди. Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, визначається Кабінетом Міністрів України».
Крім того, пунктом 4 розділу II Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» зобов'язано Кабінет Міністрів України невідкладно забезпечити перегляд та приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» (набрала чинності 25.12.2022) установлено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією (далі - перелік), затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.
Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 (набрала чинності 27.12.2022) затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» від 11.04.2023 № 3050-ІХ (набрав чинності 06.05.2023) викладено у новій редакції підпункт 69.14 підрозділу 10 розділу XX ПК України, зокрема, абзаци перший - п'ятий: «За період з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Починаючи з 1 січня 2023 року, за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) не нараховується та не сплачується за період з першого числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку активних бойових дій або тимчасової окупації, до останнього числа місяця, в якому було завершено активні бойові дії або тимчасова окупація на відповідній території.
Дати початку та завершення активних бойових дій або тимчасової окупації визначаються відповідно до даних Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.
Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Платники плати за землю, які до дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» відповідно до пункту 286.2 статті 286 цього Кодексу задекларували за 2022 та/або 2023 роки податкові зобов'язання з плати за землю за земельні ділянки, що розташовані на територіях, визначених цим підпунктом, мають право відкоригувати нараховані податкові зобов'язання з плати за землю за період березень 2022 - грудень 2023 року шляхом подання в порядку, визначеному цим Кодексом, уточнюючих податкових декларацій».
Пунктом 56.21 статті 56 ПК України передбачено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у своїй постанові від 10.02.2021, прийнятій за наслідками розгляду справи № 380/671/20, висловив правову позицію, що "у положеннях ПК України серед основних засад податкового законодавства передбачено принцип презумпції правомірності рішень платника податків, суть якого зводиться до того, що у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу".
Відповідно ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, мова йде не лише про загальнообов'язкове усунення юридичних колізій, яке є одночасно і правом (повноваженням), і процесуальним обов'язком суду при звичайному (безвідносно до виду правовідносин) правозастосуванні. Мова про порядок вирішення ситуацій, у яких стикаються (конфліктують) інтереси платника податків і контролюючого органу, а норми податкового права, що регулюють такі правовідносини, прямо чи внаслідок їх тлумачення, а також у своїй сукупності, не є однозначними та допускають множинне трактування їхніх прав та обов'язків, внаслідок якого можливе вирішення справи як на користь платника, так і проти нього.
Презумпція сформульована як принцип у статті 4 ПК України (пункт 4.1.4). Саме таким чином встановлено найвищий ступінь її імперативності. Крім того, презумпція також закріплена як спеціальна норма у пункті 56.21 статті 56 ПК України саме для цього виду правовідносин, що означає безумовне її врахування при вирішенні спорів, що регулюються означеною статтею.
Сама юридична конструкція норми пункту 56.21 статті 56 ПК України дає підстави стверджувати, що презумпція застосовна не лише у ситуації прямої суперечності норм, але й у будь-якій іншій ситуації невизначеності в процесі правозастосування. Для її застосування необхідно і достатньо виявлення двох або більше альтернативних варіантів правомірної поведінки, обравши найвигідніший для себе з яких платник має почуватися захищеним від можливих негативних наслідків як з боку контролюючого органу, так і суду. Більше того, наведеною нормою охоплюються не лише очікування платника, запровадженням у податковому законодавстві цієї презумпції як принципу (основної засади) накладається відповідний таким очікуванням обов'язок вибору визначеного нею варіанту поведінки і контролюючим органом, і судом. При цьому тягар доведення хибності (відсутності правових підстав) обраного платником варіанту поведінки покладається законом на контролюючий орган».
Частиною першою статті 49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» передбачено, що Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.
Постанова Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» наразі ніким не оскаржена, не скасована, не визнана нечинною з тих мотивів, що вона не відповідала приписам підпунктів 69.14, 69.22 підрозділу 10 розділу XX ПК України (у редакції, що діяла до 06.05.2023).
Після прийняття та набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» від 11.04.2023 № 3050-ІХ вищезгадана постанова Кабінету Міністрів України у відповідність до цього Закону не приводилась, предмет її регулювання не змінювався, зміни щодо порядку затвердження переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, не вносилися.
Наведене однозначно свідчить, що вказана постанова Кабінету Міністрів України застосовується до податкових відносин з метою визначення переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, з моменту набрання нею чинності, тобто з 27.12.2022.
Стосовно зворотної дії Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» від 11.04.2023 № 3050-ІХ слід зазначити на наступне.
Згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 05 квітня 2001 року №3-рп/2001, від 13 березня 2012 року №6-рп/2012, у регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності й припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Отже, за загальним правилом закони та інші нормативно-правові акти мають пряму дію в часі, тобто регулюють відносини, що виникли після набрання чинності цими актами, а також відносини, які виникли до набрання чинності нормативно-правовими актами і продовжують існувати на час набрання ними чинності. У другому випадку такі акти поширюються на ці відносини з моменту набрання чинності, а не з моменту виникнення відповідних відносин. В окремих випадках законодавець вказівкою в перехідних положеннях «нового» нормативно-правового акта може зберегти праворегуляторний вплив визнаного нечинним нормативно-правового акта на певні суспільні відносини, які продовжують тривати після набрання чинності «новим» (переживаюча дія).
Здатність закону регулювати відносини з моменту їхнього виникнення у минулому, є зворотною дією нормативно-правового акта в часі, яка для цілей стабільності суспільних відносин застосовується лише в разі скасування чи пом'якшення юридичної відповідальності.
Відтак, Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» від 11.04.2023 № 3050-ІХ не має зворотної дії в часі щодо погіршення майнового стану платника податку.
Згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 Тростянецька міська територіальна громада знаходилася з 24.02.2022 по 26.03.2022 в зоні активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси, з 26.03.2022 по 27.12.2022 в зоні активних бойових дій.
Разом з тим, відповідно до абз. 9 пп. 69.14 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України складені, надіслані (вручені) у 2022 та 2023 роках податкові повідомлення-рішення про сплату плати за землю, за земельні ділянки, що не підлягають оподаткуванню у порядку, визначеному цим підпунктом, підлягають скасуванню (відкликанню), а грошові зобов'язання та податковий борг, визначені контролюючим органом по платі за землю, - анулюванню.
Зазначене дає підстави для висновку, що після внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно обов'язок щодо сплати грошового зобов'язання - відсутній.
З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що до спірних правовідносин стосовно сплати податку з орендної плати з фізичних осіб за 2022 рік слід застосовувати положення чинного на час їх виникнення пп. 69.14 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, яким встановлена пільга щодо плати за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій.
Таким чином, враховуючи наведене правове регулювання, колегія суддів доходить висновку, що враховуючи положення пп. 69.14 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України відповідач звільнений від сплати земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, з огляду на що відсутні підстави для стягнення зазначеної суми з відповідача за позовом податкового органу.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню в частині стягнення з ФОП ОСОБА_1 податкового боргу з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 48 537,89 грн. В іншій частині оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19.07.2024 по справі № 480/4150/24 скасувати в частині стягнення з ФОП ОСОБА_1 податкового боргу з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 48 537,89 грн.
Прийняти в цій частині нову постанову, якою у задоволенні позову Головного управління ДПС в Сумській області - відмовити.
В іншій частині рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19.07.2024 по справі № 520/3054/19 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.М. Ральченко
Судді З.Г. Подобайло В.В. Катунов